Постанова

від 04.09.2013 по справі 826/12376/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/208

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2013 року 17:38 № 826/12376/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні оздоблювальні технології" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 № 0001902207 та № 0001912207, за участі представників сторін:

представник позивача Рибалко Т.С.;

представник відповідача Пушкар Є.С.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні оздоблювальні технології" (далі - позивач, ТОВ "Сучасні оздоблювальні технології") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013 № 0001902207 та № 0001912207 (далі - ППР № 0001902207, ППР № 0001912207).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2013 позовну заяву у справі № 826/12376/13-а залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 20.08.2013.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12376/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/12376/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 28.02.2013 по 06.03.2013 ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" (код за ЄДРПОУ 36941247) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 та з ПП "Обрій" (код за ЄДРПОУ 30745148) за період з 01.07.2011 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт від 14.03.2013 № 257/22.7/37047945 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001902207, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 177 031,00 грн. (за основним платежем - 144 864,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 167,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 144 864,00 грн., в т.ч. за 9 місяців 2011 року на суму 16 195,00 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 128 669,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, пп. 200.1, пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001912207, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 170 782,00 грн. (за основним платежем - 136 625,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 157,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 136 625,00 грн., в т.ч. за липень 2011 року на суму 8 539,00 грн., за серпень 2011 року на суму 5 544,00 грн., за липень 2012 року на суму 122 542,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

ТОВ "Сучасні оздоблювальні технології" зареєстровано 25.03.2010 за № 10691020000025868 Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 37047945). Місцезнаходження позивача: 04114, м. Київ, вул. Полупанова, 16.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.03.2010 за № 13809. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель; штукатурні роботи; установлення столярних виробів; покриття підлоги й облицювання стін; малярні роботи та скління; інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" і ПП "Обрій" у 2011 - 2012 роках.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами за перевіряємий період судом встановлено наступне.

04.07.2011 між позивачем від імені директора Груздєва І.О. та ПП "Обрій" від імені директора Світлика О.Й. було укладено договір поставки № 4-07/11 (Т. 1, арк. 31 - 33).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ПП "Обрій" в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність позивача товар (партію товару) в асортименті, кількості та цінами, вказаними у накладних, що засвідчували передачу-приймання товару від ПП "Обрій" до позивача та є невід'ємними частинами даного договору, та зобов'язання позивача в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

Договір поставки укладався на розсуд сторін.

Предметом поставки були товари з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Передача товару від ПП "Обрій" позивачу здійснювалася за видатковою накладною, в якій сторони зазначали найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачалася. Дата, вказана ПП "Обрій" у видатковій накладній, була датою поставки товару ПП "Обрій".

Сторони погоджували асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом замовлення позивачем товару.

Місце передавання товару встановлювалося за домовленістю сторін.

Право власності на поставлені товари переходило до позивача в момент отримання товару від ПП "Обрій" за видатково-прибутковою накладною.

Доставка товару за цим договором здійснювалася за домовленістю сторін.

Поставка товару (партії товару) вважалася виконаною ПП "Обрій" в момент передачі товару уповноваженому представнику позивача, що підтверджувалося отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній.

Передавання-прийняття товару здійснювалося згідно накладної представникам позивача на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ) остаточно узгоджувалася та відображалася сторонами у видатково-прибутковій накладній по кожній партії окремо.

Загальна сума договору розраховувалася шляхом додавання загальних сум партій товарів, поставлених ПП "Обрій" протягом строку дії договору згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Термін дії договору - з 04.07.2011 до 31.12.2011.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ПП "Обрій" було надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, накладних, виписок з банку по особовому рахунку, рахунків на оплату, книги обліку довіреностей (Т. 1, арк. 42 - 47, 76 - 79; Т. 2, арк. 3 - 7, 9 - 14, 17 - 22).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у липні - серпні 2011 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Суд звертає увагу, що вищевказаним договором було передбачено, що сторони погоджували асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом замовлення позивачем товару; поставка товару (партії товару) вважалася виконаною ПП "Обрій" в момент передачі товару уповноваженому представнику позивача, що підтверджувалося отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній; передавання-прийняття товару здійснювалося згідно накладної представникам позивача на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Однак, позивачем на вимогу суду не було надано жодних доказів замовлення позивачем ПП "Обрій" товару; не було надано суду відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі яких поставка товару (партії товару) вважалася виконаною ПП "Обрій" в момент передачі товару уповноваженому цими довіреностями представнику позивача; не було надано суду жодних доказів транспортування вказаного товару та наявності складу, на якому зберігався вказаний товар, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, куди саме, звідки та яким транспортним засобом здійснювались можливі перевезення товару.

Крім цього, судом встановлено, що 30.03.2012 між позивачем від імені директора Груздєва І.О. та ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" від імені директора ОСОБА_5 було укладено договір № 30/03-12 (Т. 1, арк. 34 - 36).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" поставити та передати у власність позивача продукцію - товар за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, вул. Кожумяцька, та зобов'язання позивача прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначалася сторонами в специфікації (додаток № 1) (Т. 1, арк. 37), які є невід'ємною частиною цього договору.

ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" поставляло товар за письмовою заявкою позивача, яка оформлялася на кожну окрему партію товару.

Сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважалася дата, що вказана в видатковій накладній.

Доставка товару за цим договором здійснювалася силами та за рахунок ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія".

Прийом продукції за кількістю, якістю, комплектністю провадився в місці поставки у присутності представників сторін, які мали відповідні повноваження.

ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" після наданої послуги позивачеві зобов'язане було надати пакет документів (податкову накладну, видаткову накладну, рахунок-оригінал, гігієнічний та радіаційний висновки та сертифікат якості).

Поставка товару здійснювалася за договірними цінами, які встановлювалися сторонами в специфікації.

Термін дії договору - з 30.03.2012 до 31.12.2012.

27.01.2012 між позивачем від імені директора Груздєва І.О. та ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" від імені директора ОСОБА_5 було укладено договір № 27/01-12 (Т. 1, арк. 39 - 41).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність позивача товар (партію товару) в асортименті, кількості та цінами, вказаними у накладних, що засвідчували передачу-приймання товару від ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" до позивача та є невід'ємними частинами даного договору, та зобов'язання позивача в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

Договір поставки укладався на розсуд сторін.

Предметом поставки були товари з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Передача товару від ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" позивачу здійснювалася за видатковою накладною, в якій сторони зазначали найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачалася. Дата, вказана ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" у видатковій накладній, була датою поставки товару ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія".

Сторони погоджували асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом замовлення позивачем товару.

Місце передавання товару встановлювалося за домовленістю сторін.

Право власності на поставлені товари переходило до позивача в момент отримання товару від ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" за видатково-прибутковою накладною.

Доставка товару за цим договором здійснювалася за домовленістю сторін.

Поставка товару (партії товару) вважалася виконаною ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" в момент передачі товару уповноваженому представнику позивача, що підтверджувалося отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній.

Передавання-прийняття товару здійснювалося згідно накладної представникам позивача на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.

Асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ) остаточно узгоджувалася та відображалася сторонами у видатково-прибутковій накладній по кожній партії окремо.

Загальна сума договору розраховувалася шляхом додавання загальних сум партій товарів, поставлених ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" протягом строку дії договору згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Термін дії договору - з 27.01.2012 до 31.12.2012.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказаний товар від ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" було надано суду копії заявки, податкових накладних, видаткових накладних, виписок з банку по особовому рахунку, рахунків на оплату, книги обліку довіреностей (Т. 1, арк. 38, 48 - 75, 80 - 82; Т. 2, арк. 18 - 22).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у липні 2012 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідний місяць.

Суд звертає увагу, що договорами було передбачено, що ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" поставляло товар за письмовою заявкою позивача, яка оформлялася на кожну окрему партію товару.

Однак, позивачем було надано суду заявку лише на виконання умов договору № 30/03-12 від 30.03.2012 (Т. 1, арк. 38). Заявки на поставку ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" на адресу позивача товару на виконання умов договору № 27/01-12 від 27.01.2012 позивач суду не надав.

Доставка товару за договором № 30/03-12 від 30.03.2012 здійснювалася силами та за рахунок ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія"; прийом продукції за кількістю, якістю, комплектністю провадився в місці поставки у присутності представників сторін, які мали відповідні повноваження; ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" після наданої послуги позивачеві зобов'язане було надати пакет документів (податкову накладну, видаткову накладну, рахунок-оригінал, гігієнічний та радіаційний висновки та сертифікат якості).

Разом з тим, позивачем на вимогу суду не було надано відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі яких поставка товару (партії товару) вважалася виконаною ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" в момент передачі товару уповноваженому цими довіреностями представнику позивача; не було надано суду жодних доказів транспортування вказаного товару та наявності складу, на якому зберігався вказаний товар, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, куди саме, звідки та яким транспортним засобом здійснювались можливі перевезення товару; не було надано суду відповідні рахунки-оригінали, гігієнічні та радіаційні висновки та сертифікати якості.

Позиція відповідача ґрунтується на довідці ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська ДПС № 476/233/30745148 від 08/12/2011 "Про результати зустрічної звірки ПП "Обрій" щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за липень, серпень, вересень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку", відповідно до якої у ПП "Обрій" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Не підтверджено взаємовідносини з жодним контрагентом, який формував ПП "Обрій" податковий кредит.

Керівник ПП "Обрій" Світлик Олександр Йосипович від будь-яких пояснень в ході звірки контрагента позивача відмовився.

Відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, непричетність директора до ведення фінансово-господарської діяльності свідчить, на думку відповідача, про неможливість здійснення господарської діяльності ПП "Обрій".

Крім цього, позиція відповідача ґрунтується на акті ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва ДПС № 2074/22-50/36941247 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2012 по 30.09.2012", відповідно до якого встановлено, що директор ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" ОСОБА_5 в кінці 2011 року виїхав на постійне місце проживання за кордон.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" ОСОБА_5 в копіях заявки, податкових накладних, видаткових накладних, виписок з банку по особовому рахунку, рахунків на оплату за період 2012 року виконані іншою особою.

Звіркою ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з платниками податків та не було встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з платниками податків за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам ПП "Обрій" та ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" з ТОВ "Сучасні оздоблювальні технології" складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "Сучасні оздоблювальні технології" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості товарів, оформлених як придбані у ПП "Обрій" та ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія".

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України встановлено, що амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Крім цього, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проте, судом не отримано доказів поставки ПП "Обрій" та ПТ "Оріон-Ломбард і Компанія" відповідного товару позивачу, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити, який саме товар поставлявся позивачу, та використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично товар позивачу не поставлявся та не був використаний у господарській діяльності позивача.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відсутність доказів поставки товару та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманого товару, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу , покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено .

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Вищевказані дії були вчинені судом та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2013 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду у платника податків було витребувано ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Дана ухвала суду отримана позивачем 23.08.2013, підтвердженням чого є відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (Т. 1, арк. 145).

Разом з тим, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Окрему увагу слід звернути на припис Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 стосовно наступного: "судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Сучасні оздоблювальні технології" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні оздоблювальні технології" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2013.