Ухвала

від 30.10.2013 по справі 816/5071/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 р.Справа № 816/5071/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/5071/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрум" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02 серпня 2013 року № 0005112202/135 яким ТОВ "Центрум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39 961 грн., у тому числі за основним платежем + 31 969 грн., штрафними санкціями у розмірі 7 992 грн. та № 0005122202/136 яким ТОВ "Центрум" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 38 058 грн., в тому числі основний платіж - +30 446 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7 612 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 серпня 2013 року № 0005112202/135 та № 0005122202/136.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрум" (вул. Силікатна, 14, м. Кременчук, Полтавська область, ідентифікаційний код 32860437) грошові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 19 копійок.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 201.4 ст. 201 ПК України, п.138.2 ст. 138 ПК України та ст.7, 9 КАС України.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до направлень на перевірку № 48/000048, № 49/000049 від 04 липня 2013 року, на підставі наказу Кременчуцької ОДПІ № 51 від 03 липня 2013 року у період з 04 липня 2013 року по 10 липня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Центрум" (код ЄДРПОУ 32860437) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з МПП "Наталія" (код ЄДРПОУ 13963378) за період з 01 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ складено Акт від 17 липня 2013 року № 324/16-03-22-01-08/32860437, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем по взаємовідносинам з МПП "Наталія" вимог:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 31 969 грн., у тому числі в 2 кварталі 2012 року в сумі 31 969 грн.;

- статті 201 та статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 30 446 грн., в тому числі за квітень 2012 року в сумі 2 500 грн., в травні 2012 року 27946 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 17 липня 2013 року № 324/16-03-22-01-08/32860437, відповідачем 02 серпня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005112202/135, яким ТОВ "Центрум" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39 961 грн., у тому числі за основним платежем + 31 969 грн., штрафними санкціями у розмірі 7 992 грн. та № 0005122202/136, яким ТОВ "Центрум" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 38 058 грн., в тому числі основний платіж - +30 446 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7 612 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрум" (ідентифікаційний код 32860437) зареєстровано як юридична особа 30 березня 2004 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 17063642 від 23 серпня 2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та з 08 квітня 2004 року є платником податку на додану вартість згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23704913 від 08 квітня 2004 року.

Основними видами діяльності підприємства позивача є ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук, виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у., виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н. в. і. у., виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців № 17063642 від 23 серпня 2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та МПП "Наталія" був укладений договір № 04/49 від 01 квітня 2012 року, відповідно до умов якого МПП "Наталія" (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) прийняти та оплатити товар - бітум, бітумну мастику узгодженими партіями /том 1 а. с. 20/. Ціна на товар зазначається в рахунку - фактурі, товарній накладній, попередньо узгоджується сторонами (пункт 2 договору). Базис поставки: EXW франко-завод на склад постачальника (Полтавська область, Кременчуцький район, вул. Котляревського, 7) згідно Інкотермс-2010 (пункт 4 договору). На товар, що відпускається, постачальник зобов'язаний передати покупцю накладні в 1 екз. та податкові накладні в 1 екз.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надані податкові накладні /том 1 а.с.41-45/, рахунки - фактури /том 1, а. с. 28,30, 32, 34, 36, /, а також копії накладних /том 1, а. с. 37-40/.

Сторонами не спростовано та не ставились під сумнів висновки акту перевірки щодо сплати позивачем коштів за товарно-матеріальні цінності, на підтвердження чого позивачем надані копії платіжних доручень, з яких вбачається оплата МПП "Наталія" за товар /том 1, а. с. 29, 31, 33, 35/.

Транспортування товару від постачальника МПП "Наталія" на адресу ТОВ "Центрум" здійснювалося власним транспортом позивача.

На підтвердження транспортування товарів позивачем надано копію договору оренди транспортного засобу № 03/01 від 03 січня 2012 року /том 1, а. с. 24/. Відповідно до пункту 1 Договору ОСОБА_2 (Орендодавець) передає, а ТОВ "Центрум" (Орендар) приймає у строкове платне користування транспортний засіб вантажний малотоннажний фургон-в ИЖ 2717-230 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 15 грудня 2009 року /том 1 а. с. 25/, копії подорожніх листів /том 1, а. с. 46-50/.

Придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: для виробництва власної продукції - плівок антикорозійних, які в подальшому реалізовувались замовникам, даний факт підтверджується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи: технічними умовами /том 1, а. с. 201, видатковими накладними, рахунками - фактурами, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, сертифікатом відповідності, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки в акті перевірки йдеться про непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з МПП "Наталія", суд вважає за необхідне дослідити господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає, що підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, позивач відповідно до вимог п. п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України на підставі належних первинних документів правомірно відніс податок на додану вартість, сплачений в ціні товару за зазначеним договором, до складу податкового кредиту .

Пунктом 14.1.27 Податкового кодексу України визначено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції, як на доведення безтоварності укладених, договорів поставки між позивачем та вказаними вище контрагентами, колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та МПП "Наталія" останнє знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також було платниками податку на додану вартість (т.1 а.с.80, зворотня сторінка).

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0005112202/135 та № 0005122202/136 від 02 серпня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2013р. по справі № 816/5071/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О.М.