Ухвала

від 19.11.2013 по справі 820/4997/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р.Справа № 820/4997/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 820/4997/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Головного управління Державної казначейської служби України по Харківській області , Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до суду адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.09.2010р. за №0000121600/0;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Харківській області на користь Приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 41460,00 грн., в тому числі 35216,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року та 6424,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2010 року, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету та зарахування їх на будь-який поточний рахунок приватного акціонерного товариства "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" (місцезнаходження: вул. Піщана, буд.№2, с.Новоселівка, Нововодолазький район, Харківська область, Україна, 63209; код ЄДРПОУ 30773938).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року задоволено частково позов.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.09.2010р. за №0000121600/0. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Крім того, представником позивача було заявлено клопотання про перенесення розгляду справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

До клопотання про перенесення розгляду справи, яке надійшло до суду, не додано доказів поважності причин неприбуття у судове засідання призначене на 19.11.2013 року.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Нововодолазькій МДПІ в Харківській області, є платником ПДВ.

Працівниками Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області 27.08.2010 року, була проведена документальна невиїзна перевірка ЗАТ "Новоселівський ГЗК" (код ЄДРПОУ - 30773938) з питання достовірності декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки було складений Акт перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010р. (т.1, а.с.5-14).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010 р., відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1 пп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97) внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за жовтень 2009 року в сумі 8153,20 грн., за листопад 2009 року в сумі 14138 грн., за грудень 2009 року в сумі 6727 грн., за січень 2010 року в сумі 6423,83 грн., за лютий 2010 року в сумі 5049 грн., за березень 2010 року в сумі 30166,99 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в сумі 3512 грн., за травень 2010 року в сумі 6424 грн., за квітень 2010 року в сумі 35215,9 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2009 року в сумі 14138 грн., за грудень 2009 року в сумі 6727 грн.

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 45152,00 грн., та визначене податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 3512,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1756,00 грн. (т.1, а.с.15).

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.09.2010р. за №0000121600/0 суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновки викладені в акті перевірки №1978/07-0-12/30773938 від 27.08.2010р. є необґрунтованими, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення №0000121600/0 від 14.09.2010 року прийняте Нововодолазькою МДПІ в Харківській області без достатніх підстав, за відсутності доказів вчинення ЗАТ "Новоселівський ГЗК" порушень вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується в зазначеній частині з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (том 1, а.с.90) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів позивача в загальній сумі 2163250,00 грн. складається із сум, які виникли в листопаді 2007р. в сумі 80138,00 грн., в грудні 2007р. в сумі 79614,00грн., в січні 2008р. в сумі 42647.00 грн., в лютому 2008р. в сумі 390356,00 грн., в березні 2008р. в сумі 427382,00 грн., в червні 2008р. в сумі 2475,00 грн., в лютому 2009р. в сумі 554386,00 грн., в березні 2009р. в сумі 28763,00 грн., в квітні 2009р. в сумі 14878,00 грн., в липні 2009р. в сумі 3226,00 грн., в серпні 2009р. в сумі 10213,00 грн., у вересні 2009р. в сумі 5037.00 грн., в жовтні 2009р. в сумі 6141,00 грн., в листопаді 2009р. в сумі 1255,00 грн., в січні 2010р. в сумі 3335,00 грн., в березні 2010р. в сумі 1953,00 грн.

Крім того, оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість звітного податкового періоду залежить від правильності формування сум податкового кредиту та його сплати на користь постачальників в ціні придбаного товару (послуг) у попередніх податкових періодах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приписами п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. При цьому податкова накладна має бути оформлена відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та його контрагентом ПП "НВФ "ТКС" виникли договірні правовідносини, реальність здійснення яких підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними (т. 1 а.с. 173,175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217).

Усі зазначені податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також на підтвердження руху матеріальних цінностей в матеріалах справи містяться видаткові та прибуткові накладні.

Колегія суддів зауважує, що фактичною підставою для відображення в акті порушення про завищення бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, травень-квітень 2010 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за листопад - грудень 2009 року і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував факт неподання ПП "НВФ "ТКС" до ДПІ у Київському районі м.Харкова декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року. Таким чином, податковий орган у зв'язку із неподанням ПП "НВФ "ТКС" податкових декларацій з ПДВ, прийшов до висновку про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та його контрагентом.

З зазначеного приводу судом першої інстанції правомірно зазначено, що положення Закону України "Про податок на додану вартість" не містять в якості обов'язкової умови для формування податкового кредиту факт декларування постачальником товарів та послуг сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, як не ставлять в пряму залежність право на податковий кредит покупця (замовника) від подання звітності з відображенням сум податкових зобов'язань постачальником. Лише факт неподання контрагентами позивача податкової звітності не є безумовними свідченнями нікчемності всіх укладених з ними угод. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Висування будь-яких умов для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Крім того, згідно із висновків довідок ДПІ у Київському районі м.Харкова №6084/07-007/34757183 від 19.10.2010 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "НВФ "ТКС" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ ПП "Новоселівський ГЗК" за жовтень - грудень 2009 року, січень 2010 року " (т.1, а.с.240-243) та №4882/07-007/34757183 від 16.08.2010 року " Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "НВФ "ТКС" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ЗАТ ПП "Новоселівський ГЗК" за лютий - квітень 2010 року" податковим органом не встановлено розбіжності між відомостями, отриманими від ПП "НВФ "ТКС", яке мало правові відносини з позивачем та зазначено, що перевіркою встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП "НВФ "ТКС" (т.1, а.с.244-247).

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки викладена правова позиція не є обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 820/4997/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.