Ухвала

від 04.09.2013 по справі 2а-4019/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 р. Справа № 29491/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Запотічного І.І., Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року у справі №2а-4019/10/1370 за позовом Приватного підприємства «Теком-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна податкова адміністрація України, про визнання протиправним рішення, -

в с т а н о в и в :

В травні 2010 року Приватне підприємство «Теком-Сервіс» (надалі - ПП «Теком-Сервіс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (надалі -ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформлене актом № 40 від 22.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Приватного підприємства «Теком-Сервіс».

Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняте органом державної податкової служби рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість суперечить вимогам підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а доводи про виявлене заниження ПП «Теком-Сервіс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період березень-жовтень 2008 року спростовується висновками

Акту позапланової виїзної перевірки позивача від 16.11.2009р., яким охоплено період з

01.01.2006р. по 30.09.2008р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформлене актом № 40 від 22.04.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Приватного підприємства «Теком-Сервіс» (ЄДРПОУ 23957093).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та постановите нове про відмову у задоволенні позову. Апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на адміністративний позов, при цьому не вказує, які саме порушення допущено судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таке можливе на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП «Теком-Сервіс» 01.07.1997 року було зареєстровано платником податку на додану вартість, про що йому було видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №17797206.

22.04.2010 року комісією ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Теком-Сервіс», яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 40. Правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податковою інспекцією в оспорюваному акті визначено п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгулу справи судом першої інстанції) та п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 09.09.2009 № 1120-р. Фактичною підставою податковою інспекцією визначено виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача норми розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009р., та з підстав, які не передбачені п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції щодо анулювання податковою інспекцією реєстрації платника податку на додану вартість за відсутності на те законних підстав.

Пункт 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема п.п. «в» цього пункту, на який посилається податкова інспекція, не передбачає такого випадку для анулювання реєстрації платника податків як факт неподання податкової звітності з податку на додану вартість.

Податковий орган мав право анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі вказаної вище норми закону виключно у випадках, які визначені у цьому пункті.

Податковий орган помилково тлумачить зміст п.п. «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, зокрема словосполучення: «з будь-яких інших причин», наголошуючи на тому, що дана норма закону надає їй право з будь-яких інших причин здійснювати анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є реєстрація особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, платником єдиного податку або набуття такою особою статусу суб'єкта інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

При цьому словосполучення «з будь-яких інших причин» законодавцем вжито у такій граматичній конструкції як «особа, зареєстрована як платник податку, стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин».

Отже, п.п. «в» пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» містить вичерпний перелік випадків, який не підлягає розширеному тлумаченню, за яких податкова інспекція анулює реєстрацію платника податку на додану вартість і до якого не входить такий випадок як наявність будь-якої іншої причини, що не визначена у цьому Законі.

Пункт 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 09.09.2009 № 1120-р, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, не може бути підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки він суперечить положенням п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», якими регламентуються підстави для анулювання реєстрації платника податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року у справі №2а-4019/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Запотічний І.І.

Савицька Н.В.