Постанова

від 16.01.2014 по справі 916/1185/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2014 р.Справа № 916/1185/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 16.01.2014 року:

від позивача: Єршова А.С., за довіреністю;

від відповідача: Она В.В., довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА"

на рішення господарського суду Одеської області від 02.09.2013р.

у справі № 916/1185/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА"

до відповідача Приватного підприємства "Акварель Мак"

про визнання договору купівлі - продажу недійсним

В судовому засіданні 16.01.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА" (далі-позивач, ТОВ "ФОРТУНА") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Акварель Мак" (далі відповідач, ПП "Акварель Мак") про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку від 23.06.2010 року, укладеного між ТОВ „Фортуна" та ПП "Акварель Мак".

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 98, 215, 232 Цивільного кодексу України та умотивовані перевищенням директором ТОВ "ФОРТУНА" Даниленко О.А. своїх повноважень щодо відчуження майна; здійснення продажу бази відпочинку за заниженою ціною, а також обставинами зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.09.2013 року по справі № 916/1185/13 (суддя Зайцев Ю.О.) в позові відмовлено. Рішення суду умотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „Фортуна" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та за неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вказує наступне: - суд неправильно встановив, що рішення про відчуження майна ТОВ „Фортуна" не є виключною компетенцією загальних зборів; - суд не врахував, що директор ТОВ „Фортуна" перевищив свої повноваження; - висновок суду щодо відповідності ціни бази відпочинку ринковій ціні не відповідає дійсним обставинам; - суд не врахував, що директор ТОВ „Фортуна" Даниленко О.А. діяв в порушення ст. ст. 98,145 Цивільного кодексу України та в інтересах третіх осіб, а саме засновника ПП "Акварель Мак".

З викладених підстав скаржник просить рішення від 02.09.2013р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У поясненнях та запереченні на апеляційну скаргу ТОВ „Фортуна" вказує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, так як було постановлене з дотриманням вимог процесуального права та із застосуванням відповідних норм матеріального права, а тому підстави для скасування рішення від 02.09.2013 року відсутні.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 23.06.2010 року між ТОВ „Фортуна" в особі директора Даниленко О.А. та ПП "Акварель Мак" в особі директора Лєсогорова О.М. було укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку, відповідно до якого ТОВ „Фортуна" продало, а ПП "Акварель Мак" купило базу відпочинку „Фортуна", розташовану в Одеській області в місті Білгород-Дністровському смт. Сергіївка провулок Тірас під номером шостим. Продаж цей за домовленістю сторін вчинено за 45 000,00 грн., котрі покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця протягом десяти банківських днів з моменту цього договору.

Вказаний договір 23.06.2010 року посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області.

Згідно ст. 1 Закону України „Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Частиною 5 ст. 41 вказаного Закону (в редакції станом на червень 2010 року) встановлено, що до компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 6 ст. 41 Закону України „Про господарські товариства" повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання (ч. 7 ст. 41 Закону України „Про господарські товариства").

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України „Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства;

г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Колегія суддів відмічає, що вказаними вище положеннями Закону України „Про господарські товариства", який є спеціальним законом щодо створення та діяльності, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю, та який регулює спірні правовідносини, не передбачено вирішення питання щодо реалізації майна виключно за рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

При цьому слід відмітити, що згідно п „і" ч. 5 ст. 41 Закону України „Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

В матеріалах справи міститься копія Статуту ТОВ „Фортуна" в редакції, що діяла на дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, положення якого не містять вказівки щодо суми угод та їх затвердження загальними зборами в разі перевищення суми (а.с. 16 т.1).

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно частин 1, 2 ст. 62 Закону України „Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Статтею 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Відповідно до пунктів 5.8, 5.9. Статуту ТОВ „Фортуна" директор товариства обирається загальними зборами учасників, і з ним укладається контракт. Директор представляє Товариство без довіреності в відносинах з усіма підприємствами і закладами, організаціями, розпоряджається засобами Товариства, укладає договори і укладає інші юридичні акти та фінансові дії, крім тих, що відносяться до компетенції загальних зборів Учасників. Компетенція Директора визначається контрактом. Директору надано право підпису на розрахункових банківських документах, висновку договорів на отримання кредиту та інших цивільно-правових договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Як вже вказувалось вище, виходячи з положень ст. ст. 41, 59 Закону України „Про господарські товариства", рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, не є виключною компетенцією загальних зборів.

З наявної в матеріалах справи копії трудового контракту з директором (а.с. 189, т.1) вбачається, що ТОВ „Фортуна" та Даниленко О.А. уклали контракт, відповідно до якого Даниленко О.А. прийнято директором товариства з наданням директору права, зокрема, укладати та підписувати господарські, цивільно-правові, трудові угоди та договори, визначаючи усі істотні та інші умови договорів.

Викладене спростовує доводи позивача щодо укладення договору купівлі-продажу бази відпочинку з порушенням ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України та з перевищенням повноважень, наданих директору ТОВ „Фортуна" Статутом товариства.

Згідно ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Як вже вказувалось раніше, позивач також зазначив, що оспорюваний правочин укладено внаслідок зловмисної домовленості між директором ТОВ „Фортуна" Даниленко О.А. та ОСОБА_6, яка була засновником ПП "Акварель Мак".

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять допустимих доказів вчинення договору купівлі-продажу бази відпочинку від 23.06.2010 року внаслідок зловмисної домовленості представників сторін за вказаною угодою.

Доводам скаржника щодо продажу бази відпочинку за договором купівлі-продажу від 23.06.2010 року за значно нижчою ціною, аніж ринкові ціни, колегією суддів не надається правової оцінки, оскільки навіть в разі доведення вказаної обставини остання, виходячи з положень ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання правочину купівлі-продажу недійсним.

Приймаючи до уваги вищенаведене, рішення господарського суду Одеської області від 02.09.2013р. постановлене з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, і підстави для зміни або скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 02.09.2013 року по справі № 916/1185/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк