Постанова

від 06.09.2013 по справі 826/12574/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/179

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

06 вересня 2013 року 14:20 № 826/12574/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092240/260, № 0000102240/261 від 10.01.2013, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" (далі - позивач, ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, яка оформлена актом № 7409/2240/33632241 від 21.12.2012, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092240/260, № 0000102240/261 від 10.01.2013 (далі - ППР № 0000092240/260, ППР № 0000102240/261).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12574/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/12574/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 05.09.2013 прибула представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 05.09.2013 не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 05.09.2013 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 17.12.2012 по 21.12.2012 на підставі наказу щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки від 12.12.2012 № 1616-П, листа УПМ ДПС у м. Києві від 14.11.2012 № 10803/7/16-405 про призначення документальної перевірки ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Адва Естейт" (код за ЄДРПОУ 37703130) за період діяльності з 01.08.2011 по 30.01.2012, за результатами якої складено акт від 21.12.2012 № 7409/2240/33632241 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 6 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000102240/261, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 429 738,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток за IV квартал 2011 року на суму 429 738,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0000092240/260, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 467 107,50 грн. (за основним платежем - 373 686,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93 421,50 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 373 686,00 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 252 500,00 грн., за грудень 2011 року на суму 121 186,00 грн.

Позивач не погодився з діями відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, яка оформлена актом № 7409/2240/33632241 від 21.12.2012, суд зазначає наступне.

Як на підставу того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, позивач посилається на те, що відповідач не звертався із письмовим запитом до позивача щодо надання пояснень та їх документального підтвердження.

Враховуючи наведене, позивач дійшов до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводилася на підставі наказу ОДПС за відсутності підстав для її проведення у зв'язку з ненадсиланням на адресу позивача такого запиту.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем, на виконання вищевказаних положень ПК України, рішенням начальника ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС Карпусенко Г.В., оформленого наказом від 12.12.2012 № 1616-П, призначено документальну невиїзну перевірку.

Письмовим повідомленням № 144 від 12.12.2012 (вих. № 12330/10/22-417 від 12.12.2012), яке вручене 14.12.2012 під розписку генеральному директору ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" Лобунець Олегу Олександровичу, відповідач проінформував позивача про проведення документальної невиїзної перевірки.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, а доводи позивача з приводу того, що органом владних повноважень проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за відсутності підстав для її проведення у зв'язку з ненадсиланням на адресу позивача письмового запиту до позивача щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, що свідчить про протиправність дій та невиконання вимог, передбачених ст. 79 ПК України, спростовуються положеннями п. 79.3 ст. 79 ПК України, за якими присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова .

Підсумовуючи власну правову позицію, суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами КАС України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Згідно абз. 1 п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до змісту п. 3 р. I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зважаючи на викладене, під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б в сукупності підтверджували той факт, що спірні дії посадових осіб ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС щодо призначення та проведення перевірки впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ", а також встановлених законом умов їх реалізації, а іншого позивачем не обґрунтовано та не доведено .

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність фактів порушень прав або законних інтересів ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" внаслідок вчинення посадовими особами ДПІ у Дарницькому р-ні м. Києва ДПС дій щодо призначення та проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 21.12.2012 № 7409/2240/33632241.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позовна вимога ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" про визнання протиправними дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, яка оформлена актом № 7409/2240/33632241 від 21.12.2012, не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092240/260, № 0000102240/261 від 10.01.2013, суд зазначає наступне.

ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" зареєстровано 22.11.2006 за № 110651020000008082 Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією (код за ЄДРПОУ 33632241). Місцезнаходження позивача: 01014, м. Київ, вул. Білокур Катерини, 2/8.

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.11.2006 за № 3096-06. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; технічні випробування та дослідження; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Основними видами діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Адва Естейт" (далі - ТОВ "Адва Естейт") є будівництво будівель, будівництво інших споруд, інші спеціалізовані будівельні роботи, монтаж металевих конструкцій, інші монтажні роботи, оптова торгівля будівельними матеріалами.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ "Адва Естейт" у серпні 2011 року - січні 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом за перевіряємий період судом встановлено наступне.

18.10.2011 між позивачем від імені генерального директора Лобунця О.О. та ТОВ "Адва Естейт" від імені директора ОСОБА_3 було укладено договір на виконання електромонтажних робіт № 47/10/11 (Т. 1, арк. 105 - 106). Предметом вказаного договору було прийняття на себе ТОВ "Адва Естейт" за дорученням позивача виконання таких робіт: постачання та перевезення електрощитового обладнання, необхідних будівельних матеріалів, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, електромонтажних, пусконалагоджувальних робіт згідно завдання позивача на суму 1 868 427,87 грн., в т.ч. ПДВ - 373 685,57 грн., разом з ПДВ - 2 242 113,44 грн.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано вказані електромонтажні роботи від ТОВ "Адва Естейт" було надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін на будівництво, локальних кошторисів на електромонтажні роботи, локальних кошторисів на кабельні мережі, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), актів виконаних робіт (послуг), виписок з банку по особовому рахунку (Т. 1, арк. 107 - 110, 117 - 151).

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним були включені позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2011 року - січні 2012 року та відображені у Додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні місяці.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно умов договору № 47/10/11 від 18.10.2011 ТОВ "Адва Естейт" було зобов'язане здійснювати постачання та перевезення електрощитового обладнання, необхідних будівельних матеріалів, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, електромонтажних, пусконалагоджувальних робіт, однак, будь-які докази транспортування вказаного обладнання, будівельних матеріалів та наявності складу, на якому зберігалося вказане обладнання та будівельні матеріали, довіреності, видані відповідним особам на отримання відповідного обладнання та будівельних матеріалів, позивач суду не надав, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити факт того, куди саме, звідки, ким конкретно та яким транспортним засобом здійснювалося вказане постачання та перевезення відповідного обладнання та будівельних матеріалів з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт.

Крім цього, в наявних в матеріалах справи копіях податкових накладних (Т. 1, арк. 107 - 110) прізвище директора ТОВ "Адва Естейт" зазначене як "Львова", при цьому згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, довідки з ЄДРПОУ, довідки про взяття на облік платника податків (Т. 1, 113 - 115) керівником ТОВ "Адва Естейт" вказана ОСОБА_3

Відтак, в податкових накладних обов'язковий реквізит - прізвище уповноваженої особи - відсутній.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що основним постачальником ТОВ "Адва Естейт" за серпень, вересень та жовтень 2011 року було товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Турам" (код за ЄДРПОУ 37144113). Так, згідно акту ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС від 14.06.2012 № 1840/22-4/37144113 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Турам" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 по 31.08.2011 встановлено, що ТОВ "Адва Естейт" упродовж 2011 року відображало у податковій звітності отримання коштів від приватного акціонерного товариства "Метробуд", які в подальшому перераховувались на рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Терикон Маркет" (код за ЄДРПОУ 37826317) та ТОВ "БК "Турам".

При перевірці законності створення та діяльності вищевказаних суб'єктів господарювання було встановлено, що невстановлені особи, використовуючи печатку та реєстраційні документи ТОВ "Адва Естейт" у невстановлений період часу підробили відповідні документи шляхом віднесення до них підписів від імені директора ТОВ "Адва Естейт" ОСОБА_3

Згідно висновку спеціаліста від 16.03.2012 за № 151 підписи у вказаних документах виконані не директором ТОВ "Адва Естейт" ОСОБА_3, а іншою особою.

Враховуючи наведене, першим заступником прокурора Шевченківського району м. Києва радником юстиції Вдовиченко О.О. порушено кримінальну справу № 60-4585 за фактом підроблення невстановленими особами відповідних документів та за фактом використання невстановленими особами зазначених завідомо підроблених документів, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України.

З наведеного вбачається, що підписи, виконані від імені директора ТОВ "Адва Естейт" ОСОБА_3 в копіях податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін на будівництво, локальних кошторисів на електромонтажні роботи, локальних кошторисів на кабельні мережі, довідок про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати), актів виконаних робіт (послуг) за серпень 2011 року - січень 2012 року виконані іншою особою.

Форма податкової накладної на момент її отримання позивачем регламентувалася вимогами наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" № 969 від 21.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, яким передбачено обов'язкову наявність такого реквізиту як прізвище особи, яка склала податкову накладну.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов до висновку про те, що документи по взаємовідносинам ТОВ "Адва Естейт" з ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості виконання електромонтажних робіт, оформлених як придбані у ТОВ "Адва Естейт".

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 ПК України встановлено, що амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;

витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу;

сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу;

вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, віднесення на валові витрати відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, позивачем не доведено.

Крім цього, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Проте, судом не отримано доказів надання ТОВ "Адва Естейт" електромонтажних робіт позивачу, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити, які саме послуги надавалися позивачу, та використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Отже, суд дійшов до висновку про підтвердження висновків Акту перевірки про те, що фактично послуги позивачу не надавались та не були використані у господарській діяльності позивача.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відсутність доказів надання послуг та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих послуг, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Аналогічна позиція міститься в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 р. у справі № 2-а-11805/11/2670 (колегія суддів у складі головуючого Ісаєнко Ю.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.) та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі № 2а-16248/10/2670 (колегія суддів у складі головуючого Бабенка К.А., суддів Вівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.).

З огляду на викладене, суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є обґрунтованими, а оскаржувані ППР № 0000092240/260 та ППР № 0000102240/261 прийнятими в межах повноважень і в спосіб, передбачені діючим законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО НАГРІВУ" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова