Постанова

від 03.09.2013 по справі 816/4511/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4511/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшеншиному В.С.,

за участю:

представника відповідача - Давиденко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2013 року позивач ТОВ "Майстер Мілк" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2013 року № 0001582203/613 та № 0001592203/64.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту та витрат на підставі первинних документів, складених ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос", зазначаючи, що первинні документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод із зазначеними суб'єктами господарювання, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту та обліку витрат ТОВ "Майстер Мілк". Позивач також наголошує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань.

У судове засідання представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальників, господарська діяльність яких має ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Майстер Мілк" 13 лютого 2008 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 31847512) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 683421 (а.с. 71). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем у період з 07 лютого 2013 року по 11 лютого 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Віп Люкс" (ідентифікаційний код 36053853) за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року та ТОВ "Тагос" (ідентифікаційний код 35588769) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011.

За результатами перевірки 11 лютого 2013 року складено акт № 1241/22.3-17/31847512 (а.с. 13-22), в якому, зокрема, зафіксовані порушення:

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 5897,00 грн. у тому числі:

за ІІ квартал 2011 року - 1683,00 грн.,

за ІІІ квартал 2011 року - 4214,00 грн.;

- пункту пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 2565,00 грн., у тому числі:

за квітень 2011 року - 298,00 грн.,

за травень 2011 року - 136,00 грн.,

за червень 2011 року - 298,36 грн.,

за липень 2011 року - 1832,00 грн.

На підставі акта перевірки від 11 лютого 2013 року № 1241/22.3-17/31847512 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року № 0001592203/64 (а.с. 12), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2564,00 грн. та № 0001582203/613 (а.с. 11), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5897,00 грн.

ТОВ "Майстер Мілк" донараховані податкові зобов'язання не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2013 року № 0001592203/64 та № 0001582203/613 вищі контролюючі органи залишили скарги платника податків без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 11 лютого 2013 року № 1241/22.3-17/31847512 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходить за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року № 0001582203/613 та № 0001592203/64.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 25 березня 2013 року № 0001582203/613 та № 0001592203/64, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагентів позивача носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаних підприємств податковий кредит та витрати позивача відповідачем правомірними не визнані.

ТОВ "Майстер Мілк" (Покупець) та ТОВ "Тагос" (Постачальник) 28 квітня 2011 року укладено договір поставки № 324 (а.с. 35) згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця різноманітну гумотехнічну продукцію та ін. (Товар).

На виконання вищевказаного договору контрагентом позивача ТОВ "Тагос" на підставі видаткових накладних (а.с. 39-41) передано позивачу, визначений у рахунках-фактурах (а.с. 36-38) товар.

Копіями платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи (а.с. 49-52), підтверджено, що на підставі рахунків-фактур позивач оплатив визначений цими документами товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, а на підставі довіреностей на право отримання ТМЦ, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента. Зазначений факт підтверджується витягом з журналу видачі довіреностей позивача, що наявний в матеріалах справи.

Перевезення придбаного у ТОВ "Тагос" товару забезпечувалось спеціалізованим перевізником ТОВ "Транспортна компанія "САТ" за договором перевезення вантажів від 10 січня 2011 року № 1714 та ПП "Нічний експерс" за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 січня 2011 року № 2001КГ. Копії зазначених договорів наявні в матеріалах справи, як і докази належного їх виконання: платіжні доручення, акр-реєстр, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому товар, поставлений ТОВ "Тагос" оприбутковано на складі позивача, що підтверджується копією прибуткового ордеру та картками обліку товару.

Отриманий від ТОВ "Тагос" товар використано позивачем у власній господарській діяльності в процесі виготовлення контейнеру для зберігання сиру та обладнання для фасування морозива в полімерний рукав, які в подальшому позивачем реалізовано ВАТ "Звенигородський сироробний комбінат" та ТОВ "Автополюс", що підтверджується відповідними первинними документами.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Майстер Мілк" (Покупець) та ПП "Віп Люкс" (Продавець) 20 липня 2011 року укладено договір поставки товарів № 58 (а.с. 53) згідно умов якого Продавець зобов'язується передати в обумовлені зазначеними договором строку Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар.

На виконання вищевказаного договору контрагентом позивача ПП "Віп Люкс" на підставі видаткової накладної (а.с. 55) передано позивачу, визначений у рахунку-фактурі (а.с.54) товар.

Копіями платіжного доручення, що наявне в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунка-фактури позивач оплатив визначений цим документом товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі довіреності на право отримання ТМЦ, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента. Зазначений факт підтверджується витягом з журналу видачі довіреностей позивача, що наявний в матеріалах справи.

Перевезення придбаного у ПП "Віп Люкс" товару забезпечувалось спеціалізованим перевізником ТОВ "Транспортна компанія "САТ" за договором перевезення вантажів від 10 січня 2011 року № 1714 та ПП "Нічний експерс" за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 січня 2011 року № 2001КГ. Копії зазначених договорів наявні в матеріалах справи, як і докази належного їх виконання: платіжні доручення, акр-реєстр, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому товар, поставлений ПП "Віп Люкс" оприбутковано на складі позивача, що підтверджується копією прибуткового ордеру та картками обліку товару.

Отриманий від ПП "Віп Люкс" товар використано позивачем у власній господарській діяльності в процесі здійснення ремонту дверей алюмінієвих ПрАТ "Миронівська птахофабрика", що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ у ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос" реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос", що стала підставою для формування податкового кредиту та валових витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем використано придбані у ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос" ТМЦ у власній господарській (а.с. 64-70).

Судом встановлено, що ПП "Віп Люкс" та ПП "Тагос" на момент укладення договорів та складення податкових накладних був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача та беручи до уваги вимоги підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, суд погоджується із правомірністю віднесення позивачем до складу витрат та формуванням податкового кредиту сум за господарськими операціями з ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос".

З урахуванням викладеного, суд вважає спростованими доводи відповідача щодо неправомірності ведення позивачем бухгалтерського обліку та заниження підприємством позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за період, охоплений перевіркою.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 25 березня 2013 року № 0001582203/613 та № 0001592203/64 покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано донараховано позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року № 0001582203/613 та № 0001592203/64 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 25 березня 2013 року № 0001582203/613 та № 0001592203/64.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 25 березня 2013 року № 0001582203/613.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 25 березня 2013 року № 0001592203/64.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" (ідентифікаційний код 31847512) з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) витрати зі сплати судового збору в розмірі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 11 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова