Постанова

від 06.08.2013 по справі 801/5254/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2013 р. (14:24) Справа №801/5254/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Харченко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «ТІС-Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Дочірнє підприємство «ТІС-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2013 року № 0000232201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 234605,00 грн. та № 0000222201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 46921,00 грн. Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Керч-Феррі» та ТОВ «Інтар-Сервіс», оскільки господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари (роботи, послуги) використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів (надання послуг), укладеними позивачем з вище вказаним контрагентом. Позивач зазначає, що ним під час перевірки були надані всі відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати підприємства та свідчать про реальність вчинення правочинів, а також документи, на підставі яких він мав право формувати податковий кредит з податку на додану вартість. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 року № 0000232201 та № 0000222201 прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 30.07.2013р., позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, наданих у ході розгляду справи, та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив. Свою правову позицію виклав в наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 72-74), в яких відповідач, посилаючись на те, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованими та законними, просив відмовити у задоволенні позову.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Дочірнє підприємство «ТІС-Крим», зареєстровано виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 13.11.2001 р. та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 31717661, що підтверджується свідоцтвом серії А00 № 444182 (а.с. 14) та довідкою АБ № 438138 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 15).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків у ДПІ в м. Керчі та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00339066 від 16.03.2004р.

Таким чином, судом встановлено, що Дочірнє підприємство «ТИС-Крим» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що в період з 23.01.2013 року по 29.01.2013 року була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Дочірнє підприємство «ТІС-Крим» (код за ЄДРПОУ 31717661) з питань реальності здійснення фінансово-господарської діяльності та достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Інтар-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 20687855) та ТОВ «Керч-Феррі» (код за ЄДРПОУ 37357312) у лютому 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.02.2013 року № 172/22.2/31717661.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим необґрунтовано занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 46921,00 грн. у лютому 2011 року.

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у першому кварталі 2011 року в сумі 234605,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 21.02.2013 року № 0000232201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 234605,00 грн.

- від 21.02.2013 року № 0000222201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 46921,00 грн.

Дочірнє підприємство «ТІС-Крим» 27.02.2013 року подало до Державної податкової адміністрації АР Крим скаргу на податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 року № 0000222201 та № 0000232201. Рішенням ДПС в АР Крим від 20.03.2013 року вих.. № 693/10/10.2-14 про результати розгляду первинних скарг по вказаним податковим повідомленням-рішенням залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС від 21.02.2013 року № 0000222201 та № 0000232201.

В порядку статті 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року Дочірнє підприємство «ТІС-Крим» повторно оскаржило до Міністерства доходів і зборів України податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС від 21.02.2013 року № 0000222201 та № 0000232201. Рішенням Міністерства доходів і зборів України № 1116/6/99-99-10-01-15 від 22.04.2013 року податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС податкових повідомлень - рішень від 29.02.2013р. судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтар-Сервіс» (ЄДРПОУ 20687855) та ТОВ «Керч-Феррі» (ЄДРПОУ 37357312).

Встановлено, що постачальником ДП «ТІС-Крим» у період, що перевірявся, були ТОВ «Інтар-Сервіс» (ЄДРПОУ 20687855) та ТОВ «Керч-Феррі» (ЄДРПОУ 37357312), які мають ознаки "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту (згідно додатків 5 до декларацій з ПДВ та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних) ДП «ТІС-Крим» по взаємостосунків з ТОВ «Інтар-Сервіс» (ЄДРПОУ 20687855) у лютому 2011 року віднесено сума ПДВ 11170,42 грн.

У податковому обліку з податку на прибуток підприємства сума по взаємовідносинам з ТОВ «Інтар-Сервіс» (55852,08 грн. = 67022,50-11170,42) віднесено до складу валових витрат у відповідних періодах 1 квартала 2011 року - 55852,08 грн.

Перевіркою встановлено технічну, фізичну та фактичну неможливість ТОВ «Інтар-Сервіс» здійснювати поставку ТМЦ на адресу ДП «ТІС-Крим» на загальну суму 67022,50 грн., у тому числі ПДВ 11170,42 грн., у зв'язку з не підтвердженням фактичного отримання вказаних ТМЦ від конкретних контрагентів по ланцюгу поставки.

Перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту (згідно додатків 5 до декларацій з ПДВ та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних) ДП «ТІС-Крим» по взаємостосунків з ТОВ «Керч-Феррі» (ЄДРПОУ 37357312) у лютому 2011 року віднесена сума ПДВ 35750,48 грн.

У податковому обліку з податку на прибуток підприємства сума по взаємовідносинам з ТОВ «Керч-Феррі» (178752,42 грн. = 214502,90-35750,48) віднесено до складу валових витрат у відповідних періодах: 1 квартал 2011 року - 178752,42 грн.

Перевіркою не встановлено факти транспортування та постачання ТМЦ на адресу ДП «ТІС-Крим».

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагентів, а саме: довідки ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 27.09.2012 року № 168/22-02/20687855 «Про проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтар-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 20687855) з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Новагруп» (код за ЄДРПОУ 37159072) у січні 2011 року, з ТОВ «ТФ «Діамант» (код за ЄДРПОУ 36235885) у серпні 2011 року, з ПП «Екоблоккрим» (код за ЄДРПОУ 37626554) у листопаді-грудні 2011 року»; довідка ДПІ у м. Керчі АР Крим від 18.09.2012 року № 154/22-02/37357312 «Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Феррі» (код за ЄДРПОУ 37357312) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Нептун груп» (код за ЄДРПОУ 31579022), їх реальності та повноти відображення в обліку у лютому 2011 року».

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентом - постачальником ТОВ «Інтар-Сервіс» (ЄДРПОУ 20687855) 03.01.2011 року було укладено договір № 1-03/11.

Згідно вказаного договору Постачальник ТОВ «Інтар-Сервіс» зобов'язується поставити, а Покупець - ДП «ТІС-Крим» прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (ПММ) (а.с. 37-39).

Поставка паливно-мастильних матеріалів (ПММ) ТОВ «Інтар-Сервіс» підтверджується наступними первинними документами - витратною накладною № РН-0000011 від 16.02.2011 року на загальну суму 67022,55 грн., сума поставки без ПДВ 55852,08 грн., сума ПДВ 11170,42 грн. (а.с. 48), податковою накладною №4 від 16.02.2011 року об'єм поставки 8075л на загальну суму 67022,55 грн., сума поставки без ПДВ 55852,08 грн., сума ПДВ 11170,42 грн. (а.с. 55),

Паливно-мастильні матеріали були поставлені на адресу ДП «ТІС-Крим» постачальником ТОВ «Інтар-Сервіс» у обсязі 8075 л згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 16.02.2011 року (а.с. 49).

Оплата за придбані паливно-мастильні матеріали була здійснена згідно платіжного доручення №1182 від 10.02.2011 року на загальну суму 67022,50 грн. (а.с. 99).

Згідно п. 4.1. Договору товар - ПММ поставляється на умовах FОВ складу Покупця або ЕХW склад Постачальника за попередньої домовленості.

Придбання дизпалива від ТОВ «Інттар-Снрвіс» відбувалось з метою використання його у господарській діяльності, а саме, для заправки двох орендованих локомотивів, що здійснюють накат-викат залізничних вагонів на/з паром на «Комплексі морської залізничної поромної переправи» в порту Крим.

Суд зазначає, що локомотив ЧМЕ-3 заводський номер 2911 та локомотив ЧМЕ-3 заводський номер 3054 знаходились в оренді ДП «ТІС-Крим» відповідно до договору оренди державного майна № ПР/Гд-05-54/БМЕСф-7 від 01.03.2005 року (а.с. 103-104).

Згідно договору № ПР/Т-0721139/НЮдг від 28.12.2007 року, укладеного між позивачем та ДП «Придніпровська залізниця» (Виконавець), Керченське локомотивне депо оказує послуги по зберіганню, проведенню лабораторних аналізів дизельного палива ДП «ТІС-Крим» (а.с. 100-101).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що послуги надаються в виділеній ємкості Виконавця на території паливного складу Керченського локомотивного депо. Прийом дизельного палива на зберігання здійснюється в обов'язковій присутності уповноваженої особи Замовника - позивача, про що складається відповідний Акт.

Судом встановлено, що 16.02.2011 року ДП «ТІС-Крим» передало паливо, придбане того ж дня від ТОВ «Інтар-Сервіс», на схов до паливного складу ВСП «Керченське локомотивне депо» у тому ж об'ємі, що підтверджується даними акту № 2 від 16.02.2011 року прийому-передачі на схов дизельного палива, згідно договору № ПР/Т-0721139/НЮдг від 28.12.2007 року (а.с. 102).

У підтвердження використання дизельного палива позивачем також надані відомості про локомотивні бригади, які працювали на маршрутах (а.с. 58-59), а також акт списання № СпТ-000025 від 28.02.2011 року (а.с. 65).

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеному договору між позивачем та контрагентом, зокрема таких як відсутності фактичного постачання товару.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентом - постачальником ТОВ «Керч-Феррі» укладено договір №АФ-08/02 від 08.02.2011 року.

Згідно договору Постачальник - ТОВ «Керч-Феррі» зобов'язується поставити Покупцю - ДП «ТІС-Крим» товар в обумовлений строк, відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Судом досліджені надані позивачем первинні документи позивача стосовно виконання даного договору.

Суд зазначає, що ці самі документи були досліджені відповідачем, що відображено у акті перевірки, а саме:

рахунок № 1 від 15.02.2011 року на суму 227915,53 грн., у тому числі ПДВ 37985,92 грн. (а.с. 61);

накладна № 1 від 21.02.2011 року на суму 227915,53 грн., у тому числі ПДВ 37985,92 грн. (а.с. 47);

податкова накладна № 3 від 18.02.2011 року на суму 227915,53 грн., у тому числі ПДВ 37985,92 грн. (а.с. 53-54).

Як вказує відповідач у акті перевірки до складу товарів придбаних ДП «ТІС-Крим» у ТОВ «Керч-Феррі» та включених до накладної № 1 з урахуванням номенклатури та кількості ТМЦ входять товари, які були придбані ТОВ «Керч-Феррі» у ТОВ ВКФ «Нептун груп», тобто у попереднього контрагента ТОВ «Керч-Феррі» по ланцюгу визначеному відповідачем, у зв'язку з чим відповідачем окремо зазначена суму 214502,90 грн. , у тому числі ПДВ 35750,48 грн., як спірна сума яка увійшла у раніше перелічені первинні бухгалтерські документи.

Оплата за придбаний позивачем у ТОВ «Керч-Феррі» товар була здійснена згідно платіжного доручення № 1250 від 18.02.2011 року на суму 227915,53 грн.

Судом досліджено договір № ST-07/02 від 15.02.2011 року укладений між постачальником ДП «ТІС-Крим» та покупцем «STARWAY MANAGEMENT PROPETY LTD», згідно якого відповідно до рахунків № 1/ST-1 від 15.02.2011 року та № 1/ST-2 від 15.02.2011 року, які містять відмітку Кримської митниці та ВМД товар придбаний у ТОВ «Керч-Феррі» був реалізований «STARWAY MANAGEMENT PROPETY LTD» на суму 378543,29 грн. та був переміщений через митний кордон України.

Реалізація товару підтверджує використання позивачем товару придбаного у ТОВ «Керч-Феррі» було використано у господарській діяльності позивача.

Суд, виходячи з акту перевірки, звертає увагу, що відповідачем не встановлено порушень при виконанні зобов'язань по укладеному договору між позивачем та контрагентом, зокрема таких як відсутності фактичного постачання товару.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд також зазначає, що, оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо віднесення до складу валових витрат сум по взаємовідносинам з ТОВ «Інтар-Сервіс» та ТОВ «Керч-Феррі», а також завищення відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2011 року виникли у період після набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями), до них підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-YI (зі змінами та доповненнями).

У зв'язку з викладеним суд зазначає, що відповідачем неправомірно у висновках, вказаних у акті перевірка визначено, що позивачем були порушені вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94- ВР, оскільки на момент взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втратив законної сили.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відтак, приймаючи до уваги, що валові витрати ДП «ТІС-Крим» по взаємовідносинам з ТОВ «Інтар-Сервіс» та ТОВ «Керч-Феррі» за 1 квартал підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 1 квартал було віднесена сума у розмірі 55852,08 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Інтар-Сервіс» та у розмірі 178752,42 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Керч-Феррі», у зв'язку з чим, висновок податкового органу про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у першому кварталі 2011 року в сумі 234605,00 грн. по взаємовідносинам з вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся є необґрунтованим. Відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000232201 від 21.02.2013 року про зменшення позивачу суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 234605,00 грн. є протиправним.

Усе вищевикладене в повній мірі стосується й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За висновками акту Державної податкової інспекції у м. Керчі в АР Крим перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту ДП «ТІС-Крим» необґрунтовано враховані суми ПДВ по придбаним ТМЦ, які отримані по нереальним угодам по взаємовідносинам з ТОВ «Керч-Феррі», ТОВ «Інтар-Сервіс» у лютому 2011 року у сумі ПДВ 46921,00 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ДП «ТІС-Крим» господарських операцій з вказаними контрагентами через порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених даним контрагентом позивача з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Керч-Феррі», ТОВ «Інтар-Сервіс» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо необґрунтованого віднесення до складу податкового кредиту ДП «ТІС-Крим» суми ПДВ по придбаним ТМЦ по взаємовідносинам з ТОВ «Керч-Феррі», ТОВ «Інтар-Сервіс» у лютому 2011 року у сумі ПДВ 46921,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям ДП «ТІС-Крим» з ТОВ «Керч-Феррі» та ТОВ «Інтар-Сервіс» був сформований за лютий 2011 року, отже до спірних правовідносин щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом у вказаний період підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Оскільки, як було вказано вище, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Керч-Феррі», ТОВ «Інтар-Сервіс» останні були зареєстровані як платники ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за лютий 2011р. були дотримані положення Податкового Кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагентів позивача ТОВ «Керч-Феррі» (код ЄДРПОУ 37357312) та ТОВ «Інтар-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 20687855) на момент укладення угод з позивачем.

В акті перевірки також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказані ідентифікаційні коди Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагентів позивача ТОВ «Керч-Феррі» (код ЄДРПОУ 37357312) та ТОВ «Інтар-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 20687855), який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у єдиному державному реєстрі.

З аналізу укладених між позивачем та контрагентами договорів та інших первинних бухгалтерських документів вбачається, що вони мають необхідні реквізити.

Отже контрагент позивача, як юридична особа, був наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, мав, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Крім того, суд звертає увагу, що діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми ПДВ до податкового кредиту, визнання або невизнання ДПІ податкової звітності контрагентів.

Суд зазначає, що несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплаті) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Відповідальною за сплату податку до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку цього податку, а не контрагент такої особи. Уразі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за сплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

За таких обставин, суд вважає, що суми податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ТОВ «Керч-Феррі» (код ЄДРПОУ 37357312) та ТОВ «Інтар-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 20687855) відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період, що перевірявся на суму 46921,00 грн. правомірно та обґрунтовано.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем (АІС «Облік податків і платежів», АРМ «Платники податків», АРМ - свідоцтво (ПДВ), АРМ «Бест звіт», АРМ «ТАХ», АС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» , довідка ДПІ у м. Керчі АР Крим від 18.09.2012 року № 154/22-02/37357312 «Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Керч-Феррі» (код за ЄДРПОУ 37357312) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Нептун груп» (код за ЄДРПОУ 31579022), їх реальності та повноти відображення в обліку у лютому 2011 року», довідка ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС від 27.09.2012 року № 168/22-02/20687855 «Про проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтар-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 20687855) з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Новагруп» (код за ЄДРПОУ 37159072) у січні 2011 року, з ТОВ «ТФ «Діамант» (код за ЄДРПОУ 36235885) у серпні 2011 року, з ПП «Екоблоккрим» (код за ЄДРПОУ 37626554) у листопаді-грудні 2011 року», то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акт перевірки контрагента позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про порушення ДП ТІС-Крим» під час здійснення правочинів з ТОВ «Керч-Феррі» (код ЄДРПОУ 37357312) та ТОВ «Інтар-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 20687855) вимог ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Разом з цим, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, передбаченого податковим законодавством, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2013 року № 0000222201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 46921,00 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.02.2013 року № 0000232201 та № 0000222201 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено платіжним дорученням № 211 від 14.05.2013р. (а.с. 2).

Під час судового засідання, яке відбулось 06.08.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 12.08.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.02.2013 року № 0000232201 на суму 234605,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.02.2013 року № 0000222201 на суму 46921,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ТІС-Крим» (98320, АР Крим, м. Керч, вул. Марата, 9, прим. 108, ЄДРПОУ 31717661) 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.) судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.