Ухвала

від 13.11.2013 по справі 816/4511/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р.Справа № 816/4511/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4511/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Мілк" (далі за текстом - ТОВ "Майстер Мілк", позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року №0001582203/613 та №0001592203/64.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. адміністративний позов задоволено.

Визнані протиправним та скасовані податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 25 березня 2013 року № 0001582203/613 та від 25 березня 2013 року № 0001592203/64.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, п.198.6 ст.198, ст. 201, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено суму податкового кредиту та витрат, відображених у податковому обліку за результатами господарських відносин з контрагентами у перевіреному періоді у зв'язку з неможливістю підтвердження реальності здійснення господарських операцій з поставки товару від вказаних контрагентів по ланцюгу постачання.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Майстер Мілк" 13 лютого 2008 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 31847512) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 683421 (а.с. 71). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ у період з 07 лютого 2013 року по 11 лютого 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Віп Люкс" (ідентифікаційний код 36053853) за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року та ТОВ "Тагос" (ідентифікаційний код 35588769) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011.

За результатами перевірки 11 лютого 2013 року складено акт № 1241/22.3-17/31847512 (а.с. 13-22), в якому, зокрема, зафіксовані порушення: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 5897,00 грн. у тому числі: за ІІ квартал 2011 року - 1683,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 4214,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 2565,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 298,00 грн., за травень 2011 року - 136,00 грн., за червень 2011 року - 298,36 грн., за липень 2011 року - 1832,00 грн.

На підставі акта перевірки від 11 лютого 2013 року № 1241/22.3-17/31847512 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2013 року № 0001592203/64 (а.с. 12), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2564,00 грн. та № 0001582203/613 (а.с. 11), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5897,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2013 року № 0001592203/64 та № 0001582203/613 скарги платника податків залишені контролюючими органами без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2013 року №0001582203/613 та №0001592203/64.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження ТОВ "Майстер Мілк" сум податку на додану вартість ґрунтуються на доводах відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту за квітень - травень 2011року в загальній сумі 2565,00 грн. в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос".

Виходячи з позиції контролюючого органу, операції контрагентів позивача ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос" не підтверджуються наявністю об'єктів оподаткування, мають ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності ; правочини, вчинені вказаними контрагентами позивача не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є такими, що порушують публічний порядок.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Майстер Мілк" (Покупець) та ТОВ "Тагос" (Постачальник) 28 квітня 2011 року укладено договір поставки № 324 (а.с. 35), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця різноманітну гумотехнічну продукцію та інше (Товар).

На виконання вищевказаного договору контрагентом позивача ТОВ "Тагос" на підставі видаткових та податкових накладних (а.с. 39-45) передано позивачу товар, визначений у рахунках-фактурах (а.с. 36-38).

Копіями платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи (а.с. 49-52), підтверджено, що на підставі рахунків-фактур позивач оплатив визначений цими документами товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, а на підставі довіреностей на право отримання ТМЦ, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента. Зазначений факт підтверджується витягом з журналу видачі довіреностей позивача, що наявний в матеріалах справи.

Перевезення придбаного у ТОВ "Тагос" товару забезпечувалось спеціалізованим перевізником ТОВ "Транспортна компанія "САТ" за договором перевезення вантажів від 10 січня 2011 року № 1714 та ПП "Нічний експерс" за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 січня 2011 року № 2001КГ. Копії зазначених договорів, а також платіжні доручення, акт-реєстр, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), як докази їх виконання були надані позивачем до суду та містяться в матеріалах справи.

В подальшому поставлений ТОВ "Тагос" товар оприбутковано на складі позивача, що підтверджується копією прибуткового ордеру та картками обліку товару.

На підтвердження використання вказаного товару у власній господарській діяльності в процесі виготовлення контейнеру для зберігання сиру та обладнання для фасування морозива в полімерний рукав, які в подальшому позивачем реалізовано ВАТ "Звенигородський сироробний комбінат" та ТОВ "Автополюс", що підтверджується відповідними первинними документами.

Також між ТОВ "Майстер Мілк" (Покупець) та ПП "Віп Люкс" (Продавець) 20 липня 2011 року укладено договір поставки товарів №58 (а.с. 53), згідно умов якого Продавець зобов'язується передати в обумовлені зазначеними договором строку Покупцю товар (заклепка плоска голова А2 А2 ДИН 7337 4,8х12), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактурі (а.с. 54-56).

Копіями платіжного доручення, наявного в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунка-фактури позивач оплатив визначений цим документом товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця, а на підставі довіреності на право отримання ТМЦ, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента. Зазначений факт підтверджується витягом з журналу видачі довіреностей позивача, що наявний в матеріалах справи.

Перевезення придбаного у ПП "Віп Люкс" товару забезпечувалось спеціалізованим перевізником ТОВ "Транспортна компанія "САТ" за договором перевезення вантажів від 10 січня 2011 року № 1714 та ПП "Нічний експерс" за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 січня 2011 року № 2001КГ. На підтвердження фактичного переміщення товару від продавця до покупця, позивачем було надано копії вказаних договорів, платіжні доручення, акт-реєстр, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому товар, поставлений ПП "Віп Люкс", оприбутковано на складі позивача, що підтверджується копією прибуткового ордеру та картками обліку товару.

Вказаний товар позивачем у власній господарській діяльності в процесі здійснення ремонту дверей алюмінієвих ПрАТ "Миронівська птахофабрика", що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірних договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969, тобто підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Факт реєстрації контрагентів позивача ТОВ "Тагос" та ПП "Віп Люкс" платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 внаслідок завищення податкового кредиту не відповідає дійсним обставинам справи.

Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, занижено суму податку на прибуток в розмірі 5897,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

За приписами п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ "Тагос" та ПП "Віп Люкс" повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що містяться в Копії наявних в матеріалах справи первинних документів, що були складені під час здійснення господарських операцій не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Тобто, позивачем доведено, що всі витрати, які були включені позивачем до складу податкового кредиту та витрат по операціях з вищезазначеним контрагентом, є документально підтвердженими та пов'язаними із провадженням господарської діяльності позивача.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними первинними документами було підтверджено правомірність формування податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ "Тагос" та ПП "Віп Люкс".

Колегія суддів відхиляє посилання податкового органу про порушення позивачем п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки вказаною нормою врегульовано питання відображення у складі доходів вартості товарів, робіт, послуг, безоплатно, суми безповоротної фінансової допомоги, безнадійної кредиторської заборгованості, отриманих платником податку у звітному періоді, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування, не доведено та не обґрунтовано завищення доходів позивачем у перевіреному періоді по взаємовідносинам з ТОВ "Тагос" та ПП "Віп Люкс".

Посилання відповідача на акти перевірок та акти неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат, колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності змісту і обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт (послуг), оскільки в акті приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 р. №1 чітко визначено зміст і обсяг будівельних робіт за переліком

Отже, первинні документи, якими була оформлена вищевказана господарська операція містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача формування податкового кредиту та витрат в перевіреному періоді по взаємовідносинам з ПП "Віп Люкс" та ТОВ "Тагос", а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту та витрат не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 25 березня 2013 року №0001582203/613 та №0001592203/64.

З урахуванням викладеного, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/4511/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.