Рішення

від 02.09.2013 по справі 916/1185/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2013 р.Справа № 916/1185/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Єршова А.С. (довіреність №б/н від 03.04.2013 р.),

Від відповідача: Шаповалов Є.В. (довіреність №1.06 від 04.06.2013 р.); Она В.В. (довіреність №б/н від 01.07.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА" до відповідача Приватного підприємства "Акварель Мак" про стягнення визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 30.04.2013 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна", звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Акварель Мак" про визнання недійсним договору купівлі - продажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.05.13р. порушено провадження №916/1185/13 з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Односачно з поданням позову, 30.04.2013 р. ТОВ "Фортуна" звернулось із заявою про забезпечення позову (вх.14141/13), в якій просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на базу відпочинку "Фортуна", яка належить Приватному підприємству "Акварель Мак" (Код ЄДРПОУ 37136233), розташовану в Одеській області, Біпгород-Дністровському районі, смт. Сергіївка, провулок Тірас, під номером шостим, на земельній ділянці розміром 45132 кв.м, яка знаходиться в користуванні у ТОВ "Фортуна" на підставі договору оренди, укладеному з 01.05.2004 року по 01.05.2014 року, зареєстрованому в Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів 28.05.2004 року за реєстром. № 118, кадастровий номер 5110300000:03:001:0004, що складається в цілому з: спального корпусу кам. череп., загальною площею 335,5 щ, м. літ "А", спального корпусу кам. череп., загальною площею 335,5 кв. м. літ "Б", спального корпусу кам. череп., загальною площею 315,0 кв. м. літ "В", їдальні кам. череп., загальною площею 428,7 кв. м. літ "Д", спального корпусу кам. череп., загальною площею 335,9 кв. м. літ "Є", спального корпусу кам. череп., загальною площею 315,0 кв. м. літ "Г", медичного пункту кам. черепі, загальною площею 74,8 кв. м. літ "І", споруд М 1- 4.

Ухвалою суду від 14.08.2013 р. заяву задоволено, вжито заходів щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту до закінчення провадження по справі на базу відпочинку "Фортуна", яка належить Приватному підприємству "Акварель Мак" (код ЄДРПОУ 37136233), розташовану за адресою: Одеська область, Біпгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, провулок Тірас, номер шість, на земельній ділянці розміром 45132 кв.м, яка знаходиться в користуванні у ТОВ "Фортуна", кадастровий номер 5110300000:03:001:0004, та складається в цілому з: 1. літ "А" - спальний корпус, кам. череп., загальною площею 335,5 кв, м.; 2. літ "Б" - спальний корпус, кам. череп., загальною площею 335,5 кв. м.; 3 . літ "В" - спального корпусу кам. череп., загальною площею 315,0 кв. м.; 4. літ "Д" - їдальня кам. череп., загальною площею 428,7 кв. м.; 5. літ "Є" - спальний корпус кам. череп., загальною площею 335,9 кв. м.; 6. літ "Г" - спальний корпус кам.. череп., загальною площею 315,0 кв. м.; 7 . літ "І" - медичний пункт кам. черепі, загальною площею 74,8 кв. м. , 8 . споруд за № 1- 4.

22.05.2013 року відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 05.06.2013 року.

В судовому засіданні 05.06.2013 р. представником відповідача Шаповаловим Є.В. подано клопотання (ГСОО вх.№17320/13), відповідно до прохальної частини якого заявник просить відкласти розгляд справи та "зобов'язати позивача надати до суду оригінали документів, які направлені до суду". Пункт 2 клопотання викладений без визначення конкретного переліку таких документів, що унеможливлює визначення його мети та, відповідно, чіткого визначення зобов'язання сторони, яке може бути покладене неї.

Відповідно до вимог ст .77 ГПК України 05.06.2013 р. розгляд справи було відкладено до 14.06.2013 р., про що оголошено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 14.06.2013 р. представником відповідача Шаповаловим Є.В. подано заяву (ГСОО вх.№18449/13), відповідно до змісту якого сторона просить суд повернути позовну заяву з доданими до неї документами у порядку ст. 63 КУП України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що діючим законодавством передбачено застосування наслідків ст. 63 ГПК України та, зокрема, пункту 6 цієї статі, лише на стадії розгляду матеріалів позовної заяви та тільки під час вирішення питання про порушення провадження по справі.

Відповідно до вимог ст .77 ГПК України 14.06.2013 р. розгляд справи було відкладено до 03.07.2013 р., продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК.

03.07.2013 р. представником відповідача подана заява про відвід судді Зайцева Ю.О. від розгляду справи №916/1185/13, в задоволенні якої відмовлено в судовому засіданні 03.07.2013 р., розгляд справи відкладено до 15.07.2013 р.

Ухвалою від 15.07.2013 року, на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 15.07.2013 р., у зв'язку з находженням судді Зайцева Ю.О. на відпустці, справа № 916/1185/13 прийнята до провадження суддею господарського суду Одеської області Никифорчук М.І.

Ухвалою від 31.07.2013 року, на підставі розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 31.07.2013, у зв'язку з поверненням судді Зайцева Ю.О. з відпустки, справа №916/1185/13 прийнята до провадження суддею господарського Зайцевим Ю.О.

В судовому засіданні 14.08.2013 р. представником відповідача Она В.В. подано клопотання (ГСОО вх.№24762/13), відповідно до прохальної частини якого заявник просить зупинити провадження по справі №916/1185/13 до моменту набрання рішенням законної сили у справі №916/1806/13 про визнання рішень загальних зборів засновників ТОВ «Фортуна» згідно протоколів від 24.09.2012 р. та від 28.03.2013 р. недійсними. В задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено з підстав непов'язаності предметів позовів.

В судовому засіданні 14.08.2013 р. представником позивача подано клопотання (ГСОО вх.№24764/13), відповідно до прохальної частини якого заявник просить залучити до участі у справі на стороні позивача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Скаргу Володимира Івановича. В задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено.

В судовому засіданні 14.08.2013 р. відповідачем подано заперечення на позов (відзив), відповідно до змісту якого ПП «Акварель Мак» не визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить в позові відмовити.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна», зареєстроване за адресою: 67780, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, пров. Тірас № 6, код ЄДРПОУ 30652483, в особі директора Даниленко Олександра Андрійовича, діючого на підставі Статуту, протоколу № 1/10 від 21.05.2010 року, та Приватним підприємством «Акварель Мак», зареєстроване за адресою: 67600, Одеська область, Біляївський район, м. Біляївка, вул. Костіна № 7, код ЄДРПОУ 37136233, в особі директора Лесогорова Олександра Миколайовича, діючого на підставі Статуту, наказу № 1 від 22.06.2010 року; 23 червня 2010 р. було укладено два договори купівлі - продажу.

Згідно із договором купівлі-продажу від 23 червня 2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна» продало, а Приватне підприємство «Акварель Мак» купило базу відпочинку «Фортуна», розташовану в Одеській області, Білгород-Дністровському районі , смт. Сергіївка, провулок Тірас, під номером шостим, на земельній ділянці розміром 45132 кв.м., яка знаходиться в користуванні на підставі договору оренди, укладеному з 01.05.2004 року по 01.05.2014 року, зареєстрованому в Білгород-Дністровському міському відділі земельних ресурсів 28.05.2004 року за реєстром № 118, кадастровий номер 5110300000:03:001:0004, що складається в цілому з: спального корпусу кам. череп., загальною площею 335,5 кв.м. літ «А», спального корпусу кам. череп., загальною площею 335.5 кв.м. літ «Б», спального корпусу кам. череп., загальною площею 315,0 кв.м. літ «В», їдальні кам. череп., загальною площею 428,7 кв.м. літ «Д», спального корпусу кам. череп., загальною площею 335,9 кв.м. літ «Є», спального корпусу кам. череп., загальною площею 315,0 кв.м. літ «Г», медичного пункту кам. череп., загальною площею 74,8 кв.м. літ «І», споруд № 1-4.

Договір був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріально округу Одеської області Чухрай Т.Ю.

Відповідно до умов п. 2 договору, продаж було вчинено за 45 000,00 (сорок п'ять тисяч) гривень.

Пунктом з договору від 23 червня 2010 р. зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 18.06.2010 р. за №26463412, загальна вартість нерухомого майна становить 43250 гривень.

База відпочинку «Фортуна» на момент продажу належала Товариству з обмеженою відповідальністю «Фортуна» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 03.02.2004 року виконкомом Сергіївської селищної ради, Одеської області, м. Білгород-Дністровський, зареєстрованого 16.02.2004 року Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське БТІ» за реєстраційний номером №4424545, номер запису18 в книзі 1, договору купівлі-продажу, посвідченого Чухрай Т.Ю . приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області 15.05.2008 року за реєстром №1811, зареєстрований Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське БТІ» 06.06.2008 року, реєстраційний номером 4424545, номер запису 18 в книзі 1.

Загальна вартість нерухомого майна відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно склала 43 250,00 грн.

Засновниками (власниками) ТОВ «Фортуна» на час продажу спірного нерухомого майна були Даниленко О.А., якому належало 70% корпоративних прав, та Скарга В. І., якому належало 30% корпоративних прав.

Позивач вказує, продаж бази відпочинку «Фортуна» та обладнання було здійснено таємно, без згоди Скарги В.І., який на час продажу був співвласником ТОВ «Фортуна». Директору ТОВ «Фортуна» Даниленко О.А. згідно із протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Фортуна» від 22.05.2010 р. було доручено тільки підготувати усі необхідні документи та провести необхідну роботу щодо продажу бази відпочинку «Фортуна», у зв'язку із складним фінансовим становищем з виплатою податків та заробітної плати, але його не було уповноважено здійснювати самостійно продаж бази. Умови Договору купівлі-продажу необхідно було затвердити загальними зборами, оскільки загальним зборам не було надано переліку потенційних покупців бази та обладнання, а також документів, які відображають ринкову вартість бази відпочинку.

Також, в обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що ринкова вартість бази відпочинку «Фортуна» значно перевищує суму, за яку був здійснений продаж. Згідно із п. 2.4 договором №22/07 від 06 листопада 2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський Дім Аукціонів» та ТОВ «Фортуна» щодо пошуку потенційного покупця на базу відпочинку «Фортуна», ціна об'єкту, що виставляється за об'єкт при пошуку його потенційних покупців, становить 6060000 (шість мільйонів шістдесят тисяч) грн., що еквівалентно 1200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) доларів США (на момент укладення Договору вартість одного долара США складала 5,05 грн).

Таким чином позивач вважає, що директор товариства - Даниленко О.А., уклавши 23 червня 2010 р. договір купівлі-продажу бази відпочинку та обладнання, не був уповноважений, крім того ціна продажу не відповідає фактичній ринковій вартості нерухомого майна, що є підставами для визнання договору купівлі-продажу бази відпочинку «Фортуна», укладеного 23 червня 2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна» та Приватним підприємством «Акварель Мак», недійсним.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував в повному обсязі, та зазначив, що обставини, викладені у позові є не обґрунтованими, не містять належних доводів, так як такі, що не відповідають дійсності, а докази не містять інформацію щодо предмета доказування (є не належними), не несуть правдиву інформацію щодо предмету доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного Кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Частиною 2 статті 203 ЦК України визначено наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин, як необхідну вимогу чинності правочину.

Частина 1 статті 92 ЦК України зазначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільне законодавства , та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є одержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Крім того, згідно до нормативних положень ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зокрема, статтею 92 ЦК України встановлено основні положення цивільної дієздатності юридичної особи, а саме: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із положеннями ст. 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи; органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

У відповідності до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" - Збори учасників, є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю. Аналогічний припис містить і ч. 1 ст. 145 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" - Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як зазначено в ч.1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених пунктах "а", "б", "г-ж", "и-й" статті 41 цього Закону, належить питання зазначені і в ст. 59 Закону.

В ч. 5 ст. 41 цього Закону передбачено ряд питань, які віднесені до компетенції загальних зборів, в зазначених вище пунктах, а саме : -

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень:

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів, у випадках передбачених законом.

Частиною 6 ст. 41 цього Закону чітко визначено перелік питань, які належать до виключної компетенції загальних зборів, а саме повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "є", "ї ", "п", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Пунктом «і» ч.5 ст. 41 Закону «Про господарські товариства», передбачено можливість обмеження компетенції виконавчого органу товариства шляхом затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, загальними зборами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно редакції статуту ТОВ «Фортуна», що була чинна на момент укладання договору від 23.06.2010 р. не передбачено обмеження суми угод (договорів), понад яку, угоди( договори) підлягали затвердженню загальними зборами товариства,

Згідно ч. 4 статті 145 Цивільного кодексу України - серед питань, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не передбачено, що питання про прийняття рішень щодо реалізації майна товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів.

Статтею 99 ЦК України, передбачено, що Загальні збори засновників своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію.

Також, як зазначено у ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний дирекція) або одноособовий (директор).

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

В частині 1 статті 98 ЦК України зазначено, що загальні збори учасників товариства мають право (яке вони можуть реалізувати, або ні) приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Таким чином, загальні збори учасників (засновків) товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, однак можуть і не приймати таких рішень (окрім тих, які відносяться до їх виключної компетенції і не можуть бути передані іншим органам) передавши ці повноваження виконавчому органу, та закріплюючи ці повноваження в положеннях Статуту, адже припис ч.1 ст. 98 ЦК України не ставить це в їх обов'язок.

Абзацом 2 частини 2 ст. 98 ЦК України передбачено, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, якщо рішення про внесення змін до статуту товариства, та про ліквідацію товариства, є виключною компетенцію загальних зборів товариства, то рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, у відповідності до положень ч. 4 статті 145 Цивільного кодексу України та ст.ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" не є виключною компетенцією загальних зборів.

Також, як вбачається з пункту 5.2. статуту ТОВ «Фортуна» (в редакції 2008 року) визначені питання, які віднесені до компетенції зборів учасників. В даному п. 5.2. Статуту відсутнє положення про узгодження загальними зборами укладенних директором договорів. Це не пов'язується ні з сумою договору, ні з предметом.

В пунктах 5.8 - 5.10 Статуту товариства визначено коло питань, які передано до компетенції виконавчого органу - директора. Так, в пункті 5.8. Статуту товариства зазначено, що директор «укладає договори ти укладає інші юридичні акти та фінансові дії, крім тих, що відносяться до компетенції загальних зборів учасників».

Враховуючи викладене, а також приписи законодавства України та положення, викладенні в Статуті товариства «Фортуна» та трудовому контракті укладеному з директором ТОВ «Фортуна» суд дійшов висновку, що директор (виконавчий орган товариства) при укладені договору купівлі продажу будівель бази відпочинку, діяв виключно в межах законодавства та повноважень закріплених у Статуті товариства та трудовому контракті.

Щодо посилань позивача про невідповідність ціни договору фактичному рівню ринкових цін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Також, згідно ч. 1. ст. 632 ЦК України, - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 190 ГК України визначено що, вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Отже, ціна, за якою майно за договором передавалось позивачу, відповідає ринковій, оскільки Відповідач, як продавець, бажав передати таке майно , а Позивач, як покупець бажав його отримати на добровільній основі, при цьому обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично один від одного.

Слід зазначити, що діючим законодавством України не передбачено обов'язкового проведення оцінки майна при укладанні даного виду договору.

З урахуванням вищезазначеного, укладений між сторонами договір вчинено з дотриманням всіх передбачених законодавством умов, його зміст не суперечить нормам діючого законодавства. А договір від імені відповідача було укладено належною особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та діяла добросовісно і розумно, не перевищуючи своїх повноважень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" є не обґрунтованими, не підтвердженими наявними у матеріалах справи доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено підписано 09.09.2013 р.

.

Суддя Зайцев Ю.О.