Ухвала

від 27.08.2013 по справі 2а-11957/12/0170/28

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11957/12/0170/28

27.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт"- Д'яченко Олександр Георгійович, посвідчення №01/01/13 від 02.01.13,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б. ) від 20.02.13 по справі № 2а-11957/12/0170/28

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (вул. 60 років Жовтня, 17/65, кв. 67, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15.10.2012р. № 0000562206.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" судовий збір в розмірі 113,54 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 27.08.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Представник відповідача у судове засіданні 27.08.13р. не з'явився, про день. час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.09.2012 року по 21.09.2012 року, на підставі повідомлення від 04.09.2012 року № 555/22-6 та наказу від 04.09.2012 року № 1921, виданих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС на підставі п.п. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (ЄДРПОУ 30691941) з питань взаємовідносин з ТОВ "ВСК Геос" (ЄДРПОУ 36756148) за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., про що складено Акт № 6615/22-06/30691941 від 28.09.2012 року.

Перевіркою вставлено порушення позивачем:

- ч.1 ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ "ВСК Геос" до реальних вигодонабувачів;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10106 грн.

- п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8835 грн.

Зазначені висновки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість були покладені в основу податкового повідомлення - рішення від 15.10.2012 року № 0000562206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8835,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надавалось виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п. 7.4.5. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було вказано , що не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином, отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. І згідно з положеннями п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права в підприємства на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

З аналізу вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що право на податковий кредит виникає у платника податку лише після отримання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ , яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Як вбачається з акту, перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" показників за період з 01.01.11 по 31.03.11 у загальній сумі 356000 грн., встановлено завищення задекларованих ТОВ "СЗПТР" показників у рядку 04.1 Декларації на загальну суму 116175 грн., у т.ч. за січень 2011 у сумі 116175 грн.

На письмовий запит ДПІ у м. Сімферополі від 04.09.12 № 18866/00/22-6 на дату проведення перевірки ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" надані копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "ВСК Геос" вх. №27815/10 від 18.09.12: Договір №03-11 від 28.01.2011 з ТОВ "ВСК Геос", рахунок №2901 від 31.01.2011, платіжне доручення №09-11 від 31.01.2011, виписка банку від 01.02.2011, податкова накладна №266 від 31.01.2011, розрахунок №2 від 01.02.2011, корегування кількісних та якісних показників до податкової накладної від 31.01.2011 №266, акт приймання виконаних робіт за березень 2011 р., акт приймання обладнання в оренду від 03.02.2011, акт повернення обладнання з оренди.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до Договору №03-11 від 28.01.2011 ТОВ "ВСК Геос" надає в оренду ТОВ "СЗПТР" обладнання та механізми, вартість послуги оренди договором не обумовлена, договір діє до 31.12.2011.

На підставі рахунка від 31.01.2011 № 2901 ТОВ "СЗПТР" з розрахункового рахунку № 26009048208001 в АБ "Імексбанк" на адресу ТОВ "ВСК Геос" 31.01.2011 перерахувало 134910 грн. за оренду обладнання, в т.ч. ПДВ в сумі 22485 грн.

Відповідно до Акту прийому обладнання в оренду від 03.02.2011, ТОВ "СЗПТР" отримав обладнання на суму 48510,00 грн., в тому числі ПДВ 8085,00 грн., актом повернення обладнання з оренди від 11.03.2011 обладнання було повернуто ТОВ "ВСК Геос" в повному обсязі. ТОВ "СЗПТР" з ТОВ "ВСК Геос" підписаний акт від 11.03.2011 виконаних робіт з надання обладнання в оренду за березень 2011 в сумі 48510 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8085,00 грн. Невикористаний аванс за обладнання в сумі 86400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14400,00 грн.) було повернуто на розрахунковий рахунок ТОВ "СЗПТР" 01.02.2011.

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС встановлено, що валові витрати по даному контрагенту у відповідності з актом наданих послуг оренди обладнання сформовані в сумі 40425,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що при проведенні даної перевірки використані наявні дані інформаційних баз ДПС України по контрагенту перевіряємого підприємства ТОВ "ВСК Геос" (ЄДРПОУ 36756148), а також матеріали оперативно - розшукової справи. Згідно з спецповідомленням від 27.05.11 №/8/26-12 у ході реалізації матеріалів оперативно - розшукової справи співробітниками відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі спільно з співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в АРК та співробітниками МУОД ДПА в АР Крим, припинена діяльність "конвертаційного" центру, створеного на базі ТОВ "Комерційна компанія "Федератів" (36844775, м. Київ), ТОВ "ВСК Геос" (36756148, м. Київ), ТОВ "Юкрейнєксчендж" (34578168, м. Київ), ТОВ "Спільне інвестування" (34730512, м. Київ), ПП "Проізводственно - комерційна фірма "Сельпроммаш" (32809234, м. Херсон). У ході проведення заходів встановлено злочинну групу, яка спеціалізувалась на конвертації грошових коштів у готівку та наданні послуг підприємствам по формуванню фіктивного податкового кредиту та фіктивних валових витрат.

На дату початку перевірки ТОВ "ВСК Геос" має стан платника податків - " 7" - підприємство не встановлено за місцезнаходженням:

- засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "ВСК Геос" є одна особа - ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, адреса: 22722, м. Красненьке.

- відповідно наданим до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковим деклараціям з податку на прибуток, розрахунків з комунального податку, підприємство не мало працівників та не мало основних фондів І та II групи;

- основним видом діяльності підприємства є "інші роботи з завершення будівництва";

- податкова звітність до ДПІ у Печерському районі м. Києва надавалась не регулярно, так за 2011 рік декларації з податку на прибуток підприємства не надавались;

- у додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток за 2010 рік (№725931 від 09.02.2011) відсутня інформація про залишки товарних запасів на початок та кінець 2010 року;

- Свідоцтво платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Печерському районі у м. Києві за № 100258593 09.12.2009 анульовано 25.05.2011 у зв'язку з наданням підприємством заяви на ліквідацію за власним бажанням засновника.

Вищевказані факти, на погляд податкового органу, свідчать про те, що правочини між ТОВ "ВСК Геос" та ТОВ "СЗПТР" здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст. 215. ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Операції з придбання послуг з оренди у ТОВ "ВСК Геос" порушують ч. 1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищенаведені дані, ТОВ "ВСК Геос" здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

У зв'язку з вищевикладеним, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що у ТОВ "СЗПТР" сформований від ТОВ «ВСК Геос» податковий кредит у січні 2011 в сумі 8835,00 грн. неправомірно.

Перевіряючи правомірність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, встановлено наступне.

ТОВ "ВСК Геос" зареєстроване у якості юридичної особи 09.11.2009 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 647214, ТОВ "ВСК Геос" з 11.11.2009 року знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 53279, про що видана довідка № 7783 від 15.06.2010 року та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100258593 НБ № 273249 ТОВ "ВСК Геос" з 09.12.2009 року є платником ПДВ, копії зазначених документів надані позивачем до матеріалів справи.

Основними видами діяльності ТОВ "ВСК Геос" відповідно до довідки АБ № 241655 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є: інші роботи з завершення будівництва; будівництво будівель; інші спеціалізовані будівельні роботи; діяльність у сфері інжинірингу.

Крім того, як вбачається з ліцензії Серії АВ № 490640, виданої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві на надання ТОВ "ВСК Геос" права здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, перелік яких міститься у додатку до ліцензії.

28.01.2011 року між ТОВ "ВСК Геос" (орендодавець) та ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (орендар) був укладений договір оренди устаткування № 03-11, відповідно до п. 1.1 предметом якого є надання в оренду устаткування, технічних засобів, механізмів та інших виробів для здійснення (забезпечення) робіт орендаря. Строк дії договору до 31.12.2012 року.

Перелік устаткування зазначений у специфікації № 01-11 поставки устаткування і механізмів до договору № 03-11 від 28.01.2011 року.

На підставі договору оренди устаткування № 03-11 від 28.01.2011 року ТОВ "ВСК Геос" був виставлений ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" рахунок від 31.01.2011 року № 2901 на суму 112425,00 грн.

Оплата рахунку підтверджується платіжним дорученням № 09-11 від 31.01.2011 року на загальну суму 134910,00 грн.

ТОВ "ВСК Геос" видана податкова накладна № 266 від 31.01.2011 року на загальну суму 139410,00 грн., у тому числі ПДВ - 23235,00 грн.

Передача устаткування за договором № 03-11 від 28.01.2011 року підтверджується Актами приймання устаткування від 03.02.2011 року, від 11.03.2011 року.

ТОВ "ВСК Геос" повідомило ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" про неможливість надання в оренду плавкрану "Феодосієць" у зв'язку з чим було запропоновано повернення грошових коштів, перерахованих за оренду вказаного плавкрану згідно специфікації № 01-11 від 28.01.2011 року.

Листом від 02.02.2011 року за вих. № 03-11 ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" надав згоду на повернення грошових коштів за оренду плавкрану в розмірі 86400,00 грн.

Розрахунком № 2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.01.2011 року № 266 ТОВ "ВСК Геос" було відображено повернення авансового платежу в загальному розмірі 86400,00 грн., у тому числі 14400,00 грн. - корегування податкового кредиту.

Актом приймання виконаних робіт за березень 2011 року від 11.03.2011 року, підписаним ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" та ТОВ "ВСК Геос", підтверджується передача устаткування на загальну суму 48510,00 грн.

Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданим ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, позивач виправив самостійно виявлені помилки за звітний період - січень 2011 року з урахуванням виправлення помилки, допущеної в податковій накладній № 266 від 31.01.2011 року на загальну суму 139410,00 грн., у тому числі ПДВ - 23235,00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив суму податкового кредиту за січень 2011 року на 750,00 грн. в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року.

На підтвердження використання устаткування, отриманого позивача за договором №03-11 від 28.01.2011 року, в господарській діяльності ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" позивачем надані: договір підряду № 85-10 від 04.10.2010 року, укладений між ВАТ "Гостинний комплекс "Ялта-Інтурист" (замовник) та ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (підрядник), предметом якого є виконання передбачених договором робіт: проведення технічних і водолазних робіт за робочим проектом "реконструкція водозабору плав басейну Ялта-Інтурист в частині "Реконструкція підводної частини водозабору морської води ГК "Ялта-Інтурист" (пункти 2.1 та 2.2 Договору). Строк закінчення виконання робіт - 30.04.2011 року; план-графік виконання робіт та платежів до договору підряду № 85-10 від 04.10.2010 року; довідка вартості виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року; Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1).4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість спірного правочину конкретно між ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" з ТОВ "ВСК Геос" на настання обумовлених ним правових наслідків, у чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Реальність здійснення господарських операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись.

Неспроможними визнаються судовою колегією посилання відповідача на вирок Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 08.05.2012 року по справі № 1/0109/50/2012, яким встановлено, що організованою злочинною групою осіб у період з січня 2010 року по 25 травня 2011 року придбано декілька юридичних осіб, а саме: ПП «Проізводственно-комерційна фірма «Сельпроммаш», ТОВ «Юкрейнєксчендж», ТОВ «Спільне інвестування», ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Укрдрим» і було вчинено посібництво службовим особам суб'єктів господарювання ТОВ «ДСК», ПП «Комиагроідастрі», ПП «Біг Електро», ПП «ОСОБА_4», ПП «КАРСТ», ПКП «Витика», ТОВ «Практи-партнер», ТОВ «Гранд строй» в умисному ухиленні від сплати податків, оскільки зазначеним вироком суду не встановлені обставини безпосередньо щодо ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт», а саме фіктивності укладених угод між позивачем та ТОВ «ВСК Геос». Вирок суду не містить обставин, які мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи та свідчать про недотримання платником податків норм податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту. У вказаному вироку не надана будь-яка оцінка діям службових осіб суб'єктів господарювання (контрагента позивача) по взаємовідносинах з позивачем у справі стосовно вчинених господарських операцій, за результатом яких позивачем були сформовані витрати та нарахований податковий кредит.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.02.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.02.13р. по справі №2а-11957/12/0170/28 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.02.13р. по справі №2а-11957/12/0170/28 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян