Постанова

від 27.08.2013 по справі 826/6285/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2013 року 10:40 № 826/6285/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твема-Дніпро" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: Арбузова А.М., довіреність № 11-10/01 від 02.01.13 р.;

від відповідача: Оксененко К.П., довіреність № 742/9/10 від 18.02.13 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Твема-Дніпро», (далі - позивач, ТОВ «Твема-Дніпро»), звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), з урахуванням змінених позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог обґрунтовано тим, що позивачем не було допущено порушення вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України, відповідно, у відповідача не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 №0000182220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 542421,00грн. та за штрафними санкціями в розмірі 131105,00грн. та податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. №0000172220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 603085,00грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначив, що за результатами проведеної перевірки обґрунтовано та правомірно встановлено порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України, в силу чого, позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «Твема-Дніпро» зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією м.Києва, свідоцтво про державну реєстрацію №10671020000010841 від 13.04.2007 р., взято на податковий облік в ДПІ у Дніпровському районі м.Києва 17.04.2007 р. за №13349, є платником податку на додану вартість.

Відповідачем на підставі наказу від 21.05.2012 р. №523, направлення від 22.05.2012 р. №739 та на виконання постанови старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 11.04.2012 р., прийнятої в рамках кримінальної справи №69-116, постанови старшого слідчого в особливо важливих справах ГПУ від 24.05.2012, прийнятої в рамках кримінальної справи №49-3344 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Твема-Дніпро» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Мастергільдія» (код ЄДРПОУ 37615233) за період з 01.10.2011 р. по 29.02.2012 р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 05.06.2012 р. №1190/22-222-35012659, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139.1. ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІV кв. 201lp. на суму 603085,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 524421,00 грн., а саме: у жовтні 2011 року у сумі 122920,00 грн., у листопаді 2011 року у сумі 163804,00 грн. та у грудні 2011 року у сумі 237697,00 грн.; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Твема-Дніпро» з ТОВ «Мастергільдія» за період з 01.10.201 l р. пo 29.02.2012 р.

Відповідачем у вказаному Акті перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) ТОВ «Мастергільдія» для ТОВ «Твема-Дніпро», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Представником позивача у судовому засіданні зазначав, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Мастергільдія», а також наголошував на тому, що укладені правочини в межах спільних правовідносин за період, що перевірявся, є дійсними, та не мають ознак фіктивності.

Як вбачається з акту перевірки, між ТОВ «Твема-Дніпро», як замовником, та ТОВ «Мастергільдія», як постачальником, укладено договір на поставку товару (лижа магнітна, лижа зимня, підшипники, пневмоциліндр, шарніри, очисний елемент, шарнір, обід колеса, вісь колеса, тяга та інші матеріали до засобів діагностики) від 03.10.2011 р. №ДК-1.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Мастергільдія» виписало наступні податкові накладні: №151 від 10.10.2011 р., №152 від 12.10.2011 р., №151 від 03.11.2011 р., №153 від 07.11.2011, №8 від 01.12.2011, №9 від 02.12.2011, №10 від 05.12.2011. Однак, суду не надано зазначеного договору, а також не надано додаткових документів, які б свідчили про реальність виконання укладених правочинів.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що до податкового органу надійшла постанова старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 11.04.2012 р., прийнята в рамках кримінальної справи №69-116 в якій зазначено, що Слідчим управлінням податкової міліції ДПА України розслідується кримінальна справа № 69-116, порушена відносно засновника та директора ТОВ «Техавтокомплект» ОСОБА_3, засновника та директора ТОВ «Доорс» ОСОБА_4, засновника та директора ТОВ «Оптрейд» ОСОБА_5, директора ТОВ «Спорт-Торг» ОСОБА_6 та громадян ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.5 - 212 ч.3, 205 ч.2 КК України, а також ОСОБА_9, ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб щодо фіктивного підприємництва (придбання ТОВ «Буд АВМ Груп» з метою прикриття незаконної діяльності) та сприяння в ухиленні від сплати податків за ст.ст.27 ч.5, 212 ч.3, 205 ч.4 Кримінального кодексу України.

Крім того, досудовим слідством у даній кримінальній справі встановлено, що ТОВ «Оптдевайс» фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Фірма Інтеграл» та рядом підприємств, які в свою чергу мали взаємовідносини з ТОВ «Мастергільдія», яке має ознаки фіктивності, з яким також мало взаємовідносини ТОВ «Твема-Дніпро».

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 24.05.2012 р., прийнятою в рамках кримінальної справи №49-3344, яка порушена відносно колишнього генерального ДП «КиАЗ «Авіант» ОСОБА_10 за ч.3 ст.365, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України постановлено провести позапланову документальну перевірку позивача.

Предметом розслідування зазначеної кримінальної справи №49-3344 є, зокрема, обставини фінансово - господарської діяльності ДП «Антонов», (до його складу входить ДП «КиАЗ «Авіант»), насамперед перерахування упродовж 2008-2009 років значних коштів за комп'ютерну техніку та обладнання, на рахунок ТОВ «Агатіс», яке засновано родичами Генерального директора ДП «Антонов» ОСОБА_11 Одержані у такий спосіб кошти ТОВ «Агатіс» перерахувало на рахунки низки підприємств, з ознаками фіктивності - таких як ТОВ «Мастергільдія». Згідно пояснень службових осіб даного підприємства, останні до фінансово - господарської діяльності ТОВ «Мастергільдія» відношення не мають.

Відповідно до протоколу допиту, директор та засновник ТОВ «Мастергільдія», пояснив, що підприємство зареєстрував на своє ім'я на прохання сторонніх осіб за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання від неї прибутку.

Отже, зазначене свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Мастергільдія» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належної правосуб"єктності ТОВ «Мастергільдія», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Мастергільдія» та ТОВ «Твема- Дніпро» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного Кодексу України).

Відсутність у ТОВ «Мастергільдія» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених правочинах з позивачем та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на виконання взятих зобов'язань, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Мастергільдія» на створення правових наслідків за спірними правочинами.

В зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом носять характер нікчемного правочину, оскільки правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину: ч.1, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦКУ) та правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦКУ).

Крім того, операції ТОВ «Мастергільдія» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «Приємна пропозиція» не мало можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Перевіркою також встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства чи залучення третіх осіб для виконання зобов"язань між вказаними контрагентами.

З вищезазначеного вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Мастергільдія» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належної правосуб"єктності ТОВ «Мастергільдія», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Мастергільдія» тапозивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави, суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

ТОВ «Мастергільдія» порушено вимоги ст.93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якою визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, а саме - за юридичною адресою ТОВ «Мастергільдія» директор відсутнйі, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості.

Актом перевірки також встановлено відсутність буд-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення безпосередньої господарської діяльності підприємства. Згідно бази даних податкового органу, чисельність працюючих на підприємстві відсутня.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між ТОВ «Твема-Дніпро» та ТОВ «Мастергільдія» правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладених між позивачем та ТОВ «Мастергільдія» правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Окрім цього, представником відповідача зазначено, що ТОВ «Мастергільдія» з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку створювало видимість проведення господарських операцій шляхом використання документів фіктивного підприємництва.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит позивача за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мастергільдія» щодо виконання укладеного договору, оскільки у ТОВ «Мастергільдія» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, господарські операції ТОВ «Мастергільдія» не є господарською діяльність підприємства, в розумінні ппп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договір укладений з ТОВ «Мастергільдія», податкові накладні та акти приймання виконаних робіт.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ТОВ «Мастергільдія» носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, ТОВ «Твема-Дніпро» та ТОВ «Мастергільдія» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Підпунктом 9.1 п.9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» із змінами Президії Вищого господарського суду України №04-5/491 від 26.04.2002, якщо сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладенні угод, ґрунтуються на її обов'язку перевіряти такі повноваження. Виходячи з вищевикладеного, позивач повинен був перевірити повноваження контрагента, а саме ТОВ «Мастергільдія».

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладу в оглядовому листі від 06.07.2009 №982/13/13-09, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В той же час, згідно матеріалів справи, позивачем а ні на перевірку, а ні до суду не подано жодних документів, які б спростовувати висновки податкового органу, зокрема, не надано доказів обліку (прийняття на склад, оприбуткування) придбаного товару (робіт, послуг), враховуючи його значну кількість та асортимент, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам, доказів руху товарів, коштів в межах спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мастергільдія», тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69 - 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Твема-Дніпро" про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч.3 ст.160 КАС України, в судовому засіданні 27 серпня 2013 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 02.09.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко