Постанова

від 03.09.2013 по справі 911/1466/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 911/1466/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 12.06.2013 року

від відповідача: Коржук І.О. - довіреність б/н від 28.05.2013 року;

Бойко М.С. - довіреність № 2 від 01.01.2013 року

від третьої особи: не з'явились

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейя" на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013р.

у справі № 911/1466/13 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейя"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичної особи - ОСОБА_6

про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити орендовані приміщення

Суть рішення і апеляційної скарги:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейя" (далі - ТОВ «Тейя», відповідач), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просила розірвати договір оренди № 1 від 14.09.2012 р. (далі - договір), а також зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує умови договору, зокрема, не сплачує орендні платежі за користування двома тимчасовими спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, а також не підписує акт прийому-передачі орендованих приміщень, однак знаходиться в них.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.05.2013 р. позов задоволено повністю, розірвано вищезазначений договір оренди та зобов'язано відповідача звільнити орендовані приміщення (тимчасові споруди (кіоски), загальною площею 56 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013 р. по справі № 911/1466/13 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд прийняв дане рішення з неправильним застосуванням вимог матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, зокрема, не встановив того факту, що відповідач не порушував істотних умов договору, а, навпаки, не мав змоги провадити власну господарську діяльність з вини позивача, оскільки не отримав в оренду приміщення, на які розраховував. Сторона (з урахуванням письмових пояснень до апеляційної скарги) також вважає договір неукладеним через недосягнення домовленості щодо строку договору.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/1466/13 призначено колегію суддів у складі: Коротун О.М. (головуюча); судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Відповідно до абз. 4 п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново (стаття 24 ГПК), заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Позивач 25.06.2013 р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, протягом розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем неодноразово подавалися додаткові пояснення і матеріали на підтвердження позиції, викладеної у позові та у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач протягом розгляду справи у суді апеляційної інстанції також неодноразово подавав уточнення та пояснення до апеляційної скарги, якими підтримував вищезазначену позицію. Крім того, представниками відповідача неодноразово зазначалось, що оспорювані орендовані приміщення (в яких він установив охорону), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, мають іншу площу, не належать позивачу на праві власності, а належать гр. ОСОБА_6, в обґрунтування чого були надані копії документів (акти прийому-передачі, накладні, тощо).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. до справи в якості третьої особи, яка не заявляю самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_6, розгляд справи відкладено на 03.09.2013 р.

В судовому засіданні 03.09.2013 р. представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, зазначили, що добросовісно виконували умови договору, а саме зберігали (утримували) об'єкт оренди про що, зокрема, свідчать рахунки на оплату послуг охорони 2-х МАФів. Крім того зауважили, що не використовували об'єкти оренди у власній господарській діяльності, оскільки останні не були передані їм по акту-прийому передачі, як того вимагають умови договору.

Отже, доводи апелянта фактично зводяться до підтвердження позиції про знаходження відповідача в приміщеннях тимчасових споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, однак сторона вважає, дані споруди є іншими за площею (ніж ті, що визначені об'єктом оренди згідно з п.1.1. договору) та такими, що належать не позивачу, а третій особі по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2013 р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на тому, що відповідач фактично користувався увесь час після підписання договору об'єктом оренди, що належить позивачу (а не іншими приміщеннями), проте не бажав підписувати акти прийому-передачі та не сплачував встановлену у договорі орендну плату.

Представник третьої особи у судове засідання 03.09.2013 р. не з'явився, проте через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав письмові пояснення, в яких зазначив, що не може підтвердити право власності на дві тимчасові споруди (МАФи), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оскільки МАФи не відносяться до об'єктів нерухомості і не реєструються в окремому реєстрі, проте стверджує, що ним у 2010 та 2012 роках були придбані саме ці тимчасові споруди, в яких знаходиться майно відповідача, і які визначені п. 1.1. спірного договору, про що, зокрема, свідчать інвентарні номери на цих МАФах. Крім того, просив провести розгляд апеляційної скарги за його відсутністю та задовольнити її в повному обсязі.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, з огляду на неодноразове відкладення розгляду апеляційної скарги та тривалий термін знаходження в провадженні суду апеляційної скарги, враховуючи клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що 14.09.2012 року ФОП ОСОБА_5 (орендодавець за умовами договору) та ТОВ "Тейя" (орендар за умовами договору) (разом надалі - сторони) підписали договір оренди № 1 (далі - договір).

Згідно зі ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення суду першої інстанції по даній справі, встановив, що преамбула договору визначає, що сторони укладають договір оренди частини кімнати для офісу.

Всупереч викладеному в преамбулі, пунктом 1.1. договору сторони визначили, що даним договором регулюються правовідносини, пов'язані із переданням орендодавцем орендареві у строкове платне користування тимчасових споруд (кіосків) для надання населенню побутових послуг.

Згідно п.п. 1.1.2 та 1.1.3 договору адреса, за якою знаходяться приміщення, що орендується: АДРЕСА_1. Загальна площа приміщень, що орендується: 56 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 договору приміщення, що орендується, та майно повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 3 (трьох) днів з моменту набрання чинності цим договором.

Згідно п. 5.1 договору розмір орендної плати за приміщення, що орендується, складає з урахуванням її індексації 100 грн. за 1 кв.м за кожен місяць орендного користування за цим договором.

Оренда плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше двадцятого числа кожного наступного місяця (п. 5.2 договору).

Пунктом 4.1. встановлено, що строк орендного користування складає один рік з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання-передачі.

Таким чином, сторони передбачили, що орендне користування за договором починається з моменту підписання акту приймання-передачі та безпосередньої передачі приміщення, що орендується позивачем відповідачу.

Всупереч наведеним положенням акт приймання-передачі сторонами підписаний не був, також не було надано до суду належних доказів звернення сторін один до одного з пропозицією підписати даний документ (проект акту, тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 759 ЦК України встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оренда майна у сфері господарювання визначається параграфом 5 глави 30 ГК України, зокрема ст. 283, яка встановлює, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахуван; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Пункт 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначає, що відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Всупереч вимогам законодавства, сторони не погодили належним чином таку істотну умову договору як об'єкт оренди, оскільки преамбула договору та розділ перший визначають два різні об'єкти оренди (в тому числі їх цільове призначення), а саме, преамбула договору встановлює такий об'єкт оренди як частина кімнати для офісу, тоді як п. 1.1. передбачає, що у строкове платне користування передаються тимчасові споруди (кіоски) для надання населенню побутових послуг.

Так, апелянт неодноразово зазначав (наявні в матеріалах справи письмові пояснення), що через невиконання умов даного договору оренди, йому довелось укласти договір додаткової оренди, на підтвердження чого, зокрема, надав копію договору оренди № 0110 від 01.10.2012 р., згідно з яким, він є орендарем саме кімнати для офісу.

Для усунення даних розбіжностей та непорозумінь щодо істотних умов договору, сторони не скористалися правом, наданим їм законодавством та передбаченим п. 10.2. договору і не уклали додаткової угоди про усунення розбіжностей у визначенні об'єкту оренди.

Абзац шостий пункту 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначає, що, зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, сторони не досягли згоди при визначенні об'єкта оренди, який є істотною умовою договору оренди, а також не прийняли його до виконання про що, зокрема, свідчить непідписання акту приймання-передачі.

Беручи до уваги дані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди № 1 від 14.09.2012 р., є неукладений, а відтак таким, що не породжує правових наслідків для сторін.

Апелянт неодноразово зазначав, що договір є неукладеним, проте доводи щодо неукладеності договору через невстановлений у договорі строку його виконання є помилковими та спростовуються п. 4.1. договору.

На підтвердження сплати пайового внеску власника тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності в утриманні об'єкта благоустрою м. Києва., позивач надав копії довідок про функціональне призначення тимчасових споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, видані на ім'я позивача № ТС4254, № ТС4255 від 29.05.2013 (т. 1, а/с 12-13), № ТС4889, № ТС4890 від 21.06.2013 (т. 1, а/с 155-156).

Крім того, у матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі та накладних, які підтверджують доводи третьої особи про те, що нею було придбано 2 МАФи площею 18 та 30 м2 (в яких, за твердженням відповідача, знаходиться останній та на які ним було укладено договір охорони).

Враховуючи, що сторони у справі не досягли згоди щодо предмету оренди, суд апеляційної інстанції не досліджує дані докази, а також докази, які були надані учасниками апеляційного провадження на підтвердження доводів щодо відповідності тимчасових споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 довідкам про функціональне призначення, виданих на ім'я позивача, а також не приймає до уваги доводи сторін стосовно побутового утримання тимчасових споруд відповідачем (сплату за охорону тимчасових приміщень), оскільки дані обставини не входять до предмету доказування в розумінні ст. ст. 34, 36, 43 ГПК України у даному спорі про розірвання договору.

Враховуючи вищенаведене, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, який розірвав договір у зв'язку з істотним порушенням договірних зобов'язань відповідачем (через несплату орендної плати), оскільки, як було встановлено вище, у сторін не виникло ніяких договірних зобов'язань, в тому числі й щодо сплати орендної плати. А тому в позові в цій частині слід відмовити.

Позовна вимога про звільнення тимчасових споруд, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 також не підлягає задоволенню, оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що дані приміщення не передавались відповідачу за актом приймання-передачі, крім того, позивач не надав жодного іншого належного доказу перебування відповідача у даних приміщеннях в розумінні ст. ст. 34, 36, 43 ГПК України.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Відкритого Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейя" підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України). Викладене є підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Інші доводи учасників апеляційного провадження щодо шахрайських дій, підробок документів, які стосуються спору про право власності на вищезазначені тимчасові споруди не є предметом розгляду у даній справі, оскільки відповідні заяви розглядаються органами внутрішніх справ або прокуратури.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейя" на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013р. у справі № 911/1466/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013р. у справі № 911/1466/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 1147,00 (тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарського суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/1466/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст рішення складено 09.09.2013р.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Гончаров С.А.

Іоннікова І.А.