Постанова

від 16.08.2013 по справі 801/1162/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2013 р. (12:20) Справа №801/1162/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Бойко С.А., довіреність № 8872 від 28.12.12, представник позивача - Кулікова М.В., довіреність №8873 від 28.12.2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "Фіолент" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Завод "Фіолент" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000401501 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 107 649,25грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 88 332,00грн., за штрафними санкціями у розмірі 19317,25грн.;

- №0000261502 від 10.04.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2011року у розмірі 400грн.;

- №0000271502 від 10.01.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за грудень 2012року у сумі 800грн.;

- №0000281502 від 10.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 30492грн., у тому числі за основним платежем у сумі 20328,00грн., за штрафними санкціями у сумі 5082,00грн.;

- №0000291502 від 10.01.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 43 095грн. та застосуванні штрафних санкцій у сумі 10773,75грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення з цього податку за операціями придбання товарів у сумнівного контрагенту, що має ознаки "нікчемності" та безтоварність зазначених господарських операцій. Також з цих підстав позивач вважає протиправними висновки податкової щодо безпідставності віднесення до валових витрат сум, які сплачені за угодами, та визначення виходячи із цього податкових зобов'язань із податку на прибуток.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення за суттю спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство «Завод «Фіолент» у справі є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 14309586), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.22, 24, т.3), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Завод "Фіолент" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг» за період березень 2010 року - грудень 2011 року, про що складено акт перевірки від 21.12.2012 року № 10385/15-2 (далі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- порушення п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податку на прибуток в період що перевірявся, на загальну суму 88332 грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року - 8581 грн., 2 квартал 2010 року - 12809 грн., 3 квартал 2010 року - 5336 грн., 4 квартал 2010 року - 21428 грн.,1 квартал 2011 року - 29115 грн., 2 квартал 2011 року - 8976 грн., 3 квартал 2011 року - 1167 грн., 4 квартал 2011 року - 920 грн.

- порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, встановлено заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 20328 грн. та зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 43095 грн. та зменшено від'ємне значення у сумі 400 грн.

В акті перевірки зазначено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачальників до реальних «вигодонабувачів». В обґрунтування зазначеної позиції посадова особа відповідача посилається на дані акту про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг» з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення №0000401501 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 88332,00 грн., за штрафними санкціями на суму 19317,25 грн., №0000261502 від 10.04.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 400 грн., №0000271502 від 10.01.2013 року про зменшення розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 800 грн., №0000281502 від 10.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 20328,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 5082,00 грн., №0000291502 від 10.01.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 43095 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 10773,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, до спірних правовідносин у відповідний період застосовується Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі - Закон №168), Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334 (далі - Закон № 334). Після набрання Податковим кодексом законної сили, відносини у сфері оподаткування регулюються даним нормативно-правовим актом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.7.7.1. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Аналогічні підстави та порядок виникнення у платника податку права на податковий кредит визначені статтями 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм Закону №168 та ПК України випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. При цьому, такі товари(роботи, послуги) повинні придбаватися платником податку з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника.

Ухвалою суду від 05.03.2013 року призначено у справі судово-економічну експертизу.

Відповідно до ч.5 ст.81 КАС України експерта попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

До суду надійшов висновок судового експерта №4/2013 у адміністративній справі №801/1162/13-а (далі - висновок №4/2013), в якому досліджено первинні документи податкового та бухгалтерського обліку які фіксують спірні господарські операції.

При дослідженні експертом документів застосовувався метод документальної перевірки, при якому перевірялися правильність арифметичних підрахунків, повнота заповнення реквізитів, перевірялися документи за формою і змістом на відповідність вимогам нормативних актів і метод співставлення документів, при якому дані про господарську операцію, відображені в одному первинному документі, зіставляються з даними в інших документах, в оборотно-сальдових відомостях по рахунках за період березень 2010 року - грудень 2011 року, в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за період березень 2010 року - грудень 2011 року, в податкових деклараціях з податку на додану вартість з період березень 2010 року - грудень 2011 року, в деклараціях з податку на прибуток підприємства та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за період 1 квартал 2010 року - 4 квартал 2011 року.

В ході проведеного дослідження експертом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних, складених ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой», ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг» позивачем включено до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 76 180, 49 грн., у тому числі:

- на підставі податкових накладних, складених ПП «Ротонда Торг» на загальну суму 35 538, 79 грн.

- на підставі податкових накладних, складених КП «Альянс» на загальну суму 19 234,00 грн.;

- на підставі податкових накладних, складених ПП «Комманд» на загальну суму 14 172,63 грн.;

- на підставі податкових накладних, складених ПП «Севелітсрой» на загальну суму 213,68 грн.;

- на підставі податкових накладних, складених ПП «Пан Буд» на загальну суму 1015,00 грн.;

- на підставі податкових накладних, складених ПП «Сіті Буд» на загальну суму 400,00 грн.;

- на підставі податкових накладних, складених ПП «Базіс Торг» на загальну суму 606,39 грн.

В висновку №4/2013 судовий експерт встановив, що не можливо визначити причини розбіжностей між сумою ПДВ, включеною позивачем до складу податкового кредиту відповідно до наданих для дослідження документів (76 180,49 грн.) та сумою завищення податкового кредиту, відображено в акті перевірки (71434,75 грн.), оскільки в акті перевірки відсутні посилання на реквізити податкових накладних, складених продавцями товарів (робіт, послуг), та реквізити показників реєстрів отриманих податкових накладних і податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за період березень 2010 року - грудень 2011 року.

Судовим експертом досліджено надані податкові накладні, складені продавцями товарів (робіт, послуг) - ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелітсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг» (реквізити податкових накладних визначені у додатку №2 до висновку експерта) та встановлено наявність всіх необхідних реквізитів, підписів відповідальних осіб та печаток даних підприємств.

Копії податкових накладних, суми ПДВ за якими відповідачем виключені зі складу податкового кредиту позивача, що, як наслідок, вплинуло на висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання, завищення бюджетного відшкодування та від'ємного значення з ПДВ, залучені до матеріалів справи.

Суд погоджується з висновком експерту, що виписані податкові накладні по взаємовідносинам із ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелітсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг» відповідають вимогам, встановленим Законом №168 та Податковим кодексом України.

Під час судового розгляду та експертного дослідження залучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В висновку №4/2013 встановлено, що здійснення господарський операцій з постачання товарів (робіт, послуг), зазначених у податкових накладних, складених із ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг», а також підстави для здійснення цих операцій, документально підтверджуються наданими експерту прибутковими ордерами (типова форма №М-4), витягами з Журналу реєстрації довіреностей, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, актами приймання науково-технічних робіт, договорами (поставки, купівлі-продажу, виготовлення технічної документації, виконання науково-технічних робіт) з додатками, рахунками, рахунками-фактурами (реквізити документів зазначені у додатку №2, 3 до висновку експерта).

У наданих судовому експерту документах, що підтверджують отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від постачальників, вказані найменування постачальників, та одержувача (замовника) товарів (робіт, послуг), від імені яких складені документи, назви документів, номери та дати їх складання, опис відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг), та їх кількість, ціна без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) з урахуванням ПДВ, підписи, скріплені печатками, від імені постачальника та одержувачів.

Відповідно до наданих документів від постачальників (ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг») до ВАТ «Завод Фіолент») за період березень 2010 року - грудень 2011 року здійснено постачання наступних товарів (робіт, послуг): основні та допоміжні матеріали, комплектуючи вироби, будівельні матеріали, спеціальне оснащення (одяг), мастильні матеріали, рекламні буклети та сувенірні набори, проектувальні та науково-технічні роботи. (додатки №2,3 висновку експерта).

Експертом досліджено також регістри бухгалтерського обліку ВАТ «Завод Фіолент» - оборотно-сальдові відомості по субрахункам 3770 «Розрахунки з іншими дебіторами», 6310 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та аркуші-розшифровки «Дебет 9130 Кредит 3770» за період 2010-грудень 2011 року.

Відповідно до вказаних регістрів у бухгалтерському обліку ВАТ «Завод «Фіолент» відображено оприбуткування товарів (робіт, послуг), отриманих у періоді березень 2010 року - грудень 2011 року від постачальників (ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг») на загальну суму, включаючи ПДВ, 459 482,91 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 382902,41 грн., ПДВ 76580,50 грн.).

Як вбачається із експертного висновку експерт зазначає, що наданими документами не підтверджується зміни сум компенсації вартості товарів (робіт, послуг), здійснені після їх поставки від постачальників (ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг») до ВАТ «Завод «Фіолент» , а також зміна, розірвання або визнання в установленому законом порядку недійсними договорів ВАТ «Завод «Фіолент» та його постачальниками, на підставі яких були відображені у податковому та бухгалтерському обліку відповідні господарські операції.

Наданими судовому експерту прибутковими ордерами, витягами з Журналу реєстрації довіреностей, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, актами приймання науково-технічних робіт, договорами (поставки, купівлі-продажу, виготовлення техничної документації, виконання науково-технічних робіт) з додатками, рахунками, рахунками-фактурами за період березень 2010 року - грудень 2011 року та обліковими регістрами ВАТ «Завод «Фіолент» за період березень 2010 року - грудень 2011 року документально підтверджується отримання від постачальників (ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг») товарів (робіт, послуг) на загальну суму 459482,91 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 382 902,41 грн., ПДВ 76 580,50 грн.), у тому числі:

- від ПП «Ротонда Торг» у періоді вересень 2010 року - березень 2011 року на загальну суму 213 232,77 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 177693,97 грн., ПДВ 35538,80 грн.);

- від КП «Альянс» у періоді квітень-липень 2010 року на загальну суму 115404,00 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 96170,00 грн., ПДВ 19234,00 грн.);

- від ПП «Комманд» у періоді листопад 2010 року - травень 2011 року на загальну суму 85035,73 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 70 863,10 грн., ПДВ 19234,00 грн.);

- від ПП «Севелітстрой у періоді червень 2010 року - січень 2011 року на суму 31282,08 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 26068,40 грн., ПДВ 5213,68 грн.);

- від ПП «Пан Буд» у періоді липень 2011 року на загальну суму 6090,00 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 5075,00 грн., ПДВ 1015,00 грн.);

- від ПП «Сіті Буд» у періоді грудень 2011 року на загальну суму 4800,00 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 4000,00 грн., ПДВ 800,00 грн.);

- від ПП «Базис Торг» у періоді січень-березень 2011 року на загальну суму 3638,33 грн. (у тому числі вартість без ПДВ 3031,94 грн., ПДВ 606,39 грн.).

Відповідно до наданих платіжних доручень з відмітками обслуговуючих банків про дати списання коштів з рахунків за період березень 2010 року - грудень 2011 року ВАТ «Завод «Фіолент» перерахував за товари (роботи, послуги), отримані від постачальників (ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг») у періоді березень 2010 року - грудень 2011 року грошові кошти в загальній сумі 457 083,92 грн., у тому числі ПДВ у сумі 76 180,65 грн. (реквізити платіжних доручень зазначено у додатку №2 висновку експерта).

Копії платіжних доручень залучені судом до матеріалів справи.

Наданими судовому експерту документами підтвердження використання товарів (робіт, послуг), отриманих від постачальників для наступних цілей: виготовлення продукції; технічні цілі та сприяння у виробничому процесі; забезпечення працівників спеціальним захисним одягом; організація виробництва та управління; рекламні заходи; господарські потреби (реквізити документів зазначено у додатку №3 висновку експерта). Використання ВАТ «Завод «Фіолент» товарів (робіт, послуг), отриманих від постачальників на загальну суму 459 482,91 грн. відповідає меті та предмету діяльності, які встановлені у статуті підприємства та видам діяльності, внесеним до ЄДРПОУ.

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів із ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг» не має під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що податковим органом не доведено невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від даних контрагентів товарів. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

У акті перевірки не міститься посилання на наявність інших підстав для збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, зменшення йому від'ємного значення цього податку або зменшення бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарською угодою із ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Команд», ПП «Севелитсрой» , ПП «Панбуд», ПП «Сіті Буд», ПП «Базис Торг» в розмірі 76580,50 грн. є правомірним, а висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту на суму 71434,75 грн., що призвело заниження ПДВ до сплати в бюджет, є безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкові повідомлення-рішення №0000261502 від 10.04.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 400 грн., №0000271502 від 10.01.2013 року про зменшення розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 800 грн., №0000281502 від 10.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 20328,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 5082,00 грн., №0000291502 від 10.01.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 43095 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 10773,75 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №0000401501 від 10.01.2013 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначалось вище, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарську операцію зі своїми контрагентами первинними документами, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Як зазначалося вище, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є твердження про фіктивність угод та неможливість перевірки контрагентів позивача.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000401501 від 10.01.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1773,54 грн. за платіжним дорученням №233 від 21.01.2013 року, а також у вигляді сплати судово-економічної експертизи у розмірі 14000,00 грн. за платіжним дорученням №2108 від 14.05.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України шляхом безспірного стягнення з розрахункових рахунків відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.08.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 21.08.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000291502 від 10.01.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 43095 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 10773,75 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000401501 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 88332,00 грн., за штрафними санкціями на суму 19317,25 грн.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000261502 від 10.04.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 400 грн.

5. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000271502 від 10.01.2013 року про зменшення розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 800 грн.

6. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0000281502 від 10.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 20328,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 5082,00 грн.

7. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Фіолент" (ідентифікаційний код 14309586) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) грн. 54 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

8. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "Фіолент" (ідентифікаційний код 14309586) витрати зі сплати судово-економічної експертизи у розмірі 14000,00 (чотирнадцять тисяч) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підписеп Москаленко С.А.