Постанова

від 09.09.2013 по справі 2а-5560/12/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2013 р. 12:48 Справа №2а-5560/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Пивобезалкогольний комбінат «Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.12р. №0001242204

за участю представників:

позивача - Ткаченко Т.В., довіреність №23 від 11.10.10р.;

відповідача - не з'явився;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» (далі - позивач, ПАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.12р. №0001242204, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 132133,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 33033,25грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено в порушенням норм Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.05.12р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.09.13р. проведено заміну первинного відповідача по справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач).

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» 12.04.1996р. зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (а.с. 15, том 1).

Відповідно до Довідки про включення до ЄДРПОУ видами діяльності ПАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» є:

15.96.0 Виробництво пива;

15.98.0 Виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв;

51.34.0 Оптова торгівля напоями;

15.91.0 Виробництво дистильованих алкогольних напоїв;

74.20.2 Діяльність у сфері геології та геологорозвідування;

52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с. 15, том 1).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 23.04.12р. по 27.04.12р. посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Строймаркет» за 9 місяців 2010 року, за результатами якої 08.05.12р. було складено акт №1679/22-1/05513847 (а.с.25-49, том 1).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення, в т.ч.:

- п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 132133,00грн., в т.ч.: за червень 2010 року на суму 57883,00грн. та за серпень 2010 року на суму 74250,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.12р. №0001242204, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 132133,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 33033,25грн. (а.с. 58, том 1).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 86.8 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, вказаними положеннями Кодексу встановлені обов'язки податкових органів розглянути заперечення до акту перевірки та прийняти податкове повідомлення-рішення за наслідками та з урахуванням таких заперечень у вказані строки.

В акті перевірки відповідач зазначив, що у контрагента позивача - ТОВ «ТД «Строймаркет» відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, складські приміщення, та не знаходиться за своїм місцезнаходженням.

Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що позивач проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.

21.06.10р. між ТОВ «ТД «Строймаркет» (Продавець) та ПАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цукору-піску білого №ТД-21/06/10-1. (а.с. 59-60, том 1).

Придбання та сплата отриманого товару (цукру) на загальну суму 792800,00грн. (в т.ч. ПДВ 132133,33грн.) позивачем підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 62-66, том 1).

Підтвердженням використання позивачем зазначеного товару (цукру) в своїй господарській діяльності є картки складського обліку матеріалів, звітом про рух сировини та матеріалів у варочному цеху за червень, серпень 2010 року, виробничі звіти лагерно-фільтраційного цеху за червень, серпень 2010 року, відомості про роботу цеху розливу в стекло тару по наливу б/а напоїв та мін води, звіт по цеху розливу напоїв та мін води за червень, серпень 2010 року, рецептурами напоїв, технологічними інструкціями на виробництво напоїв, калькуляціями вартості виробництва продукції (а.с. 67-77, 221-247, том 1, а.с. 1-11, том 2, а.с. 153-203, том 3).

Наявність у позивача майна (будівель, обладнання тощо) для переробки отриманого товару (цукру) із метою використання його у своїй господарській діяльності підтверджується рішенням Господарського суду АР Крим від 18.06.02р. по справі №2-1/6878-2002 та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. .167-222, том 2).

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.07.12р. по справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручили ТОВ «Центр судових експертиз».

На розгляд експерта були поставлено питання:

1) Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку отримання, оплата та використання в господарській діяльності ПАТ «ПБК «Крим» товару від ТОВ «ТД «Строймаркет» в періоді, що перевірявся?

2) Чи обґрунтовано сформовано податковий кредит по операціях позивача з контрагентом, зазначеним в акті в періоді, що перевірявся?

3) Чи відповідають висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту з ПДВ в періоді, що перевірявся, документам первинного бухгалтерського та податкового обліку, якщо так, то в якій сумі?

08.07.13р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок судово-економічної експертизи від 03.07.13р. №133/12 (а.с. 120-142, том 2).

Вказаним висновком експерта встановлено:

1) документами бухгалтерського обліку та економічної діяльності ПАТ «ПБК «Крим» у повному обсязі підтверджується придбання у ТОВ «ТД «Строймаркет» цукру-піску обсягом 103,199тн., вартістю 792800,00грн., в т.ч. ПДВ 132133,33грн., його оплата та використання у власній господарській діяльності при виробництві готової продукції (квасу, пива та солодких напоїв);

2) документами бухгалтерського та податкового обліку й звітності ПАТ «ПБК «Крим» у повному обсязі підтверджується обґрунтованість нарахування податкового кредиту з ПДВ в сумі 132133,33грн. у червні та серпні 2010 року по операціях з придбання цукру у ТОВ «ТД «Строймаркет»;

3) документами бухгалтерського та податкового обліку й звітності у повному обсязі не підтверджуються висновки за актом перевірки від 08.05.12р. №1679/22-1/05513847 про заниження ПАТ «ПБК «Крим» податкових зобов'язань по сплаті до бюджету ПДВ в сумі 1321333,00грн. (в т.ч. 57883,00грн. за червень 2010 року та 74250,00грн. за серпень 2010 року), в результаті завищення податкового кредиту за вказаний період на 132133,00грн. по операціях з придбання цукру у ТОВ «ТД «Строймаркет».

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ, включені за фактом отримання від ТОВ «ТД «Строймаркет», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар (цукор) від ТОВ «ТД «Строймаркет» позивач прийняв, сплатив його вартість, втому числі ПДВ, та використав його в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

В зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 16.05.12р. №0001242204, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 132133,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 33033,25грн є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 09.09.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 11.09.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 16.05.12р. №0001242204, яким було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 132133,00грн. та за штрафними санкціями в сумі 33033,25грн.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» (95047, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 12, ЄДРПОУ 05513847) шляхом безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим 1651,66грн. судового збору та 6000,00грн. витрат на проведення експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.