Постанова

від 04.09.2013 по справі 805/12049/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 р. Справа № 805/12049/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 година 55 хвилин

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКО Теплообменник" до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька про визнання протиправним та скасування рішення № 226/03 від 30.07.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗКО Теплообменник" звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька про визнання протиправним та скасування рішення № 226/03 від 30.07.2013 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача фінансові санкції на підставі норми закону, що втратила чинність на момент прийняття спірного рішення, а саме, п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач посилається на недопустимість зворотної дії закону в часі в силу положень ст. 58 Конституції України. Додатково зазначив, що дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.06.2013 року.

2 вересня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представником позивача надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Додатково зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином. Причини неявку суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без її участі до суду не надала.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗКО Теплообменник» (код ЄДРПОУ 30190088) зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 12 жовтня 1998 року за № 1 266 108 0001 017813, що підтверджується копією свідоцтва про державне реєстрацію юридичної особи (а.с. 9).

На підставі направлення від 03.06.2013 року № 278 та наказу від 25.05.2013 року № 153 УПФУ в Київському районі м. Донецька була проведена планова перевірка ТОВ «ЗКО Теплообменник».

За результатами перевірки УПФУ в Київському районі м. Донецька складено акт № 299 від 30.07.2013 року (а.с. 12-29), яким встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме відповідно до висновку акту перевірки:

- порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 17 ЗУ № 1058 від 09.07.03 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та п. 8 Постанови 7-6 від 10.06.2004 року «Про затвердження порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» - в частині не надання індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2009 рік, ОСОБА_1 (НОМЕР_1), ОСОБА_2 (НОМЕР_2), ОСОБА_3 (НОМЕР_3), ОСОБА_4 (НОМЕР_4).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька № 226/03 від 30.07.2013 року, на підставі матеріалів документальної перевірки до ТОВ «ЗКО Теплообменник» були застосовані фінансові санкції: за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 59 136,00 гривень.

Не погодившись із рішення УПФУ в Київському районі м. Донецька № 226/03 від 30.07.2013 року ТОВ «ЗКО Теплообменник» 15 серпня 2013 року звернулось до суду з адміністративним позовом.

Суд приходить до висновку, що сторонами по різному тлумачаться норми матеріального права щодо права відповідача, станом на 30.07.2013 року, застосовувати фінансові санкції, передбачені частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних мотивів та положень чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 2.1.вказаного Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, зокрема, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржуване рішення відповідача за своєю сутністю є актом індивідуальної дії, визнання протиправним та скасування якого можливе на підставі п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи вказане рішення, відповідач діяв на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року зі ст.106 Закону № 1058 виключені частини 1-9.

Пункт 5 частини 9 ст. 106 в редакції, що діяв на момент до виключення даної норми із Закону № 1058 містив положення, згідно з яким, "... Виконавчі органи Пенсійного фонду України застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: ... 5) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Крім того, частинами 5 та 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI, визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачає можливість стягнення відповідачем фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, але не надає повноважень нараховувати та стягувати такі санкції після 1 січня 2011 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: "В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу".

Аналізуючи дію в часі правових норм, на підставі яких до позивача застосовані фінансові санкції, суд встановив, що положення ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 діяли з 1 січня 2004 року до 1 січня 2011 року, саме в цей проміжок часу вказані норми визначали склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Офіційне тлумачення зазначеної норми наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі №1-22/2001 за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб), згідно з яким: «... за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».

Отже, на момент прийняття спірного рішення, норм, які встановлюють відповідальність за допущені позивачем порушення, не існувало.

З огляду на зазначене, відповідач помилково застосував норми матеріального закону, що були чинними на момент вчинення позивачем, як страхувальником, правопорушень без врахування того, що ці самі норми передбачали не тільки засади юридичної (адміністративної) відповідальності, але й саму відповідальність за правопорушення.

Таким чином, застосовуючи фінансові санкції до позивача, відповідач діяв на підставі неіснуючої правової норми, що свідчить про невідповідність спірних рішень вимогам п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України.

З приводу можливості застосування норм права, які втратили чинність, передбаченої абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, відповідно до якого за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділенні до набрання чинності цим Законом, суд відзначає, що за відповідачем збережені функції по застосуванню винятково тих санкцій, які існують на момент їх застосування, а не тих, що існували раніше. У спірних правовідносинах відповідач безпідставно ототожнив право на застосування санкцій (компетенцію) з підставами відповідальності.

Аналогічні висновки щодо правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин викладено в постанові Верховного Суду України від 20.11.2002 року у справі № 21-367а12.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не було прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі неіснуючих правових норм, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 226/03 від 30.07.2013 року є правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ст. ст. 58, 92 Конституції України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст. ст. 2, 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, п.1 ч. 1 ст. 237, ст. 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКО Теплообменник" до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька про визнання протиправним та скасування рішення № 226/03 від 30.07.2013 року, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Київському районі м. Донецька №226/03 від 30.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду України в розмірі 59 136,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКО Теплообменник" (код ЄДРОПУ 30190088) витрати по сплаті судового збору в розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) гривня 36 копійок.

Постанову складено та підписано 4 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.