Постанова

від 22.10.2013 по справі 915/1070/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р.Справа № 915/1070/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Годза Л.П.

Від відповідача: Тимошин Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми „Шисхол"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 03.09.2013р.

по справі № 915/1070/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Діоторг Плюс 1"

до відповідача: Приватного підприємства фірми „Шисхол"

про стягнення збитків у сумі 19993,48 грн. та зобов'язання вивести кіоск

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Діоторг Плюс 1" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства фірми „Шисхол" про стягнення збитків у сумі 19 993,48 грн. та зобов'язання в семиденний строк з дня набрання рішенням законної сили вивезти свій кіоск з місця зберігання по вул. Новозаводській, 16/1 в м. Миколаєві.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на орендованій позивачем згідно з договором оренди № 8865 від 21.09.2012р. земельній ділянці площею 138 кв.м. для обслуговування майнового комплексу у складі торговельних павільйонів та навісу для очікування громадського транспорту по проспекту Миру - ріг вул. Космонавтів в Ленінському районі м. Миколаєва, відповідачем 16.11.2012 року було самовільно встановлено кіоск, який у зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги про усунення порушення позивачем був демонтований і вивезений на виробничу базу по вул. Новозаводській, 16/1 в м. Миколаєві, про що відповідача було повідомлено письмово з наданням дозволу на вивезення кіоску з нового місця знаходження. За виконану роботу з демонтажу і вивезення кіоску гр. Осадчуку О.Д. на підставі трудової угоди позивачем виплачено 993,48 грн. На зберігання вивезеного кіоску позивач уклав договір № 01 з ТОВ «Асгард», на підставі якого за період з 22.11.2012р. по 31.05.2013р. сплатив останньому 19 000 грн. Оскільки вимоги позивача про вивезення кіоску з місця зберігання відповідачем залишаються без реагування та виконання, позивач на підставі ст. ст. 134, 147, 174, 175, 218, 224 ГК України просив задовольнити позов.

ПП фірма «Шисхол» позов не визнало посилаючись на відсутність своєї вини у самочинному захопленні земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача. Також, відповідач вказував те, що такого способу захисту користувачем земельної ділянки свого права на користування земельною ділянкою від осіб, які створюють перешкоди в користуванні, як демонтаж тимчасової споруди на свій власний розсуд та за своїм одноособовим рішенням закон не передбачає, а вимагає у випадку виникнення спору звертатися до суду. Не передбачає закон і таких підстав для відшкодування шкоди, що випливають із земельних правовідносин, як стягнення плати за зберігання самочинно знесеної тимчасової споруди (кіоску). Всі ризики неправомірних дій землекористувача по знесенню тимчасової споруди повністю лежать на ньому. Окрім того, ТОВ «Діоторг Плюс 1» та ТОВ «Асгард» є пов'язаними особами, укладений між ними договір № 01 від 22.11.2012р. на зберігання кіоску є фіктивним та фіктивними є і розрахунки між зазначеними суб'єктами підприємництва за нібито надані послуги за зберігання.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.09.2013 року (суддя - Гриньова - Новицька Т.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з ПП фірми «Шисхол» на користь ТОВ «Діоторг Плюс 1» збитки у сумі 19 993, 48 грн. та судовий збір у сумі 2867,50 грн. Зобов'язано ПП фірму «Шисхол» вивезти свій кіоск з місця зберігання по вул. Новозаводській, 16/1 в м. Миколаєві.

Судове рішення обґрунтоване посиланнями на положення ст. 27 Закону України «Про оренду землі», ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 11, 22 ЦК України, п.п. 1.2.1, 1.2.3, 2.9 і 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПП фірма «Шисхол» подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного судового рішення, а саме: ст. 27 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 152, 158, 156, 157, 212 Земельного кодексу України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом господарським судом, між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Діоторг Плюс 1» (орендар) було укладено договір оренди землі № 8865, зареєстрований у Державному реєстрі земель 21.09.2012р., за яким орендодавець на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.04.2012р. за № 16/40 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 138 кв.м. для обслуговування тимчасово розміщеного зупинкового комплексу у складі торговельних павільйонів та навісу для очікування громадського транспорту по пр. Миру ріг вул. Космонавтів, без права передачі її в суборенду.

Зазначена в даному договорі земельна ділянка була передана орендареві від орендодавця за актом приймання - передачі від 21.09.2012р.

16.11.2012 року позивачем було виявлено, що на вищевказаній земельній ділянці ПП фірма «Шисхол» самовільно встановило тимчасову споруду (кіоск), у зв'язку з чим в цей же день позивач надіслав відповідачеві листа № 07 з вимогою в строк до 21.11.2012 року ліквідувати порушення та вивезти своє майно з орендованої земельної ділянки та попередженням, що в противному випадку воно буде вивезено ним за межі ділянки.

21.11.2012 року вказана тимчасова споруда (кіоск) позивачем була демонтована і вивезена на свою виробничу базу по вул. Новозаводській, 16 в м. Миколаєві, про що відповідача було повідомлено листом № 07 від 22.11.2012р. з наданням дозволу на вивезення кіоску з нового місця знаходження, який було вручено останньому 26.11.2012р.

Роботи з демонтажу та вивезення кіоску були виконані громадянином Осадчуком О.Д. на підставі трудової угоди від 16.11.2012р., укладеної з позивачем і за виконану роботу позивач сплатив останньому 993,48 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 18.01.2013р.

22.11.2012 року між ТОВ «Діоторг Плюс 1» та ТОВ «Асгард» було укладено договір зберігання № 01, за яким кіоск був переданий останньому на складське зберігання за адресою: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 16/1, з оплатою послуг за зберігання із розрахунку 100 грн. в день.

У наступному, позивач двічі звертався до відповідача з листами № 1 від 04.01.2013р., № 12 від 26.03.2013р., в яких викладав вимогу протягом 7 днів вивезти свій кіоск з його території по вул. Новозаводській, 16/1 та відшкодувати витрати на демонтаж, перевезення і зберігання кіоску, але відповідачем зазначені вимоги були залишені без відповіді та задоволення. За період з 22.11.2012р. по 31.05.2013р. позивачем в якості оплати за зберігання кіоску було сплачено на користь ТОВ «Асгард» 19 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в справі.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення збитків в сумі 19993,48 грн. з відповідача.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на копію договору оренди земельної ділянки № 8865 від 21.09.2012р., копію трудової угоди від 16.11.2012р., копію договору зберігання № 01 від 22.11.2012р., копії листів з вимогами вивезення кіоску з орендованої земельної ділянки та у наступному з місця зберігання, копії платіжних документів на оплату послуг з демонтажу, вивезення та зберігання кіоску, з яких за твердженням позивача випливає завдання йому збитків неправомірними діями та бездіяльністю відповідача. Правовими підставами такої відповідальності позивач вказує, зокрема, ст. ст. 147, 174 ГК України.

Згідно з положеннями 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування завданих неправомірними діями та бездіяльністю збитків в сумі 19993,48 грн., у тому числі 9993,48 грн. сплачених за вивезення кіоску з орендованої земельної ділянки та 19 000 грн. за зберігання кіоску протягом 190 днів, за статтями 147, 174 ГК України, а також зобов'язання відповідача вивезти свій кіоск з місця зберігання по вул. Новозаводській, 16/1 у м. Миколаєві.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення про задоволення позову повністю обґрунтував його посиланнями на положення ст. 27 Закону України «Про оренду землі», ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 11, 22 ЦК України, п.п. 1.2.1, 1.2.3, 2.9 і 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», на підставі яких дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для визначення юридичних підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Фактичною підставою є вчинення правопорушення. Отже, хто зі своєї вини заподіяв іншому шкоду, зобов'язаний її відшкодувати. За таких обставин, розмір майнової шкоди визначає розмір цивільної відповідальності. При цьому, протиправна поведінка учасника у сфері позадоговірних (деліктних) відносин повинна бути наслідком порушення імперативних приписів діючого законодавства. Обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, наявності та розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою покладено на позивача.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду України від 20.06.2011р. по справі № N 2/121-30/118).

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 33 та 34 ГПК України. При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Виходячи з цього, позивач повинен був довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування.

Між тим, із змісту позовної заяви ТОВ «Діоторг Плюс 1» не вбачається, що позивачем наводилися доводи щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди. А також, із змісту судового рішення не вбачається, що судом такі доводи перевірялися та робилися відповідні висновки.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради листами від 24.09.2012р. № 17-4541, від 29.10.2012р. № 17-4541 та Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради листами від 12.11.2012р. № 02-18/3855, від 27.03.2013р. № 02-18/3855(12) повідомляли ПП фірму «Шисхол» про відсутність перешкод у розміщенні торговельного кіоску площею 10 кв.м. по пр. Миру в районі площі Перемоги в Ленінському районі м. Миколаєва, а також, що на земельну ділянку, розташовану за вищезазначеною адресою, документів, які підтверджують право власності чи право користування, не зареєстровано.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 158 Земельного кодексу України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Таким чином, такого способу захисту користувачем земельної ділянки свого права на користування земельною ділянкою від осіб, які створюють перешкоди в користуванні нею, як демонтаж тимчасової споруди на свій власний розсуд і за своїм одноособовим рішенням та вивезення її на свою територію чинне законодавство не передбачає, а вимагає у випадку виникнення спору щодо користування земельною ділянкою звертатися до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Отже, всі ризики неправомірних дій землекористувача по демонтажу, вивезенню і зберіганню тимчасової споруди (кіоску) повністю лежать на ньому.

Відтак, всі витрати позивача, які понесені ним внаслідок дій по демонтажу, вивезенню і зберіганню тимчасової споруди (кіоску), без згоди на те власника цієї споруди та без судового рішення, мають бути повністю покладені на нього, оскільки такі витрати не є необхідними.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності в діях відповідача таких складових як: протиправна поведінка особи, яка заподіяла шкоду, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, а також в матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували вину відповідача у завданні шкоди, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Належних доказів, які б свідчили про те, що саме відповідач ПП фірма «Шисхол» є власником спірної тимчасової споруди (кіоску), яка знаходиться на місці зберігання по вул. Новозаводській 16/1 в м. Миколаєві, позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду з підстав неправильного застосування норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1433,75 грн.

Витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 3000 грн. відшкодуванню не підлягають у зв'язку з відсутністю належних доказів понесення відповідачем таких витрат. При цьому, надана відповідачем на підтвердження понесених витрат довідка адвоката № Д 1021/13-1 не може бути прийнята до уваги, оскільки такий документ не є належним доказом підтвердження достовірності факту оплати юридичною особою послуг адвоката.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми „Шисхол" задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.09.2013 року у справі № 915/1070/13 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Діоторг Плюс 1" (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 16/1, код ЄДРПОУ: 37206698) на користь Приватного підприємства фірми „Шисхол" (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, 11, код ЄДРПОУ: 20864990) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1433,75 грн.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.