Постанова

від 06.09.2013 по справі 920/424/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа № 920/424/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лавриненко О.В. (дов. № 44-04/13 від 09.04.2013)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2058 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 11.06.13 р. у справі № 920/424/13

за позовом ТОВ "ЛЕОН-ФАРМ", м. Одеса

до ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 131 788,09 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просив стягнути, з урахування уточнення позовних вимог, 122 871,32 грн. основного боргу, 9226,98 грн. пені, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.06.2013 року (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОН-ФАРМ" 122 871,32 грн. основного боргу, 9226,98 грн. пені та 2641,96 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому відповідач зазначає, що суд першої інстанції проігнорував та не надав оцінки акту звіряння взаєморозрахунків від 26.09.2012, який, на думку відповідача свідчить про наявність у нього заборгованості за договором 3 500 від 01.08.2012 станом на 26.09.2012 лише в розмірі 346,11 грн.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.09.2013.

Відповідач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 01.08.2012 р. був укладений договір постачання № 500, за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити товар (вироби медичного призначення) у кількості, асортименті, згідно з цінами вказаними у специфікації (накладних), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що відповідно до вищевказаного договору відповідачу було поставлено товар на загальну суму 50 976,00 грн. (зі строком оплати до 10.08.2012 р.), факт отримання якого підтверджується видатковою накладною, яка підписана відповідачем (а.с. 15).

Окрім цього, позивач також зазначив, що додатково за домовленістю сторін 06.08.2012 року позивачем було поставлено товар відповідачу, згідно видаткової накладної № 08/0162 від 06.08.2012 року, загальною вартістю 73 852,37 грн., оплату за який відповідач мав внести повну, строком до 31.08.2012 року.

13.08.2012 року відповідач повернув частину товару згідно видаткової накладної № 08/0163 на загальну суму 923,00 грн., про що свідчить накладна від покупця за номером № 93 (а.с. 13).

28.08.2012 року відповідач накладною за № 96 повернув позивачу частину товару на загальну суму 1034,05 грн., який було поставлено згідно видаткової накладної № 8/0162 від 06.08.2012 року.

Таким чином, заборгованість відповідача на час звернення до господарського суду становила 122 871,32 грн.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 122 871,32 грн. за отриманий ним товар.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню 9 226,98 грн. пені, згідно уточненого розрахунку, за період з 01.11.2012 р. по 06.03.2013 р., яка нарахована на підставі п. 8.2 договору, за яким за неналежне виконання зобов'язань, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Оскільки стягнення з відповідача пені передбачено умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому позовні вимоги в зазначеній частині визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором постачання № 500 від 01.08.2012.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 124828,37 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8/0163 від 06.08.2012 на суму 50976,00 грн. та видатковою накладною № 8/0162 від 06.08.2012 на суму 73852,37 грн., підписаними сторонами без зауважень.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару є підтвердженим належними доказами, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару в розмірі 122 871,32 грн. на умовах договору (з врахуванням частини повернутого товару на загальну суму 1957,05 грн.)

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до п.п. 5.3 п. 5 договору покупець (відповідач) оплачує кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом терміну до 10.08.2012 р. - 50%, та до 30.08.2012 р. - залишок визначеної суми.

Беручи до уваги, що відповідач не спростував належним чином факт отримання ним товару за видатковими накладними, а також не надав суду доказів сплати заборгованості за поставлений товар за договором постачання № 500 від 01.08.2012, тому позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, оскільки факт прострочення грошового зобов'язання відповідача з оплати отриманого товару є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача пені у відповідності з п. 8.2 договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів встановила, що пеня нарахована позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням вірного визначення періоду прострочення оплати товару по кожній накладній, а також здійснених відповідачем проплат.

Таким чином, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 9226,98 грн.

Посилання відповідача на акт звіряння взаєморозрахунків від 26.09.2012, який, на думку відповідача свідчить про наявність у нього заборгованості за договором № 500 від 01.08.2012 станом на 26.09.2012 лише в розмірі 346,11 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки акт звірки від 26.09.2012, на який посилається відповідач, не є підставою для сплати боргу у зазначеній ним сумі, оскільки акт звірки за своїм призначенням носить інформаційний характер, він не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції. Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, платіжними документами, тощо. В свою чергу акт звірки, як доказ на підтвердження існування заборгованості в певній сумі, може враховуватись лише в сукупності з іншими документами бухгалтерського обліку. Однак, відповідачем не надано жодного платіжного документу на підтвердження здійснення ним проплат за отриманий товар за договором.

Окрім того, відповідачем надана лише копія акту, оригінал до суду не надавався, а підписання даного акту заперечується позивачем.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 11.06.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2, АДРЕСА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11 червня 2013 року по справі № 920/424/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складно та підписано 04.09.2013

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.