Постанова

від 03.09.2013 по справі 820/4997/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

      Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  Харків    03 вересня 2013 р.                                                                                 №820/4997/13-а   Харківський окружний адміністративний суд   у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В., при секретарі судового засідання - Федуркіній А.В., за участю: представник позивача - Нестерова К М.,   розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" до  Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.09.2010р. за №0000121600/0; - стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 41460,00 грн., в тому числі 35216,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року та 6424,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету та зарахування їх на будь-який поточний рахунок приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" (місцезнаходження: вул. Піщана, буд.№2, с.Новоселівка, Нововодолазький район, Харківська область, Україна, 63209; код ЄДРПОУ 30773938).   В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив про безпідставність висновків перевірки Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування. Стверджує, що суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовані ним у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", який не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, зокрема, від подання ними податкової звітності та декларування податкових зобов'язань. На думку позивача недотримання вимог податкового законодавства не може бути свідченням порушень вимог цивільного законодавства, оскільки укладені в межах цивільного законодавства правочини є первинними відносно виникнення податкових прав та обов'язків у сторін таких правочинів. З цих підстав висновки Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про нікчемність угод ПП "НВФ "ТКС" та про завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаними контрагентами в листопаді 2009 року та в квітні - травні 2010р. вважає помилковими. Наполягає на тому, що ЗАТ "Новоселівський ГЗК" не втратило право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування відповідних сум на розрахунковий рахунок, а вимога про стягнення вказаних сум є належним способом захисту та поновлення порушеного права при безпідставній відмові у бюджетному відшкодуванні. Представник позивача в судовому засіданні доводи та вимоги адміністративного позову підтримав, просив суд про їх задоволення в повному обсязі. Представник першого відповідача, Головне Управління Державного казначейства України в Харківській області, заперечення на позов не надав, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Представник другого відповідача, Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (далі за текстом – перший відповідач, Нововодолазька МДПІ в Харківській області), в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи попереджався належним чином, про причин неявки суд не повідомляв. До канцелярії суду надав заперечення на позов в яких зазначив, що згідно висновків акту перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010 року встановлено нікчемність правочинів позивача з контрагентом ПП НВФ "ТКС", оскільки відповідно до бази даних "Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість ПП НВФ "ТКС" код:34757183 не подано до ДПІ в Київському районі м. Харкова відповідно декларації з ПДВ за жовтень грудень 2009 року та січень березень 2010 року, тому правочини є нікчемними. Відповідно позивач в порушення пп.7.4.1, 7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищив суму податкового кредиту за вказаний період. З цих підстав просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. Судом встановлено, що позивач, як платник податків, перебуває на обліку в Нововодолазькій МДПІ в Харківській області та з 08.09.2000р. зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво за №27959987. Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2010 року, відповідно до п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, другим відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ "Новоселівський ГЗК" (код ЄДРПОУ - 30773938) з питання достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий,  березень 2010 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010р. (т.1, а.с.5-14) Висновками акту перевірки встановлено порушення п.п.7.4.1 пп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97) внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за жовтень 2009 року в сумі 8153,20 грн., за листопад 2009 року в сумі 14138 грн., за грудень 2009 року в сумі 6727 грн., за січень 2010 року в сумі 6423,83 грн., за лютий 2010 року в сумі 5049 грн., за березень 2010 року в сумі 30166,99 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в сумі 3512 грн., за травень 2010 року в сумі 6424 грн., за квітень 2010 року в сумі 35215,9 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року в сумі 14138 грн., за грудень 2009 року в сумі 6727 грн.   На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 45152,00 грн., та визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 3512,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1756,00 грн. (т.1, а.с.15). Суд зазначає, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку,  що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то за приписами п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг)  у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного  наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем  постачальникам товарів  (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного  відшкодування  наступного звітного періоду. Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка  відображається у податковій декларації. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування. Судом встановлено, що сума відшкодування ПДВ розрахована відповідно до наступних декларацій: - згідно наданої декларації з ПДВ за жовтень 2009 року від 20.11.2009р. за №9001990209 та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ додатку №9001989530 від 20.11.2009р. позивачем задекларовано у складі  податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ПП "НВФ "ТКС"" на суму 8153,20 грн.; - згідно наданої декларації з ПДВ за листопад 2009 року від 18.12.2009р. за №9002264027 та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ додатку №9002261976 від 18.12.2009р. позивачем задекларовано у складі  податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ПП "НВФ "ТКС"на суму 14138,00 грн.; - згідно накладної декларації з ПДВ за грудень 2009 року від 20.01.2010р. за №9002696652 та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ додатку №9002696724 від 20.01.2010р. позивачем задекларовано у складі  податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ПП "НВФ "ТКС"на суму 6727,00 грн.; - згідно накладної декларації з ПДВ за січень 2010 року від 19.02.2010р. за №9000324305 та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ додатку №9000324371 від 19.02.2010р. позивачем задекларовано у складі  податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ПП "НВФ "ТКС"на суму 6423,83 грн.; - згідно накладної декларації з ПДВ за лютий 2010 року від 22.03.2010р. за №900777173 та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ додатку №9000777169 від 22.03.2010р. позивачем задекларовано у складі  податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ПП "НВФ "ТКС"на суму 5049,00 грн.; - згідно накладної декларації з ПДВ за березень 2010 року від 20.04.2010р. за №9001252785 та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ додатку №9001252688 від 20.04.2010р. позивачем задекларовано у складі  податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманих від ПП "НВФ "ТКС"на суму 5049,00 грн. Cуд вважає за не обхідне зазначити, що згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності. Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого  платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. При цьому податкова накладна має бути оформлена відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".   Відповідно до довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1, а.с.90) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів позивача в загальній сумі 2163250,00 грн. складається із сум, які виникли в листопаді 2007р. в сумі 80138,00 грн., в грудні 2007р. в сумі 79614,00грн., в січні 2008р. в сумі 42647.00 грн., в лютому 2008р. в сумі 390356,00 грн., в березні 2008р. в сумі 427382,00 грн., в червні 2008р. в сумі 2475,00 грн., в лютому 2009р. в сумі 554386,00 грн., в березні 2009р. в сумі 28763,00 грн., в квітні 2009р. в сумі 14878,00 грн., в липні 2009р. в сумі 3226,00 грн., в серпні 2009р. в сумі 10213,00 грн., у вересні 2009р. в сумі 5037.00 грн., в жовтні 2009р. в сумі 6141,00 грн., в листопаді 2009р. в сумі 1255,00 грн., в січні 2010р. в сумі 3335,00 грн., в березні 2010р. в сумі 1953,00 грн. Оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість звітного податкового періоду залежить від правильності формування сум податкового кредиту та його сплати на користь постачальників в ціні придбаного товару (послуг) у попередніх податкових періодах, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з акту перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010р. єдиним мотивом для висновків другого відповідача про завищення бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, травень-квітень 2010 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за листопад - грудень 2009 року став факт неподання ПП "НВФ "ТКС" до ДПІ у Київському районі м.Харкова декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року. Таким чином, податковий орган у зв'язку із неподанням ПП "НВФ "ТКС" податкових декларацій з ПДВ, прийшов до висновку про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та його контрагентом. З цього приводу суд зазначає, що такі висновки податкового органу не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи. Положення Закону України "Про податок на додану вартість" не містять в якості обов'язкової умови для формування податкового кредиту факт декларування постачальником товарів та послуг сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, як не ставлять в пряму залежність право на податковий кредит покупця (замовника) від подання звітності з відображенням сум податкових зобов'язань постачальником. Суд зазначає, що сам лише факт неподання контрагентами позивача податкової звітності не є безумовними свідченнями нікчемності всіх укладених з ними угод. З фактом неподання платником податків податкової звітності положення п.п. 4.2.2 п. 4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків з бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин, пов'язують лише з обов'язком органу державної податкової служби, як контролюючого, самостійно визначити суму податкового зобов'язання такого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Висування будь-яких умов для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним. Щодо правовідносин з ПП "НВФ "ТКС" З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та його контрагентом виникли договірні правовідносини, на підтвердження реальності здійснення яких позивачем надано до суду наступні податкові накладні: - №459 від 13.10.2009 року на суму 12342,00 грн. у т.ч. ПДВ 2057,00 грн.; -№478 від 19.10.2009 року на суму 13464,00 грн. у т.ч. ПДВ 2244,00 грн.; -№490 від 31.10.2009 року на суму 23113,20 грн. у т.ч. ПДВ 3852,20 грн.; -№508 від 02.11.2009 року на суму 8208,00 грн. у т.ч. ПДВ 1368,00 грн.; -№501 від 02.11.2009 року на суму 5610,00 грн. у т.ч. ПДВ 935,00 грн.; -№535 від 11.11.2009 року на суму 22440,00 грн. у т.ч. ПДВ 3740,00 грн.; -№541 від 11.11.2009 року на суму 8208,00 грн. у т.ч. ПДВ 270,00 грн.; -№550 від 17.11.2009 року на суму 11220,00 грн. у т.ч. ПДВ 1870,00 грн.; -№553 від 18.11.2009 року на суму 12312,00 грн. у т.ч. ПДВ 2052,00 грн.; -№575 від 26.11.2009 року на суму 16830,00 грн. у т.ч. ПДВ 2805,00 грн.; -№597 від 08.12.2009 року на суму 28050,00 грн. у т.ч. ПДВ 4675,20 грн.; -№622 від 16.12.2009 року на суму 12312,00 грн. у т.ч. ПДВ 2052,00 грн; -№1 від 04.01.2010 року на суму 13533,60 грн. у т.ч. ПДВ 2255,60 грн.; -№2 від 11.01.2010 року на суму 20869,20 грн. у т.ч. ПДВ 3478,20 грн.; -№30 від 26.01.2010 року на суму 4140,18 грн. у т.ч. ПДВ 690,03 грн.; -№41 від 01.02.2010 року на суму 7854,00 грн. у т.ч. ПДВ 1309,00 грн; -№61 від 09.02.2010 року на суму 22440,00 грн. у т.ч. ПДВ 3740,00 грн.; -№110 від 02.03.2010 року на суму 11220,00 грн. у т.ч. ПДВ 1870,00 грн.; -№118 від 09.03.2010 року на суму 22440,00 грн. у т.ч. ПДВ 3740,00 грн.; -№130 від 12.03.2010 року на суму 11220,00 грн. у т.ч. ПДВ 1870,00 грн.; -№131 від 16.03.2010 року на суму 26103,94 грн. у т.ч. ПДВ 4350,66 грн.; -№133 від 16.03.2010 року на суму 3457,98 грн. у т.ч. ПДВ 576,33 грн.; -№176 від 30.03.2010 року на суму 106560,00 грн. у т.ч. ПДВ 17760,00 грн. Усі зазначені податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Також на підтвердження руху матеріальних цінностей в матеріалах справи містяться видаткові та прибуткові накладні. Разом з тим суд відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Однак, Нововодолазькою МДПІ в Харківській області не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в ж матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи контрагентів позивача за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Детальний аналіз долучених до матеріалів справи угод позивача з контрагентами свідчить, що їх умови не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, підстав для висновку про нікчемність досліджених угод судом не встановлено. Нововодолазька МДПІ в Харківській області обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, які підтверджені належними документами, в ході розгляду справи не спростувала, підстав для невизнання або критичної оцінки наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ПП "НВФ "ТКС" суд не знаходить.   Також суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні довідки ДПІ у Київському районі м.Харкова №6084/07-007/34757183 від 19.10.2010 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "НВФ "ТКС" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ ПП  "Новоселівський ГЗК" за жовтень – грудень 2009 року, січень 2010 року " (т.1, а.с.240-243) та №4882/07-007/34757183 від 16.08.2010 року " Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "НВФ "ТКС" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ ПП  "Новоселівський ГЗК" за лютий - квітень 2010 року" (т.1, а.с.244-247). Згідно висновків зазначених довідок, податковим органом не встановлено розбіжності між відомостями, отриманими від ПП "НВФ "ТКС", яке мало правові відносини з позивачем та зазначено, що перевіркою встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП "НВФ "ТКС". Оскільки судом не виявлено ані доказів заниження позивачем податкових зобов'язань, ані доказів формування податкового кредиту на підставі неналежно оформлених податкових накладних, за взаємовідносинами з особами, що не мають правоздатності або статусу платників ПДВ, за нікчемними правочинами або господарськими операціями, що не відповідають закону, ані доказів придбання товарів (робіт, послуг), які несумісні з господарською діяльністю або не використовувались в господарській діяльності, суд дійшов висновку, що позивачем виконані вимоги п.п. "а"п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується матеріалами справи та не спростовано податковим органом. За таких обставин, викладені фахівцями Нововодолазької МДПІ в Харківській області у акті перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010р. висновки не підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного позову. Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що висновки викладені в акті перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010р. є  необґрунтованими, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення – рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року прийняте Нововодолазькою МДПІ в Харківській області без достатніх підстав, за відсутності доказів вчинення ЗАТ “Новоселівський ГЗК” порушень вимог податкового законодавства та підлягає скасуванню. В частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Новоселівський ГЗК" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 41460,00 грн., в тому числі 35216,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року та 6424,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року суд зазначає наступне. Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. З матеріалів справи вбачається, що прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення перший відповідач відмовив позивачеві у бюджетному відшкодуванні, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду. Вимога ж п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” стосовно обов'язку органу державної податкової служби надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, мала б бути виконана першим відповідачем виключно за умови підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування. З врахуванням процедури відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, передбаченої Законом України “Про податок на додану вартість” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок щодо проведення відшкодування у відповідачів не виник, а вимога про стягнення бюджетного відшкодування є передчасною. У зв'язку з цим, у задоволенні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості слід відмовити. Згідно ч.1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.09.2010р. за №0000121600/0 У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Повний текст постанови складено 10.09.2013 року. Суддя                                                                            Ізовітова-Вакім О.В.