Рішення

від 03.09.2013 по справі 915/1070/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 915/1070/13

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Годза Л.П., дов. від 23.07.2012;

відповідача - Ластовина В.Я., дов. № 7-3 від 03.07.2013,

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоторг плюс 1",

поштова адреса: 54001, м. Миколаїв, а/с 19,

до відповідача Приватного підприємства Фірма "Шисхол",

54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 11, к. 6,

про стягнення коштів у сумі 19993 грн. 48 коп., -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоторг плюс 1" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства Фірма "Шисхол" (далі - відповідач) збитків у сумі 19993 грн. 48 коп., зобов'язання останнього вивезти свій кіоск з місця зберігання по вул. Новозаводська, 16/1 у місті Миколаєві, а також про стягнення судових витрат в сумі 2867 грн. 50 коп.

Відповідач позов не визнав, вважає дії позивача з демонтажу та вивезення кіоску на вулицю Новозаводську, 16/1 у місті Миколаєві - протиправними, а нарахування збитків у сумі 19993 грн. 48 коп. - намаганням позивача незаконним шляхом поправити свій фінансовий стан за рахунок відповідача.

Ухвалою від 11.07.2013 суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому: на підставі листа Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради № 02-18/3855 від 12.11.2012, яким начальник Управління звернувся до заступника міського голови з проханням направити пакет документів ППФ "Шисхол" до управління містобудування та архітектури для включення в рішення про погодження місця розташування малої архітектурної форми торгового кіоску площею 22 кв. м. по пр. Миру у районі площі Перемоги, 16.11.2012 відповідач встановив свій торговий кіоск на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у позивача на підставі договору оренди землі № 8865, зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 481010004001253 від 21.09.2012 (далі - Договір). За вказаним Договором Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.04.2012 № 16/40 передала позивачу в оренду земельну ділянку загальною площею 138 кв. м. для тимчасового розміщення зупинкового комплексу у складі торгових павільйонів та навісу для очікування громадського транспорту по пр. Миру ріг вул. Космонавтів без права передачі її в суборенду.

Виявивши самовільно встановлений торговий кіоск на орендованій земельній ділянці, того ж дня, 16.11.2012, позивач направив відповідачу на електронну та поштову адреси листа № 7 з вимогою прибрати своє майно в строк до 21.11.2012 та попередив відповідача, що у іншому випадку майно буде вивезено за межі території самим позивачем.

Відповідач не відреагував на лист позивача, чим змусив останнього здійснити демонтаж кіоску та вивезення його з орендованої земельної ділянки. Про демонтаж і вивезення кіоску позивач повідомив відповідача рекомендованим листом № 07 від 22.11.2012, який вручено останньому 26.11.2012.

Роботи з демонтажу та вивезення кіоску проводилися громадянином Осадчуком Олександром Дмитровичем на підставі трудової угоди від 16.11.2012, укладеної з позивачем. За виконану роботу позивач сплатив громадянину Осадчуку О.Д. 993 грн. 48 коп., що підтверджено видатковим касовим ордером від 18.01.2013.

Демонтований кіоск був вивезений на базу позивача і за договором зберігання № 1 від 22.11.2012 переданий на складське зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Асгард", який надав для розміщення кіоску територію загальною площею 10,5 кв. м. за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 16/1. Пунктом 4.1 договору зберігання № 1 від 22.11.2012 його сторони встановили, що плата за зберігання становить 100 грн. в день, і вносити її позивач зобов'язаний щомісяця протягом 10 банківських днів наступного за звітним місяця.

Позивач ще двічі звертався до відповідача з листами - вимогами вивезти кіоск та відшкодувати йому збитки (листи № 01 від 04.01.2013, № 12 від 12.03.2013), однак дотепер відповідач не забрав свій кіоск, внаслідок чого витрати позивача за договором зберігання збільшилися і станом на 31.05.2013 склали 19000 грн. Здійснення позивачем оплати за зберігання кіоску підтверджується платіжними дорученнями № 280 від 21.03.2013 на суму 2800 грн., № 284 від 25.03.2013 на 3100 грн., № 285 від 25.03.2013 на 6300 грн., № 287 від 27.03.2013 на 700 грн. та № 306 від 07.05.2013 на 6100 грн.

Встановивши свій кіоск на орендованій позивачем земельній ділянці без будь-яких правових підстав, відповідач порушив право позивача як орендаря земельної ділянки. Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів (п. п. г 1 , д ч. 3 ст. 152 ЗК).

Суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України (пункт 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" із подальшими змінами).

Відповідно до пунктів 1.2.1, 1.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" із подальшими змінами, виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Пунктом 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" із подальшими змінами, визначено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284 (далі - Порядок).

Однак в даному випадку відповідач своїми протиправними діями завдав шкоди не самій земельній ділянці, а майновому стану позивача, тому підстав для застосування глави 24 (статті 156, 157) ЗК та Порядку у суду немає.

Заперечення і доводи відповідача не можуть вплинути на висновок суду про задоволення позову, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства Фірма "Шисхол" (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 11, к. 6; ідентифікаційний код 20864990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоторг плюс 1" (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 16/1; ідентифікаційний код 37206698) збитки у сумі 19993 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 48 коп. та судовий збір у сумі 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Зобов'язати Приватне підприємство Фірма "Шисхол" (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 11, к. 6; ідентифікаційний код 20864990) вивезти свій кіоск з місця зберігання по вул. Новозаводська, 16/1 у м. Миколаєві.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано "09" вересня 2013 року

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька