Постанова

від 10.09.2013 по справі 5006/32/190/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року Справа № 5006/32/190/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішеннявід 12.02.2013 господарського суду Донецької області та на постанову від 21.05.2013 Донецського апеляційного господарського суду у справі№ 5006/32/190/2012 господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтайм" простягнення кредитної заборгованості В судове засідання представники сторін не прибули.

Відповідно до Розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 09.09.2013 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (надалі - ПАТ "Банк Форум") звернулось до господарського суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтайм" (надалі - ТОВ "Інтайм") про стягнення кредитної заборгованості у сумі 217686,01 грн., яка складається з суми неповернутого кредиту у розмірі 90 008,98 грн., несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 42 276,33 грн. та пені нарахованої на суму простроченої забогованості у розмірі 85 400,70 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2013 у справі № 5006/32/190/2012 (суддя Демідова П.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2013 (колегія суддів: Азарова З.П. - головуючий, судді - Кододова О.В., Мартюхіна Н.О.), позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" про стягнення кредитної заборгованості - задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Інтайм" на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитом у розмірі 90 008,98 грн., заборгованість за відсотками в сумі 42 276,33 грн., пеню у сумі 2 352,83 грн., судовий збір у сумі 2 692,76 грн.; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Банк Форум" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2013 та рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013 скасувати в частині відмови у позові про стягнення пені у розмірі 83047,87 грн., і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі. В обґрунтування скарги позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 526, 629, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33-34, 43 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

В решті судові акти не оскаржуються, з огляду цього, судові акти перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 09.06.2008 між Акціонерним комерційним банком "Форум" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум") (Банк) та ТОВ "Інтайм" (Позичальник) укладений Договір про надання овердрафту № 0019/08/19-over від 09.06.2008 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді овердрафту в тимчасове користування шляхом оплати з поточного рахунку Позичальника, відкритого в АКБ "Форум", розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, на умовах та в межах ліміту, визначеного цим Договором; ліміт за овердрафтом становить максимально припустиму суму кредиту, що спрямовується на покриття недостатньої суми коштів на поточному рахунку Позичальника і не може перевищувати 500 000,00 грн. зі строком користування до 08.06.2009 (п. п. 1.1., 1.2., 1.3. Кредитного договору).

Додатковою угодою від 30.12.2009 до Кредитного договору № 0019/08/19-over, сторони зменшили ліміт кредитної лінії до 98 714,69 грн. та продовжили строк користування кредитними коштами по 10.04.2010.

В пункті 4.1. Кредитного договору сторони погодили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Судами встановлено, що Банк свої зобов'язання по наданню орердрафтового кредиту виконав, втім, Позичальник (відповідач) зобов'язання щодо своєчасної сплати відсотків та повернення кредиту не виконав, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість перед Банком за вказаним договором, яка станом на 07.03.2012 становить 90 008,98 грн. заборгованість за кредитом та 42 276,33 грн. заборгованість зі сплати відсотків; доказів сплати зазначеної заборгоавності відповідачем суду не надано, а тому з урахуванням ст. ст. 525, 526, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 345-346 Господарського суду України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення кредитної заборгованості у сумі 90 008,98 грн. та заборгованості по сплаті процентів у сумі 42 276,33 грн., у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

В частині позовних вимог про стягнення пені, місцевим господарським судом здійснено перевірку її нарахування та встановлено, що позивачем нараховано пеню виходячи зі ставки 0,2 % від суми заборгованості неповернутого кредиту за період з 10.06.2009 по 07.03.2012 у сумі 65 886,57 грн. та пеню за порушення термінів сплати відсотків за користування кредитом в сумі 2 386,43 грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки.

Відповідно до ст. ст. 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються положеннями ст. ст. 534, 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 229-234 Господарського суду України та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В силу приписів ст. 230 Господарського суду України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського суду України Господарського суду України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, в частині 6 ст. 232 Господарського суду України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені правові положення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що пеня за порушення термінів сплати відсотків по кредиту у розмірі 2 386,43 грн. нарахована помісячно з урахуванням обмежень встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 ст. 232 Господарського суду України, тому позовні вимоги в цій частині задоволені у повному обсязі.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоечасне повернення кредитних коштів, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами Кредитного договору не передбачено нарахування пені у строк більш тривалий ніж передбачено частиною 6 ст. 232 Господарського суду України, у зв'язку з чим, стягнення пені можливе лише за шість місяців починаючи з дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з 11.04.2010; при цьому розмір цієї пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; оскільки позивачем здійснено розрахунок пені поза межами строку та з перевищенням граничного розміру пені встановленого законодавством, тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону, а отже не підлягають задоволенню.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін з тих же підстав.

З огляду на те, що граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню, тому при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору, а відтак колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за несвоечасне повернення кредитних коштів.

Отже, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111 7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2013 та рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013 у справі № 5006/32/190/2012 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук