Постанова

від 06.09.2013 по справі 810/4477/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2013 року 810/4477/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Канкун" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Канкун" (надалі - позивач, підприємство) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року № 0001652301, № 0001662301, та № 0001672301.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкових повідомлень - рішень з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, нікчемність угоди укладеної позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Ретро Стиль», та про наявність порушень пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201, Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення податку на додану вартість за період з 01.10.2012р. по 28.02.2013 року на суму - 19 830, 00 гривень, та заниження сплати податку на додану вартість, рядок 25 декларації з ПДВ, за період з 01.10.2012р. по 28.02.2013 року на суму - 141 712, 00 гривень, підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на суму - 120 374, 00 гривень, в тому числі за І квартал 2012 року - 120 374, 00 гривень, відображення податкового кредиту сформованого позивачем за період з 01.10.2012р. по 28.02.2013 року, просить визнати прийнятті податкові повідомлення - рішення протиправними та скасувати. В судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Від представника відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі, проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. За таких обставин та керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ПП "Канкун" є юридичною особою, (код за ЄДРПОУ: 38011218) зареєстрованою 25.01.2012 Києво - Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.01.2012 року. Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; посередництво у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям та шкіряними виробами; посередництво у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 318 від 04.04.2013р. виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, головними державними податковими ревізорами-інспекторами, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Канкун» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Ретро Бізнес» (код за ЄДРПОУ: 38354152) за жовтень, листопад, грудень, 2012 року, січень, лютий, 2013 року. За результатами перевірки 05.04.2013 року складено Акт № 227/22-2/38011218, в якому зазначено, що зміст порушень законодавства полягає у тому, що правочин між позивачем ПП "Канкун" та ТОВ «Ретро Бізнес» з питань наявності поставок товарів (послуг) здійснено без мети настання реальних наслідків, не створює реальних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, і є нікчемними. Такий висновок було зроблено відповідачем посилаючись на Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 14.03.2013р. №504 /22.8-17/38354152 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ретро Бізнес» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Корнерс Груп» (код ЄДРПОУ 38353997) за жовтень, листопад, грудень 2012року та ТОВ «Сан Ленд» (код ЄДРПОУ 36552314) за жовтень 2012року, в якому було зазначено що на момент проведення перевірки ТОВ «Ретро Бізнес» не надало жодних первинних та інших документів стосовно господарських відносин з ТОВ «Корнерс Груп» та ТОВ «Сан Ленд», та крім всього за податковою адресою не знаходилось. За наслідками складеного акту перевірки від 05.04.2013 року № 227/22-2/38011218 відповідачем прийняті податкові - повідомлення рішення від 26.04.2013 року № 0001652301, № 0001662301, та № 000167230.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ПП "Канкун" та ТОВ «Ретро Бізнес» при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне. Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків. Судом досліджені первинні документи укладені між ПП «Канкун» та ТОВ «Ретро Бізнес», які містяться в матеріалах справи, та здійснено висновок, що останні складені сторонами з додержанням вимог чинного законодавства України, містять всі необхідні реквізити, тобто, являють собою первинні бухгалтерські документи, та відповідно є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Судом також було досліджено механізм виконання умов договорів, який цілком узгоджується із наданими позивачем первинними документами. Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагента щодо реального настання правових наслідків, з метою несплати податків та щодо нікчемності та фіктивності правочинів, не приймається судом до уваги, з таких підстав. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Окрім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатам одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами. Таким чином, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.04.2013 року № 0001652301, № 0001662301, та № 0001672301, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги приватного підприємства «Канкун» підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись статтями 70, 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення видані Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 26.04.2013 року за № 0001652301, № 0001662301, та № 0001672301.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському Київської області Державної податкової служби на користь Приватного підприємства "Канкун" понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.