Рішення

від 10.09.2013 по справі 913/1973/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

10 вересня 2013 року Справа № 913/1973/13

Провадження №26/913/1973/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Комунального підприємства "Ювілейне", м. Луганськ, смт. Ювілейне, -

про стягнення 30554 грн. 68 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Ткаченко О.О. - юрисконсульт, довіреність № 275-д від 14.06.2013;

від відповідача - Рухадзе І.В. - юрисконсульт, довіреність № 2/02-01 від 02.01.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 27846,09 грн., надані у період з листопада 2011 року по грудень 2012 року, інфляційних нарахувань за період з 15.12.2011 по червень 2013 року у сумі 797,21 грн., 3% річних за період з 15.12.2011 по 30.06.2013 року у сумі 1000,65 грн. та пені за період з 08.10.2012 по 17.06.2013 у сумі 910,73 грн., - нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії №1055, укладеного між сторонами 01.11.2011.

У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області було порушено провадження у справі №913/1973/13, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду (ст. 2 1 ГПК України) було доручено судді Отрош І.М.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 13.08.2013 до 27.08.2013 та з 27.08.2013 до 10.09.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

03.09.2013, через канцелярію суду, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вих. №б/н від 02.09.2013), відповідно до якої, посилаючись на ст. 22 ГПК України, поставив суд до відома про відмову від стягнення інфляційних збитків у сумі 797,21 грн. та про збільшення суми 3% річних з 1000,65 грн. до 1005,32 грн.; решту позовних вимог, - тобто суму основного боргу та суму пені - залишив незмінними (а.с.122).

09.09.2013 у зв'язку з переведенням судді Отрош І.М. до іншого суду був здійснений повторний розподіл цієї справи відповідно до приписів ст. 2 1 ГПК України, за результатами якого її розгляд доручено судді Середі А.П.

До початку судового засідання 10.09.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі (з урахуванням заяви про їх зменшення).

З обставин справи відомо, що станом на 03.09.2013 суд не перейшов до розгляду спору по суті, а тому, керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, він приймає вищезгадану заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач позов, у т.ч. з урахуванням вищезгаданої заяви, визнав у повному обсязі (відзиви на позовну заяву від 27.08.2013 за вих. №б/н (а.с.107) та від 10.09.2013 за вих. №б/н).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 7 ,22,32-34,36 та 43 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.11.2011 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №1055 на поставку теплової енергії, відповідно до якого підприємство зобов'язується здійснювати поставку споживачу теплової енергії відповідної якості та у необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової належності, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами у строки, визначені цим договором (п.2.1).

Сторони визначили перелік своїх прав та обов'язків за договором, при цьому до числа обов'язків споживача, зокрема, віднесли необхідність здійснення розрахунків за теплову енергію у грошовій формі, у відповідності з затвердженими двоставковими тарифами, на підставі виставлених постачальником рахунків, які вручаються споживачу під розписку або спрямовуються поштою (п.7.1), при цьому оплата повинна бути здійснена у 5-тиденний термін від дня отримання рахунку (п.7.2).

У випадку невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки (п.8.1).

За порушення строків оплати за спожиту теплову енергію споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу з кожний день прострочення, яка діяла у період, за який сплачується пеня (п.8.2.1).

Сторони домовилися, що договір діє з 01.11.2011 до 01.11.2012 року (п.11.1) та вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до закінчення терміну його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання (п.11.4) (а.с.24-27;28-29).

На підтвердження виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)рахунки за №392 за період з листопада 2011 року по листопад 2012 року на загальну суму 100507,78 грн. (а.с.48-60);

2)докази отримання рахунків уповноваженою особою відповідача або спрямування їх на його адресу поштою (а.с.61-72).

Позивач стверджує, що відповідач не у повній мірі сплачував вартість отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на 30.06.2013 сума основного боргу становить 27846,09 грн. (а.с.30-31;87-88).

Керуючись чинним законодавством та умовами договору, позивач на цю суму нарахував (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):

3% річних за період з 15.12.2011 по 30.06.2013 - у сумі 1005,32 грн. (а.с.102-103);

пеню за період з 08.10.2012 по 17.06.2013 - у сумі 910,73 грн., - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов визнав (у т.ч. з урахуванням заяви про його зменшення).

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманих послуг сторони визначили у п.7.2 договору.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача послуги з теплопостачання на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це лише частково, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №1055 на поставку теплової енергії від 01.11.2011 у сумі 27846,09 грн. , - тобто з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач при нарахуванні пені дотримався зазначених приписів чинного законодавства.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

Вищезазначений факт зменшення позивачем суми позову не тягне за собою права на часткове повернення сплаченого судового збору, оскільки останній ним сплачений у мінімальному розмірі, визначеному п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року №3674-УІ "Про судовий збір", - тобто 1720,50 грн. (а.с.7).

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Ювілейне", ідентифікаційний код 34450313, яке знаходиться за адресою: смт Ювілейне, пров. Будівельний, 1-а м. Луганськ, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Луганськтеплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за послуги з постачання теплової енергії у сумі 27846 (дванадцять сім тисяч вісімсот сорок шість) грн. 09 коп., пеню у сумі 910 (дев'ятсот десять) грн. 73 коп., 3% річних у сумі 1005 (одна тисяча п'ять) грн. 32 коп. а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 10.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 12 вересня 2013 року.

Суддя А.П.Середа