Постанова

від 05.09.2013 по справі 803/1735/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Справа № 803/1735/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Щербюка О.Ю.,

представника відповідача Януль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоцентр» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0006242204,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоцентр» (далі - ТзОВ «Енергоцентр») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ), у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.216) просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0006242204 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 1773,00 грн. основного платежу та 886,5 грн. штрафної санкції, всього 2659,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Енергоцентр» з окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року. Актом перевірки від 09 липня 2013 року №14/22.4/20138539 встановлено порушення з боку ТзОВ «Енергоцентр» статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 10286,00 грн. та завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 4460,00 грн. На підставі акту перевірки та розгляду заперечення на даний акт Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0006242204, яким донараховано грошове зобов'язання з ПДВ на суму 4140,00 грн. основного платежу та 2070,00 грн. штрафних санкцій.

ТзОВ «Енергоцентр» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 30 липня 2013 року №0006242204 в частині нарахування 1773,00 грн. основного платежу та 886,5 грн. штрафної санкції, доводячи, що ним не було порушено вимог вказаних статей ПК України, оскільки дані податкової звітності підтверджуються належним чином виданими первинними документами, які досліджено податковим органом під час перевірки: договором поставки, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені документи підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та його контрагентом - приватним підприємством «Техстандартпроект» (далі-ПП «Техстандартпроект»).

Податковий орган робить висновки про безтоварний характер зазначених господарських операцій з тих підстав, що в ТзОВ «Енергоцентр» відсутні товарно-транспортні накладні, сертифікати на придбаний товар. Однак паспорти на товар передано позивачем покупцям при реалізації товару, а на частину нереалізованого товару податковому органу пред'явлено сертифікати та паспорти на товар. Відсутність товарно-транспортних накладних обумовлена тим, що позивач і його контрагент знаходилися в м. Луцьку, товар вивозився ТзОВ «Енергоцентр» самостійно, без укладання договору перевезення з третьою особою.

Крім того, твердження Луцької ОДПІ про те, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку. Посилання на протокол допиту ОСОБА_3 також безпідставне, оскільки він не стосується господарських операцій позивача із ПП «Техстандартпроект». Відповідач частково дослідив подальше використання придбаного в ПП «Техстандартпроект» товару, а тому вести мову про податкову вигоду з таких операцій не має підстав. Чинним законодавством не передбачено обов'язок покупця перевіряти місцезнаходження продавця, наявність у нього трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів, основних фондів та іншого майна, необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, висновок відповідача про порушення вказаних норм ПК України є надуманим та безпідставним, а прийняте рішення не ґрунтується на нормах закону.

З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову з ним не погоджується та вважає його безпідставним з огляду на наступне (а.с.133-135). Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергоцентр» з окремих питань здійснення фінансово-господарської діяльності позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від ПП «Техстандартпроект». Таким чином, документи первинного бухгалтерського обліку, які б підтвердили фактичний рух товару від постачальника до покупця, відсутні. Крім того, ТзОВ «Енергоцентр» не надав сертифікатів відповідності на придбаний у контрагента товар.

Оскільки під час проведення перевірки контрагента ТзОВ «Енергоцентр» - ПП «Техстандартпроект» було встановлено відсутність придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), встановлено укладання угод, які не мають господарської мети та не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, а також встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок оформлення операцій з контрагентом ТзОВ «Медео Захід», щодо посадових осіб якого порушено кримінальну справу за статтею 205 Кримінального кодексу України, то діяльність ПП «Техстандартпроект» спрямована на проведення транзитних операцій з метою отримання (надання) податкової вигоди третім особам. Відтак, фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Енергоцентр» по взаємовідносинах з ПП «Техстандартпроект» здійснювалась поза межами правового поля та з метою отримання позивачем податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати ПДВ та податку на прибуток.

З наведених підстав Луцька ОДПІ вважає податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0006242204 правомірним, а тому в задоволенні позову просила відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Енергоцентр» зареєстроване як юридична особа, що вбачається з копії довідки АА №505200 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9). Позивач перебуває на податкову обліку в Луцькій ОДПІ та є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 05 вересня 2012 року № 200066328; був зареєстрований платником ПДВ з 24 липня 1997 року (а.с.115, зворот - пункти 2.4-2.5 акта перевірки від 09 липня 2013 року №14/22.4/20138539).

З 25 червня 2012 року по 02 липня 2012 року на підставі направлення від 19 червня 2013 року №002130, наказу від 19 червня 2013 року №1881, виданого на виконання постанови слідчого Слідчого управління Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 10 червня 2013 року (а.с.157-159) Луцькою ОДПІ згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Енергоцентр» з окремих питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Техстандартпроект» за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року. Перевіркою були встановлені порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Енергоцентр» занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 10286,00 грн., в тому числі: за липень 2011 року на 3668 грн., за серпень 2011 року на 2367,00 грн., за вересень 2011 року на 3391,00 грн., за грудень 2011 року на 860,00 грн.; та завищено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 4460,00 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року на 1063,00 грн., за листопад 2011 року на 671,00 грн., за січень 2012 року - 1284,00 грн., за червень 2012 року - 276,00 грн., за липень 2012 року - 67,00 грн., за вересень 2012 року - 133,00 грн., за листопад 2012 року - 200,00 грн., за грудень 2012 року - 467,00 грн., за січень 2013 року - 76,00 грн., за лютий 2013 року - 100 грн. За результатами перевірки 09 липня 2013 року був складений акт №14/22.4/20138539 (далі - акт перевірки). На вказаний акт перевірки позивачем 16 липня 2013 року було подано заперечення (а.с.115-122).

На підставі вказаного акта перевірки від 09 липня 2013 року №14/22.4/20138539 та висновку за результатами розгляду заперечення на акт перевірки від 25 липня 2013 року № 1501/10/22.1 (а.с.127-128) Луцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0006242204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 4140,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2070,00 грн., а всього 6210,00 грн. (а.с.123; розрахунок грошового зобов'язання - а.с.156). Розглядаючи заперечення на акт перевірки та з урахуванням додатково наданих документів, Луцька ОДПІ дійшла висновку про завищення позивачем податкових зобов'язань на загальну суму 12 504,00 грн., завищення податкового кредиту на загальну суму 16 644,00 грн., заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10286,00 грн., завищення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 6 146,00 грн.

Позивач у судовому засіданні погодився з нарахованим грошовим зобов'язанням у сумі 3550,50 грн. (2 367,00 грн. основного платежу та 1183,50 грн. штрафної санкції - 50 % від основного платежу) у зв'язку із зменшенням податковим органом податкового кредиту за фінансово-господарськими операціями з ПП «Техстандартпроект» з ремонту кабінетів на суму 14 200,00 грн. (в тому числі ПДВ 2 367,00 грн.). Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0006242204 на суму 2659,50 грн., з них 1773,00 грн. основного платежу та 886,5 грн. штрафної санкції (6 210,00 грн. - 3 550,50 грн.).

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0006242204, а тому воно є протиправним та підлягає до скасування з огляду на таке.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Правила визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначено Податковим кодексом України.

Податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Таке визначення надає підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України). Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України. Для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З матеріалів справи вбачається, в період, охоплений перевіркою, ТзОВ «Енергоцентр» перебувало у господарських відносинах з контрагентом ПП «Техстандартпроект». Так між підприємствами укладено договір постачання від 20 вересня 2011 року №200901, предметом якого є поставка електроконвекторів ЭВНА 1,5 кВт в кількості 20 штук, електроконвекторів ЭВНА 2,0 кВт в кількості 10 штук, електролічильника SL-700 в кількості 1 штука на загальну суму 23508,00 грн., в тому числі ПДВ 3918,00 грн. Умови договору описані в розділі 3 акта перевірки (а.с.116-117). Як передбачено договором, прийом-передача товару проводиться сторонами шляхом підписання накладних. На виконання договору постачальником ПП «Техстандартпроект» виписано видаткові накладні від 20 вересня 2011 року№Т-200901 та від 22 вересня 2011 року №Т-220904 (а.с.15, 19), рахунки-фактури від 20 вересня 2011 року №Т-200901 та від 22 вересня 2011 року №Т-220901 (а.с.17,21), податкові накладні від 20 вересня 2011 року № 22 на суму 17160,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 2860,00 грн. (а.с.16) та від 22 вересня 2011 року №30 на суму 6348,00 грн. в тому числі ПДВ - 1058,00 грн. (а.с.20).

Крім того, ТзОВ «Енергоцентр» отримало від ПП «Техстандартпроект» й інші товари, що стверджується видатковими накладними від 25 липня 2011 року №Т-250707, від 21 жовтня 2011 року №Т-211001, від 30 грудня 2011 року №Т-00301201 (11-13, 23-26, 29-31, 33-34), податковими накладними від 25 липня 2011 року №27 на суму 22005,00 грн. в тому числі ПДВ - 3667,50 грн., від 21 жовтня 2011 року №30 на суму 26900,40 грн. в тому числі ПДВ 4483,40 грн., від 30 листопада 2011 року №43 на суму 7368,00 грн. в тому числі 1228,00 грн., від 30грудня 2011 року №29 на суму 5880,00 грн. в тому числі ПДВ -980,00 грн., а також рахунками-фактурами від 25 липня 2011 року №Т-250701, від 21 жовтня 2011 року №Т-211011, від 18 жовтня 2011 року №Т-181001, від 30 листопада 2011 року №Т-301101 (а.с.13, 17, 25, 31).

Всього згідно із зазначеними документами придбано товару на загальну суму 85 661,40 грн., в тому числі ПДВ 14 276,90 грн. Зазначену суму ПДВ позивач відобразив в податковій звітності у складі податкового кредиту. Крім того, до податкового кредиту позивач відніс ПДВ у сумі 2 367,00 грн. з господарських операцій по ремонту 6 кабінетів (з приводу даної суми, знятої податковим органом за результатами перевірки, позивач заперечень не має). Згідно з карткою клієнтів загальна сума операцій з ПП «Техстандартпроект» становить 99 861,40 грн., в тому числі ПДВ 16 643,50 грн. (а.с.10).

Розрахунки між підприємствами ТзОВ «Енергоцентр» та ПП «Техстандартпроект» проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.14, 18, 22, 27, 28, 32, 35).

Частину отриманих від ПП «Техстандартпроект» товарно-матеріальних цінностей в подальшому позивач реалізував покупцям, перелік яких наведено в акті перевірки. Дані операції були досліджені перевіркою та підтверджені позивачем первинними документами (а.с.117-118 - акт перевірки, а.с.127 - результати розгляду заперечення на акт перевірки). Факт реалізації ТзОВ «Енергоцентр» товару не заперечує відповідач. Рух придбаного в ПП «Техстандартпроект» товару відображено в бухгалтерському обліку, про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку 281, картки рахунку 281 за видами товарів, видаткові та податкові накладні, виписані ТзОВ «Енергоцентр» покупцям, акти здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.36-43, 44-114, 175-188, ). У зв'язку із реалізацію товару покупцям, ПДВ, що сплатили покупці, позивач відобразив у складі податкового зобов'язання і зазначена сума, як і сума податкового кредиту, брала участь у визначенні податку, що підлягає сплаті до бюджету.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер.

Досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують обґрунтованість і відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що оскільки позивачем під час перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника до ТзОВ «Енергоцентр», то взаємовідносини контрагентів здійснювалися поза межами правового поля та з метою мінімізації сплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету. Стосовно визначення позивачем податку на прибуток в акті перевірки зауваження взагалі відсутні.

Згідно пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних не впливає на стан конкретних активів та зобов'язань та не дає підстав вважати, що господарські операції не відбулися, оскільки їх здійснення за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких згідно з пунктами 198.6 ПК України дає право на формування податкового кредиту.

З пояснень представника позивача встановлено порядок і спосіб доставки товару: товар доставлявся транспортним засобом позивача. На підтвердження цієї обставини суду надано копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АСС 017210, копію наказу від 01 квітня 2011 року № 3 «Про взяття в безоплатне користування автомобіля в ОСОБА_4.» (а.с.170). З керівництва з експлуатації електроконвектора настінного (а.с.200) слідує, що товар має незначні габарити, що дає підстави для висновку про те, що в такій кількості, яка визначена в накладних на товар, він міг бути перевезений транспортним засобом позивача. Судом також встановлено, що позивач та ПП «Техстандартпроект» на час вчинення господарських операцій, описаних в акті перевірки, знаходилися в м. Луцьку (відомості про останнього на а.с.126, зворот, а.с.163). ПП «Техстандартпроект» змінив місцезнаходження і, як видно із листа Луцької ОДПІ від 04 липня 2013 року (а.с.162), матеріали облікової справи цього підприємства передані за новим місцем податкового обліку - в Державну податкову інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві. Ці доводи позивача спростовують висновки Луцької ОДПІ про відсутність документів про підтвердження факту передачі товару від продавця до покупця. У позивача не було необхідності залучати перевізника, оскільки наявність власного транспортного засобу дозволяла забезпечити перевезення товару в межах м. Луцька. З пояснень представника позивача також встановлено, що з боку ТзОВ «Енергоцентр» товар прийнятий від постачальника директором підприємства, про що свідчить його підпис, печатка на накладних.

Наявність трудових ресурсів, підтверджена податковим розрахунком форми № 1-дф (а.с.172-174), транспортного засобу дозволяла позивачу здійснювати господарську діяльність, в тому числі пов'язану із використанням товарно-матеріальних цінностей, придбаних в ПП «Техстандартпроект». Придбання такого виду товару обумовлена видами діяльності, які здійснює позивач: роздрібну торгівлю побутовими електротоварами, електромонтажні роботи, що визначено у відомостях з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9). В свою чергу, поставка товару ПП «Техстандартпроект» на користь ТзОВ «Енергоценр» не суперечить основним видам діяльності першого (а.с.126, зворот - акт перевірки від 118 квітня 2013 року № 2243/22.4/36347845). На момент виписки на адресу позивача податкових накладних його контрагент знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та був зареєстрований як платник ПДВ, про що свідчать відомості з офіційного сайту Міністрества доходів і зборів України (а.с.191-194).

Луцька ОДПІ висновки про безтоварний характер операцій між позивачем та ПП «Техстандартпроект» також обґрунтовує ненаданням для перевірки сертифікатів відповідності на поставлений товар та паспортів якості. Разом з тим, такі документи надані позивачем щодо тієї частини товару, яка залишалась нереалізованою, про що свідчить копія заперечення на акт перевірки (а.с.126). Питання про інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей під час перевірки відповідач не порушував. Чинним законодавством не ставиться у залежність право позивача на податковий кредит від наявності чи відсутності у нього сертифікатів відповідності на поставлений товар та паспортів якості. З огляду на достатні докази, які вказують на зміни майнового стану позивача у зв'язку з купівлею-продажем товару за номенклатурою, визначеною первинними документами, виписаними ПП «Техстандартпроект», та доведенням позивачем зв'язку таких операцій із його господарською діяльністю, суд вважає, що позивач набув право на податковий кредит та підтвердив його належними і допустимими доказами, тому висновки Луцької ОДПІ про порушення ТзОВ «Енергоценр» податкового законодавства є необґрунтованими. Щодо порушення статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 та пункту 200.2 статті 200 ПК України, то ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні відповідач не навів обґрунтування, що вказують на порушення позивачем цих норм.

Суд не бере до уваги посилання Луцької ОДПІ в акті перевірки№14/22.4/20138539 від 09 липня 2013 року на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 03 квітня 2013 року, оскільки вказані свідчення (уривок з них) взагалі не містять інформації, яка б стосувалася відносин ПП «Техстандартпроект» та ТзОВ «Енергоцентр» (стосується діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та його відносин із ПП «Техстандартпроект» щодо поставки товару на користь ТзОВ «Пакко-Холдинг» (а.с.160-161).

Крім того, висновки відповідача, зроблені на підставі акту перевірки від 09 липня 2013 року №14/22.4/20138539 контрагента позивача ПП «Техстандартпроект» про те, що встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій ПП «Техстандартпроект», оскільки в нього відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів і т. ін. (а.с.136-145), суд до уваги не приймає. З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ. Водночас, з пояснень представника відповідача, підтверджених автоматизованим співставленням податкового кредиту та податкового зобов'язання ТзОВ «Енергоцентр» та ПП «Техстандартпроект», встановлено, що розбіжності між даними обох контрагентів обумовлені виключно обнуленням показників ПП «Техстандартпроект» за цими взаємовідносинами. Доводи податкового органу про ведення ПП «Техстандартпроект» діяльності поза межами правового поля ґрунтуються на тому, що у період з січня 2011 року по червень 2012 року ПП «Техстандартпроект» мало відносини із ТзОВ «Медео Захід» (92,3 % податкового кредиту), щодо посадових осіб якого порушено кримінальну праву за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Разом з тим, відповідач не довів, що операції з позивачем його контрагент здійснював за рахунок попередніх операцій із ТзОВ «Медео-Захід», а не інших постачальників. Порушення контрагентом ТзОВ «Енергоцентр» вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (споживачем послуг) вимог закону при формуванні податкового кредиту. Платник ПДВ (покупець товару, споживач) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливі порушення контрагентів. У разі, якщо контрагент не виконав своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, адже податковим законодавством іншого не передбачено.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта податкового кредиту з ПДВ. За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судом при безпосередньому дослідженні первинних документів, складених за наслідками здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Техстандартпроект», було встановлено, що такі документи відповідають дійсності.

Враховуючи викладене суд вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом відбулися, що підтверджується фактичними обставинами у справі. Реальність господарських операцій є юридичним фактом, який породжує право позивача як платника податку на податкову вигоду у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту.

Суд також зауважує, що посилаючись на завищення позивачем податкового зобов'язання та переплати ПДВ до бюджету в акті перевірки, листі про розгляд заперечення на акт перевірки відповідач взагалі не зазначив підстави для таких висновків, що вказує на їх необґрунтованість та протиправність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки 09 липня 2013 року №14/22.4/20138539, листі за наслідками розгляду заперечення на акт перевірки від 25 липня 2013 року №1501/10/22.1 висновки податкового органу про завищення податкового зобов'язання на 12504,00 грн., завищення податкового кредиту на 16644,00 грн., заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 10286,00 грн., завищення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 6 146,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті (за винятком податкового кредиту у сумі 2 367,00 грн., безпідставність нарахування якого визнав позивач). Відтак нарахування податковим органом грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 2659,50 грн. - 1773,00 грн. основного платежу та 886,5 грн. штрафної санкції є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року №0006242204 у вказаній вище частині. Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 114,70 грн. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжними дорученнями від 09 серпня 2013 року №6065 за ставками і правилами, визначеним Законом України «Про судовий збір» (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 30 липня 2013 року №0006242204 в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоцентр» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1773,00 грн. основного платежу та 886,5 грн. штрафної санкції, всього 2659,50 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 50 коп.).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоцентр» (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 27 а, ідентифікаційний код 20138539) судові витрати у сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 10 вересня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк