Ухвала

від 29.08.2013 по справі 2а-2774/12/2170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" серпня 2013 р. м. Київ К/800/29436/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Вербицької О.В., Лосєва А.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Ник-Оил» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року

у справі № 2-а-2774/12/2170

за позовом Приватного підприємства "Ник-Оил"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області

Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-

рішення,-

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство «Ник-Оил» (надалі також - позивач, ПП «Ник-Оил») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі також - Відповідач, ДПІ у м. Херсоні ) про визнання неправомірними та незаконними дії ДПІ у м. Херсоні при складанні акту «Про результати документальної позапланової перевірки Приватного підприємства «Ник-Оил» (код 35329584) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з Приватним підприємством «Комерційна фірма «Чіп-Інфо» (код 35120148) за жовтень 2011 року) в частині визнання нікчемним договору про постачання нафтопродуктів, укладеного Приватним підприємством «Ник-Оил» з Приватним підприємством «Комерційна фірма «Чіп-Інфо» 1 жовтня 2011 року; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні № 0000892301 від 26 січня 2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58046 грн. 17 коп. та застосовані штрафні санкції в сумі 14511,54 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2012 року позов Приватного Підприємства «Ник-Оил» задоволено: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нікчемним договору про постачання нафтопродуктів, укладених Приватним підприємством «Ник-Оил» з Приватним підприємством «Комерційна фірма «Чіп-Інфо» 1 жовтня 2011 року в акті документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Ник Оил» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з приватним підприємством «Комерційна фірма «Чіп-Інфо» за жовтень 2011 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби № 0000892301 від 26 січня 2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58046 грн. 17 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 14511,54 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року апеляційну скаргу податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби задоволено; постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2012 року скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Ник-Оил» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області державної податкової служби про визнання дій щодо викладення деяких висновків в акті перевірки протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року № 0000892301 - відмовлено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Приватне підприємство «Ник-Оил», вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року та залишити без змін постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2012 року.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби не реалізувала процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Ник-Оил» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «КФ «Чіп-Інфо» за жовтень 2011 року».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частин 1-5 статті 203 , частин 1-2 статті 215 , частини 1 статті 216 , статей 662 , 655 , 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Ник-Оил» при придбанні товарів у постачальника ПП «КФ «Чіп-Інфо» у жовтні 2011 року; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ в сумі 58046,17 грн., у тому числі у жовтні 2011 року на суму 55455 грн., у листопаді 2011 року на суму 2591,17 грн.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт перевірки від 12 січня 2011 року № 75/23-5/35329584 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892301 від 26 січня 2012 року про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 72557,71 грн., у тому числі основний платіж - 58046,17 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14511,54 грн.

Так, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 58046,17 грн. при здійсненні господарських операцій з ПП «КФ «Чіп-Інфо».

Вказані висновки відповідача аргументовані, зокрема, тим, що контрагентом позивача своєчасно не подано податкову звітність, податковий кредит сформовано від підприємств, які не відображають взаєморозрахунки, крім того, на підприємстві працює лише одна особа, яка в період господарських операцій була на сьомому місяці вагітності. Крім того, висновок податкового органу ґрунтується на нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «КФ «Чіп-Інфо» та відсутністю реального постачання товарів, з огляду на не підтвердження факту транспортування товару придбаного у контрагента.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини є достатніми підставами для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом. Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і не ґрунтуються на положеннях, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства.

Так, нормами статті 198 Податкового кодексу України , зокрема, зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит.

Так, згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставин, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля паливом через АЗС, склад працівників у жовтні 2011 року склав 11 осіб, підприємство орендує основні фонди.

Так, згідно договору від 1 жовтня 2011 року № 0110 (а.с.49), укладеного між позивачем та з ПП «КФ «Чіп-Інфо», останнє зобов'язане поставити позивачу паливно-мастильні матеріали.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, обґрунтовуючи реальність здійснення послуг контрагентами, позивачем до податкового органу та суду надано належні та допустимі докази в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України: податкові накладні (а.с. 54-57), платіжні документи (а.с.60-67), накладні (а.с.50-53), довіреності та сертифікати відповідності, картки рахунку 281 за жовтень 2011 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за жовтень 2011 року, оборотно-сальдова відомість за жовтень 2011 року.

Також, згідно встановлених судом першої інстанції обставин, придбані у контрагента позивача паливно-мастильні матеріали було реалізовано через реєстратори розрахункових операцій, що підтверджується Книгами обліку розрахункових операцій.

Так, вищенаведені документи первинного бухгалтерського обліку було об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Щодо висновків податкового органу та суду апеляційної інстанції про фіктивність укладеного договору поставки між позивачем та вказаним вище контрагентом, з підстав відсутності документів на підтвердження факту перевезення паливно-мастильних матеріалів колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, в ході допиту свідка ОСОБА_4 в порядку статті 77 Кодексу адміністративного судочинства судом першої інстанції встановлено, що перевезення для позивача паливно-мастильних матеріалів за договором № 1 від 1 липня 2011 року здійснювала вказана особа і мала у власності спецавтотранспорт (автомобіль РЕНО з причепом держ. № ВТ 3788АІ), що підтверджується наданими суду договором найму транспорту, копією документа про реєстрацію транспортного засобу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відсутність документів на підтвердження транспортування паливно-мастильних матеріалів зумовлена їх викраденням, що підтверджується постановою Дніпровського РВ ХМУ від 24 жовтня 2012 про відмову в порушенні кримінальної справи.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, позивачем за період жовтень 2011 року відображено в повній мірі наслідки по здійсненим операціям з ПП «КФ «Чіп-Інфо».

Щодо посилань податкового органу та суду апеляційної інстанції, як підстав неможливості здійснення господарських операцій контрагентом, на те, що директор останнього не приймала участі при здійсненні фінансово-господарських операцій оскільки не мала відповідної освіти, у 2011 році проживала не за місцем знаходження ПП «КФ «Чіп-Інфо» колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вважає беззаперечними обставинами відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, за огляду на наявність первинної бухгалтерської документації на підтвердження фінансово-господарської діяльності між позивачем та його контрагентом.

Твердження податкового органу про відсутність у ПП «КФ «Чіп-Інфо» об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були об'єктивно відхилені судом першої інстанції, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

За таких обставин, вірними є висновки суду першої інстанції, який правомірно визнав необґрунтованими посилання податкового органу, викладені в акті перевірки від 12 січня 2011 року № 75/23-5/35329584 на підставі яких позивачу донараховано грошове зобов'язання та скасував оспорюване податкове повідомлення-рішення 24 травня 2012 року № 00001792220.

Крім того, як слідує з обставин встановлених судами попередніх інстанцій, висновок податкового органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтується на аналізі господарської діяльності контрагента позивача, зокрема, на тому, що свідоцтво платника ПДВ ПП «КФ «Чіп-Інфо» було анульовано 12 грудня 2011 року; остання звітність з ПДВ була подана за вересень 2011 року, з податку на прибуток - за 3 квартал 2010 року із показниками, що свідчить про відсутність господарської діяльності, тобто, як зазначає податковий орган, суми ПДВ сплачені позивачем за паливно-мастильні матеріали зазначеному контрагенту не були відображені ним в своїх податкових зобов'язаннях, окрім того, ПП «КФ «Чіп-Інфо» в основному формувало податковий кредит від підприємств, які не відображають взаєморозрахунки.

Зазначене, на думку колегії суддів, не дає достатніх підстав для висновку про безтоварність вищенаведених господарських операцій з поставки паливно-мастильних матеріалів.

Так, згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

До того ж, про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент існування господарських відносин між позивачем та його контрагентом, останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не було позбавлене права укладати угоди та виписувати податкові накладні, оскільки було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість. Посилання податкового органу на анулювання реєстрації платника ПДВ контрагента позивача не може бути належним доказом відсутності права позивача на отримання податкової вигоди з огляду на те, що фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП «Комерційна фірма «Чіп-Інфо» відбувались у жовтні та листопаді 2011 року, а останнє втратило статус платника податку на додану вартість у грудні 2011 року.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вищенаведені положення чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були, що призвело до порушень судом вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки фактичних обставин справи та в цілому до хибного висновку щодо прав і обов'язків сторін у спорі.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про невідповідність вимогам законодавства податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0000892301 від 26 січня 2012 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та порушено норми процесуального права.

В той же час, не вірним є висновок суду першої інстанції в частині задоволеної позовної вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нікчемним договору про постачання нафтопродуктів, укладених приватним підприємством «Ник-Оил» з ПП «Комерційна фірма «Чіп-Інфо» 1 жовтня 2011 року в акті документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Ник Оил» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з приватним підприємством «Комерційна фірма «Чіп-Інфо» за жовтень 2011 року з огляду на наступне.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які дії рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття 2, підпункт 1 пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що проведення перевірки та складення акту перевірки не є обставинами, які самі по собі порушують охоронювані законом права та інтереси Позивача.

Враховуючи те, що за результатами перевірки та на підставі Акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке власне і породжує обов'язки для Позивача, суд приходить до висновку, що належним способом відновлення порушених прав Позивача є саме скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що вказану справу в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки висновки відповідача, викладені в даному акті перевірки, самостійно не вплинули на інтереси Позивача, і, відтак, з цього приводу фактично відсутній публічно-правовий спір між позивачем та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу .

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Приватного підприємства «Ник-Оил» підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій - скасуванню, а провадження в частині цієї позовної вимоги - закриттю.

В той же час, прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з правильною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ник-Оил» задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі № 2-а-2774/12/2170 скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2012 року у справі № 2-а-2774/12/2170 в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій - скасувати, провадження в частині цієї позовної вимоги закрити.

В іншій частині позовних вимог постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2012 року у справі № 2-а-2774/12/2170 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: О.В. Вербицька

А. М. Лосєв