Рішення

від 03.09.2013 по справі 910/7693/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7693/13 03.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», Київська обл., м. Сквира доДержавного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна», м. Київ простягнення 52 903,39 грн. Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача:Кордівська Н.С. (за дов. №47/13 від 25.02.2013 р.); від відповідача:Грабчак В.М. (за дов. вих. №77 від 17.04.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» (надалі -ТОВ «Край-2» ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» (надалі - ДП «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» ) про стягнення 52 833,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.02.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №23 в порушення умов якого відповідач взятого на себе зобов'язання належним чином не виконав у зв'язку із чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у розмірі 49 863,78 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 837,58 грн. та 3% річних у розмірі 1 132,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/7693/13 розгляд справи призначено на 14.05.2013 р.

До початку судового засідання 08.05.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

До початку судового засідання 13.05.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, відзив на позовну заяву та додаткові документи до матеріалів справи.

До початку судового засідання 14.05.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи.

В судовому засіданні 14.05.2013 р. представник позивача надав докази на виконання вимог ухвали суду, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав докази на виконання вимог ухвали суду та письмовий відзив, надав усні заперечення по суті спору та просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 14.05.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 28.05.2013 р.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до суду 21.05.2013 р. подав заяву про збільшення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 49 863,78 грн., пені у розмірі 1 813,54 грн., 3 % річних 1 226,07 грн.

Крім того, 21.05.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява письмові пояснення по суті спору.

До початку судового засідання 28.05.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. у відрядженні, розпорядженням заступника голови господарського суду Києва від 28.05.2013 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 14.06.2013 р.

У зв'язку із поверненням з відрядження судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням заступник голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Жагорніковою Т.О. та призначено розгляд справи на 14.06.2013 р.

В судовому засіданні 14.06.2013 р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав, надав усні пояснення по суті спору та на запитання суду.

Відповідно до пункту 3.10 постанови пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Дослідивши надані докази, суд вирішив прийняти до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядати позовні вимоги з урахуванням збільшення суми позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 14.06.2013 р. не з'явився, був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №910/7693/13 від 14.06.2013 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 09.07.2013 р.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. у відпустці, розпорядженням заступника голови господарського суду Києва від 09.07.2013 р. справу було передано судді Цюкало Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею Цюкало Ю.В. та призначено розгляд справи на 03.09.2013 р.

В судовому засіданні 03.09.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для винесення рішення у справі по суті.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2013 р. між Державним підприємством «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (надалі -Постачальник) було укладено Договір №23 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник здійснює поставку приправ у власність замовника, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною

Згідно з п. 1.3 Договору замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.4. Договору встановлено, що усі рахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення на підставі накладної протягом 30 календарних днів з дати отримання товару (але не менше ніж 90 календарних днів з дати отримання товару).

Відповідно до п. 10.6 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р.

Додатком №1 до Договору сторони визначили найменування товару, що буде поставлятися за таким Договором - Оцет (650 л.); Кетчуп типу - Торчин (2 200 кг.); Майонез типу - Торчин (1 000 кг.); Хрін (60 кг.) Гірчиця 240 гр. (100 кг.); Приправа в асортименті (40 кг.).

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 49 863,78 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами за період з 17.02.2012 р. по 12.10.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 49 863,78 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 813,54 грн. (за період з 15.04.2012 р. по 11.05.2013 р.) та 3 % річних 1 226,07 грн. (за період з 17.02.2012 р. по 17.05.2013 р.).

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар - на загальну суму 49 863,78 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: 17.02.2012 р. №2582, від 24.02.2012 р. №3022, від 02.03.2012 р. №3438. від 13.03.2012 р. №3932, від 16.03.2012 р. №4213, від 23.03.2012 р. №4660. від 27.03.2012 р. №4825, від 30.03.2012 р. №5099, від 05.04.2012 р. №5451 та №5460, від 23.04.2012 р. №6572, від 26.04.2012 р. №6755 та №6757, від 27.04.2012 р. №6826, від 03.05.2012 р. №7017, від 04.05.2012 р. №7049, від 08.05.2012 р. №7358, від 11.05.2012 р. №7601, від 18.05.2012 р. №8118, від 21.05.2012 р. № 8231 та № 8286, від 24.05.2012 р. №8513, від 30.05.2012 р. №8879 та № 8890, від 11.06.2012 р. №9485, від 12.06.2012 р. №9562, від 20.06.2012 р. № 10057, від 26.06.2012 р. № 10416, від 27.06.2012 р. № 10478 та № 10485, від 05.07.2012 р. № 10828, від 12.07.2012 р. № 11160 та № 11173, від 13.07.2012 р. № 11242, від 18.07.2012 р. № 11494, від 26.07.2012 р. № 11896, 06.08.2012 р. № 12413, від 10.08.2012 р. № 12633 та № 12634, від 21.08.2012 р. № 13144, від 23.08.2012 р. № 13268, від 28.08.2012 р. № 13454, від 31.08.2012 р. № 13656, від 13.09.2012 р. № 14512, від 28.09.2012 р. № 15422, від 01.10.2012 р. № 15588, від 12.10.2012 р. № 16230.

Суд відзначає, що накладна від 17.02.2012 р. №2582 на суму 1 796,40 грн. містить посилання на Договір №81 від 14.02.2011 р., а накладна від 24.02.2012 р. №3022 на суму 1 083,60 грн., містить посилання на Договір №123 від 01.11.2011 р.

Судом досліджено зміст Договору № 81 від 14.02.2011 р., № 123 від 01.11.2011 р. та встановлено, що за Договором №81 від 14.02.2012 р. на поставку приправ, сторонами було визначено іншу ціну товару, а за Договором №123 від 01.11.2011 р. були поставки свинного черева відповідно, й приправи не є його предметом поставки, відтак, очевидно, що при складенні накладних за Договором позивачем була допущена помилка.

Відповідно до частини першої статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, при цьому необхідності вказувати в накладній підставу здійснення господарської операції чинне законодавство не визначає.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір поставки приправ за вказаними цінами, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.

Оскільки, накладні, про які йде мова, дають фактичну можливість ідентифікувати поставлений за ними товар (найменування товару та його ціна відповідають істотним умовам Договору), то вони є належними та допустимими доказами того, що поставлі за цими накладними приправи були поставлені позивачем на виконання зобов'язань по поставці товару, а отже поставлений товар підлягає оплаті.

Крім того, відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Відтак у суду відсутні підстави вважати, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, в тому числі укладеного у спрощеній формі, ніж той, на який посилається позивач.

За таких обставин, суд вважає доведеним позивачем факт поставки товару (приправи) відповідачу на загальну суму 49 863,78 грн. за період з 17.02.2012 р. по 12.10.2012 р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.4 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 49 863,78 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Край-2» про стягнення з ДП «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» заборгованості у розмірі 49 863,78 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 226,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 17.02.2012 р. по 12.11.2013 р. та пені у 1 813,54 грн. за період 15.04.2012 р. по 11.05.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4. Договору (в редакції протоколу розбіжностей) у випадку несвоєчасної оплати Замовником поставленого товару, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення оплати від вартості поставленого товару, але неоплаченого Замовником товару, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 813,54 грн. (відповідно до наданого розрахунку від 21.05.2013 р.).

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 226,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 17.02.2012 р. по 12.11.2013 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» на користь ТОВ «Край-2» заборгованості у розмірі 49 863,78 грн., пені у розмірі 1 813,54 грн. та 3% річних у розмірі 1 226,07 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Санаторний комплекс "Пуща Озерна" (04075, м. Київ, 14-А Лінія; ідентифікаційний код 05907147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Леніна, 22; ідентифікаційний код 35231874) заборгованість у розмірі 49 863 (сорок дев'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 78 коп., пені у розмірі 1 813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 54 коп. 3% річних у розмірі 1 226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 09.09.2013 р.

Суддя Ю.В. Цюкало