Постанова

від 29.08.2013 по справі 2а-12098/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2013 р. Справа №2а-12098/12/0170/3

(12:22) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., за участю секретаря Желудкової О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Заборська З.С., дов.,

від відповідача - не з`явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Кримбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.12р. № 0005952204, від 16.10.12р. № 0005962204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.08.2013 року замінено відповідача по справі його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та на те, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 02.10.2012 р. № 6707/22-3/01271238 не відповідають дійсності, є безпідставними і таким, що не грунтуються на законі, а податкові повідомлення-рішення від 16.10.12р. № 0005952204, від 16.10.12р. № 0005962204, винесені на підставі вказаного акту перевірки, мають бути визнані протиправними та скасовані.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Публічне акціонерне товариство "Кримбуд" (далі - ПАТ "Кримбуд")(ЄДРПОУ 01271238) зареєстровано у якості юридичної особи 27.09.1996 р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 464695.

Статус ПАТ "Кримбуд" як платника податку на додану вартість підтверджується Свідоцтвом № 100346923 від 16.08.2011 р., інформація про що міститься в електронному реєстрі платників ПДВ.

З 19.09.2012 р. протягом 5 робочих днів ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП "Аланар" (ЄДРПОУ 36951716), про що складено акт перевірки № 6707/22-3/01271238 від 02.10.2012 р.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, результаті чого донараховано ПДВ за серпень 2011 року у сумі 24 110 грн.

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 27 726 грн.

На підставі вказаного акту перевірки № 6707/22-3/01271238 від 02.10.2012 р. відповідачем прийнято:

1)податкове повідомлення-рішення № 0005952204 від 16.10.2012 р. про збільшення ПАТ "Кримбуд" суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 30 137,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 24 110 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6 027,50 грн.

2)податкове повідомлення-рішення № 0005962204 від 16.10.2012 р. про збільшення ПАТ "Кримбуд" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 27 726 грн.

Відповідно до п.п.133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку з прибутку підприємств з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 ст. 9 Закону України № 966 передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

З аналізу вищенаведених норм, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об`єкта оподаткування є розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що були оформлені належним чином під час фактичного здійснення господарської операції, тобто коли відбулися зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Підтвердження постачання товару від контрагентів позивача на адресу позивача за перевіряємий період відповідно до укладених договорів, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність визначення валових витрат та нарахування податкового кредиту.

26. 07. 2011 року ПАТ "Кримбуд" було укладено договір з Міністреством освіти і науки, молоді та спорту АР Крим, згідно з яким ПАТ "Кримбуд" зобовязується у липні-серпні 2011 року з використанням власних матеріалів надати послуги з поточного ремонту навчального корпусу Республіканського навчального закладу "Сімферопольська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат 1-3 ступеня з поглибленним вивченням іноземних мов" Міністрества освіти і науки, молоді та спорту АР Крим.

Для виконання робіт по вищевказаному договору ПАТ "Кримбуд" 22.08.2011 року уклало договір поставки будівельних матеріалів з ПП "Аланар".

Пунтком 2.1 договору від 22.08.2011 року передбачено, що ПП "Аланар" відвантажує товар - будівельні матеріали на суму 144 657 грн. з урахуванням ПДВ в транспортні засоби покупця ПАТ "Кримбуд".

Згідно з пунктом 7.1 договору від 22.08.2011 р. оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Аланар" до кінця серпня 2011 року.

На виконання договору від 22.08.2011 року ПП "Аланар" поставило позивачу товар - будівельні матеріали, зокрема дверні блоки з метелоплатика, дверні блоки метелеві, дюбелі металеві, доски підвіконні пластикові, металоконструкції індивідуальні, профнастил 0,7 мм, саморізи для закріплення профнастилу, сталь углова, електроди д. 4 мм марки Е-42, піну монтажна, олифу комбіновану К-2, плінтуси для підлоги та пластику, опорні платини 200х200 мм з нержавіючої сталі, розчини готові цементно- вапняні на загальну суму 144 657 грн., в тому числі ПДВ 24 109,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 277/08 від 22.08.2011 року, виданою позивачу ПП "Аланар".

22.08.2011 року ПАТ "Кримбуд" перерахувало на розрахунковий рахунок ПП "Аланар" грошові кошти у сумі 144 657 грн., що підтверджується банківською випискою від 22.09.2011 року.

Придбані товари були у повному об`ємі оприбутковані позивачем на бухгалтерському рахунку 201 "Сировина та матеріали", що підтверджується висновком комплексної судової економічно-будівельної експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року, призначеної по справі.

Факт здійснення позивачем перевезення придбаних у ПП "Аланар" будівельних матеріалів на об`єкт "Школа-інтернат" підтверджується дорожніми листами № 18/08 від 15-31 серпня 2011 року на доставку розчину, будматеріалів автомобілем ЗІЛ НОМЕР_5, водієм ОСОБА_2; № 17/08 від 15-31 серпня 2011 року на перевезення будматеріалів автомобілем КАМАЗ НОМЕР_6, водієм ОСОБА_3

Також для підтвердження факту здійснення перевезення придбаних у ПП "Аланар" будівельних матеріалів позивач надав накази про прийом на роботу на посаду водіїв ОСОБА_4 (наказ № 55 від 29.10.2004 року), ОСОБА_2 (наказ № 15к-А від 01.03.2008 року); свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, що належать ПАТ "Кримбуд", а саме НОМЕР_7 ЗІЛ-ММЗ 4505 самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_5, НОМЕР_8 КАМАЗ 55111 самоскид, реєстраційний номер НОМЕР_6; оборотньо-сальдову відомість по рахунку 105 "Транспортні засоби", згідно якої вказані автомобілі числяться як основні фонди підприємства; тебелі обліку робочого часу водіїв за серпень та вересень 2011 року; відомості на виплату заробітної плати водіїв за серпень та вересень 2011 року.

Згідно з висновком судової експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року даними відомості по рахунку 105 "Транспортні засоби" підтверджується, що у якості основних фондів на підприємстві також числяться:

- автомашина ММЗ 4505 78-56 КРР ССУ-4 165,

- автомашина ММЗ 4505 78-57 КРР ССУ-4 166,

- автомашина ММЗ 86-65 КРР ССУ-9 167,

- автокран Івановець ССУ-4 170,

- автомашина ММЗ-55 ЖКК 141,

- автомашина РАФ ЖКК 8,

- автомашина КАМАЗ ССУ-4 12,

- автомашина ЗИЛ -130 ЖКК 140,

- вишка Вс-22 ЖКК 139,

- полуприцеп ВODEX KIS 3W-S- шасі,

- полуприцеп самосвал BODEX,

- сидельний тягач MAN TGA.

Згідно з наданими позивачем наказами про прийом на роботу, табелями обліку робочого часу за серпень, вересень 2011 року, відомостями на видачу заробітної плати за серпень, вересень 2011 року ПАТ "Кримбуд" в липні 2011 року прийняло на роботу мантажника залізно-бетонних конструкцій 5 розряда, монтажника 5 розряда, бетонщика 3 розряда, монтажника 3 розряда, водія 2 класа, машиниста авто-крана, водія 3 класа, столяра-строителя 3 розряда.

Враховуючи наведене, з урахуванням висновку судової експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року, позивач мав можливість перевезти придбані у ПП "Аланар" будівельні матеріали та сировину на об`єкт "Школа-інтернат", а також виконувати роботи по поточному ремонту на вказаному об`єкті по договору від 26. 07. 2011 року з Міністреством освіти і науки, молоді та спорту АР Крим.

Подальше використання придбаних позивачем товарів підтверджується накладними від 22.08.2011 р. на видачу будматеріалів і сировини зі складу підприємства на адресу прораба ОСОБА_5, який працював на об`єкті "Школа-інтернат", матеріальним звітом комірника по об`єкту, актом списання № СпТ-31 від 30.09.2011 року, зокрема на об`єкт "Школа-інтернат" були списані розчин готовий цементно-вапняний, дюбелі металеві 12 мм, саморізи для закріплення профнастилу, сталь вуглова, електроди д. 4 мм марки Е-42, піна монтажна, металоконструкції індивідуальні, олифу комбіновану К-2, плінтуси для підлоги та пластику, опорні платини 200х200 мм з нержавіючої сталі.

Згідно Довідки АА № 464695 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є:

- 45.21.1 Будівництво будівель,

- 51.90.0 Інші види оптової торгівлі,

-74.20.1 Діяльність у сфері інжинірінгу,

-70.31.0 Діяльність агенств нерухомості,

-74.87.0 Надання інших комерційних послуг.

Придбані позивачем від ПП "Аланар" товари - будівельні товари та сировина відповідають основним видам діяльності позивача за КВЕД.

ПАТ "Кримбуд" було підписано з Міністреством освіти і науки, молоді та спорту АР Крим Акт виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року на загальну суму 699 380,98 грн.

ПАТ "Кримбуд" виписало на адресу Міністрества освіти і науки, молоді та спорту АР Крим податкові накладні № 480 від 12.08.2011 року на суму 209 814,29 грн., в тому числі ПДВ 34 969,05 грн.; № 577 від 03.10.2011 року на суму 489 566,69 грн., в тому числі ПДВ 81 594,45 грн., які були включені підприємством до складу податкових зобов`язань за серпень та жовтень 2011 року.

Детальні дані стосовного характеристики об`єкту та ремонтних робіт, проведених на об`єкті, містяться у висновку судової експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року.

Товари, отримані позивачем у серпні 2011 року від ПП "Авалар" -контрагента, вказаного у акті перевірки від 02.10.2012 р. № 6707/22-3/01271238, були використані позивачем при виконанні договору від 26. 07. 2011 року з Міністреством освіти і науки, молоді та спорту АР Крим, що підтверджується проведеним по справі експертним дослідженням, висновок якого зроблено з урахуванням огляду об`єкта ремонтних робіт, зокрема, площі, порядку виконання робіт, маси, периметру елементів, що підлягали ремонту, кількості дверних і оконних блоків, встановлених на об`єкті, нормативів витрачання матеріалів.

Експертом при проведенні експертизи встановлено місце та мету використання товарів, ортиманих позивачем від ПП "Авалар" по видатковій накладній № 277/08 від 22.08.2011 року.

Так, згідно висковку комплексної судової будівельно-економічної експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року на виконання договору від 26. 07. 2011 року були проведені ремонтні роботи об`єкту - будівлі навчального корпусу Республіканського навчального закладу "Сімферопольська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат 1-3 ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов" як зовні, так і всередені об`єкту.

Зокрема, головний вхід в будівлю обладнано бетонним ганком, критим керамічною плиткою. Над входом смонтовано бетонний козирок, який спирається на виносні опори.

Підвальні приміщення, розташовані праворуч від головного входу, обладнано вікнами, розташованими в приямках. Над приямками смонтовано металевий козирок з використанням оцинкового профнастилу. Металеві конструкції козирка виконані з углової сталі і квадратної труби. Загальна маса металевих конструкцій над приямками вікон підвалу складає 162,1 кг. При виконанні зварювальних робіт по виготовленню металевих конструкцій витрачено 0,0081т електродів для ручної електродугової зварки.

По периметру будівлі навчального корпусу змонтовано 135 віконних блока, виконаних з металопластикових елементів. В приміщенні головного хола та спортзалі смонтовано 11 блоків збільшеної висоти.

Головний вхід у будівлю через тамбур оборудовано двома дверима, виготовленими з металопластикових елементів з фрамугами.

Вхідні двері до кабінету директора з канцелярії виконані з металопластикових елементів за розміром 900х2050мм. Вхідні двері до класів та електрощитова також виконані з металопластикових елементів.

Згідно висковку комплексної судової будівельно-економічної експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року ортимані позивачем від ПП "Авалар" матеріали були використані також при виконанні ремонтних робіт у класі хореографії та спортзалі.

З використанням леноліуму, мастики КН-2, пластикових плінтусів відповідно до норм росходу була покрита підлога у приміщеннях вчительської, кабінеті завуча, коридорі з викладацького блоку.

З аналізу норм Податкового кодексу України, слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об`єкта оподаткування є розрахункові, платіжні та інші первинні документи, що були оформлені належним чином під час фактичного здійснення господарської операції, тобто коли відбулися зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, матеріалами справи та висновком судової експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року підтверджується реальність здійснених позивачем господарських операцій з ПП "Аланар" у перевіряємий період, зокрема видатковими накладними підтверджується постачання позивачу товару - будівельних матеріалів, підтверджується факт отримання та оприбуткування позивачем товару, банківською випискою 22.09.2011 року підтверджується факт сплати позивачем вартості поставленного товару, товари використані ПАТ "Кримбуд" у межах власної господарській діяльності.

Витрати позивача, повязані із придбанням товарів у ПП "Аланар" у сумі 144 657 грн., в тому числі ПДВ 24 109,50 грн., підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що відповідають вимогам діючого законодавства України.

Таким чином, висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 02.10.2012 р. №6707/22-3/01271238 щодо завищення позивачем суми валових витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування у 3 кварталі 2011 року у сумі 120 548 грн., в результаті чого позивачу донараховано податку на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 27 726 грн. не підтверджуются.

У серпні 2011 року ПАТ "Кримбуд" задекларувало податкового кредиту з ПДВ у сумі 88 164 грн.

За даними акту перевірки № 6707/22-3/01271238 від 02.10.2012 р. встановлено його завищення позивачем у серпні 2011 р. у сумі 24 110 грн.

ПП "Аланар" виписало на адресу ПАТ "Кримбуд" податкову накладну № 294 від 22.08.2011 року на загальну суму 144 657 грн., в тому числі ПДВ у сумі 24 109,50 грн., яка знайшла своє відображення в податковому обліку підприємства в повному обсязі за серпень 2011 року, що підтверджується висновком судової експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року .

Висновки відповідача щодо завищення ПАТ "Кримбуд" податкового кредиту з ПДВ у серпні 2011 р. у сумі 24 110 грн., в результаті чого позивачу донараховано ПДВ за серпень 2011 року у сумі 24 110 грн. не підтверджуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими чинне законодавство України та відповідні нормативні акти, які діяли на час здійснення господарських операцій, пов'язують можливість формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Висновком судової економічної експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року та матеріалами справи підтверджується: фактичне здійснення позивачем оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП "Аланар" підтверджується сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які супроводжують операції певного виду.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Приватне підприємство "Авалар" зареєстровано у якості платника ПДВ 23.02.2010 року, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100271139 НБ № 155442 від 23.10.2010 р.

Відповідачем не було надано доказів того, що контрагент позивача ПП "Авалар" на час взаємовідносин з позивачем не був платником ПДВ.

Таким чином, порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою формування податкового кредиту позивачем у вказаний в акті перевірки період, не був зареєстровані як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладеного позивачем правочину з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на отримання доказів, на які посилається відповідач в акті перевірки від 02.10.2012 р. № 6707/22-3/01271238, що вказували б на нікчемність правочину, укладеного між позивачем і ПП "Аланар" під час здійснення господарських операцій.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Вказана позиція викладена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11, від 01.10.2012 року № К/9991/42373/12 та від 15.10.2012 року у справі № К/9991/49494/12.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини 1 статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06) від 10 жовтня 2010 року зазначено, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Так, відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, висновку судової експертизи № 31-0176 від 20 червня 2013 року :

- висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 02.10.2012 р. № 6707/22-3/01271238 не підтверджуються,

- підтверджуються факти придбання (отримання), використання у власній господарській діяльності, сплати вартості товарів за господарськими операціями позивача, вказаними в акті перевірки від 02.10.2012 р. № 6707/22-3/01271238.

Взаємовідносини позивача з контрагентом у перевіряємий період не містять в собі ознак нікчемності правочинів та відсутності відповідної господарської мети, а відтак, податковий кредит та валові витрати позивачем за вказаний в акті перевірки період сформовано правомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Кримбуд" висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства в частині сформування податкового кредиту та валових витрат.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кримбуд" щодо визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.12р. № 0005952204, від 16.10.12р. № 0005962204 є обґрунтованими.

Мають місце правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку зі складністю справи судом 29.08.2013р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 02.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0005952204 від 16.10.12р., № 0005962204 від 16.10.12р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кримбуд" (ЄДРПОУ 01271238, адреса місцезнаходження: 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 41) 579,03 грн. (п`ятсот сімдесят дев`ять гривень три копійки) судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.