ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
04 вересня 2013 року 11:35 № 826/4201/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ахтімірова М.Г., Бут Д.В. (представники за довіреністю)
від відповідача: Мартинюк О.М. (довіреність від 06.08.2013 р. № 403/9/10.2-39)
від третьої особи-1 : не з'явився
від третьої особи-2 : не з'явився
від третьої особи-3 : не з'явився
від третьої особи-4 : Ахтімірова М.Г. (представник)
від третьої особи-5 : Мазюкова І.А. (директор; с/з 28.08.2013)
від третьої особи-6 : ОСОБА_17
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Управління Міндоходів у м. Києві третя особа-1Приватне підприємство «Вєнсан» третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю «Форганг ГМБХ» третя особа-3Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК-Торговий Дім» третя особа-4Адвокатське об'єднання «Арцінгер» третя особа-5Товариство з обмеженою відповідальністю «Браво Солюшн» третя особа-6Фізична особа - підприємець ОСОБА_17 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 № 0003612220 та № 0003602220,-
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» з позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 р.:
- № 0003612220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 262 411 грн. за основним платежем та на 65603 грн. за штрафними санкціями,
- № 0003602220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 253 710 грн. за основним платежем та на 44832 грн. за штрафними санкціями.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ, які покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на результатах перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Вєнсан», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «ГК-Торговий Дім», з якими позивачем було укладено договори постачання баків (1000 л.), операції з якими оформлені сукупністю первинних документів, супроводжуються податковими накладними та оплатою. Наведене, як зазначає позивач, є підставою для формування спірних сум податкових вигод.
У той же час, згідно з висновками ДПІ операції визнані фіктивними, недійсними. Підставою для таких висновків, як зазначає позивач, є неможливість проведення органами ДПС перевірок контрагентів.
Проте, як зазначає позивач, висновки ДПІ є помилковими, оскільки відсутні судові рішення про визнання недійсними угод між позивачем та його контрагентами, а операції фактично проведені та документально оформлені, придбання продукції при цьому здійснювалось з метою використання їх результатів у господарській діяльності позивача.
Окрім того, як зазначає позивач, висновки ДПІ також ґрунтуються на оцінці взаємовідносин позивача з АО «Арцінгер», ТОВ «Браво-Солюшн» та ФОП ОСОБА_17
Зокрема, як зазначає позивач, з першим контрагентом укладено договір про надання юридичних послуг, с другим контрагентом - про надання послуг по пошуку та підбору персоналу, з третім контрагентом - про надання послуг (робота з документацією, клієнтами, менеджерами). Такі висновки ДПІ, як зазначає позивач, сформовані виходячи з того, що досліджені під час перевірки документи начебто не дають змоги встановити власне факт виконання робіт/послуг (відсутність звітів та інших первинних документів). Однак, як зазначає позивач, під час перевірки ДПІ були надані первинні документи, які засвідчують факт виконання робіт, надання послуг, які з достатньою точністю визначають вичерпний перелік наданих послуг/виконаних робіт. Зважаючи на це позивач вважає висновки ДПІ про нереальність зазначених операцій необґрунтованими та неправомірними.
Позивач, крім того зазначає, що ДПІ зазначено в акті перевірки про не включення позивачем до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми ПДВ по роботам, отриманим від нерезидента Компанії «Телко ОЮ». У той же час, як зазначає позивач, жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів, ДПІ висловлено не було. Позивач, однак, не погоджується з твердженням ДПІ , зважаючи на те, що договором передбачено, що нерезидент надає консультативні та інші послуги, що надаються замовнику на його вимогу. Зокрема, позивач зазначає, що на відміну від консультативних послуг, місцем надання яких вважається місце реєстрації замовника, «інші» послуги можуть включати в себе широкий спектр послуг , що можуть і не бути зазначені у п/п. 186.2. та 186.3. ПК України, а отже можуть оподатковуватись за місцем постачання послуг. Відповідачем, як вважає позивач, не було приділено достатньої уваги сутності наданих послуг.
З огляду на наведене позивач просить задовольнити позов.
Відповідач з підстав, викладених в Акті перевірки та запереченнях на позов, проти позову заперечує, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ухвали суду від 25.06.2013 р. до участі у справі залучено третіх осіб - контрагентів позивача за спірними операціями. Ухвала суду отримана ТОВ «Форгант ГМБХ», ПП «Вєнсан» та ТОВ «ГК-Торговий дім» 15.07.2013 р. одним представником за однією поштовою скринькою 2792.
У судове засідання представники цих третіх осіб не з'явилися, проте надіслали кур'єрською поштою листи про підтвердження відносин із позивачем.
В судові засідання 28.08.2013 р. та 04.09.2013 р. з'явився ФОП ОСОБА_17 та у судове засіданні 28.08.2013 р. - директор ТОВ «Браво Солюшн», які усно зазначили про наявність взаємовідносин з позивачем, проте, не надали будь-яких документів з цього приводу. При цьому, директор ТОВ «Браво Солюшн» подав заяву про подальший розгляд справи за відсутності представника.
Представник Адвокатське об'єднання «Арцінгер» надав пояснення щодо взаємовідносин із позивачем та документи, які, на думку представника, підтверджують взаємовідносини з позивачем.
У зв'язку із змінами, що сталися у структурі податкових органів, на підставі вимог ст. 55 КАС України ухвалено здійснити заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва ДПС на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ Управління Міндоходів у м. Києві.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши адміністративний позов, подані позивачем, відповідачем та третіми особами матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справ, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Телко Україна» (код з ЄДР 32856918; адреса з ЄДР 01135, м. Київ, Шевченківський район, вул. Г. Андрущенка, 4-Г; адреса згідно з позовом: 04128, м. Київ, вул. Стеценко, 19 кв. 68) за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.02.2013 р. № 566/2220/32856918 (далі - Акт перевірки).
Товариство взято на податковий облік 11.03.2004 р. У період, за який позивач перевірявся, він був платником ПДВ.
Згідно з п. 3.1.2. Акту перевірки за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р. позивачем задекларовано валові витрати (витрати) у сумі 719 401 032 грн.
Перевіркою повноти визначення витрат встановлено їх завищення на загальну суму 1 146 176 грн., у т.ч. за 2010 р. на 163 625 грн., за 2 кв. 2011 р. на суму 17 000 грн., за 2-3 кв. 2011 р. на суму 73815 грн., за 2-4 кв. 2011 р. на суму 323415 грн., за 1 кв. 2012 р. на суму 249 600 грн., за півріччя 2012 р. - на суму 592 360 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 659 136 грн.
Зокрема, перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р. позивачем придбано у ПП «Вєнсан» (код з ЄДР 34790016; адреса на час розгляду справи: 69118, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Автозаводська, 20, кв. 144) товар (баки 1000 л.) на загальну суму 196 350 грн. (перший епізод ), з приводу чого складено рахунки та видаткові накладні від 28.10.2010 р., від 04.11.2010 р., 19.11.2010 р., 23.11.2010 р. деталізація щодо чого наведена на стор. 9 Акту перевірки. В Акті перевірки зазначається, що протягом жовтня - грудня 2010 р. проведено оплату на суму 196 350 грн., деталізація щодо чого також наведена на стор. 9 Акту перевірки. Вартість товару включена до складу валових витрат, що відображено в декларації з податку на прибуток за 2010 рік.
У той же час, як зазначається в Акті перевірки, ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя складено акт від 30.08.2012 р. про результати документальної позапланової перевірки зазначеного вище контрагента позивача.
Зазначено, що відповідно до свідоцтва від 01.07.2010 р. контрагент був зареєстрований платником ПДВ з 19.01.2007 р.
Інформація стосовно наявності у цього підприємства власних або орендованих транспортних засобів, складських ресурсів та інших основних засобів відсутня . Місцезнаходження цього підприємства у зв'язку з проведенням перевірки не встановлено.
У той же час, як зазначається в акті перевірки, відповідно до пояснень директора підприємства ОСОБА_7 в кінці літа 2011 р. до нього звернувся чоловік з метою реєстрації на нього ПП «Вєнсан», який пообіцяв опитуваній особі, що фактично діяльність на підприємстві буде вести цей чоловік. Директор пояснив, що якісь документи він підписував, але які не пам'ятає. За те, що опитуваного було зареєстровано директором, йому платили 3000 грн. За час його перебування на посаді підприємство діяльності не вело. Всі документи вилучені СБУ.
Проте, ДПІ за місцем реєстрації контрагента отримано лист від контрагента № 20/08-001/2012 р. від 20.08.2012 р. в якому повідомлено, що у період з 01.09.2010 р. по 31.03.2012 р. фінансово-господарських відносин з низкою підприємств, серед яких відсутній позивач (стор. 12 Акту перевірки), не відбувалося. Операції купівлі-продажу не здійснювались, ніякі господарські угоди не укладалися. Таким чином, як зазначено ДПІ, станом на 30.08.2012 р. документи по відносинам із зазначеною низкою підприємств не надано.
В Акті перевірки (стор. 13) зазначається, що податкова декларація з податку на прибуток за 3 кв. 2010 р., за 2010 рік та надалі не подавалися .
Відносно наведеного контрагента на стор. 14 Акту перевірки у той же час зазначається про отримання пояснень ОСОБА_8, який пояснив, що в жовтні 2010 року він придбав ПП «Вєнсан» у ОСОБА_9 В серпні 2011 року прийняв рішення надавати послуги різним підприємствам по конвертації з безготівкових в готівкові (за винятком обумовленої винагороди), фінансово-господарські операції при цьому проводити лише документально (фіктивно).
Щодо наведеного контрагента також зазначається про отримання постанови слідчого відділу УСБ України в Запорізькій області від 18.06.2012 р. про призначення позапланової перевірки зазначеного підприємства.
Зазначено також на стор. 26 Акту перевірки, що станом на 01.09.2010 р, на 31.12.2010 р. чисельність працюючих по ПП «Вєнсан» складала 3 особи, станом на 31.12.2011 р. - 0 осіб.
Виходячи з наведеного, ДПІ приходить до висновку про не підтвердження поставок товарів по контрагенту позивача, про відсутність у контрагента умов для здійснення діяльності, нікчемність укладених угод, про те, що правочини позивача із зазначеним контрагентом не спричинили реального настання юридичних наслідків, та, виходячи з положень п.5.1., п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про завищення витрат за 2010 рік на 163 625 грн. за відносинами позивача із зазначеним контрагентом.
Окрім того, щодо формування податкового кредиту з ПДВ за відносинами з цим підприємством (за першим епізодом ) на стор. 78 Акту перевірки зазначено перелік виданих позивачу податкових накладних, які видані на ті самі дати та суми, що і акти, а саме: від 28.10.2010 р. № 281007 на суму 40950 грн. з ПДВ, від 04.11.2010 р. № 41107 на суму 46200 грн. з ПДВ, від 19.11.2010 р. № 1911071 на суму 23100 грн. з ПДВ, від 19.11.2010 р. № 191107 на суму 31500 грн. з ПДВ, від 23.11.2010 р. № 231107 на суму 31500 грн. з ПДВ, суми ПДВ за якими включено до складу податкового періоду, в якому видано п/н. Також позивачу видано податкову накладну від 23.11.2010 р. № 2311071 на суму 23100 грн. з ПДВ, суму ПДВ за якою включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 р. Зазначені суми податкового кредиту не визнаються ДПІ з наведених вище підстав.
Крім того (другий епізод ), на стор. 30 Акту перевірки, ДПІ приходить до висновку про завищення позивачем показників у рядку 5.1. декларації з податку на прибуток «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 792 960 грн., у т.ч. за 2-4 кв. 2011 р. на суму 249600 грн., за 1 кв. 2012 р. на суму 249 600 грн., за півріччя 2012 р. на суму 543 360 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 543 360 грн.
Зокрема, в контексті наведеного зазначається, що за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2011 р. позивачем було оформлено придбання у ТОВ «Форганг ГМБХ» (код з ЄДР 37359385; адреса: 69083, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Східна, 9 ) товару (баків 1000 л.) на загальну суму 299 520 грн. з ПДВ, що оформлено рахунками та накладними від 14.11.2011., 29.11.2011., 07.12.2011 р., від 13.12.2011 р., 20.12.2011 р., деталізація щодо чого наведена на стор. 30 Акту перевірки. Протягом жовтня - грудня 2011 р. перераховано контрагенту кошти у сумі 299 520 грн. відповідно до деталізації, наведеної там же.
Зазначається про складання ДПІ за місцем реєстрації контрагента акту перевірки від 03.09.2012 р. відносно взаємовідносин ТОВ «Форганг ГМБХ» з ПП «Вєнсан», в якому зазначено про не встановлення місцезнаходження зазначеного підприємства. Зазначено про отримання від зазначеного підприємства листа від 20.08.2012 р. № 2008-01 про відсутність відносин з ПП «Вєнсан» за період з 01.01.2010 р. по 01.03.2012 р. У той же час, зазначається, що чисельність працюючих на зазначеному підприємстві згідно даних 1-ДФ за 4 кв. 2011 року - 3 особи. При цьому, зазначається про ненадання зазначеним підприємством документів під час перевірки. Крім того, щодо аналізу операцій між позивачем та зазначеним підприємством дублюються висновки та доводи відносно ПП «Вєнсан». Зазначається про нікчемність правочинів. Зазначається про відсутність у контрагента ресурсів для здійснення діяльності та про те, що контрагент здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди іншим особам, зазначається висновок про відсутність у контрагента об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.
Щодо формування податкового кредиту з ПДВ за відносинами із ТОВ «Форганг ГМБХ» , в Акті перевірки (стор. 78) зазначається про видачу позивачу податкових накладних, перелік зазначений на стор. 79 Акту перевірки, які видані на дати оформлення актів та на ті самі суми, що зазначені в актах. Сума ПДВ за цими податковими накладними склала 49920 грн.
Зазначені суми податкового кредиту не визнаються ДПІ з наведених вище підстав, що і витрати (щодо відсутності у контрагента ресурсів , неможливості виконання операцій та їх безтоварності), та у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України.
Надалі в Акті перевірки (стор. 47) ДПІ аналізує операції (третій епізод ) позивача з ТОВ «ГК-Торговий Дім» (код з ЄДР 37778630; адреса: 69083, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Східна, 9 ). Зазначається, що сторонами оформлено документи щодо постачання позивачу товару (баків 1000 л.) на загальну суму 652032 грн. з ПДВ про що оформлено рахунки та підписано видаткові накладні від 23.01.2012 р., 16.02.2012 р., 24.02.2012 р., 12.03.2012 р., 06.04.2012 р., 12.04.2012 р., 19.04.2012 р., 19.04.2012 р., 11.05.2012 р., 17.05.2012 р., 25.05.2012 р., деталізація щодо чого наведена на стор.47 Акту перевірки. Під час перевірки встановлено, що в період з 23.01.2012 р. по 31.05.2012 р. позивачем проведено оплату на суму 652 032 грн. з ПДВ деталізація щодо чого наведена в Акті перевірки. Вартість товарів в сумі 543 360 грн. без ПДВ включена до складу витрат, що знайшло своє відображення у декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 р., за 3 кв. 2012 р.
В контексті відносин позивача із зазначеним контрагентом, ДПІ зазначає про отримання акту від 03.09.2012 р., складеного ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя щодо взаємовідносин контрагента з ПП «Вєнсан» за період з 20.07.2012 р. по 01.03.2012 р. Зазначається про незнаходження контрагента позивача за місцем реєстрації та про те, що за період з 20.07.2011 р. по 01.03.2012 р. декларації з податку на прибуток зазначеним контрагентом не подавались . Проте, зазначається про декларування ПДВ за цей період. В Акті перевірки позивача з посиланням на зазначений акт відносно контрагента вказується про отримання постанови слідчого про призначення перевірки контрагента, в якій, крім іншого, зазначається про обставини створення та придбання ПП «Вєнсан», а також щодо відносин цього підприємства з ТОВ «ГК-Торговий Дім» щодо здійснення переводу безготівкових коштів в готівкові.
Згідно з висновками ДПІ, не підтверджено здійснення контрагентом реальної господарської діяльності , зазначається, про відсутність у контрагента необхідних умов для здійснення діяльності, трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, а також про те, що правочини між ТОВ «ГК-Торговий Дім» та підприємствами постачальниками, а також між підприємствами покупцями, здійснені без мети настання реальних наслідків. Окрім того, ДПІ зазначається, що контрагент здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
З урахуванням наведеного, ДПІ зазначає, що правочини, нібито укладені між ТОВ «Телко Україна» та ТОВ «Форган ГМБХ» (за другим епізодом), ТОВ «ГК-Торговий Дім» (за третім епізодом ) не спричинили реального настання юридичних наслідків.
ДПІ зазначає, що в порушення вимог п. 138.1., п. 138.2. ПК України ТОВ «Телко Україна» віднесено до складу витрат, відображених в декларації з податку на прибуток за 2 - 4 кв. 2011 року суму 249600 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Форганг ГМБХ» (за другим епізодом); за 1 кв. 2012 р. суму 249600 грн. за півріччя 2012 р. суму 543360 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 543360 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ГК-Торговий Дім» (за третім епізодом) .
Щодо формування податкового кредиту з ПДВ за відносинами із ТОВ «ГК-Торговий Дім» , в Акті перевірки (стор. 80) зазначається про видачу позивачу податкових накладних, перелік та реквізити яких зазначені на стор. 80 Акту перевірки, які видані в період січня - травня 2012 р. на ті самі суми, що зазначені в актах. Сума ПДВ за цими податковими накладними, яка включена позивачем до складу податкового кредиту у період виписки цих накладних, склала 108672 грн.
Зазначені суми податкового кредиту не визнаються ДПІ з наведених вище підстав, що і витрати (щодо відсутності у контрагента ресурсів, неможливості виконання операцій та їх безтоварності), та у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України.
Як також зазначається в Акті перевірки на стор. 63, встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.2/06.1 декларацій «адміністративні витрати» на загальну суму 122825, у т.ч. за 2 кв. 2011 р. на 17000 грн., за 2-3 кв. 2011 р. на 73815 грн., за 2-4 кв. 2011 р. на 73815 грн., за півріччя 2012 р. на 49 000 грн., за 3 кв. 2012 р. на 49 000 грн.
В контексті наведеного (четвертий епізод ), зазначається, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Арцінгер» (код з ЄДР 36958968; адреса: 01032, м. Київ, Голосіївський район, вул. Жилянська, 75, 5-й поверх) укладено договір № 1227/02 від 26.05.2011 р . про надання юридичних послуг . Під час перевірки надано акт про надання юридичних послуг від 31.08.2011 р. на суму 68178,32 грн. з ПДВ - 11363,05 грн., а також акт від 23.08.2012 р. на суму 149 162,90 грн. з ПДВ - 24860,48 грн., в яких, як зазначає ДПІ, зазначено, що надані виконавцем замовнику юридичні послуги виконані в повному обсязі. Кошти перераховані 31.08.2011 р. у розмірі 68178,352 грн. та 23.08.2012 р. у розмірі 149162,90 грн. Зазначається, що позивачем до складу витрат, відображених в декларації з податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 р. та 2-4 кв. 2011 р. суму 56 815 грн. (частково).
На стор. 77 Акту перевірки та щодо формування податкового кредиту з ПДВ в контексті наведеного також зазначено, що на наведені вище суми позивачем отримано податкові накладні від 31.08.2011 р. № 46 та від 23.08.2012 р. № 64, суми ПДВ за якими не визнаються ДПІ для цілей включення до складу податкового кредиту з підстав порушення позивачем п. 198.3., п. 198.6. ПК України та з наведених вище підстав щодо не підтвердження виконання робіт/послуг документами та з підстав не підтвердження використання придбаних послуг в діяльності позивача.
Надалі ДПІ також зазначається (п'ятий епізод ), що позивачем з ТОВ «Браво Солюшн» (код з ЄДР 35913067; адреса: 02125, м. Київ, б-р Перова, 10-А кВ. 155) складено акти здачі-робіт від 10.01.2011 р. на суму 10000 грн. (без ПДВ), від 01.06.2011 р. на суму 7000 грн. (без ПДВ), від 01.06.2012 р. на суму 49 000 грн. без ПДВ. Номенклатура поставки за даними актами «послуги по підбору персоналу». Оплата проведена на зазначені вище дати та у розмірі наведених вище сум.
Позивачем включено до складу витрат, відображених у декларації з податку на прибуток за 2 кв. 2011 р., за 2-4 кв. 2011 р., за 2-4 кв. 2011 р. суму 17 000 грн., за півріччя 2012 р. суму 49 000 грн., за 3 кв. 2012 р. 49000 грн.
В Акті перевірки зазначається, що до перевірки не надані відповідні звіти та інші первинні документи, що дають можливість підтвердити факт отримання юридичних послуг від Адвокатського об'єднання «Арцінгер» та послуг по підбору персоналу від ТОВ «Браво Солюшн» та їх використання в фінансово-господарській діяльності позивача.
Виходячи з наведеного, ДПІ приходить до висновку, що в порушення вимог п. 138.1., 138.2., п/п. 138.10.2. ПК України, позивачем віднесено до складу витрат наведені вище суми, що не підтверджені документально та ці операції не пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Крім того, як зазначено на стор. 65-66 Акту перевірки, встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.3/06.2. декларації «витрати на збут» на загальну суму 66776 грн., у т.ч. за 3 кв. 2012 р. на суму 66776 грн.
В контексті наведеного (шостий епізод ) перевіркою встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_17 (і.к. НОМЕР_3) укладено договір № 1 від 11.07.2012 р. про надання інформаційно-консультативних послуг . Під час перевірки надано акти прийняття-передачі робіт від 31.07.2012 р. на суму 18421 грн. без ПДВ, від 31.08.2012 р. на суму 21655 грн. без ПДВ, від 30.09.2012 р. на загальну суму 26700 грн. (без ПДВ), де зазначено, що виконавцем були проведені роботи згідно умов договору , проте не деталізовано які конкретно.
Оплата проведена 03.08.2012 р. на суму 18421 грн. та 31.08.2012 р. на суму 21 655 грн. Позивачем було включено до складу витрат, відображених у декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 р. суму 66 776 грн.
Однак, як зазначено в Акті перевірки, до перевірки не надані відповідні звіти та інші первинні документи, що дають можливість підтвердити отримання робіт, послуг від зазначеного контрагента та їх використання у господарській діяльності.
Зазначено, що в порушення вимог п. 138.1., 138.2., п/п. 138.10.3. ПК України віднесено до складу витрат зазначену вище суму за відносинами із згаданим контрагентом.
Відносно правильності застосування норм податкового законодавства щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ , в Акті перевірки (стор. 72) зазначено, що перевіркою відображених у р. 7 Декларації «Послуги, отримані від нерезидента» встановлено заниження позивачем цих показників на загальну суму 34 871 грн., у т.ч. за грудень 2011 р. на суму 1368 грн., за червень 2012 р. на суму 21935 грн., за вересень 2012 р. на суму 11568 грн.
В контексті наведеного (сьомий епізод ) зазначено Акті перевірки, що між компанією «Телко ОЮ» (Фінляндія, виконавець) та ТОВ «Телко Україна» (замовник) укладено договір про надання послуг № 06-UA від 01.12.2011 р. Предметом договору є надання консультативних послуг та інших послуг, які надаються позивачу на його вимогу.
Зазначається, що сторонами підписано акти від 31.12.2011 р. № 1 на суму 664 євро, що становить 6837,91 грн., № 2 від 31.06.2012 р. на суму 11000 євро, що становить 109677,08 грн., від 30.09.2012 р. № 3 на загальну суму 5500 євро, що становить 54838,54 грн. Встановлено, що станом на 30.09.2012 р. рахується заборгованість по оплаті у сумі 17 164 євро. За цим епізодом ДПІ приходить до висновку, що в порушення вимог п. 185.1., 187.8. ПК України позивачем не включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2011 р. суму 1368 грн., за червень 2012 р. суму 21935 грн., за вересень 2012 р. суму 11568 грн. по роботам, отриманим від нерезидента.
Щодо узагальнених висновків ДПІ відносно ПДВ , в Акті перевірки зазначено про встановлення під час перевірки порушення п. 185.1., 187.8., 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України та зазначено про завищення податкового кредиту на загальну суму 227 540 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. на суму 6825 грн., за листопад 2010 р. на суму 22050 грн., за грудень 2010 р. на суму 3850 грн., за серпень 2011 р. на суму 11363 грн., за листопад 2011 р. на суму 24576 грн., за грудень 2011 р. на суму 25344 грн., за січень 2012 р. на суму 9984 грн., за лютий 2012 р. на суму 9984 грн., за березень 2012 р. на суму 29952 грн., за квітень 2012 р. на суму 24192 грн., за травень 2012 р. на суму 34560 грн., за серпень 2012 р. на суму 24860 грн.
Виходячи з наведеного та враховуючи висновки за відносинами позивача з нерезидентом, ДПІ прийнято вищезгадане податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. № 0003612220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 262 411 грн.
Окрім того, згідно з розділом 4 Акту перевірки («Висновки») ДПІ зазначено про встановлення порушень позивачем вимог п. 5.1., п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1., 138.2., 138.10.2., 138.10.3., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 253 710 грн., у т.ч. за 2010 р. на суму 40906 грн., за 2 кв. 2011 р. на 3910 грн., за 2-3 кв. 2011 р. на суму 16977 грн., за 2-4 кв. 2011 р. на суму 74 385 грн., за 1 кв. 2012 р. на суму 52416 грн., за півріччя 2012 р. на суму 124396 грн., за 3 кв. 2012 р. на суму 138419 грн. На підставі зазначених висновків прийнято друге оскаржуване рішення з податку на прибуток.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті та в контексті доводів ДПІ, покладених в основу висновків Акту перевірки, зокрема, щодо безтоварності операцій, оформлених з окремими контрагентами, відсутності у зазначених контрагентів необхідних ресурсів, та щодо не підтвердження первинними документами оформлених з окремими контрагентами за спірними операціями, суд виходить з наступного.
Що стосується режиму оподаткування спірних операцій та формуванням податкового кредиту з ПДВ у період до 01.01.2011 року , зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ).
Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.
Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у спірний період регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).
Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи наведене, а також проаналізувавши положення ПК України, які регулювали спірні відносини у наступні періоди , а саме:
- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)
- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),
- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),
- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.
Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ та які є передумовою їх формування.
Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.
Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій/оформлення «безтоварних» операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та, у зв'язку з цим, юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.
В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до наступних висновків.
Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Вєнсан» (перший епізод ), слід зазначити наступне.
Між позивачем та ПП «Вєнсан» (продавець) підписано договір № 12/0110-10К на поставку кубових ємностей. За договором продавець зобов'язаний організувати відвантаження та надати ТТН. Поставка здійснюється у с. Рогозів Бориспільського району.
Наведене, відповідно, зумовлює наявність у контрагента відповідних ресурсів товарів (на власному складі або угоди на поставку йому таких товарів) та, крім іншого, необхідність забезпечення перевезення товару власним або орендованим транспортом, що супроводжується оформленням товарно-супроводжуючих документів.
Однак, під час розгляду справи не встановлено та не надано доказів наявності у контрагента: товарних ресурсів для їх постачання позивачу, а саме: документально підтверджених відомостей щодо наявності у контрагента (у періоди оформлення операцій з позивачем) товарних ресурсів на складі та не встановлено наявності укладених цим контрагентом угод на придбання зазначеного товару у інших осіб для цілей подальшої поставки позивачу; наявності складських ресурсів; наявності навантажувально-розвантажувальної техніки для забезпечення відвантаження продукції.
У той же час, відповідно до ухвали суду від 25.06.2013 р. у цього контрагента та інших контрагентів - учасників аналогічних операцій витребовувались, зокрема, докази наявності трудових та матеріальних ресурсів, наявності складських ресурсів.
Наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.
Слід додати, що позивач також не зміг навести місць відвантаження продукції (місцезнаходження складу продавця), як і не зміг навести переліку відповідальних осіб, які забезпечували виконання зазначених вище договорів.
Наданий при цьому третьою особою під час розгляду справи лист від 23.08.2013 р. № 2 містить загальні відомості та не містить конкретизованих відомостей щодо наявності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не містить інформації щодо місць відвантаження продукції, адрес складів, ідентифікації осіб, у яких третьою особою придбавалась продукція для подальшої поставки позивачу, ідентифікації транспортних організацій (щодо здійснення перевезення). Третьою особою також не надано доказів того, що її представники зверталися до органів СБУ з приводу отримання копій документів, доказів відмови у їх наданні та доказів вилучення оригіналів документів без залишення копій документів.
Слід додати, що в Акті перевірки (стор. 13) та на стор. 3 акту від 30.08.2012 р. № 807/2211/34790016 відносно ПП «Вєнсан» зазначається, що контрагентом податкова декларація з податку на прибуток за 3 кв. 2010 р., за 2010 рік та надалі, тобто в період, який охоплює період оформлення спірних операцій, не подавалися, а відтак вбачається, що контрагентом не декларувались витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності, утриманням основних засобів, трудових ресурсів, та, відповідно , не декларувалась наявність цих ресурсів, які є необхідними для провадження господарської діяльності.
Окрім того, в контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:
- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ , що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
- Подорожній лист , це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство ;
- Дорожній лист , це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.
Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .
Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається .
Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.
Під час розгляду справи позивачем надано ТТН , які, однак, не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження перевезення товару, його поставки, тобто на підтвердження виконання спірних операцій.
Зокрема, автопідприємством у цих ТТН визначено ТОВ «Сан Транс» . Однак, ТТН не містять жодних підписів, відміток, штампів та печаток, здійснених від імені цього товариства. Під час розгляду справи не надано транспортних угод між цим підприємством з позивачем або з постачальником.
В цих ТТН не відображено : адреси відвантаження, номерів подорожніх листів до яких оформлено ТТН, жодного прізвища осіб біля наявних у ТТН підписів у графах «відпуск дозволив директор», «вантаж одержав».
ТТН не містять відомостей про реквізити довіреностей на отримання матеріальних цінностей, відомостей про вантажно-розвантажувальні операції.
Зазначені ТТН у той же час містять відтиск печатки ТОВ «ТБК Оріон» , зв'язку якого із зазначеними ТТН або спірними операціями під час розгляду справи не встановлено. Зазначені ТТН не супроводжуються обов'язковими для перевезення подорожніми/дорожніми листами (відомостями в графах ТТН щодо них), доказів наявності яких не надано під час розгляду справи.
Виходячи з наведеного, надані ТТН не можуть бути прийняті судом в якості юридично значимих документів на підтвердження здійснення перевезення та поставки товару.
Щодо відображення операцій із зазначеним контрагентом в бухгалтерському обліку , відомості якого, як зазначалося, є підставою для податкового обліку , слід зазначити, що згідно картки рахунку 3772 та оборотно-сальдової відомості відображено операції за договором № ДГ-0000422 від 28.10.2010 р., який ні під час перевірки, ні під час розгляду справи на підтвердження наявності документів, які підтверджують дані обліку, не надавався , хоча під час розгляду справи було звернуто увагу позивача на наявність таких відомостей в бух.обліку та відсутність наведених документів на підтвердження даних обліку.
Відтак, в даному випадку суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій зазначеним контрагентом на користь позивача, враховуючи недоведеність наявності у контрагента відповідних товарних та матеріально-технічних ресурсів, враховуючи відсутність належного документального підтвердження щодо перевезення продукції, а також відсутність належним чином оформлених інших вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. угод, реквізити яких визначено у бухгалтерському обліку, та, відповідно, підтверджують їх виконання.
В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи з вищенаведеного, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Виходячи з наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування.
Надані позивачем та третьою особою матеріали та наведені ними доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.
При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.
Окрім того, в контексті наведених вище висновків суд також враховує, що надані позивачем матеріали щодо використання у своїй діяльності кубових ємностей, самі по собі не є підтвердженням того, що ці ємності поставлялися на адресу позивача саме зазначеним контрагентом. Наведені вище матеріали не містять будь-яких відомостей, які б пов'язували використані позивачем ємності з контрагентом за спірними операціями.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Форганг ГМБХ» (другий епізод ), слід зазначити наступне.
Між позивачем та ТОВ «Форганг ГМБХ» (продавець) підписано договір № 12/0111-11К від 01.11.2011 р. на поставку кубових ємностей. За договором продавець зобов'язаний організувати відвантаження та надати ТТН. Поставка здійснюється у с. Рогозів Бориспільського району.
Наведене, відповідно, зумовлює наявність у контрагента відповідних ресурсів товарів (на власному складі або угоди на поставку йому таких товарів) та, крім іншого, необхідність забезпечення перевезення товару власним або орендованим транспортом, що супроводжується оформленням товарно-супроводжуючими документами.
У той же час, під час розгляду справи не встановлено та не надано доказів наявності у контрагента: ресурсів товарів для їх постачання позивачу, а саме: документально підтверджених відомостей щодо наявності у контрагента (у періоди оформлення операцій з позивачем) ресурсу (товару) на складі та не встановлено наявності укладених цим контрагентом угод на придбання зазначеного товару у інших осіб для цілей подальшої поставки позивачу; наявності складських ресурсів; наявності навантажувально-розвантажувальної техніки для забезпечення відвантаження продукції.
Наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.
Слід додати, що позивач також не зміг навести місць відвантаження продукції (місцезнаходження складу продавця), як і не зміг навести переліку відповідальних осіб, які забезпечували виконання зазначених вище договорів.
Наданий при цьому третьою особою під час розгляду справи лист від 23.08.2013 р. № 1 містить загальні відомості та не містить конкретизованих відомостей щодо наявності у контрагента матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не містить інформації щодо місць відвантаження продукції, адрес складів, ідентифікації осіб, у яких третьою особою придбавалась продукція для подальшої поставки позивачу, ідентифікації транспортних організацій та транспортних засобів, задіяних для здійснення перевезення. Третьою особою також не надано доказів того, що її представники зверталися до органів СБУ з приводу отримання копій документів, доказів відмови у їх наданні та доказів вилучення оригіналів документів без залишення копій документів.
Окрім того, з урахуванням наведених вище положень Правил перевезення, слід зазначити, що під час розгляду справи позивачем надано ТТН, які, однак, не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження перевезення товару, його поставки, тобто на підтвердження виконання спірних операцій.
Зокрема, автопідприємством у цих ТТН визначено ТОВ «Сан Транс» . Однак, ТТН не містять жодних підписів, відміток, штампів та печаток, здійснених від імені цього товариства. Під час розгляду справи не надано транспортних угод між цим підприємством з позивачем або з постачальником.
В цих ТТН не відображено: адреси відвантаження, номерів подорожніх листів до яких оформлено ТТН, жодного прізвища осіб біля наявних у ТТН підписів у графах «відпуск дозволив директор», «вантаж одержав». ТТН не містять відомостей про реквізити довіреностей на отримання матеріальних цінностей, відомостей про вантажно-розвантажувальні операції. Зазначені ТТН у той же час містять відтиск печатки ТОВ «Автопартнерс» , зв'язку якого із зазначеними ТТН або спірними операціями під час розгляду справи не встановлено. Зазначені ТТН не супроводжуються обов'язковими для перевезення подорожніми/дорожніми листами (відомостями в графах ТТН щодо них), доказів наявності яких не надано під час розгляду справи.
Виходячи з наведеного, надані ТТН не можуть бути прийняті судом в якості юридично значимих документів на підтвердження здійснення перевезення та поставки товару.
Щодо відображення операцій із зазначеним контрагентом в бухгалтерському обліку , слід зазначити, що згідно картки рахунку 3772 та оборотно-сальдової відомості відображено операції за договором № ДГ-0004546 від 17.01.2012 р., який ні під час перевірки, ні під час розгляду справи на підтвердження наявності документів, які підтверджують дані обліку, не надавався , хоча під час розгляду справи було звернуто увагу позивача на наявність таких відомостей в бух.обліку та відсутність наведених документів на підтвердження даних обліку.
Відтак, в даному випадку суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій зазначеним контрагентом на користь позивача, враховуючи недоведеність наявності у контрагента відповідних товарних та матеріально-технічних ресурсів, враховуючи відсутність належного документального підтвердження щодо перевезення продукції, а також відсутність належним чином оформлених інших вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. угод, реквізити яких визначено у бухгалтерському обліку, та, відповідно, підтверджують їх виконання.
В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи з вищенаведеного, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Виходячи з наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування.
Надані позивачем та третьою особою матеріали та наведені ними доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.
При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.
Окрім того, в контексті наведених вище висновків суд також враховує, що надані позивачем матеріали щодо використання у своїй діяльності кубових ємностей, самі по собі не є підтвердженням того, що ці ємності поставлялися на адресу позивача саме зазначеним контрагентом. Наведені вище матеріали не містять будь-яких відомостей, які б пов'язували використані позивачем ємності з контрагентом за спірними операціями.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ГК-Торговий Дім» (третій епізод ), слід зазначити наступне.
Між позивачем та ТОВ «ГК-Торговий Дім» (продавець) підписано договір № 12/0301-12-К на поставку кубових ємностей. За договором продавець зобов'язаний організувати відвантаження та надати ТТН. Поставка здійснюється у с. Рогозів Бориспільського району.
Наведене, відповідно, зумовлює наявність у контрагента відповідних ресурсів товарів (на власному складі або угоди на поставку йому таких товарів) та, крім іншого, необхідність забезпечення перевезення товару власним або орендованим транспортом, що супроводжується оформленням товарно-супроводжуючими документами.
У той же час, під час розгляду справи не встановлено та не надано доказів наявності у контрагента: ресурсів товарів для їх постачання позивачу, а саме: документально підтверджених відомостей щодо наявності у контрагента (у періоди оформлення операцій з позивачем) ресурсу (товару) на складі та не встановлено наявності укладених цим контрагентом угод на придбання зазначеного товару у інших осіб для цілей подальшої поставки позивачу; наявності складських ресурсів; наявності навантажувально-розвантажувальної техніки для забезпечення відвантаження продукції.
Наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою.
Слід додати, що позивач також не зміг навести місць відвантаження продукції (місцезнаходження складу продавця), як і не зміг навести переліку відповідальних осіб, які забезпечували виконання зазначених вище договорів.
Наданий при цьому третьою особою під час розгляду справи лист від 23.08.2013 р. № 23/08 містить загальні відомості та не містить конкретизованих відомостей щодо наявності у контрагента матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не містить інформації щодо місць відвантаження продукції, адрес складів, ідентифікації осіб, у яких третьою особою придбавалась продукція для подальшої поставки позивачу, ідентифікації транспортних організацій та транспортних засобів, задіяних для здійснення перевезення. Третьою особою також не надано доказів того, що її представники зверталися до органів СБУ з приводу отримання копій документів, доказів відмови у їх наданні та доказів вилучення оригіналів документів без залишення копій документів.
Як зазначено вище, за період з 20.07.2011 р. по 01.03.2012 р., тобто за період, який охоплює період оформлення спірних операцій з цим контрагентом, ним не подавались декларації з податку на прибуток а відтак вбачається, що контрагентом не декларувались витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності, утриманням основних засобів, трудових ресурсів, та, відповідно, не декларувалась наявність цих ресурсів, які є необхідними для провадження господарської діяльності.
У той же час, з урахуванням наведених вище положень Правил перевезення, слід зазначити, що під час розгляду справи позивачем надано ТТН, які, однак, не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження перевезення товару, його поставки, тобто на підтвердження виконання спірних операцій.
Зокрема, автопідприємством у цих ТТН визначено ТОВ «Сан Транс» . Однак, ТТН не містять жодних підписів, відміток, штампів та печаток, здійснених від імені цього товариства. Під час розгляду справи не надано транспортних угод між цим підприємством з позивачем або з постачальником.
В цих ТТН не відображено: адреси відвантаження, номерів подорожніх листів до яких оформлено ТТН, жодного прізвища осіб біля наявних у ТТН підписів у графах «відпуск дозволив директор», «вантаж одержав». ТТН не містять відомостей про реквізити довіреностей на отримання матеріальних цінностей, відомостей про вантажно-розвантажувальні операції. Зазначені ТТН у той же час містять відтиск печатки ТОВ «СВ Транс Інвест» , зв'язку якого із зазначеними ТТН або спірними операціями під час розгляду справи не встановлено. Зазначені ТТН не супроводжуються обов'язковими для перевезення подорожніми/дорожніми листами (відомостями в графах ТТН щодо них), доказів наявності яких не надано під час розгляду справи.
Виходячи з наведеного, надані ТТН не можуть бути прийняті судом в якості юридично значимого документу на підтвердження здійснення перевезення та поставки товару.
Щодо відображення операцій із зазначеним контрагентом в бухгалтерському обліку, слід зазначити, що згідно картки рахунку 3772 та оборотно-сальдової відомості відображено операції за договором № ДГ-0000070 від 17.01.2012 р. , який ні під час перевірки, ні під час розгляду справи на підтвердження наявності документів, які підтверджують дані обліку, не надавався, хоча під час розгляду справи було звернуто увагу позивача на наявність таких відомостей в бух.обліку та відсутність наведених документів на підтвердження даних обліку.
Відтак, в даному випадку суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій зазначеним контрагентом на користь позивача, враховуючи недоведеність наявності у контрагента відповідних товарних та матеріально-технічних ресурсів, враховуючи відсутність належного документального підтвердження щодо перевезення продукції, а також відсутність належним чином оформлених інших вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. угод, реквізити яких визначено у бухгалтерському обліку, та, відповідно, підтверджують їх виконання.
В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи з вищенаведеного, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Виходячи з наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування.
При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.
Окрім того, в контексті наведених вище висновків суд також враховує, що надані позивачем матеріали щодо використання у своїй діяльності кубових ємностей, самі по собі не є підтвердженням того, що ці ємності поставлялися на адресу позивача саме зазначеним контрагентом. Наведені вище матеріали не містять будь-яких відомостей, які б пов'язували використані позивачем ємності з контрагентом за спірними операціями.
Надані позивачем та третьою особою матеріали та наведені ними доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.
Щодо взаємовідносин позивача з Адвокатським об'єднанням «Арцінгер» (четвертий епізод ) слід зазначити, що претензії ДПІ зводяться до того, що під час перевірки позивачем не надані відповідні звіти та інші первинні документи, що дають можливість підтвердити факт отримання юридичних послуг та їх використання в фінансово-господарській діяльності позивача.
В контексті наведеного слід зазначити, що відповідні податкові вигоди сформовані з урахуванням актів про надання юридичних послуг від 31.08.2011 р. на суму 68178,32 грн. з ПДВ - 11363,05 грн., а також акту від 23.08.2012 р. на суму 149 162,90 грн. з ПДВ - 24860,48 грн.
Беручи до уваги, що податкові накладні видані за договором № 1227/02 , в контексті наведеного слід зазначити, що умовами договору 1227/02 від 26.05.2011 р . про надання юридичних послуг передбачено, зокрема: надання консультацій, підготовка меморандумів та юридичних висновків; підготовка проектів договорів, контрактів, установчих документів, позовних та інших заяв, скарг, клопотань; представництво в судах; надання інших послуг правового характеру.
Згідно з п. 2.3. договору конкретні умови, предмет та обсяг послуг вказуються у додатках .
Згідно з п. 4.1. договору до рахунків за надання послуг має додаватися Звіт в якому зазначається : дата, ім'я працівника, який надав послугу, описання кожної послуги, кількість часу, що був затрачений на надання послуг, погодинна ставка кожного працівника, сума витрат виконавця (якщо є).
Згідно з п. 4.2. договору після оплати сторони підписують акт прийому-передачі .
У згаданих вище актах від 31.08.20 11 р. (складений на підставі рахунку № 1227/02-1 від 01.08.20 11 р.) та від 23. 08 .20 12 р. (складений на підставі рахунку № 1227/06-1 від 01.06.20 12 р.) вбачається загальне та не деталізоване визначення про надання юридичних послуг.
Під час розгляду справи позивачем надано «Деталізація суми по рахунку» (у Євро ) щодо послуг, виконання яких датовано періодом з квітня 2012 р. - по 17.05.2012 р., де зазначено про здійснення: аналізу щодо належності хімічного терміналу до особливо небезпечних об'єктів; аналізу та опису в звіті по комплексній юридичній перевірці процедури руйнування, реконструкції та капітального ремонту складу; перевірки переліку документів; перевірки земельної ділянки та будівлі, опитування службовців; коригування запиту документів для юридичного аудиту у зв'язку з місцевою перевіркою нерухомості та опитування службовців, внесення змін в доручення на отримання документів; аналіз наданих документів та підготовка проекту юридичного аудиту щодо земельних питань; зустріч з головою Яготинської міськради, бесіду з службовцями, отримання додаткових документів; підготовку проекту юридичного аудиту щодо земельних питань; перегляд документів на право власності земельної ділянки та складу; підготовка заяви меру Яготинської міськради; підготовка реєстру; підготовка листів.
Проте , під час розгляду справи не надано документально підтверджених відомостей щодо належності зазначеної Деталізації (за період квітня-травня 2012 р. ), складеної із визначенням цін у Євро, до акту від 23.08.2012 р. Зазначена деталізація взагалі не містить посилання на договір та не містить будь-яких відомостей, які б пов'язували цю Деталізацію з актом від 23.08.2012 р .
При цьому, відносно визначених у цьому акті послуг, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано передбачених договором: рахунків, Звітів , які за договором є додатками до рахунків. У той же час, під час розгляду справи позивачу ставилось питання про повноту наданих документів , які передбачені договором та супроводжують його виконання, відносно чого позивачем зазначено про надання всіх наявних документів.
За інший період та щодо надання послуг на суму 68 178,32 грн. Звіт, рахунок також не надані.
Не надано і доказів подання рахунків та додатків до них у формі Звітів відповідачу під час перевірки або ж відмови ДПІ у прийнятті цих документів , у зв'язку з чим та на підставі п. 44.6. ПК України ці документи вважаються такими, що були відсутні у платника податків на час складення такої звітності. Не надано доказів подання цих документів, зазначених в Акті як відсутні, у порядку п. 44.7. ПК України.
При цьому, під час розгляду справи не надано додаткових угод щодо визначення конкретних умов, предмету та обсягу послуг, як-то передбачено договором .
Позивачем надано копії додаткових угод № 2 та № 3 від 19.12.2012 р., які є додатками до іншого договору № 1227/03 від 19.12.2012 р., а отже вони не стосуються оформлення замовлень відповідно до вищезгаданих актів від 31.08.2011 р. та від 23.08.2012 р. та не можуть вважатися деталізованим замовленням на виконання послуг, зазначених в актах, а отже і документами, які розкривають зміст та обсяг операцій, зазначених в актах.
Під час розгляду справи також не надано будь-яких результатів робіт/послуг, обумовлених у загальних положеннях договору, як-то: листів, проектів договорів, юридичних висновків, претензій, позовів, тощо, хоча ці матеріали витребовувались у позивача відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачем надано (том 6) певні матеріали, які не підписані з боку контрагента та складені іноземною мовою, без перекладу, що вказує на недотримання вимог ч. 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», відповідного до якої сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази , викладені державною мовою. Наведене, у свою чергу, за відсутності також вищезгаданих додатків до угоди, рахунків та звітів, не дає підстав вважати зазначені матеріалами підтвердженням виконання робіт / надання послуг за договором.
Щодо відображення операцій із зазначеним контрагентом в бухгалтерському обліку слід зазначити, що згідно картки рахунку 3772 та оборотно-сальдової відомості відображено операції за договорами № ДГ-0000478 та № ДГ-0004400 від 01.08.2011 р ., які ні під час перевірки, ні під час розгляду справи на підтвердження наявності документів, які підтверджують дані обліку, не надавалися , що вказує на не підтвердження даних бух.обліку на підставі якого формуються дані податкового обліку.
При цьому, відносно змісту актів, на підставі яких формувалися спірні суми податкових вигод за відносинами із зазначеним контрагентом, та їх юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, враховуючи відсутність належних до цих актів деталізованих рахунків та Звітів, слід зазначити, що надані позивачем акти не містять будь-якої деталізації наданих послуг, не розкривають зміст та обсяг господарських операцій .
В контексті застосування наведених вище норм законодавства Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561) визначив наступну правову позицію . Так, згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає ВАС України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як надалі зазначає ВАС України, щодо придбання послуг ….., вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все , конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг . Виходячи з вищезгаданої правової позиції ВАС України, первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом , не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.
В даному випадку, як приходить до висновку суд, надані під час розгляду справи акти не містять деталізації/конкретизації послуг, не розкривають зміст та обсяг операцій, а отже, як такі, що мають невизначену деталізацією номенклатуру поставки послуг, не можуть враховуватись як юридично значимі документи для цілей формування спірних сум податкових вигод.
Виходячи з наведеного та беручи до уваги відсутність інших відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання послуг такого роду, у т.ч. відсутність відображених в бух.обліку угод, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків ДПІ відносно оцінки взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом щодо безпідставності формування спірних сум податкових вигод за відносинами із зазначеним контрагентом, висновок щодо чого зумовлюється відсутністю належних документальних підтверджень виконання спірних операцій.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Браво Солюшн» (п'ятий епізод ), слід зазначити, що між зазначеними особами підписано договір № 09-ПП-2012 від 26.03.2012 р. відповідно до якого виконавець за завданням (заявкою ) замовника надавати послуги по вивченню ринку праці та цільовому пошуку, оцінці та відбору кандидатів на посади.
Згідно з п. 2.1.2. договору виконавець повинен надати резюме та відзиви на кандидатів на заявлену вакансію відповідно до заявок.
Крім того, виконавець зобов'язаний організувати співбесіди з кандидатом.
Згідно з п. 2.2.5. договору передбачено надання замовником виконавцю після співбесіди з кандидатом письмового повідомлення про згоду про найм кандидата або про відмову.
Акт має містити відомості щодо прийнятого на роботу кандидата (п. 4.2.).
Як зазначено вище, сторонами підписано акти здачі-робіт від 10.01.2011 р. на суму 10 000 грн. (без ПДВ), від 01.06.2011 р. на суму 7 000 грн. (без ПДВ), від 01.06.2012 р. на суму 49 000 грн. без ПДВ.
В актах зазначено про виконання послуг по підбору персоналу.
У звіті виконавця на адресу замовника від 01.06.2012 р. до акту № 08-ПП-2012 від 01.06.2012 р. на суму 49 000 грн. зазначено про прийняття позивачем на роботу ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
У звіті до акту від 01.06.2012 р . № 12-ПП-2011 р. на суму 7000 грн. зазначено про прийняття позивачем на роботу ОСОБА_13
У звіті від 10.01.2011 р. на суму 10 000 грн. (до договору № 22-ПП-2010 від 16.10.2010 р., який до матеріалів справи не надано ) зазначено про прийняття позивачем на роботу ОСОБА_14
Зазначені звіти не містять прізвищ інших осіб , щодо яких позивачем надано інші накази про прийняття на роботу, на які (накази) сторони угоди посилаються в обґрунтування того, що ці особи прийняті на роботу внаслідок підбору персоналу контрагентом позивача .
Під час розгляду справи надано накази про прийняття на роботу: ОСОБА_10 з 01.06.2012 р. та про припинення трудового договору з 19.06.2012 р., ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 ОСОБА_13
Виходячи із специфіки та звичайної ділової практики, виконання обумовлених робіт/надання послуг зазвичай супроводжується складанням робочої/аналітичної документації, яка відображає хід пошуку кандидатів, відомості про потенційних кандидатів, отриманням від кандидатів резюме, відомості про співбесіди, документально підтверджених відомостей про освіту, кваліфікацію, досвід роботи.
У той же час, щодо наявності такої робочої/аналітичної інформації з боку позивача від імені контрагента надано роздруківки із найменуванням «звіт» менеджера (ОСОБА_16) на адресу директора ТОВ «Браво-Солюшн» про хід пошуку кандидатів, які не підписані цим менеджером, а отже вони не можуть вважатися тією первинною робочою/аналітичною інформацією, яка підтверджує фактичне здійснення дій по пошуку персоналу.
При цьому, під час розгляду справи та на підтвердження надання послуг з підбору персоналу контрагентом позивача не надано передбачених договором та звичайною діловою практикою підписаних кандидатами резюме, документально підтверджених відомостей про їх освіту та кваліфікацію, досвід роботи, а також документально підтверджених відомостей про проведення співбесід із кандидатами, повідомлень виконавця на адресу замовника щодо погодження на прийняття певних осіб на роботу.
Тобто, за відносинами із зазначеним контрагентом не надано тих базових робочих документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують фактичне виконання послуг по пошуку персоналу та розкривають зміст та обсяг наданих послуг, у зв'язку з чим надані позивачем акти та звіти виконавця не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують фактичне виконання послуг.
Щодо відображення операцій із зазначеним контрагентом в бухгалтерському обліку, слід зазначити, що згідно картки рахунку 3772 та оборотно-сальдової відомості відображено операції за договорами № ДГ-0000019 від 10.01.2011 р., ДГ-0000364 від 01.04.2012 р. , які ні під час перевірки, ні під час розгляду справи на підтвердження наявності документів, які підтверджують дані обліку, не надавалися , що вказує на не підтвердження даних бух.обліку на підставі якого формуються дані податкового обліку.
Відтак, в даному випадку не доведено фактичного виконання контрагентом позивача послуг по підбору персоналу, висновок щодо чого зумовлюється відсутністю належних документальних підтверджень фактичного виконання спірних операцій, а отже не доведено наявності підстав для формування спірних сум податкових вигод за відносинами з позивачем, що у свою чергу вказує на законність та обґрунтованість висновків ДПІ, викладених в Акті перевірки щодо оцінки взаємовідносин позивача із вищезгаданим контрагентом.
При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.
Окремо слід додати, що під час розгляду справи не доведено і наявності розумних економічних причин здійснення зазначених вище витрат у розмірі 49 000 грн. у зв'язку з оформленням, як зазначають сторони, - пошуку 3-х осіб, які до того ж через 18 днів були звільнені , а відтак і не доведено здійснення цих витрат для цілей використання спірних операцій у господарській діяльності позивача та, відповідно, не доведено наявності підстав для формування спірних сум податкових вигод за цим епізодом.
Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_17 (шостий епізод), слід зазначити, що між позивачем та ФОП ОСОБА_17 укладено договір № 1 від 11.07.2012 р., відповідно до умов якого обумовлювалось надання зазначеним контрагентом послуг: консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги замовнику з питань організації бізнес-процесів та інших послуг, визначених у п. 1.1. зазначеного договору.
Договором (п. 2.2.2.) передбачено формування запитів щодо надання послуг.
Згідно з п. 2.4. договору обсяг послуг виконавця, наданих замовнику, визначається згідно актів.
В акті від 20.09.2012 р. зазначено про надання позивачу робіт/послуг на суму 26700 грн.
До акту наданий Звіт, в якому зазначено, що контрагент виконав роботи: з виявлення простроченої ДЗ у замовника; робота з базою даних клієнтів в розрізі простроченої ДЗ; щоденного контролю за надходженням засобів; впровадженням алгоритму для розрахунку штрафних санкцій по клієнтам, які мають ПДЗ; складання щотижневого реєстру по заборгованості первинної документації, щодо відсутності оригіналів договорів, по доп. Угодам до договорів; розробка алгоритму для розрахунку курсової різниці у випадку девальвації валюти У звіті зазначено, що при формуванні звіту ПДЗ, по клієнтам, які мають заборгованість більше своєї відстрочки більше 30 днів, контрагент бере на контроль та телефонує їм. Як правило, зазначено у звіті, клієнт надає графік оплат. Зазначено про результати переговорів та зустрічей з клієнтом ТОВ «Рокосброк» - з 01.10.2012 р. буде підписано додаткову угоду, встановив новий товарний ліміт 1 100 000 грн.
Аналогічним чином оформлені і інші акти, зазначені в Акті перевірки, до яких надано звіти аналогічного характеру.
Проте, в контексті визначених у звітах видів та обсягів робіт, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано : обумовлених договором запитів щодо виконання певних конкретних послуг; документально підтверджених відомостей щодо наявності у спірні періоди у позивача простроченої ДЗ відносно якої, як зазначено в актах, контрагент вчиняв певні дії; документально підтверджених відомостей щодо наявності бази даних клієнтів у розрізі простроченої ДЗ, відносно яких контрагент надавав послуги; контрольних відомостей щодо руху засобів, про що зазначено у звітах; реєстрів по заборгованості первинної документації, про складання якого йдеться у п. 2 звіту; доказів розробки алгоритму для розрахунку курсової різниці; документальних відомостей щодо проведення контрагентом ревізії первинної документації; участі при відвантаження продукції (в контексті виконання послуг з перевірки наявності повного пакету документів при здійсненні відвантаження); протоколу зборів зустрічі з ТОВ «Техноком» (звіт за період з 11.07.2012 р.).
Під час розгляду справи також не надано: доказів підписання за результатами проведених з клієнтами позивача переговорів, про які йдеться у звітах, певних угод (про необхідність документального оформлення яких йдеться у п. 4 звіту за період з 01.08.2012 р.) та не надано доказів видачі контрагенту доручення на представництво інтересів позивача перед клієнтами позивача.
Тобто, під час розгляду справи не надано тих відомостей та доказів на їх підтвердження, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду та підтверджують їх виконання.
Щодо відображення операцій із зазначеним контрагентом в бухгалтерському обліку, слід зазначити, що згідно картки рахунку 3772 та оборотно-сальдової відомості відображено операції за договором № ДГ-0000456 від 01.08.2011 р., який ні під час перевірки, ні під час розгляду справи на підтвердження наявності документів, які підтверджують дані обліку, не надавався , що вказує на не підтвердження даних бух.обліку на підставі якого формуються дані податкового обліку.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків ДПІ, викладених в Акті перевірки відносно взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом, висновок щодо чого зумовлюється відсутністю належних документальних підтверджень виконання спірних операцій, а отже позивачем під час розгляду справи не доведено наявності передбачених законом обставин і підстав, з якими пов'язується правомірне формування спірних сум податкових вигод.
При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.
Щодо взаємовідносин позивача з компанією «Телко ОЮ» (Фінляндія) (сьомий епізод) та висновків ДПІ відносно в контексті наведеного, слід зазначити наступне.
Між позивачем (замовник) та компанією «Телко ОЮ» («Telko OY») (виконавець) підписано договір надання послуг № 06-UA від 01.12.2011 р., відповідно до якого виконавець надає позивачу консультативні послуги, а також інші послуги, які надаються замовнику на його вимогу, а саме: консультації руху фінансових ресурсів та регулювання фінансових відносин, які виникають між замовником та іншими особами в умовах ринку, в цілях найбільш ефективного використання ресурсів замовника у процесі виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг) та отримання прибутку; забезпечення розробки фінансової стратегії замовника та його фінансової стійкості; розробка проектів перспективних та поточних фінансових планів, прогнозних балансів та бюджетів грошових коштів; забезпечення доведення затверджених фінансових показників до підрозділів підприємства; організація діяльності по розрахунку прибутку та податку на прибуток, а також інших консультативних послуг відповідно до положень підпунктів пункту 2.1. зазначеного договору.
Пунктом 5.1. передбачено виставлення рахунків поквартально після надання послуг та підписання акту приймання.
У п. 6.2. договору зазначено, що послуги, які надаються за даним договором , носять виключно консультативний характер .
Згідно з додатком № 1 від 31.12.2011 р. до зазначеного договору, оформленого актом виконаних робіт № 1 , виконавець надав послуги по організації та супроводженню діяльності замовника: (1) керував плануванням фінансових потоків, прогнозних балансів та бюджетів грошових засобів замовника на 2012 рік; (2) приймав участь у підготовці проектів планів реалізації товарів, плануванні собівартості товару та рентабельності підприємства в цілому. Вартість складає 664 Євро.
Згідно з додатком № 2 від 30.06.2012 р. до договору, оформленого актом № 2, замовник: забезпечив розробку фінансової стратегії замовника та його фінансової стійкості; здійснив політику управління активами, визначив оптимальну структуру активів, підготував пропозиції по заміні, ліквідації активів; організував розробку нормативів оборотних засобів та заходів по прискоренню їх оборотності; проаналізував фінансово господарську діяльність замовника; здійснив контроль над виконанням фінансового плану та бюджету. Вартість послуг склала 11000 Євро.
Згідно з додатком № 3 від 30.09.2012 р. до договору, оформленого актом виконаних робіт № 3, виконавець: організував управління руху фінансових ресурсів замовника; аналізував фінансово-господарську діяльність замовника; визначив джерела фінансування виробничо-господарської діяльності замовника; провів дослідження та аналіз фінансових ринків; забезпечив контроль над своєчасним надходженням доходів. Вартість послуг склала 5500 Євро.
Позивачем не заперечується, що нерезидент не зареєстрований платником ПДВ.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 185.1. ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг , місце постачання яких розташоване на митній території України , відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до приписів підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 ПК України місцем постачання наступних послуг: консультаційних , інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Статтею 208 ПК України встановлено правила оподаткування, відповідно до яких у разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку, послуг, місце постачання яких вважається митна територія України , особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі - резиденту.
Так, якщо нерезидент надає послуги, визначені в підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу, резиденту - юридичній особі, зареєстрованій платником податку на додану вартість, то такий отримувач послуг нараховує податок за основною ставкою, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку (при цьому, податкова накладна складається в одному примірнику і залишається в платника податку) та включає її до податкового зобов'язання відповідного звітного (податкового) періоду. В наступному звітному періоді зазначена сума податку може бути віднесена до податкового кредиту, за умови виконання вимог, визначених статтею 198 ПК України.
В контексті наведеного слід додати, що відповідно до п. 187.8. ПК України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Відтак, оскільки в даному випадку нерезидентом, який не є платником податку, резиденту України надано вищезгадані послуги, які підпадають під визначення послуг, зазначених у п/п. "в" п. 186.3 ПК України та місцем постачання яких вважається митна територія України, позивач був зобов'язаний нарахувати ПДВ та включити до податкового зобов'язання відповідного звітного періоду за правилом першої події, якою в даному випадку є оформлення актів, однак не виконав наведених вище приписів ПК України, у зв'язку з чим висновки ДПІ щодо нарахування податкових зобов'язань за цим епізодом є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що спірні рішення за всіма визначеними в Акті перевірки епізодами є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а відтак суд не вбачає підстав для їх скасування, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову та у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна» (код з ЄДР 32856918; адреса 04128, м. Київ, вул. Стеценко, 19 кв. 68) - відмовити повністю .
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 11.09.2013 р.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.09.2013 |
Оприлюднено | 13.09.2013 |
Номер документу | 33433268 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Кармазін О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні