Рішення

від 11.09.2013 по справі 904/5258/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.13 Справа № 904/5258/13

За позовом комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу №58 "Петровськ-2", м. Дніпропетровськ

про стягнення 94 011,70 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Прядка Н.В.

Представники:

від позивача: Сеіна Т.С., довіреність №59 від 08.01.2013

від відповідача: Колодяжний В.С., голова ЖСК-58 "Петровськ-2", довідка АА №651119 від 06.09.2012

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу №58 «Петровськ-2» (надалі - Відповідач) про стягнення 96 539,41 грн. за договором №819 на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 01.02.2009.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2013 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

15.08.2013 Позивач надав уточнюючу заяву щодо розміру позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги були зменшені до 94 011,70 грн. в зв'язку з перерахунком основного боргу та відмовою Позивача від стягнення 3% річних. Уточнююча позовна заява прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір №819 на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 01.02.2009 з додатками 1, 2 до нього, акти здачі-приймання теплової енергії №4115 від 31.10.2010, №5122 від 30.11.2010, №6034 від 31.12.2010, №98 від 31.01.2011, №1104 від 28.02.2011, №2054 від 31.03.2011, рахунки №4115 від 31.10.2010, №5122 від 30.11.2010, №6034 від 31.12.2010, №98 від 31.01.2011, №1104 від 28.02.2011, №2054 від 31.03.2011.

Позивач керуючись п.п.7.1, 7.2. названого договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України, просить стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 94 011,70 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позов та відзив на уточнюючу заяву щодо розміру позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на повну оплату спожитої теплової енергії за період жовтень 2010 року - березень 2011 року, відсутність уточнюючого перерахунку фактично наданих послуг за період листопад 2010 року - березень 2011 року.

Розгляд справи 23.07.2013, 06.08.2013, 20.08.2013 відкладався відповідно на 06.08.2013, 20.08.2013, 05.09.2013 згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2009 комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (Позивач, Постачальник) та Житлово-будівельний кооператив №58 «Петровськ-2» (Відповідач, Споживач) уклали договір №819 на відпуск теплової енергії для потреб опалення (надалі - Договір) відповідно до умов якого Позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення Відповідачу по його об'єктах, розміщеному за адресами: вул. Новоорловська, 6, від джерела теплопостачання: вул. Х.Грімау, 3 (п.1 Договору).

Пунктом 11.1. Договору встановлений строк його дії з дня підписання до 31.12.2011. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмової заяви однієї зі сторін (п.11.6. Договору).

Відповідно до п.6 Договору, ціна одиниці теплової енергії (1 Гкал) згідно тарифів, затверджених Рішенням органів місцевого самоврядування від 27.10.2008 №3363, складає (разом з ПДВ) - 265,00 грн.

Відповідач, відповідно до п.3.2.3 Договору, взяв не себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Порядок та умови оплати за теплову енергію встановлені розділом 7 Договору. Як вбачається з п.7.2. Договору, Споживач зобов'язаний щомісячно, до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок Споживач здійснює до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування.

Виходячи з наданих Позивачем Договору, актів здачі-приймання теплової енергії №4115 від 31.10.2010, №5122 від 30.11.2010, №6034 від 31.12.2010, №98 від 31.01.2011, №1104 від 28.02.2011, №2054 від 31.03.2011, рахунків №4115 від 31.10.2010, №5122 від 30.11.2010, №6034 від 31.12.2010, №98 від 31.01.2011, №1104 від 28.02.2011, №2054 від 31.03.2011, Відповідач протягом періоду з жовтня 2010 року по березень 2011 року спожив 353,444 Гкал теплової енергії, загальною вартістю 99 727,82 грн. з ПДВ.

В травні 2011 року Позивачем був здійснений перерахунок з урахуванням температури зовнішнього повітря в обсязі -19,609 Гкал на суму -5 716,12 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунком №3857 від 05.05.2011.

Отже Відповідач за спожиту теплову енергію в жовтні 2010 року - березень 2011 року мав сплатити 94 011,70 грн. (99727,82 грн. - 5 716,12 грн. = 94 011,70 грн.).

Проте Відповідач оплату за спожиту теплову енергію в жовтні 2010 року - березні 2011 року не здійснив. Таким чином сума заборгованості Відповідача перед Позивачем склала 94 011,70 грн., які Позивач просить стягнути з Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 94 011,70 грн. за договором №819 на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 01.02.2009 підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності зі ст. 638 Цивільного кодексу України, правочин у вигляді договору вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди в усіх істотних умов.

Положеннями частин 1, 3 ст.639 Цивільного кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.

Наданий Позивачем договір №819 на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 01.02.2009 викладений в письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача, а отже є укладений.

Виходячи з п.7.2. Договору умови оплати - до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування або через касу Постачальника.

Позивач в жовтні 2010 року - березні 2011 року здійснив на адресу Відповідача постачання теплової енергії обсягом 353,444 Гкал, загальною вартістю 99 727,82 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунками №4115 від 31.10.2010, №5122 від 30.11.2010, №6034 від 31.12.2010, №98 від 31.01.2011, №1104 від 28.02.2011, №2054 від 31.03.2011.

В травні 2011 року Позивачем був здійснений перерахунок з урахуванням температури зовнішнього повітря в обсязі -19,609 Гкал на суму -5 716,12 грн. з ПДВ, що підтверджується рахунком №3857 від 05.05.2011.

Отже Відповідач за спожиту теплову енергію в жовтні 2010 року - березень 2011 року мав сплатити 94 011,70 грн. (99727,82 грн. - 5 716,12 грн. = 94 011,70 грн.).

Проте Відповідач оплату за теплову енергію не здійснив.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за відпущену теплову енергію в сумі 94 011,70 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення Відповідача спростовуються вищевикладеним, а також наступним.

По-перше, оплати, здійснені Відповідачем за спірний період при розрахунку суми боргу, наведеного в позовній заяві, не були коректно віднесені за кожний період окремо, оскільки, не Позивач не приділяв уваги на призначення платежу зазначених у кожному платіжному дорученні. Тому, з розрахунку суми основного боргу, наданого з уточнюючою заявою, вбачається, що не сплаченими залишились частково березень 2010 року та з жовтня 2010 року по березень 2011 року.

По-друге, Позивач, визнав сплив позовної давності і в розрахунку відобразив весь заявлений в позові період, та згідно з уточнюючою заявою, просить стягнути борг у сумі 94 011,70 гривень саме за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року.

Крім того, Актом звірки взаємних розрахунків станом на 18.06.2013 Відповідач визнав свій борг.

По третє, Відповідач посилається на не повний перерахунок за фактично надані послуги за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року, який зроблений на підставі Протоколу розбіжностей до Договору №819 від 01.02.2009.

Позивач в поясненні на відзив зазначив, що перерахунок був здійснений на підставі Наказу КП «Теплоенерго» від 19.04.2011 «Про здійснення коригувань нарахувань за теплову енергію для потреб опалення за опалювальний сезон 2010 - 2011р.р.», який застосовувався для категорії споживачів «Населення» шляхом застосування до нарахувань за кожний місяць коефіцієнту 0.938 та до споживачів, розрахунки з якими здійснюються за нормами споживання.

Що стосується Протоколу розбіжностей до Договору №819 від 01.02.2009, то формулу розрахунку планових нарахувань вартості теплової енергії, на яку посилається Відповідач в Уточнюючому перерахунку у відзиві, не можна брати до уваги, оскільки, дані, використані в ньому, не мають документального підтвердження та повністю не відповідають законодавству України.

Отже, нарахування вартості наданих послуг, проводилось згідно з Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 «Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку» та "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на житлово-господарські потреби в Україні, КТМ 204 України 244-942.

Оскільки приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Новоорловська, будинок 6, не було обладнане приладами обліку, то Позивач використовував розрахунковий метод нарахування кількості теплової енергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці, про що зазначено у Договорі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №58 «Петровськ-2» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Новоорловська, 6, код ЄДРПОУ 23075686, р/р 26004092000081 ХВФ ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 305017) на користь комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, будинок 7, код ЄДРПОУ 32688148, р/р 26002231692001 в ПАТ КБ «Надра» м. Київ, МФО 380764) 94 011,70 грн. (дев'яносто чотири тисячі одинадцять гривень 70 копійок) основного боргу, 1 880,23 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 23 копійки) судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.09.2013.

Суддя А.Є. Соловйова