Постанова

від 27.08.2013 по справі 2а-5322/11/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2013 р. (11:25) Справа №2а-5322/11/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Дочірнє підприємство «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Євпаторії АР Крим: № 0000572302 від 27.04.2011р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 144707,00грн. основного платежу і 36177,00грн. штрафних санкцій, № 0000582302 від 27.04.2011р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76721,00грн. основного платежу і 19180,00грн. штрафних санкцій, № 0000592302 від 27.04.2011р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 24982,00грн. основного платежу і 12491,00грн. штрафних санкцій та № 0000602302 від 27.04.2011р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20552,00грн. основного платежу і 10276,00грн. штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки актів перевірок № 699/23-2/02650736 від 15.04.2011р. та № 733/23-2/02650736 від 19.04.2011р. про порушення позивачем у період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, та Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами і доповненнями, в частині неправильного оподаткування операцій по нікчемній угоді про поставку товарів від 03.06.2010р., укладеній у перевіреному періоді позивачем з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не грунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, стверджує, що реальність та дійсність вищевказаної угоди з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» підтверджені даними податкового обліку, первинними бухгалтерськими документами, які складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій, спірні господарські операції призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача, що підтверджується бухгалтерськими документами, дослідженими при перевірці, а отже, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що операції, які стали об'єктом вивчення, є безтоварними. На думку позивача, висновки перевіряючих про порушення ним податкового законодавства не можуть ґрунтуватись на тому, що по ланцюгу постачання контрагент ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» - ТОВ «ТБ «Цитринус» має ознаки фіктивності, у нього відсутні основні фонди та відсутні працівники, які б здійснювали операції з оприбуткування та відпуску (реалізації) товару, у т.ч. матеріально відповідальні особи, а також на тому, що згідно бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» постачальниками (посередниками) ТОВ «ТБ «Цитринус» були контрагенти - ТОВ «Донпаритет», ТОВ «Мелон ЛТД», які на момент закінчення перевірки мають стан платника ТОВ «Донпаритет» - 16 ліквідовано, дата закриття 13.01.2011р., ТОВ «Мелон ЛТД» - 16 ліквідовано, дата закриття 13.01.2011р. та ТОВ «СК «Дон» - стан платника - 0 основний платник, що свідчить про безтоварність господарських операцій між цими підприємствами та ТОВ «ТБ «Цитринус» та, як наслідок, безтоварність здійснених господарських операцій ТОВ «ТБ «Цитринус» з ДП «Ялтакурорт», а отже, і ДП «Ялтакурорт» з ДП «Санаторій «Ударник». При цьому зауважив, що товарність чи безтоварність кожної конкретно операції має перевірятись відповідачем виключно на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, який перевіряється. Вважає, що наданими до перевірки та дослідженими перевіряючими документами на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по спірним господарським операціям, перелік яких наведено у додатках № 4 до актів перевірок, а також дослідженим ДПІ бухгалтерським обліком з точки зору відображення в ньому спірних господарських операцій, що відображено в актах перевірок, підтверджується їх товарність та реальність. Також позивач вважає, що угода, вчинена без наміру створити правові наслідки, обумовлені цією угодою, в розумінні ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивною та може бути визнана недійсною судом, тобто такі угоди є оспорюваними і їх недійсність підлягає встановленню судом, а тому посилання в акті перевірки на фіктивність укладеної позивачем угоди з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» здійснено без належного та фактичного обгрунтування такої фіктивності, є передчасними та такими, що грунтуються виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку. Зауважив, що спірний договір, укладений ним з контрагентом - ДП «Ялтакурорт», у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним. Також позивач зазначив, що відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву. Зокрема, пояснив, що проведеними ним позаплановими виїзними перевірками Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. (акт № 699/23-2/02650736 від 15.04.2011р.) та з питань взаємовідносин з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. (акт № 733/23-2/02650736 від 19.04.2011р.) було встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо податку на прибуток та податку на додану вартість. Зазначив, що перевіркою встановлено завищення валових витрат у зв'язку із врахуванням витрат на придбання продуктів у ДП «Ялтакурорт» за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 533794грн., за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. у сумі 99 927грн., оскільки при дослідженні договору поставки продуктів харчування та надання послуг, первинних документів (накладних, актів виконаних робіт) встановлено укладення договору з придбання продуктів харчування з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», по якому операції по поставці продуктів харчування, отриманих від ТОВ «Цитринус», визнано нікчемними. При цьому пояснив, що згідно акту перевірки ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 04.03.2011р. № 347/23-1/02647220 (вх. № 4360/7/22-620 від 29.03.2011р.) встановлено, що фактично з березня 2010р. ДП «Ялтакурорт» здійснювало операції з придбання товарів (продуктів харучвання, миючих засобів, паливо-мастильних матеріалів) у постачальників, в основному ТОВ «ТБ «Цитринус» для подальшого продажу санаторіям та підприємствам, що входять до системи ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Цією перевіркою встановлено, що по договору поставки товару б/н від 10.03.2010р., укладеного ДП «Ялтакурорт» (Покупець) з ТОВ «Торговельний будинок «Цитринус» (Постачальник), товар фактично не поставлявся та придбання такого товару не відбулося, відповідно право на податковий кредит та валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Враховуючи викладене, вважає, що угоди, укладені протягом перевіреного періоду - ДП «Ялтакурорт» з постачальниками, покупцями товарів, отриманих від ТОВ «ТБ «Цитринус», не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Тож, перевіркою ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» встановлено завищення валових витрат з постачальником - ТОВ «ТБ «Цитринус» та завищення валового доходу з покупцями: ДП «Санаторій «Ударник» та іншими підприємствами. При цьому зауважив, що в ході перевірки не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття та оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування. Отже, вважає, що основним постачальником позивача є підприємство з ознаками фіктивності та враховуючи вищевикладене, операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів від ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» не проводились. На думку відповідача, несплачений позивачем податок на прибуток внаслідок невірного формування вилових витрат є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави, тож позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам сіспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, який не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Щодо податкового кредиту відповідач зазначив, що оскільки у ДП «Ялтакурорт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, то згідно ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, договір поставки товару № 17 від 03.06.2010р., укладений з ДП «Санаторій «Ударник» має ознаки нікчемності, встановлено, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту ПДВ щодо придбання товарів від ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», тим самим зависив його на загальну суму 97273грн., будучи при цьому вигодонабувачем. Також відповідач зазначив, що відносно головного бухгалтера та директора позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15.04.2011р. були складені протоколи про адміністративне правопорушення, згідно яких ними порушений порядок ведення податкового обліку. Згідно постанов Євпаторійського міського суду АР Крим від 26.04.2011р. відповідальні особи позивача були притягнені до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Отже, при розгляді адміністративного матеріалу відносно цих осіб суд дійшов висновку, що в діях головного бухгалтера та директора позивача мається склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, тож спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.03-08.04.2011р. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Санаторій «Ударник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт перевірки № 699/23-2/02650736 від 15.04.2011р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства: п.п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 144 707грн., у тому числі по періодах: 3кв. 2010р. - заниження у сумі 326 735грн.; 2010р. - заниження у сумі 144707грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати (рядок 27 декларації з ПДВ) на загальну суму 76721грн., у т.ч. по періодах: за липень 2010р. - у сумі 33559грн., за серпень 2010р. - у сумі 26699грн., за вересень 2010р. - у сумі 16463грн.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з висновками даного акту перевірки в частині висновків щодо правильності оподаткування господарських операцій між ним та ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» у перевіреному періоді, позивач надіслав до ДПІ у м. Євпаторії АР Крим заперечення до акту за вих. № 51 від 19.04.2011р., за результатами розгляду яких відповідач листом за вих. № 4401/10/23-2 від 26.04.2011р. повідомив, що факти порушень ДП «Санаторій «Ударник», які викладені у вищевказаному акті перевірки № 699/23-2/02650736 від 15.04.2011р. стосовно взаємовідносин з ДП «Ялтакурорт», встановлені відповідно до норм діючого податкового та іншого законодавства та є обґрунтованими й правомірними.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень: №0000572302 від 27.04.2011р., яким ДП «Санаторій «Ударник» визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 144707,00грн. основного платежу і 36177,00грн. штрафних санкцій, а також № 0000582302 від 27.04.2011р., яким ДП «Санаторій «Ударник» визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76721,00грн. основного платежу і 19180,00грн. штрафних санкцій.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 14.04-19.04.2011р. ДПІ в м. Євпаторії АР Крим проведена позапланова невиїзна перевірка Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з питань взаємовідносин з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт перевірки № 733/23-2/02650736 від 19.04.2011р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 24982грн., у тому числі по періодах: півріччя 2010р. - заниження у сумі 24 982грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати (рядок 27 декларації з ПДВ) на загальну суму 20552грн., у т.ч. по періодах: за червень 2010р. - у сумі 20552грн.

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивач надіслав до ДПІ в м. Євпаторії АР Крим заперечення до акту за вих. № 55 від 21.04.2011р., за результатами розгляду яких відповідач листом за вих. № 4400/10/23-2 від 26.04.2011р. повідомив, що факти порушень ДП «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», які викладені у вищевказаному акті перевірки № 733/23-2/02650736 від 19.04.2011р. стосовно взаємовідносин з ДП «Ялтакурорт», встановлені відповідно до норм діючого податкового та іншого законодавства та є обгрунтованими й правомірними.

Висновки даного Акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень: №0000592302 від 27.04.2011р., яким ДП «Санаторій «Ударник» визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 24982,00грн. основного платежу і 12491,00грн. штрафних санкцій, № 0000602302 від 27.04.2011р., яким ДП «Санаторій «Ударник» визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20552,00грн. основного платежу і 10276,00грн. штрафних санкцій.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Як зазначено у п. 3.1.4 акту перевірки № 699/23-2/02650736 від 15.04.2011р., за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. ДП «Санаторій «Ударник» задекларовано податку на прибуток у сумі 114260грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. встановлено його заниження у сумі 144 707грн., у тому числі по періодах: 3кв. 2010р. -у сумі 326735грн., 2010р. - 144 707грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено у п. 3.1.2, 3.1.3 розділу 3 акту перевірки.

В свою чергу, у п. 3.1.2 акту перевірки зазначено, що відповідно до регістрів бухгалтерського обліку (відомостей по рахункам 631, 372, головної книги за 2010р.) та первинних документів (накладних, актів виконаних робіт, рахунків, банківських виписок, авансових звітів), наданих до перевірки, підприємством на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.3, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97, у перевіреному періоді необгрунтовано завищені валові витрати по рядку 04.1 Декларації на загальну суму 68981грн. у зв'язку з недостовірним відображенням витрат з придбання товарів, ТМЦ, послуг.

Крім того, у даному пункті акту перевірки вказано, що при дослідженні договорів поставки продуктів харчування та надання послуг, первинних документів (накладних, актів виконаних робіт) встановлено укладення договору на придбання продуктів харчування з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», по якому операції по поставці продуктів харчування, отриманих від ТОВ «Цитринус», визнано нікчемними. Зазначено, що на порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями, та ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), до складу валових витрат по рядку 04.1 Декларації необгрунтовано віднесені витрати, які не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та не підтверджені відповідними первинними документами, в результаті чого завищені валові витрати на суму 533 794грн., у т.ч. по періодам: 3кв. 2010р. - завищення у сумі 533 794грн., 2010р. - завищення у сумі 533 794грн.

За висновками перевіряючих, такі операції з постачання товарів мали безтоварний характер, оскільки фактично до перевірки не були надані ні товарно-транспортні накладні, ні накладні на оприбуткування товарів, які є підтвердженням придбання товару (матеріалів), а укладена позивачем з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» угода - договір поставки товару №17 від 03.06.2010р. є нікчемним.

Зазначено також, що згідно отриманої інформації від ДПІ у м. Ялта (вх. № 4360/7/22-620 від 29.03.2011р.) по результатам акту документальної перевірки ДП «Ялтакурорт» від 04.03.2011р. № 347/23-1/02647220 встановлено, що фактично з березня 2010р. ДП «Ялтакурорт» здійснювало операції з придбання товарів (продуктів харчування, миючих засобів, паливо-мастильних матеріалів) у постачальників, в основному ТОВ «ТБ «Цитринус» для подальшого продажу санаторіям та підприємствам, що входять до системи ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Однак, перевіркою ДП «Ялтакурорт» було встановлено, що у періоді, який підлягав перевірці, фактично на підприємстві - ДП «Ялтакурорт» відсутні робітники, які б здійснювали операції з оприбуткування та відпуску (реалізації) товару, у т.ч. матеріально-відповідальні особи. Перевіркою щодо фактичного надходження товару встановлено, що на підприємстві відсутні транспортні засоби для його перевезення (транспортування), також власні складські приміщення для оприбуткування, зберігання та реалізації. За період, що підлягав перевірці, в оренді транспортні засоби для перевезення товару, складські приміщення для розміщення товару у ДП «Ялтакурорт» також не було (договори оренди відсутні, плата за оренду підприємством не здійснювалася). Крім того, до перевірки ДП «Ялтакурорт» не були надані первинні документи, які підтверджують фактичне надходження товару від постачальника ТОВ «ТБ «Цитринус» і оприбуткування його, у т.ч. прибуткові накладні, матеріальні звіти, товаротранспортні накладні, довіреності на посадових осіб на право отримання від імені ДП «Ялтакурорт», тобто відсутні письмові свідоцтва на підтвердження господарських операцій щодо фактичного отримання товару від постачальника ТОВ «ТБ «Цитринус». Крім того, зазначено, що згідно бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» постачальниками (посередниками) ТОВ «ТБ «Цитринус» були контрагенти - ТОВ «Донпаритет», ТОВ «Мелон ЛТД», які на момент закінчення перевірки мають стан платника ТОВ «Донпаритет» - 16 ліквідовано, дата закриття 13.01.2011р., ТОВ «Мелон ЛТД» - 16 ліквідовано, дата закриття 13.01.2011р. та ТОВ «СК «Дон» - стан платника - 0 основний платник. Враховуючи викладені обставини, а також те, що ДП «Ялтакурорт» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, договір поставки товару б/н від 10.03.2010р., укладений з ТОВ «Цитринус» має ознаки нікчемності, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту та валових витрат за цими операціями у ДП «Ялтакурорт» через безтоварність здійснених господарських операцій та, відповідно, завищення валового доходу та завищення податкових зобов'язань з ПДВ за господарськими операціями з поставки цих товарів покупцю - ДП «Санаторій «Ударник».

В свою чергу, у п. 3.1.3 акту перевірки № 699/23-2/02650736 від 15.04.2011р. зазначено, що за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. ДП «Санаторій «Ударник» задекларовано амортизаційні відрахування у сумі 112 129грн., в той час як перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за цей період встановлено їх заниження на суму 23949грн., у т.ч. по періодах: 3 квартал 2010р. - на суму 11936грн., 2010р. - на суму 23949грн., оскільки у порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем у перевіреному періоді невірно розрахована амортизація по основним фондам 1 групи (норма амортизації не відповідає розміру, встановленому Законом - 1,25%).

За вищевказані порушення податкового законодавства позивачу податковим повідомленням-рішенням №0000572302 від 27.04.2011р. визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 144707,00грн. основного платежу, що складається: (68981грн. + 533 794грн. - 23949грн.) х 25% = 144707,00грн., а також нараховано 36177,00грн. штрафних санкцій.

Що стосується суми донарахованого за даним актом перевірки податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0000582302 від 27.04.2011р. в розмірі 76721,00грн. основного платежу і 19180,00грн. штрафних санкцій, то в основу такого донарахування, як слідує з акту перевірки, покладені виключно висновки про нікчемність господарських операцій позивача з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» у перевіреному періоді.

В свою чергу, як слідує з акту перевірки № 733/23-2/02650736 від 19.04.2011р., покладеному в основу податкових повідомлень-рішень №0000592302 від 27.04.2011р. та №0000602302 від 27.04.2011р., викладені в ньому висновки про порушення правил оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість у червні 2010р. стосуються також виключно господарських операцій позивача з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», за якими, внаслідок їх нікчемності з підстав, аналогічних висновкам акту № 699/23-2/02650736 від 15.04.2011р., перевіркою встановлено завищення валових витрат та податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками ДПІ у м. Євпаторії АР Крим про завищення позивачем валових витрат (у червні 2010р. на суму 99926,50грн. та за період липень-вересень 2010р. на суму 533794,00грн.), а також податкового кредиту (у червні 2010р. на суму 24982,00грн. та за період липень-вересень 2010р. на суму 76721,00грн.) по господарським операціям позивача з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» внаслідок їх нікчемності, з наступних підстав.

Передусім, слід зазначити, що в основу висновків відповідача про безтоварність та нереальність господарських операцій у перевіреному періоді між позивачем та ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» була покладена отримана відповідачем інформація від ДПІ у м. Ялта (вх. № 4360/7/22-620 від 29.03.2011р.), згідно якої по результатам акту документальної перевірки ДП «Ялтакурорт» від 04.03.2011р. № 347/23-1/02647220 встановлено, що фактично з березня 2010р. ДП «Ялтакурорт» здійснювало операції з придбання товарів (продуктів харчування, миючих засобів, паливо-мастильних матеріалів) у постачальників, в основному ТОВ «ТБ «Цитринус» для подальшого продажу санаторіям та підприємствам, що входять до системи ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», проте, у ДП «Ялтакурорт» відсутні необхідні для здійснення підприємницької діяльності основні фонди та трудові ресурси. Крім того, згідно бази даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», постачальниками (посередниками) ТОВ «ТБ «Цитринус» були контрагенти - ТОВ «Донпаритет», ТОВ «Мелон ЛТД», які на момент закінчення перевірки мають стан платника ТОВ «Донпаритет» - 16 ліквідовано, дата закриття 13.01.2011, ТОВ «Мелон ЛТД» - 16 ліквідовано, дата закриття 13.01.2011 та ТОВ «СК «Дон» - стан платника - 0 основний платник, а отже операції поставки товарів по ланцюгу постачання є нікчемними до вигодонабувача - ДП «Санаторій «Ударник».

Разом з тим, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та акт перевірки контрагента позивача на предмет його взаємовідносин з постачальниками не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акт перевірки контрагента платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Також суд зауважує, що відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України за вих. № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, оскільки позивач у перевіреному періоді мав господарські відносини виключно з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», суд не приймає до уваги посилання ДПІ на наявність ознак фіктивності у підприємств: ТОВ «ТБ «Цитринус», ТОВ «Донпаритет», ТОВ «Мелон ЛТД», ТОВ «СК «Дон».

Судом встановлено, що 03.06.2010р. між позивачем (Покупець) та ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (Постачальник) був укладений договір поставки товару. Згідно з цим договором ДП «Ялтакурорт» зобов'язується постачати товар, а ДП «Санаторій «Ударник» отримувати товар та сплатити за нього обумовлену вартість.

Згідно з п. 2.3 даного договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Товар, який поставляється за даним договором, вважається зданим та прийнятим за кількістю - відповідно до кількості, вказаній у накладній, посвідченій підписом відповідальної особи та відбитком печатки (штампу) або довіреністю Покупця, а за якістю - відповідно до сертифікату відповідності, посвідченню про якість, що видається виробником товару. Документи на товар можуть бути надані Покупцю в електронній або факсовій формі.

П. 4.7 договору передбачено, що право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару Постачальником, що підтверджується належним чином оформленими накладними.

Згідно з п. 5.3 договору розрахунки за даним договором, як правило, здійснюються за фактом поставки партії товарів у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2010р.

Як свідчать матеріали справи, фактично взаємовідносини сторін за даним договором відбувались у період червень-вересень 2010р.

Проведеною у даній справі судово-економічною експертизою (висновок № 20-18/11 від 22.07.2013р.) було встановлено, що за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. ДП «Санаторій «Ударник» відповідно до видаткових накладних від ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» отримано продукти харчування на загальну суму 719 916,84 грн., у т.ч. за липень 2010р. - на суму 308 410,80грн., за серпень 2010р. - у сумі 283 196,28грн., за вересень 2010р. - у сумі 128 309,76грн. Оформлення наданих видаткових накладних відповідає вимогам чинного законодавства України.

По цих операціях до складу валових витрат було віднесено 533 793,79грн., а до податкового кредиту - 76 720,55грн.

Сплата грошових коштів у розмірі 752 143,93 грн. з ПДВ відображена у відомостях аналітичного обліку ДП «Санаторій «Ударник» за дебетом рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з кредитом рахунку № 311 «Поточні рахунки в національній валюті» за період липень 2010 - вересень 2010 року.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» фактично за період з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. ДП «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» отримало від ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» товарів на суму 119 911,80 грн.

До складу валових витрат за червень 2010р. позивачем віднесено 99 926,50грн., до складу податкового коедиту - 20 552,00грн.

Сплата грошових коштів у розмірі 91 156,07 грн. з ПДВ відображена у відомостях аналітичного обліку ДП «Санаторій «Ударник» за дебетом рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з кредитом рахунку № 311 «Поточні рахунки в національній валюті» за червень 2010 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Разом з тим, відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як свідчать матеріали справи та було підтверджено судово-економічною експертизою по справі, факт приймання-передачі товарів підтверджується накладними.

Надані на дослідження видаткові накладні, підписані з боку ДП «Санаторій «Ударник» та ДП «Ялтакурорт», а також платіжні документи відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів, а тому підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Товарно-транспортні накладні на дослідження надані не були, оскільки сторонами у п. 2.3 та п. 4.7 договору поставки від 03.06.2010р. визначено, що єдиним документом, що підтверджує факт поставки товару, є накладна. Складання товарно-транспортних накладних договором передбачено не було.

Правила ж перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, Постанова КМУ № 207 від 25.02.2009 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», а також Закон України «Про автомобільний транспорт», які визначають підстави та порядок складання ТТН, не є нормативно-правовими актами, що визначають правила ведення податкового обліку, а тому у разі відсутності у отримувача товарів ТТН передбачені п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наслідки застосовані бути не можуть.

Судово-економічною експертизою також було встановлено, що отриманий у липні-вересні 2010р. товар (продукти харчування) оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства по Дебету рахунків 201 «Виробничі запаси, сировина й матеріали» - Кредиту рахунку 631 на суму 702 951,32 грн., ПДВ відображено по Дебету рахунку 644 - Кредиту рахунку 631 у сумі 140 595,66 грн.

Отриманий у червні 2010 року товар (продукти харчування) оприбутковано у бухгалтерському обліку підприємства позивача по Дебету рахунків 201 «Виробничі запаси, Сировина й матеріали» - Кредиту рахунку 631 на суму 121 586,49 грн., ПДВ відображено по Дебету рахунку 644 - Кредиту рахунку 631 у сумі 20 320,22 грн.

Вказане свідчить про те, що спірні господарські операції призвели до зміни у структурі активів та пасивів позивача.

Що стосується використання придбаних позивачем продуктів харчування у власній господарській діяльності, то судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати (витрати) та податковий кредит.

Відповідно до довідки № 44-897-71-854 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 24.07.2007 код суб'єкта господарювання ДП «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками» Закритого акціонерного товариства ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» за ЄДРПОУ- 02650736, видами діяльності за КВЕД є: діяльність санаторно-курортних закладів; медична практика; діяльність кафе.

Відповідно до висновку експерта, дослідженням розрахунків вартості ліжко-дня на 2010 рік встановлено, що до вартості путівок включені витрати на харчування. Витрати включалися залежно від виду путівки та категорії розміщення.

Дослідженням журналів-ордерів по рахункам 20 «Виробничі запаси», меню-розкладок, матеріальних звітів на складах ДП «Санаторій «Ударник» по продукції, отриманої від ДП «Ялтакурорт», підтверджено, що отримані від ДП «Ялтакурорт» продукти харчування були використані в приготуванні страв для відпочиваючих.

Таким чином, зазначено, що використання підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, журналами-ордерами по рахункам 201 «Виробничі запаси», меню-розкладками, порціонниками, видатковими вимогами, бракеражними журналами, товарними звітами, звітами про рух продуктів за червень - вересень 2010 року, розрахунками вартості ліжко-дня.

Доводи ДПІ про те, що позивач мав господарські відносини у перевіреному періоді з підприємством, яке має ознаки фіктивності, суд вважає безпідставними.

При цьому суд зазначає, що фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України.

Як встановлено ст. 62 Конституції України та ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки перевіряючих про фіктивність контрагента позивача належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Суд вважає, що невстановлення за результатами перевірки ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» основних фондів та трудових ресурсів не є беззаперечним доказом неможливості цього підприємства здійснювати господарські операції з поставки товару, адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли орендуватись у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду тощо.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат, а сплачених у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» договору на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Євпаторії АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» договору поставки на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

За таких обставин, суд вважає, що валові витрати по господарським операціям позивача з ДП «Ялтакурорт» (у червні 2010р. на суму 99926,50грн. та за період липень-вересень 2010р. на суму 533794,00грн.) були сформовані позивачем правильно, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000572302 від 27.04.2011р. в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 133448,50грн. (533 794,00грн. х 25%) основного платежу і 33362,15грн. (133448,50грн. х 25%) штрафних санкцій, а також № 0000592302 від 27.04.2011р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 24982,00грн. основного платежу і 12491,00грн. штрафних санкцій.

Разом з тим, беручи до уваги, що позивач не навів доводів та правового обгрунтування проти висновків ДПІ у м. Євпаторії АР Крим, викладених в акті перевірки № 699/23-2/02650736 від 15.04.2011р., в частині завищення валових витрат по рядку 04.1 Декларації на загальну суму 68981грн. у зв'язку з недостовірним відображенням витрат з придбання товарів, ТМЦ, послуг, а також в частині заниження амортизаційних відрахувань у 2010р. на суму 23949грн. внаслідок невірного розрахунку по основним фондам 1 групи, в той час як за ці порушення позивачу донараховано 11258,50грн. основного платежу податку на прибуток підприємств (68981грн. - 23949грн.=45032,00грн. х 25%) та 2814,60грн. штрафних санкцій (11258,50грн. х 25%), не надано оцінки цим епізодам і у висновку експертизи по даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Євпаторії АР Крим № 0000572302 від 27.04.2011р. в цій частині за необгрунтованістю.

Що стосується податкового кредиту, то, як зазначено в актах перевірок, позивач у перевірених періодах користувався податковою пільгою відповідно п.п. 5.1.9 п. 5.1 статті 5 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 «Про податок на додану вартість», згідно з яким звільняються від оподаткування операції з поставки путівок на санаторне - курортне лікування та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років.

В силу вимог пп. 7.2.8 п 7.2 статті 7 даного Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткування згідно з статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Частка суми ПДВ, яка включається до суми податкового кредиту, визначається підприємством по факту надання послуг в долі частково використаних в оподаткованих операціях, остання сума ПДВ включається до складу валових витрат.

Експертним дослідженням встановлено, що по господарським операціям з придбання ДП «Санаторій «Ударник» у ДП «Ялтакурорт» продуктів харчування за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. ДП «Санаторій «Ударник» до складу податкового кредиту було віднесено 76721,00грн. (фактично у липні - вересні 2010 року)

По господарським операціям з придбання ДП «Санаторій «Ударник» у ДП «Ялтакурорт» продуктів харчування за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. ДП «Санаторій «Ударник» до складу податкового кредиту було віднесено 20 552,00 грн. (фактично у червні 2010 року).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Податкові накладні отримані ДП «Санаторій «Ударник» від ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», складені згідно норм п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7, 7.2.3 п.7.2 статті 7, 7.2.6 п.7.2 статті 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7, 7.4.4 п. 7.4 статті 7, п. п. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 № 165.

Вказане свідчить про те, що податковий кредит (у червні 2010р. на суму 24982,00грн. та за період липень-вересень 2010р. на суму 76721,00грн.) по господарським операціям позивача з ДП «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» також було сформовано позивачем правомірно, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000582302 від 27.04.2011р. та № 0000602302 від 27.04.2011р. в повному обсязі.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що відносно головного бухгалтера та директора позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15.04.2011р. були складені протоколи про адміністративне правопорушення, згідно яких ними порушений порядок ведення податкового обліку і згідно постанов Євпаторійського міського суду АР Крим від 26.04.2011р. відповідальні особи позивача були притягнені до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, тож спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

При цьому суд виходить з того, що при винесенні постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності правова оцінка спірним господарським операціям між позивачем та ДП «Ялтакурорт» щодо правильності їх оподаткування податком на прибуток та ПДВ не надавалась, тож ці постанови не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені законно та обгрунтовано, ДПІ у м. Євпаторії АР Крим суду не надано.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В силу ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Відповідно до банківської виписки за 20.12.2011р., за проведення судової експертизи по даній справі позивачем було сплачено 8000,00грн.

Виставлений експертною установою - ТОВ «Судова експертна палата» рахунок на додаткову оплату позивачем 4 014,80 грн. в оплату проведеної судової експертизи суд залишає без задоволення, оскільки законодавчо не передбачено стягнення судом зі сторін по справі на користь судової установи оплати за проведення судової експертизи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судового збору 3, 40 грн. та 8 000,0 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.08.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 30.08.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000572302 від 27.04.2011р. в частині визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 133448,50грн. основного платежу і 33362,15грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000582302 від 27.04.2011р. про визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76721,00грн. основного платежу і 19180,00грн. штрафних санкцій.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000592302 від 27.04.2011р. про визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 24982,00грн. основного платежу і 12491,00грн. штрафних санкцій.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000602302 від 27.04.2011р. про визначення Дочірньому підприємству «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20552,00грн. основного платежу і 10276,00грн. штрафних санкцій.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Ударник» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 02650736) 3, 40 грн. судового збору та 8 000,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

7. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.