Постанова

від 03.09.2013 по справі 816/5071/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5071/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Кубланов Є. М., ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрум" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02 серпня 2013 року № 0005112202/135 та № 0005122202/136.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби в акті перевірки № 324/16-03-22-01-08/32860437 від 17 липня 2013 року, що стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції з контрагентом МПП "Наталія" є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, податкові повідомлення - рішення від 02 серпня 2013 року № 0005112202/135 та № 0005122202/136 підлягають скасуванню в повному обсязі.

Представники позивача вимоги позовної заяви підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. В письмових запереченнях зазначив, що перевіркою було встановлено взаємовідносини ТОВ "Центрум" з МПП "Наталія" в квітні, травні 2012 року, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрум" (ідентифікаційний код 32860437) зареєстровано як юридична особа 30 березня 2004 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 17063642 від 23 серпня 2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та з 08 квітня 2004 року є платником податку на додану вартість згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23704913 від 08 квітня 2004 року.

Основними видами діяльності підприємства позивача є ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук, виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у., виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н. в. і. у., виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 17063642 від 23 серпня 2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до направлень на перевірку № 48/000048, № 49/000049 від 04 липня 2013 року, на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 51 від 03 липня 2013 року у період з 04 липня 2013 року по 10 липня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Центрум" (код ЄДРПОУ 32860437) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з МПП "Наталія" (код ЄДРПОУ 13963378) за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено Акт від 17 липня 2013 року № 324/16-03-22-01-08/32860437, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем по взаємовідносинам з МПП "Наталія" вимог:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31 969 грн., у тому числі в 2 кварталі 2012 року в сумі 31 969 грн.;

- статті 201 та статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 30 446 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 2 500 грн., в травні 2012 року 27946 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 17 липня 2013 року № 324/16-03-22-01-08/32860437, відповідачем 02 серпня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005112202/135, яким ТОВ "Центрум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39 961 грн., у тому числі за основним платежем + 31 969 грн., штрафними санкціями у розмірі 7 992 грн. та № 0005122202/136, яким ТОВ "Центрум" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 38 058 грн., в тому числі основний платіж - +30 446 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7 612 грн.

З вимогою про скасування вказаних податкових повідомлень - рішень ТОВ "Центрум" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 02 серпня 2013 року № 0005122202/136 суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з МПП "Наталія", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та МПП "Наталія" був укладений договір № 04/49 від 01 квітня 2012 року, відповідно до умов якого МПП "Наталія" (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти та оплатити товар - бітум, бітумну мастику узгодженими партіями /том 1 а. с. 20/. Ціна на товар зазначається в рахунку - фактурі, товарній накладній, попередньо узгоджується сторонами (пункт 2 договору). Базис поставки: EXW франко-завод на склад постачальника (Полтавська область, Кременчуцький район, вул. Котляревського, 7) згідно Інкотермс-2010 (пункт 4 договору). На товар, що відпускається, постачальник зобов'язаний передати покупцю накладні в 1 екз. та податкові накладні в 1 екз.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надані податкові накладні /том 1 а.с.41-45/, рахунки - фактури /том 1, а. с. 28,30, 32, 34, 36, /, а також копії накладних /том 1, а. с. 37-40/.

Ані позивачем, ані відповідачем не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності, на підтвердження чого позивачем надані копії платіжних доручень, з яких вбачається оплата МПП "Наталія" за товар /том 1, а. с. 29, 31, 33, 35/.

Як зазначено позивачем в наданих суду поясненнях, транспортування товару від постачальника МПП "Наталія" на адресу ТОВ "Центрум" здійснювалося власним транспортом позивача.

На підтвердження транспортування товарів позивачем надано копію договору оренди транспортного засобу № 03/01 від 03 січня 2012 року /том 1, а. с. 24/. Відповідно до пункту 1 Договору ОСОБА_2 (Орендодавець) передає, а ТОВ "Центрум" (Орендар) приймає у строкове платне користування транспортний засіб вантажний малотоннажний фургон-в ИЖ 2717-230 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 15 грудня 2009 року /том 1 а. с. 25/, копії подорожніх листів /том 1, а. с. 46-50/.

Згідно письмових пояснень позивача від 28 серпня 2013 року товарно-транспортні накладні не складались, оскільки відповідно до Постанови КМУ від 25 лютого 2009 року № 207 "Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" якщо вантажні перевезення здійснюються для власних потреб підприємства, то їх водієві досить мати накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

У своїх поясненнях позивач зазначив, що придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: для виробництва власної продукції - плівок антикорозійних, які в подальшому реалізовувались замовникам, даний факт підтверджується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи: технічними умовами /том 1, а. с. 201, видатковими накладними, рахунками - фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатом відповідності, копії яких наявні в матеріалах справи.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Центрум" та МПП "Наталія" з придбання товарів.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 02 серпня 2013 року № 0005112202/135 суд виходить з наступного.

Як на підставу нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 39 961 грн. згідно акту перевірки № 324/16-03-22-01-08/32860437 від 17 липня 2013 року, податковий орган обґрунтовував неможливістю підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з МПП "Наталія" у квітні, травні 2012 року /том 1 а. с. 83/.

Вказані операції виникли у зв'язку з укладенням договору № 04/49 від 01 квітня 2012 року між позивачем та МПП "Наталія".

Оскільки судом вже була встановлена реальність вказаних господарських операцій з підстав викладених вище, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 14.1.27 Податкового кодексу України визначено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

З огляду на викладене, суд вважає висновки відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31 969 грн. за основним платежем та 7 992 грн. штрафних (фінансових) санкцій не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та МПП "Наталія" заперечується виключно з тих підстав, що відповідно до акту ДПІ Кременчуцької ОДПІ від 14 травня 2013 року № 3631/22.2-1/13963378, яким було встановлено в ланцюгу постачання МПП "Наталія" сумнівного контрагента ПП "Райком".

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З цього приводу суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Ні відповідачем, ні позивачем не заперечується той факт, що на момент здійснення господарських операцій позивача з МПП "Наталія", вказане підприємство було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платником ПДВ з 23 липня 1997 року /том 1, а. с. 80 /зворотній бік/.

Дослідивши вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Цетрум" підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 серпня 2013 року № 0005112202/135 та № 0005122202/136 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 серпня 2013 року № 0005112202/135 та № 0005122202/136.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум" (вул. Силікатна, 14, м. Кременчук, Полтавська область, ідентифікаційний код 32860437) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 19 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький