Постанова

від 25.03.2014 по справі 826/4201/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4201/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, треті особи: ПП «Вєнсан», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «ГК-Торговий Дім», Адвокатське об'єднання «Арцінгер», ТОВ «Браво Солюшн», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ТОВ «Телко Україна» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, треті особи: ПП «Вєнсан», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «ГК-Торговий Дім», Адвокатське об'єднання «Арцінгер», ТОВ «Браво Солюшн», фізична особа-підприємець ОСОБА_2, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.03.2013 року № 0003612220, № 0003602220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що спірні рішення за всіма визначеними в Акті перевірки епізодами є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а відтак суд не вбачає підстав для скасування податкових повідомлень - рішень.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду про повне задоволення адміністративного позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновки, викладені в Акті податкової перевірки від 27.02.2013 року, що стали підставою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень - рішень, з якими погодився суд першої інстанції, є необґрунтованими та неправомірними, а постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Телко Україна» (код з ЄДР 32856918). За результатами перевірки складено акт перевірки від 27.02.2013 р. № 566/2220/32856918 (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.03.2013 року:

- № 0003612220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 262 411 грн. за основним платежем та на 65603 грн. за штрафними санкціями;

- № 0003602220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 253 710 грн. за основним платежем та на 44 832 грн. за штрафними санкціями.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва необґрунтовано погодився з висновком податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, які базуються на твердженні щодо безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Вєнсан», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «ГК-Торговий Дім», Адвокатське об'єднання «Арцінгер», ТОВ «Браво Солюшн», ФОП ОСОБА_2, які, як вказує податковий орган, мають ознаки фіктивного підприємства, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до абзацу першого підпункту 7.2.6 п. 7.2 та підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон про прибуток) валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1. Закону про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На думку колегії суду, податковий орган, а також і суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги надані позивачем первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за взаємовідносинами позивача з ПП «Вєнсан», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «ГК-Торговий Дім», Адвокатське об'єднання «Арцінгер», ТОВ «Браво Солюшн», ФОП ОСОБА_2, оскільки надані позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Вєнсан» укладено договір купівлі - продажу № 12/0110-10К від 01.10.2010року, на підтвердження реальності якого позивачем було надано, як і під час перевірки так і під час судового розгляду справи, належним чином оформлені рахунки-фактури, податкові

накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі та банківські виписки.

Між позивачем та TOB «Форганг ГМБХ було укладено договір купівлі - продажу № 12/0111-11К від 01.11.2011 року, на підтвердження реальності якого позивачем було надано, як і під час перевірки так і під час судового розгляду справи, належним чином оформлені рахунки - фактури, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому - передачі та банківській виписки.

Між позивачем та TOB «ГК-Торговий Дім» було укладено договір купівлі - продажу № 12/0301-12К від 03.01.2012 року, на підтвердження реальності якого позивачем було надано, як і під час перевірки так і під час судового розгляду справи, належним чином оформлені рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі та банківські виписки.

Між позивачем та АО «Арцінгер» укладено договір № 1227/02 від 26.05.2011 року про надання юридичних послуг, на підтвердження реальності якого позивачем було надано, як і під час перевірки так і під час судового розгляду справи, належним чином оформлені акти про надання юридичних послуг від 31.08.2011 року, від 23.08.2012 року з додатками, які містять перелік робіт проведених АО «Арцінгер» у зв'язку із запланованою купівлею позивачем земельної ділянки, податкові накладні та банківські виписки.

Між позивачем та ТОВ «Браво-Солюшн» укладено договори № 18-ПП-2011 від 24.03.2011 року, № 09-ПП-2012 від 26.03.2012 року про надання послуг по пошуку і підбору персоналу, на підтвердження реальності яких позивачем було надано, як і під час перевірки так і під час судового розгляду справи, належним чином оформлені акти здачі-приймання робіт, звіт по проведеній роботи по пошуку кандидатів на вакансію менеджера по продажу полімерної сировини для компанії від 10.01.2011 року, звіт про проведені роботи по пошуку кандидатів на вакансію менеджер по продажу хімічної сировини від 01.06.2011 року, звіт про проведені роботи по пошуку кандидатів на вакансії: менеджери по продажу промислової хімії 2 претенденти, менеджер по роботі з митницею 1 претендент від 01.06.2012 року, банківські виписки.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 1 від 11.07.2012 року про надання послуг, на підтвердження реальності якого позивачем було надано, як і під час перевірки так і під час судового розгляду справи, належним чином оформлені акти прийняття - передання виконаних робіт, звіти про проведення робіт, що включали роботу з документацією, клієнтами, менеджерами, банківські виписки.

Крім того, між позивачем та Компанією «Телко ОЮ» було укладено договір про оплатне надання послуг 06-UA від 01.12.2011 року, яким передбачено, що компанія-нерезидент має надавати консультаційні та інші послуги, що надаються замовнику на його вимогу. Перелік послуг, наведений у додатках до Договору 06-UA від 01.12.2011 року (де викладені також акти виконаних робіт) містить вичерпний опис наданих послуг, не усі з яких мають консультаційний характер.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, щодо того, що на відміну від консультаційних послуг, місцем надання яких вважається місце реєстрації замовника таких послуг як суб'єкта господарської діяльності, «інші» послуги можуть включати в себе широкий спектр послуг, що можуть і не бути зазначеними у п.п. 186.2 та 186.3. ст. 186 ПК України, а отже можуть оподатковуватися за місцем постачання послуг, в той час як відповідачем у справі не було приділено достатньої уваги сутності наданих позивачеві Компанією «Телко ОЮ» послуг.

При цьому, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не наведено жодних доказів на підтвердження наявності при укладенні сторонами господарських договорів мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу як у позивача, так і в його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Окрім того, в Акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані повідомлення рішення, немає жодного посилання на вироки щодо посадових осіб TOB «Телко України» чи посадових осіб його контрагентів, тобто недоведеною є вина цих осіб, що має своє вираження у намірі вчинити злочин проти публічного порядку.

Також, колегія суддів наголошує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 вересня 2013 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, треті особи: ПП «Вєнсан», ТОВ «Форганг ГМБХ», ТОВ «ГК-Торговий Дім», Адвокатське об'єднання «Арцінгер», ТОВ «Браво Солюшн», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.03.2013 року № 0003612220, № 0003602220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» судовий збір к розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна грн.)

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 2 квітня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.