Постанова
від 08.07.2013 по справі 2а-13877/12/0170/8
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2013 р. (10:21 год.) Справа №2а-13877/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства «Кримгазстройпроект»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової Служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Басараб Л.В., довіреність б/н від 12.06.2013р., паспорт серії ЕЕ 919292;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: 07.12.12р. Приватне підприємство «Кримгазстройпроект» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0009092204 від 06.11.2012р. на загальну суму 164922 грн., № 0009102204 від 06.11.2012р. на загальну суму 211679 грн., № 0009112204 від 06.11.2012р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 13.12.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.01.13р. по справі призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.05.13р. провадження у справі поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів адміністративної справи та наданням експертного висновку.

Уточнивши позовні вимоги заявою від 14.06.13р. позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.10.2012р. №0007272204 на суму 205 928,75грн.; від 25.10.2012р. №0007262204 на суму 200 750,25 грн. (том 6 а.с.211).

В судовому засіданні 08.07.2013р. представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та пояснив, що в період взаємовідносин позивача з ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», Фірмою «Капітель Плюс» всі контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали дійсні (не анульовані) свідоцтва платника ПДВ, належним чином оформлені прибуткові та податкові документи, а угоди відповідали реальним намірам сторін та були виконані повністю в межах господарської діяльності ПП «Кримгазстройпроект».

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, представник позивача зауважив, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Згідно численних судових рішень судів адміністративної юрисдикції різних інстанцій у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для такого контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин, на думку позивача, покупець - ПП «Кримгазстройпроект» не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, представник позивача зазначив, що порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно зазначених підприємств, про що вказано в акті перевірки, не є законною та обґрунтованою підставою вважити дані підприємства фіктивними, тому що процесуальне рішення по справі на час перевірки ПП «Кримгазстройпроект» не прийнято та не має відповідного вироку суду, який набрав законної сили. У зв'язку з чим позивач вважає посилання на цей факт неспроможним та безпідставним.

Таким чином, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, висновки акту перевірки не містять належних доказів фіктивності контрагентів позивача. Той факт, що за місцем реєстрації юридичної особи відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність та/або нікчемність угоди, укладеної такою юридичною особою з ПП «Кримгазстройпроект».

Норми Податкового кодексу України не пов'язують залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит або бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена правова позиція узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та №21-47а10.

Представник позивача пояснив, що на погляд позивача, складаючи акт перевірки та зробивши висновки щодо безтоварності (нікчемності) правочинів, податковим ревізором - інспектором ДПІ не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагента для укладання та виконання правочину, за якими ПП «Кримгазстройпроект» сформовано податковий кредит з ПДВ. Крім того, законодавством не встановлено необхідний мінімум трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей необхідний для укладання та виконання правочину.

Що стосується посилання податкового органу в акті перевірки на ч. 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228 ЦК України представник позивача пояснив, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат. Податковим ревізором - інспектором ДПІ не надано жодних доказів наявності такого наміру у покупця - ПП «Кримгазстройпроект» та їх не існує взагалі. Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування покупцем. Покупець - ПП «Кримгазстройпроект» при проведенні господарських операцій зі своїми постачальниками належним чином оформив первинні документи, які і відобразив у своєму податковому обліку, про що зазначено та не заперечується в акті перевірки. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, у зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Представник позивача зазначив, що документами, наданими перевіряючим в ході перевірки та зазначеними в акті перевірки, підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати ПП «Кримгазстройпроект» вартості отриманого від продавця товару (робіт, послуг), в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи податкового органу щодо безтоварності (нікчемності) укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у ПП «Кримгазстройпроект» мети використовувати придбані товари (роботи, послуги) у межах своєї господарської діяльності перевіряючими не спростована, а навпаки підтверджена результатами господарської діяльності підприємства.

Представник позивача зауважив, що видані продавцями на адресу ПП «Кримгазстройпроект» податкові накладні повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість за № 41 від 25.01.2011р., іншого в акті перевірки не зазначено. На момент укладення та виконання договорів, видачі податкових накладних контрагенти ПП «Кримгазстройпроект» були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується відомостями з офіційного сайту ДПС (http://sts.gov.ua/reestr).

Видані ПП «Кримгазстройпроект» належно оформлені податкові накладні продавцями, що були зареєстрованими платниками податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніким не спростовано та не заперечується, не давали перевіряючому підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі №К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає висновки, факти та данні, викладені податковими ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС в акті перевірки, неспроможними, а вільне тлумачення норм Цивільного та Податкового кодексів України помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства в їх сукупності.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 08.07.2013 року не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

До суду від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (том 1 а.с.93-97), в яких відповідач зазначив, що ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», Фірмою «Капітель Плюс» необґрунтовано складені податкові накладні під час взаємовідносин з позивачем, оскільки фактично факт поставки товару від зазначених контрагентів позивачу не підтверджено належним чином. В обґрунтування зазначеного податковий орган посилається на акти про неможливість проведення перевірок ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», Фірми «Капітель Плюс», які утримують в собі відомості про незнаходження контрагентів позивача за адресою місцезнаходження та порушення кримінальної справи № 69-0146 у відношенні директора ПП «Союз КДС» за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ «Строітель - плюс» ОСОБА_3, фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_13 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, передньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_13, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 КК України.

На підставі викладеного податковим органом зроблено висновок про фіктивність господарських угод, укладених між позивачем та ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», Фірмою «Капітель Плюс», з посиланням на норми ч. 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228 ЦК України.

Виходячи з наведеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС) є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям таких податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Приватне підприємство «Кримгазстройпроект» (далі - ПП «Кримгазстройпроект») має статус юридичної особи з 25.06.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 614378, виданим виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (том 1 а.с.27).

ПП «Кримгазстройпроект» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС з 26.06.2007р. за номером 16572 та згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100337856 серії НБ № 385797 є платником ПДВ (том 1 а.с.25, 28).

Згідно довідки АА № 462566 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача є: монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; діяльність у сфері інжинірингу; будівництво будівель; водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; газопровідні роботи; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалюваним устаткування (том 1 а.с.27).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Кримгазстройпроект» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що листом від 11.09.12р. за № 19648/10/22-1 ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було повідомлено позивача про те, що за результатами співставлення інформації поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.07.09р. по 30.06.12р. з іншими документами, пов'язаними з нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) встановлено у ПП «Кримгазстройпроект» розбіжності з контрагентами: ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджи», Фірмою «Капітель Плюс», у зв'язку з чим податковим органом від позивача були витребувані певні документи (том 6 а.с.225).

Судом від відповідача неодноразово були витребувані документи, які стали підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кримгазстройпроект» (повідомлення, направлення, наказ тощо), однак витребувані судом документи відповідачем надані не були.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, письмову відповідь на лист ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС за № 19648/10/22-1 від 11.09.12р. позивач не надавав. При цьому головним бухгалтером підприємства нарочно були відвезені витребувані податковим органом документи до податкового ревізора-інспектора, який в подальшому проводив перевірку, у термін, встановлений запитом, але податковий ревізор-інспектор повідомив, що акт перевірки вже готовий і тому документи прийняті не були.

Зважаючи на те, що позивачем не оскаржується правомірність призначення та проведення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кримгазстройпроект», суд не надає правової оцінки правомірності призначення та проведення такої перевірки, а розглядає виявлені перевіркою порушення по суті.

Судом встановлено, що у період з 25.09.2012 року по 01.10.2012 року на підставі ст.20 розділу І, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 гл. 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, повідомлення № 688/22-1 від 20.09.2012р. та наказу ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 2149 від 19.09.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Кримгазстройпроект», наданого ДПІ у м. Сімферополі посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Кримгазстройпроект» (ЄДРПОУ 35228023) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ БВП «Строітель Плюс» ЄДРПОУ 31263808, ПП «Кримспецтехнолоджи» ЄДРПОУ 35228023, Фірмою «Капітель Плюс» ЄДРПОУ 31095815 за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. (травень 2010 року, липень-серпень 2010р., листопад - грудень 2010р., січень-грудень 2011р., січень-березень 2012р.), про що складено Акт № 7093/22-1/35228023 від 08.10.2012 року (том 1 а.с.31-59).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 4.1 ст. 4 пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, ПП «Кримгазстройпроект» встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість усього у сумі 168 163 грн., у т.ч. за травень 2010р. у сумі 1355 грн., за липень 2010р. у сумі 2 263 грн., за серпень 2010р. у сумі 3 503 грн., за вересень 2010р. у сумі 3 596 грн., за листопад 2010р. у сумі 4 720 грн., за грудень 2010р. у сумі 3 244 грн., за січень 2011р. у сумі 4 595 грн., за лютий 2011р. у сумі 8 549 грн., за березень 2011р. у сумі 9 911 грн., за квітень 2011р. у сумі 12 060 грн., за травень 2011р. у сумі 1 220 грн., за червень 2011р. у сумі 1 483 грн., за липень 2011р. у сумі 5 060 грн., за серпень 2011р. у сумі 7 331 грн., за вересень 2011р. у сумі 10 967 грн., за жовтень 2011р. у сумі 13 281 грн., за листопад 2011р. у сумі 47 420 грн., за грудень 2011р. у сумі 12 052 грн., за січень 2012 р. у сумі 3 990 грн., за лютий 2012р. у сумі 3 990 грн., за березень 2012р. у сумі 7 573 грн.

2. п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97- ВР від 22.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями), пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, ПП «Кримгазстройпроект» в податковому обліку занижено податок на прибуток усього у сумі 196 007 грн., у т.ч. за 2 кв. 2010р. у сумі 1 694 грн., за 3 кв. 2010р. у сумі 11 703 грн., за 4 кв. 2010р. у сумі 9 955 грн., за 1 кв. 2011р. у сумі 28 819 грн., за 2 кв. 2011р. у сумі 16 977 грн., за 3 кв. 2011р. у сумі 26 862 грн., за 4 кв. 2011 р. у сумі 83 666 грн., за 1 кв. 2012р у сумі 16331 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки № 7093/22-1/35228023 від 08.10.2012 року, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС (том 1 а.с.60-66).

Листом від 25.10.2012 року за № 23699/7/22-1 ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС повідомила, що висновки акту перевірки № 7093/22-1/35228023 від 08.10.2012 року відповідають чинному законодавству та не підлягають скасуванню чи зміні (том 1 а.с.67-74).

Зазначені в акті перевірки № 7093/22-1/35228023 від 08.10.2012 року висновки податкового органу були покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року № 0007272204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 205928,75 грн., у тому числі за основним платежем на 196007,00 грн. та штрафними санкціями на 9921,75 грн.; № 0007262204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 200750,25 грн., у тому числі за основним платежем на 168163,00 грн. та штрафними санкціями на 32587,25 грн. (том 1 а.с.75, 76).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 25.10.2012 року № 0007272204 та № 0007262204, позивач оскаржив їх до ДПС в АРК (том 1 а.с.77-81).

Листом від 26.11.2012р. за № 3653/10/100223 ДПС в АРК залишила без змін податкові повідомлення - рішення від 25.10.2012 року № 0007272204 та № 0007262204 (том 1 а.с.82-85).

Не погодившись з висновками контролюючого органу, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Перевіряючи правомірність прийнятих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкових повідомлень-рішень, суд встановив наступне.

В пункті 2.8 акта перевірки (том 1 а.с.33) зазначено, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПП «Кримгазстройпроект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строітель Плюс» ЄДРПОУ 31263808, ПП «Кримспецтехнолоджи» ЄДРПОУ 35228023, фірма «Капітель-Плюс» ЄДРПОУ 31095815 за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. встановлені взаємовідносини з фіктивними підприємствами за травень 2010р., липень - серпень 2010р., листопад - грудень 2010р., січень - грудень 2011р., січень - березень 2012р, по яким сформовані валові витрати на загальну суму 840 815 грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 168 163 грн., а саме:

- ТОВ БВП « Строітель Плюс», по якому сформовані валові витрати на загальну суму 6100 грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 1220 грн.

- ПП «Кримспецтехнолоджи», по якому сформовані валові витрати на загальну суму 6775 грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 1355 грн.

- Фірма «Капітель-Плюс», по якій сформовані валові витрати на загальну суму 827940 грн. та податковий кредит на загальну суму ПДВ 165588 грн.

Згідно п. 3.1.2 акту перевірки (том 1 а.с.36) вказані висновки зроблені з посиланням на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БВП «Строітель Плюс» від 11.04.2012р. №37/22/31263808, акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи» від 06.04.2012р. №17/22/36693441, акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель-Плюс» від 11.04.2012р. №38/22/31095815, в яких встановлено, що вищевказані підприємства формували податковий кредит, тобто згідно з характером операцій є транзитером - суб'єктом господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючих суб'єктів та носить вигодотранспортуючий характер.

В акті перевірки позивача посадовою особою податкового органу процитовані акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БВП «Строітель Плюс» від 11.04.2012р. №37/22/31263808, акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи» від 06.04.2012р. №17/22/36693441, акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель-Плюс» від 11.04.2012р. №38/22/31095815, зокрема в частині: «Відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012р., встановлено, що: «Кримінальна справа № 69-016 порушена відносно директора ПП «Союз КДС» за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України та відносно директора ТОВ «Строітель - плюс» ОСОБА_3, фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит-груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_13 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, передньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_13, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 КК України».

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, судом встановлено наступне.

По взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строітель Плюс», суд зазначає, що 31.01.11р. між ПП «Кримгазстройпроект» (Замовник) та ТОВ БВП «Строітель Плюс» (Виконавець) був підписаний акт виконаних робіт №234 на загальну суму 7320,00грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1220,00 грн., згідно з яким ТОВ БВП «Строітель Плюс» надав ПП «Кримгазстройпроект» транспортні послуги з перевезення пластикових труб по маршруту Луганськ-Сімферополь.

14.01.11р. ПП «Кримгазстройпроект» придбав у ТД ТОВ «Мегапласт» по витратній накладній №19 ТМЦ на загальну суму 16380,11 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2730,03 грн.: труби ПВХ 160 х 6000 PN 10 у кількості 24шт., труби ПВХ 110 х 6000 PN 10 у кількості 2шт., муфта насувна ПВХ PN 10:110 у кількості 2шт., муфта насувна ПВХ PN 10:160 у кількості 3шт., патрубок фланцевий FW100 у кількості 2шт., патрубок фланцевий FW150 у кількості 6шт.

За придбані ТМЦ ПП «Кримгазстройпроект» перерахував ТД ТОВ «Мегапласт» грошові кошти в сумі 16380,17 грн.

ТД ТОВ «Мегапласт» виписана податкова накладна №15 від 14.01.11р. на загальну суму 16380,11 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 2730,03 грн., яка була включена підприємством до складу податкового кредиту за січень 2011р.

Придбані ПП «Кримгазстройпроект» ТМЦ, в т.ч. і труби ПВХ 160 х 6000 PN 10 у кількості 24шт. і труби ПВХ 110 х 6000 PN 10 у кількості 2шт. 19.01.11р. були оприбутковані на склад ПП «Кримгазстройпроект». Надалі труби ПВХ 160 х 6000 PN у кількості 24шт. і труби ПВХ 110 х 6000 PN 10 у кількості 2 шт. були реалізовані підприємством на адресу «Установи 28 УНР».

Вказана господарська операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку підприємства наступними проводками: Дт 281 «Товари на складі» Кт 631 «Розрахунки з постачальниками»; Дт 902 «Собівартість реалізації товарів» Кт 281 «Товари на складі».

Суд зазначає, що розрахунки між ПП «Кримгазстройпроект» і ТОВ БВП «Строітель Плюс» відбувалися по рах.631 «Розрахунки з постачальниками». 31.01.11р. ПП «Кримгазстройпроект» було перераховано ТОВ БВП «Строітель Плюс» 7320,00 грн.

По взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи», суд зазначає, що 12.05.10р. ПП «Кримспецтехнолоджи» по витратній накладній №192 здійснило постачання ТМЦ на адресу ПП «Кримгазстройпроект» на загальну суму 8131,20грн., в т.ч. ПДВ в сумі 1355,20грн., а саме: №192 від 12.05.10р. радіатори чавунні М140 70шт, футорка прохідна права Ѕ 140шт., футорка прохідна ліва Ѕ 70шт., футорка глуха ліва 32мм 70шт.

У подальшому ПП «Кримспецтехнолоджи» реалізувало придбані ТМЦ на адресу підприємства «Установа №28 УНР», а саме: радіатори чавунні М140 по витратній накладній №7 від 12.05.10р. у кількості 70шт.; футорка прохідна ліва Ѕ у кількості 70шт., футорка прохідна права Ѕ у кількості 140шт., футорка глуха ліва 32мм у кількості 70шт. по витратній накладній №8 від 26.05.10р.

Вказана господарська операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступними проводками: Дт 281 «Товари на складі», Кт 631 «Розрахунки з постачальниками», Дт 902 «Собівартість реалізації товарів», Кт 281 «Товари на складі»

Розрахунки між сторонами відображені по рах.631 «Розрахунки з постачальниками». 26.07.10р. ПП «Кримспецтехнолоджи» перерахував ПП «Кримспецтехнолоджи» в рахунок оплати товару 8156,89 грн.

По взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс», суд зазначає, що за перевіряємий період Фірмою «Капітель Плюс» на адресу позивача було поставлено ТМЦ на загальну суму 882812,17 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 150850,83 грн.

Розрахунки між сторонами відображені по рах.631 «Розрахунки з постачальниками». ПП «Кримгазстройпроект» перерахувало Фірмі «Капітель Плюс» грошові кошти за отриманий товар в загальній сумі 956 217,25грн.

Вказана господарська операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступними проводками: Дт281 «Товари на складі», Кт 631 «Розрахунки з постачальниками», Дт 644 «Розрахунки по податках», Кт 631 «Розрахунки з постачальниками», Дт 631 «Розрахунки з постачальниками», Кт 311 «Розрахунковий рахунок».

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарський діяльності підтверджується договорами № 1 від 09.01.10р. від 09.01.11р., від 09.01.12р., укладеними позивачем з Установою «28 Управління начальника робіт», предметом яких є постачання позивачем товару на адресу покупця (п.1.1 Договору). Покупець оплачує 100% вартість товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку (п.3.1 Договору).

Також між ПП «Кримгазстройпроект» (Продавець) та ДП Міністерства оборони України «Кримвоєнстрой» (Покупець) укладені договори від 09.01.12р. №2, від 20.08.11р. №2, предметом яких є постачання товару на адресу Покупця (п.1.1 Договору).

Розрахунки між ПП «Кримгазстройпроект» та контрагентами відображені в бухгалтерському обліку підприємства по рах.361 «Розрахунки з покупцями».

Суд зазначає, що відповідачем при проведенні перевірки та оформленні її результатів актом від 08.10.12р. р. № 7093/22-1/35228023 не перевірялись первинні документи бухгалтерського обліку позивача, що підтверджують взаємовідносини позивача зі вказаними в акті перевірки контрагентами. Судом встановлено, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені відповідачем на підставі актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БВП «Строітель Плюс» від 11.04.2012р. №37/22/31263808, «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи» від 06.04.2012р. №17/22/36693441, «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель-Плюс» від 11.04.2012р. №38/22/31095815 та комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

Насамперед, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акти про неможливість проведення перевірок контрагентів платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справи № 69-0146, оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 р. за № 34/18772, а по-друге, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, матеріали кримінальної справи використані шляхом копіювання інформації, отриманої засобами електронної пошти, тоді як самі матеріали кримінальної справи в ході перевірки не використовувались, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що відповідачем не надано суду доказів прийняття процесуального рішення за цією кримінальною справою, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. зі змінами та доповненнями підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд зазначає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що відображення даних господарських операцій призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача. Для здійснення даних операцій позивач має необхідні ресурси.

Щодо висновків податкового органу про заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість усього у сумі 168 163 грн., суд зазначає наступне.

Оскільки податковим органом перевірявся період з 01.07.09р. по 30.06.12р. та встановлені порушення: заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість усього у сумі 168 163 грн., у т.ч. за період: травень 2010р. у сумі 1355 грн., за липень 2010р. у сумі 2263 грн., за серпень 2010р. у сумі 3503 грн., за вересень 2010р. у сумі 3596 грн., за листопад 2010р. у сумі 4720 грн., за грудень 2010р. у сумі 3244 грн., за січень 2011р. у сумі 4595 грн., за лютий 2011р. у сумі 8549 грн., за березень 2011р. у сумі 9911 грн., за квітень 2011р. у сумі 12060 грн., за травень 2011р. у сумі 1220 грн., за червень 2011р. у сумі 1483 грн., за липень 2011р. у сумі 5060 грн., за серпень 2011р. у сумі 7331 грн., за вересень 2011р. у сумі 10967 грн., за жовтень 2011р. у сумі 13281 грн., за листопад 2011р. у сумі 47420 грн., за грудень 2011р. у сумі 12052 грн., за січень 2012 р. у сумі 3990 грн., за лютий 2012р. у сумі 3990 грн., за березень 2012р. у сумі 7573 грн., суд вважає необхідним застосовувати норми податкового законодавства, що діяли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.11р.) та під час набрання чинності Податковим кодексом України .

Відповідно до п.1.3, п.1.4 ст.1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних відносин (далі - Закон № 168) встановлено: платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. (п.1.3).

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (п.1.4).

Пунктами 1.6, 1.7 ст.1 Закону № 168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. (п.1.6) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з приписами пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з приписами пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 якого продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (який діяв до набрання чинності наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969) податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. № 969, «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (який діяв до набрання чинності наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року), податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як передбачено нормами п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» та Фірмою «Капітель Плюс» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених норм, а отже висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість усього у сумі 168 163 грн., у т.ч. за період: травень 2010р. у сумі 1 355 грн., за липень 2010р. у сумі 2 263 грн., за серпень 2010р. у сумі 3 503 грн., за вересень 2010р. у сумі 3 596 грн., за листопад 2010р. у сумі 4 720 грн., за грудень 2010р. у сумі 3 244 грн., за січень 2011р. у сумі 4 595 грн., за лютий 2011р. у сумі 8 549 грн., за березень 2011р. у сумі 9 911 грн., за квітень 2011р. у сумі 12 060 грн., за травень 2011р. у сумі 1 220 грн., за червень 2011р. у сумі 1 483 грн., за липень 2011р. у сумі 5 060 грн., за серпень 2011р. у сумі 7 331 грн., за вересень 2011р. у сумі 10 967 грн., за жовтень 2011р. у сумі 13 281 грн., за листопад 2011р. у сумі 47 420 грн., за грудень 2011р. у сумі 12 052 грн., за січень 2012 р. у сумі 3 990 грн., за лютий 2012р. у сумі 3 990 грн., за березень 2012р. у сумі 7 573 грн. суд вважає необґрунтованими та помилковими та, як наслідок, прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 25.10.2012 року № 00000007262204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 200750,25 грн., у тому числі 168163,00грн. за основним платежем та 32587,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» та Фірмою «Капітель Плюс» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність даних договорів відповідачем не наведено.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» та Фірмою «Капітель Плюс» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Приписом частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» та Фірмою «Капітель Плюс» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Зазначені висновки кореспондуються з думкою Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, ч.2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Крім того, суд зазначає, що контрагенти позивача - ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» та Фірмою «Капітель Плюс» на момент складання та видачі податкових накладних по спірним господарським угодам були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість у встановленому чинним податковим законодавством України порядку та мали відповідні свідоцтва. Належних доказів протилежного відповідачем не надано.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 196 007 грн., у т.ч за 2 кв. 2010р. у сумі 1 694 грн., за 3 кв. 2010р. у сумі 11 703 грн., за 4 кв. 2010р. у сумі 9 955 грн., за 1 кв. 2011р. у сумі 28 819 грн., за 2 кв. 2011р. у сумі 16 977 грн., за 3 кв. 2011р. у сумі 26 862 грн., за 4 кв.2011 р. у сумі 83 666 грн., за 1 кв. 2012р у сумі 16331 грн., суд зазначає наступне.

Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Таким чином, до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2011 року, суд застосовує норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється.

Зважаючи на те, що позивачем належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджено належне оформлення та виконання господарських угод, суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення до 01 квітня 2011 року витрат до валових витрат позивача.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

П. 151.1 ст.151 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 цього розділу, - 5 відсотків.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ БВП «Строітель Плюс», ПП «Кримспецтехнолоджі» та Фірмою «Капітель Плюс» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження податку на прибуток всього у сумі 196 007 грн., у т.ч за 2 кв. 2010р. у сумі 1 694 грн., за 3 кв. 2010р. у сумі 11 703 грн., за 4 кв. 2010р. у сумі 9 955 грн., за 1 кв. 2011р. у сумі 28 819 грн., за 2 кв. 2011р. у сумі 16 977 грн., за 3 кв. 2011р. у сумі 26 862 грн., за 4 кв.2011 р. у сумі 83 666 грн., за 1 кв. 2012р у сумі 16331 грн. та як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 25.10.2012 року № 0007272204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 205928,75 грн., у тому числі 196007,00 грн. за основним платежем та 9921,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд зазначає, що для з'ясування всіх обставин у даній справі судом була призначена по справі судова економічна експертиза документів, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Кримгазстройпроект» висновки акту перевірки від 08.10.2012 року № 7093/22-1/35228023 про заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 168163,00 грн. ?

- Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Кримгазстройпроект» висновки акту перевірки від 08.10.2012 року № 7093/22-1/35228023 про заниження позивачем податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 196007,00 грн. ?

- Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Кримгазстройпроект» використання в його господарській діяльності отриманих від контрагентів у періоді, що перевірявся, товарів та послуг ?

За результатами проведеної судової економічної експертизи наданий висновок №3 від 22.05.13р. (том 12а.с.119-141).

Стосовно першого питання за результатами проведеної судової економічної експертизи експертом був зроблений висновок про те, що наданими на дослідження первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача висновки акту перевірки від 08.10.12р. №7093/22-1/35228023 відносно заниження ПП «Кримгазстройпроект» податкових зобов'язань по ПДВ за період, що перевіряється, в сумі 168163,00грн. не підтверджуються.

Досліджуючи друге питання, поставлене судом на вирішення експерту, експерт дійшов висновку про те, що наданими на дослідження первинними документами бухгалтерського і податкового обліку позивача висновки акту перевірки від 08.10.12р. №7093/22-1/35228023 відносно заниження ПП «Кримгазстройпроект» податку на прибуток за період, що перевіряється, в сумі 196007,00 грн. не підтверджуються.

З третього питання експертом наданий висновок про підтвердження в господарській діяльності ПП «Кримгазстройпроект» отриманих від контрагентів в період перевірки товарів і послуг в повному об'ємі.

Суд погоджується з висновками експерта, викладеними у висновку № 3 від 22.05.13р., як з такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято всупереч нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.10.2012р. №0007272204 на суму 205 928,75 грн.; від 25.10.2012р. №0007262204 на суму 200 750,25 грн., є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладені норми, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 2146,00 грн., який сплачено при подачі позову у належному розмірі, що підтверджується квитанцією № 122 від 05.12.2012р. на суму 2146 грн. (том 1 а.с.2).

Суд зазначає, що позивачем заявлено клопотання про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Кримгазстройпроект» судових витрат за проведення судової економічної експертизи в розмірі 5896,00 грн.

Відповідно до пункту третього частини третьої 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році» №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за №153/20466.

Квитанцією від № А5-1530 від 05.03.2013р. підтверджується оплата ПП «Кримгазстройпроект» Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково - дослідницька лабораторія судової експертизи» витрат за проведення судової економічної експертизи в розмірі 5896,00 грн. (том 6 а.с.229).

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача витрати, пов'язані з проведенням судової економічної експертизи в загальному розмірі 5896,00 грн.

У зв'язку зі складністю справи судом 08.07.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, а 15.07.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 25.10.2012р. № 0007272204 та № 0007262204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кримгазстройпроект» (ідентифікаційний код 35228023) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) та 5896,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість грн. 00 коп.) витрат на проведення судово-економічної експертизи документів шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова


Суд	Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення	08.07.2013
Оприлюднено	12.09.2013
Номер документу	33408754
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-13877/12/0170/8

Ухвала від 06.11.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Омельченко В'ячеслав Анатолійович

Ухвала від 11.10.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Омельченко В'ячеслав Анатолійович

Постанова від 08.07.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

Ухвала від 14.06.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

Ухвала від 09.01.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

Ухвала від 13.12.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Кушнова А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 08.07.2013 по справі 2а-13877/12/0170/8ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Судовий реєстр по справі —2а-13877/12/0170/8

Ухвала від 06.11.2013

Ухвала від 11.10.2013

Постанова від 08.07.2013

Ухвала від 14.06.2013

Ухвала від 09.01.2013

Ухвала від 13.12.2012

Постанова
від 08.07.2013 по справі 2а-13877/12/0170/8
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ