Рішення

від 10.09.2013 по справі 0541/3748/2012

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 0541/3748/2012

Провадженя№ 2/266/31/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 м. Маріуполь

Приморський районний суд у складі:

головуючого - судді Лузана В.В.

при секретарі - Турій К.В.

з участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

представника відповідачки - ОСОБА_4,

представників ММР - Ботман О.О., Воєвутко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення самочинно зайнятої земельної ділянки, зобов'язання демонтувати паркан та стягнення судових витрат, третя особа Маріупольська міська рада, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення частини самочинно зайнятої земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - ділянка…) та належить їй на праві власності та зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди в її користуванні, який у червні 2013р. уточнила вимогами про стягнення з відповідачки судових витрат у загальній сумі 6148,50 грн., а у липні 2013р. доповнила вимогою про зобов'язання її, позивачки, демонтувати паркан, встановлений відповідачкою на її, позивачки, ділянки…

В судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та пояснила, що їй на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.04.2007р. належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 635 м 2 , розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відомості про її ділянку внесені до кадастру, що підтверджено державним актом про право власності на земельну ділянку від 19.10.2007р., згідно якому розмір ділянки складає: ширина - 18,5м, довжина -32м та площа 592 м 2 , якій присвоєно кадастровий номер 1412300000:02:004:0260. На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.05.2012р. їй належить ділянка розміром: шириною - 18,5м та довжиною - 2,32м та 2,46м, площею 43 м 2 , кадастровий номер 1412337200:01:004:0574, яка прилягає до ділянки з боку червоної лінії. Таким чином, довжина всієї її ділянки, згідно двом державним актам складає: 34,32м=/32,00м + 2,32м / з боку ділянки № 116; 34,46м=/32,00м+2,46м/з боку ділянки № 120. На час розгляду справи межа між її ділянкою № 118 та суміжною ділянкою № 120 також як і межа між ділянкою № 116 поновлені на підставі судового рішення, кордони з цими ділянками зведені з даними державних актів. Межа з боку земель міської ради також відповідає даним державних актів. Це підтверджується актом встановлення та узгодження кордонів земельної ділянки № 118 від 04.05.2011р. та доповненням до акту від 06.06.2011р., однак межа між її ділянкою № 118 та № 117 не відповідає даним, зазначеним в державних актах та складає: по довжині 32,90м з боку ділянки №116, тоді як за держактом - 34,32м, тобто існує різниця 1,42м у бік зменшення; а з боку ділянки № 120 - фактична довжина 33,37м, тоді як за держактом - 34,46м, тобто існує різниця 1,09м. Порушення її прав, як власника виникло внаслідок встановлення у 1998р. паркану відповідачкою, як власником суміжної земельної ділянки № 117 на її, позивачки, землі, внаслідок чого розмір площі її ділянки…, зайнятий земельною ділянкою № 117, складає 21,7м 2 . Ця обставина підтверджена листом від 31.05..2013р. ТОВ «ПЕФ» Землі Приазов*я», з якого слідує, що з боку суміжного землекористувача земельної ділянки № 117 просліджується факт накладення двох суміжних земельних ділянок одна на одну. Геодезистом КП «Міське архітектурне бюро» за її заявою були винесені в натуру кордони відводу земельної ділянки № 118, що підтверджується актом від 27.05.2013р. Згідно акту та схемі точка Т3 - знаходиться на території ділянки № 117-119 на відстані 1,09м від існуючої межі у вигляді паркану з сітки рабіци, а точка Т4 - з протилежного боку на земельній ділянці іншої особи на відстані 1,42м від існуючої межі у вигляді паркану з сітки рабіци, що доводить накладення ділянки № 117 на ділянку № 118. На теперішній час дані про те, що належна відповідачці ОСОБА_3 ділянка № 117 відповідає даним її державного акту, відсутні, оскільки відомості про встановлення меж ділянки № 117 відсутні та вона не має кадастрового номеру, що унеможливлює визначення місця розташування її кордонів. ЇЇ, ОСОБА_1, частина земельної ділянки залишається в її володінні як законного власника, але користування нею обмежено незаконними діями відповідачки. Посилаючись на положення ст.. 212 ЗК України, згідно якої самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними, просила суд повернути їй належну на праві власності частину земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 21,7 м 2 , по лінії координат А-Б довжиною 1,42 м, по лінії координат В-Г довжиною 1,09 м, зайняту ОСОБА_3, зобов'язавши останню не перешкоджати в користуванні цією земельною ділянкою; покласти обов'язок демонтувати паркан з сітки рабіци, який знаходиться на її земельній ділянці по існуючій на цей час межі з земельною ділянкою № 117, на ОСОБА_1, а також стягнути судовий збір в сумі 107,30 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3541,20 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 2500 грн., які підтверджені відповідними документами.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_2 позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що при будівництві паркану відповідачкою у 1998р. по межі між ділянками № 118 та 117, був зміщений кордон у бік ділянки позивачки, наслідком чого є захоплення відповідачкою ділянки площею 21,7м 2 вглибині садиби, що підтверджено висновками експертизи та геодезії в акті від 27.05.2013р. з зазначенням місця розташування углових точок, дві з яких, а саме, точка 3 та точка 4 знаходяться за існуючим парканом, встановленим відповідачкою у вигляді сітки рабіца: перша на ділянці № 117, друга - на ділянці іншої особи на тій відстані, яка зазначена спеціалістом, а саме - точка 3 - 1,09м, точка 4 - 1,42м, що складає площу, яку не вистачає позивачці - 21,07м 2 . Тому цю площу ділянки слід повернути позивачці шляхом покладення на останню обов'язку демонтувати паркан з сітки рабіци, який знаходиться на її земельній ділянці, проти чого ОСОБА_1 не заперечує та згодна виконати цей обов'язок. Підтримуючи позов в частині стягнення судових витрат, стверджував, що за положеннями ст..ст. 84, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвокатів несуть сторони, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений постановою КМУ від 27.04.2006р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу». Такий розмір не повинен перевищувати суму, обчислену в розмірі 40% мінімальної заробітної плати за годину роботи. Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальна місячна заробітна плата була встановлена з 1 квітня - 1094 грн., а 40% від неї 437,60 грн.; з 1 липня - 1102 грн., а 40% від неї 440,80 грн., з 1 жовтня - 1118 грн., а 40% від неї 447,20 грн., з 1 грудня 2012р. до 1 січня 2013р. - 1134 грн., а 40% від неї - 453,60 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна місячна заробітна плата з 1 січня встановлена в розмірі 1147 грн., а 40% від неї складає 458,80 грн. Виходячи з розміру мінімальної місячної заробітної плати за червень 2012р., коли були проведені консультації і складена позовна заява і участі адвоката - представника в судових засіданнях, 12 і 23 листопада 2012р. і 7 березня 2013р., граничний розмір правової допомоги з урахуванням робочого часу складає: 437,60/40% від мінімальної місячної зарплатні на той час/ х5 год.=2188 грн. Участь представника - адвоката у судових засіданнях по справі: 12 листопада 2012р. з 16 год. до 17 год. - 447,20 грн.; 23 листопада 2012р. з 15 год. до 16 год. - 447,20 грн.; 7 березня 2012р. з 15 год. до 16 год. - 458,80 грн. Усього відпрацьовано 3541,20 грн. /2188 грн. + 447,20 грн. + 447,20 грн. + 458,80 грн./. Сплачено 3541,20 грн., що підтверджується квитанцією. Витрати по сплаті судового збору та експертизи підтверджені квитанціями на відповідну суму, які також просив стягнути з відповідачки.

ОСОБА_3 позов не визнала та стверджувала, що ділянку № 117 купила за договором купівлі-продажу у 1998р., після чого за участю спеціаліста по землеустрою були встановлені кордони, по яким вона збудувала паркан з сітки рабіца. З попередніми сусідами до появи ОСОБА_1 спору по межі не було. Кордони належної їй ділянки № 117 не змінювались та самозахоплення тієї площі, яку зазначає позивачка, вона, ОСОБА_3, не здійснювала. Зміщення кордонів могло трапитися через помилки при відводі ділянок першим землекористувачам, у зв'язку з чим раніше судом розглядався спір про приведення кордонів ділянок у відповідність до даних держактів. При цьому, ОСОБА_1 була додатково відведена ділянка по червоній лінії площею 43м 2 для поновлення її прав, як землекористувача. Вважала позов необґрунтованим та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі, т.я. земельних прав ОСОБА_1 вона не порушувала та відшкодовувати понесені нею судові витрати наміру не має.

Представник відповідачки за довіреністю ОСОБА_4 позов не визнала та стверджувала, що ОСОБА_1 не надано доказів того факту, що ОСОБА_3 захопила частину спірної ділянки… площею 21,7м 2 вглибині садиби. Висновки експерта та спеціаліста управління земельних ресурсів не можуть бути прийняті як докази, т.я. координати суміжних земельних ділянок № 117, 118 на місцевості відсутні, що робить неможливим визначення відповідності їх фактичних кордонів даним земельних актів та не підтверджує факт накладення однієї ділянки на іншу. Крім того, ОСОБА_1 заявлені вимоги по поверненню ділянки… за межами строку позовної давності, який повинен бути обчислений з березня 2008р., коли ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на самовільно збудований будинок на ділянці № 118 з зазначенням його кордонів. Одночасно просила суд прийняти до уваги, що у травні 2010р. апеляційним судом Донецької області винесено рішення по справі між тими ж сторонами, яким вимоги ОСОБА_1 про приведення меж земельної ділянки у відповідність з державним актом залишені без задоволення та з урахуванням усіх обставин відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - ММР за довіреністю Ботман О.О. пояснила, що після виділення міською радою землі під індивідуальне будівництво в ЖМР «Бригантина», при відводі земельних ділянок на місцевості в натурі точки координат не встановлювались, т.я. на той час земельні ділянки не координувались, внаслідок чого трапилось зміщення кордонів ділянок по всій вулиці та відповідним судовим рішенням ці кордони були поновлені. При цьому, у 2010р. організація по землеустрою виконала документацію по землевідводу ділянки для ОСОБА_1 для приведення кордонів її ділянки у відповідність з документами та міська рада надала позивачці 43м 2 землі для експлуатації та обслуговування жилого будинку, тому порушень прав позивачки з боку відповідачки не має.

Представник третьої особи - ММР за довіреністю Воєвутко К.В. заперечувала проти позову, стверджуючи, що факт порушення земельних прав позивачки відповідачкою не доведений, а висновки експертизи та геодезії не є доказом накладення земельних ділянок одна на одну.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з урахуванням наступних норм закону та встановлених фактичних обставин у справі.

Відповідно до ст.. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб… у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 126 Земельного Кодексу України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Відповідно до положень статей 152, 154 гл. 23 ЗК України (в редакції 2001р.), який діяв на момент виникнення спірних відносин, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов*язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, та відшкодування завданих збитків. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Згідно до ст.. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Згідно ст.. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно з її цільовим призначенням.

Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.. 10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ділянка № 118 площею 0,0592га на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 21.10.1992р. № 475/6 була передана в приватну власність ОСОБА_7 та на його ім'я видано державний акт з зазначенням зовнішніх меж, а саме: 32м довжиною та 18,5м шириною. Згідно свідоцтва про право на спадщину від 13.11.2006р. ділянка в цих межах перейшла за спадщиною до ОСОБА_8, на ім'я якої 11.04.2007р. виданий держакт на право власності, який зареєстрований в книзі записів реєстрації держактів за відповідним номером та ділянці надано кадастровий номер. За договором купівлі-продажу від 24.04.2007р. ОСОБА_8 продала ОСОБА_1 зазначену ділянку такою ж площею (справа № 2-127/09 том 4 а.с. 29, 30, 60, 63), після чого на ім'я ОСОБА_1 виданий відповідний державний акт, копія якого долучена до справи (а.с. 5). На підставі другого державного акту від 24.05.2012р. (а.с. 6), на ім'я ОСОБА_1 їй належить земельна ділянка площею 0,0043га за тією ж адресою. Таким чином, загальна площа всієї ділянки… в сумі складає 0,0635га або 635м 2 .

26.03.1997р. на ім'я ОСОБА_9 за рішенням ММР № 80/1 від 03.04.1996р. видано державний акт про право приватної власності на землю на ділянку № 117, також зареєстрований у відповідній книзі. Відповідно до акту про встановлення кордонів земельної ділянки від 25.02.1997р. ОСОБА_9, власник ділянки № 117, узгодив кордони своєї ділянки, площа якої складала 589м 2 , з суміжними землекористувачами № 115, 116, 118, 119, 120, у тому числі ОСОБА_10, яка зазначена в той час користувачем ділянки № 118, що підтверджується копією акту. За договором купівлі-продажу від 09.09.1998р. ОСОБА_9 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0589га № 117 у відповідних межах з домоволодіннями № 115, 116, 118, 119, 120, після чого на ім'я відповідачки видано державний акт від 12.10.1998р. про право власності на зазначену ділянку АДРЕСА_2 площею 0,0589га з відповідними зовнішніми межами (а.с. 30, 31, 32).

Таким чином, судом встановлено, що розмір та межі земельних ділянок позивачки та відповідачки визначені відповідними рішеннями органів влади та державними актами на право власності на ці земельні ділянки.

Між зазначеними земельними ділянками, а саме № 118 та 117 відповідачкою зведено паркан з сітки рабіца. Цей факт сторонами не заперечується, тому доказів не потребує.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 67 від 29.01.2013р. встановлено, що в кордонах земельної ділянки № 117 знаходиться частина земельної ділянки № 118 площею 21,7м 2 (а.с. 44-50, 100).

Актом геодезиста КП «Міське архітектурне бюро» від 27.05.2013р. були винесені в натуру кордони відводу ділянки № 118 відповідно наявних у ОСОБА_1 держактів. При цьому, встановлено, що точки 1 і 2 знаходяться на кутах існуючого паркану на території ділянки ОСОБА_1 відповідно до кордонів держакту по червоній лінії, а точки 3 і 4 - за межами ділянки: а саме - точка 3 на території ділянки № 117, 119, тобто ОСОБА_3, на відстані 1,42м від існуючого паркану, а точка 4 - на території ділянки № 115 (відомості про власника якої в справі відсутні), на відстані 1,09м від існуючого паркану ОСОБА_3 (а.с. 89). За висновком зазначеної вище експертизи для відповідності фактичних кордонів земельної ділянки № 118 державним актам необхідно: існуючий кордон останньої перемістити у бік ділянки № 117 на відстань 1480мм з боку ділянки № 116; існуючий кордон даної земельної ділянки, яка знаходиться на кордоні з ділянкою № 117, перемістити у бік ділянки № 117 на відстань 1070мм з боку ділянки № 120 (а.с. 47) (розходження розмірів, які зазначені геодезистом та експертом в акті та висновку та розраховуються в міліметрах, судом до уваги не приймаються, як малозначні).

Оцінюючи встановлені докази, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині повернення їй ділянки…, зайнятої відповідачкою, є обґрунтованими, т.я. факт невідповідності розмірів її ділянки вглибині садиби в місці розташування спірного паркану, а також недостачі площі 21,7м 2 підтверджений документально. Ця невідповідність знаходиться по межі з ділянкою № 117, т.я. кордони з інших трьох боків приведені у відповідність до наявних в неї держактів, тобто має місце накладення ділянки № 117 на ділянку № 118 у тій площі, яка розрахована експертом - 21,7м 2 та в тих розмірах, які виведені геодезистом - 1,09м та 1,42м у точках 3 і 4. З урахуванням встановленого, положень Закону України «Про захист прав власника», суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_1 в частині повернення належної їй ділянки… та зобов'язання відповідачки не перешкоджати їй користуватись цією ділянкою та не бере до уваги заперечення відповідачки та її представника, а також представників ММР у тій частині, що захоплення частини ділянки позивачки ділянкою відповідачки не має, як необґрунтовані, оскільки як за одним держактом, так і за двома держактами в сумі, на ділянці ОСОБА_1 не вистачає землі площею 21,7м 2 .

З листа ТОВ ПЕФ «Землі Приазов*я» від 31.05.2013р. № 263 слідує, що при виносі кордонів земельних ділянок в ЖМР «Бригантина» № 117, 118 в натуру, встановлено факт накладення суміжних ділянок № 117 та 118 одна на одну, однак встановити за рахунок яких земель трапилося це накладення можливо за певних спеціальних досліджень (а.с. 84-86). З урахуванням пояснень сторін, представників третіх осіб та представника зазначеного ТОВ ОСОБА_11, яка була допитана в якості спеціаліста, виходячи з того, що координати земельної ділянки № 117 взагалі відсутні, визначити, чи відповідає фактичний розмір цієї ділянки розміру ділянки по держакту, неможливо. Крім того, фактична довжина ділянки № 117 по кордону з ділянкою № 115 - 32,41м на 0,41м більше довжини згідно держакту, що також впливає на розрахунок площі ділянки № 117. З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги ствердження відповідачки, що площа її ділянки відповідає держакту та розташована на тому місці кварталу ЖМР «Бригантина», який співпадає з планом забудови району.

Оскільки внаслідок судового розгляду факт накладення ділянок та захвату частини ділянки… позивачки було встановлено, то поновлення права ОСОБА_1 повинно бути здійснено шляхом демонтажу паркану силами позивачки.

Заперечення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в тій частині, що даний позов тотожній позову, який вирішений рішенням суду в 2010р. відносно спірної межі ділянок № 117 та 118 судом до уваги не приймається, т.я. перший позов був пов'язаний з зобов'язанням ОСОБА_3 перенести паркан між цими ділянками та на іншу відстань, чим по даній справі.

Питання про пропуск строку позовної давності для звернення з позовом до суду судом не обговорюється, оскільки порушення є тривалим.

Обговорюючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з положень ст. 88 ЦПК України та з урахуванням того, що позивачка, на користь якої ухвалено рішення про задоволення позову, сплатила судовий збір в розмірі 107,30 грн., за проведення експертизи в розмірі 2500 грн., за правову допомогу 3541,20 грн. задовольняє позов у цій частині в повному обсязі. Розмір оплати адвоката визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Статтею 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р., єдиною допустимою формою отримання адвокатом за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги повинен бути законним за формою і порядком і розумно обґрунтованим за розміром. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару, беруться до уваги обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Склад та розмір витрат, пов*язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов*язаних із надаванням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Позивачкою в обґрунтування позовних вимог в цій частині наданий договір від 07.11.2012р. про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_2 та розрахунок, з якого слідує, що оплата за правову допомогу по справі склала 3541,20 грн. Зазначена сума позивачкою сплачена згідно квитанції від 07.03.2013р. адвокату ОСОБА_2, який був представником позивачки та брав участь у судових засіданнях. З урахуванням положень ст.. 33 наведених вище Правил… на користь позивачки з відповідачки слід стягнути у відшкодування витрат на правову допомогу в зазначеній сумі.

Керуючись ст. 15, 60, 84, 85, 88, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 321, 373, 391 ЦК України, ст..ст. 91, 120, 126, 152-153, 212 ЗК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 належну їй на праві власності частину земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 21,7 м 2 , по лінії координат А-Б довжиною 1,42 м, по лінії координат В-Г довжиною 1,09 м, кадастровий номер 1412300000:02:004:0260, зайняту ОСОБА_3, зобов'язавши останню не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні цією земельною ділянкою.

Покласти обов'язок демонтувати паркан з сітки рабіци, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 по межі з земельною ділянкою № 117, на ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107,30 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3541,20 грн., витрати за проведення експертизи в сумі 2500 грн., а всього судових витрат - 6148,50 грн.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м.Маріуполі протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Лузан В. В.