Постанова

від 11.09.2013 по справі 826/13079/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2013 року № 826/13079/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Артек» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Артек» (далі - позивач, ДП «Артек») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000041630.

В судовому засіданні 22.08.2013 здійснено заміну неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів міста Києва.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ДП «Артек» податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій із контрагентами ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт». Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на протоколи допиту в якості свідків директорів контрагентів позивача ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт» та інформацію з баз даних ДПС України, на підставі яких відповідач дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами. За таких обставин, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі направлення від 07.02.2013 № 1231/10/16-3-04, наказу від 06.02.2013 № 60 виданих керівником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Артек» (код ЄДРПОУ 24936048) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Негоціянт» (код ЄДРПОУ 38105955), ТОВ «Хаус-Кук» (код ЄДРПОУ 36856597) та ТОВ «Еліре» (код ЄДРПОУ 37265732) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2013 № 14/16-30/24936048 (далі - акт № 14/16-30/24936048), згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем пп. 14.1.1881 п. 14.1, ст. 14, п. 201.4, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ,п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 341 001,92 грн.

Позивач вважаючи протиправними та необґрунтованими зазначені висновки податкового органу, подав заперечення на акт перевірки № 14/16-30/24936048, за результатом розгляду яких відповідач листом від 14.03.2013 № 2442/10/16-3-04 про розгляд заперечення до акту перевірки повідомив позивача, що висновки акту перевірки є обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.

На підставі акту перевірки № 14/16-30/24936048 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2013 № 0000041630, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 511 502,88 грн., в т.ч. основний платіж - 341 001,92 грн., штрафні (фінансові) санкції - 170 500,96 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві № 940/10/12-1-03 від 12.06.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України № 7077/6/99-99-10-01-15 від 17.09.2013 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000041630 - без змін.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся відповідачем, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт», з якими було укладено ряд договорів, а саме:

Між ДП «Артек» (Сторона 2) та ТОВ «Хаус-Кук» (Сторона 1) було укладено наступні договори:

- Договір поставки № 11 від 03.09.2012 на загальну суму 492 674,98 грн.;

- Договір поставки № 12 від 01.10.2012 на загальну суму 855 460,61 грн.

Відповідно до умов вказаних договорів, Сторона 1 передає у власність Стороні 2 необхідні їй товари, в порядку і на умовах, що визначені цим Договором, а Сторона 2, в свою чергу, передає Стороні 1 необхідні їй товари в обмін на товари, поставлені Стороною 1.

Позивач на підтвердження виконання вказаних договорів надав копії наступних первинних документів: накладних, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару, книги обліку довіреностей, актів заліку взаємних вимог.

З аналізу переліченої первинної документації вбачається, що на виконання Договорів поставки № 11 від 03.09.2012 та № 12 від 01.10.2012 ДП «Артек» здійснювало постачання на адресу ТОВ «Хаус-Кук» фурнітури, комплектуючих та інших матеріалів для металопластикових виробів. В свою чергу ТОВ «Хаус-Кук» на виконання зазначених договорів здійснювало постачання позивачу дверних замків, віконних ручок, петель, опор та інших матеріалів для металопластикових виробів.

Згідно акту заліку взаємних вимог між ДП «Артек» та ТОВ «Хаус-Кук» від 30.09.2012 кожна із сторін Договору № 11 від 03.09.2012 поставила на адресу іншої сторони товар на загальну суму 492 674,98 грн. та сторонами були припинені грошові зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зобов'язання за Договором № 12 від 01.10.2012 на загальну суму 855 460,61 грн. були також припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою сторін, що підтверджується актом заліку взаємних вимог між ДП «Артек» та ТОВ «Хаус-Кук» від 31.10.2012, копія якого наявна в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Еліре», суд встановив, що з даним контрагентом були укладені наступні договори:

- Договір поставки № 02-09 від 01.09.2011 на загальну суму 801 433,39 грн.;

- Договір поставки № 03-10 від 03.10.2011 на загальну суму 602 489,80 грн.

Відповідно до умов вказаних договорів, ТОВ «Еліре» (Сторона 1) передає у власність ДП «Артек» (Сторона 2) необхідні їй товари, в порядку і на умовах, що визначені цим Договором, а Сторона 2, в свою чергу, передає Стороні 1 необхідні їй товари в обмін на товари, поставлені Стороною 1.

Позивач на підтвердження виконання вказаних договорів надав копії наступних первинних документів: накладних, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару, книги обліку довіреностей, актів заліку взаємних вимог.

З аналізу переліченої первинної документації вбачається, що на виконання Договорів поставки № 02-09 від 01.09.2011 та № 03-10 від 03.10.2011 ДП «Артек» здійснювало постачання на адресу ТОВ «Еліре» рам, стулок, розпірних рамок, тощо. В свою чергу ТОВ «Еліре» на виконання зазначених договорів здійснювало постачання позивачу щитків, механізмів, петель, кронштейнів та інших матеріалів для металопластикових виробів.

Згідно акту заліку взаємних вимог між ДП «Артек» та ТОВ «Еліре» від 30.09.2011 кожна із сторін Договору № 02-09 від 01.09.2011 поставила на адресу іншої сторони товар на загальну суму 801 433,39 грн. та сторонами були припинені грошові зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зобов'язання за Договором № 03-10 від 03.10.2011 на загальну суму 602 489,80 грн. були також припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою сторін, що підтверджується актом заліку взаємних вимог між ДП «Артек» та ТОВ «Еліре» від 31.10.2011, копія якого наявна в матеріалах справи.

Між ДП «Артек» (Сторона 2) та ТОВ «Негоціянт» (Сторона 1) було укладено Договір поставки № 09 від 01.08.2012 на загальну суму 697 875,90 грн.

Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «Негоціянт» (Сторона 1) передає у власність ДП «Артек» (Сторона 2) необхідні їй товари, в порядку і на умовах, що визначені цим Договором, а Сторона 2, в свою чергу, передає Стороні 1 необхідні їй товари в обмін на товари, поставлені Стороною 1.

Позивач на підтвердження виконання договору № 09 від 01.08.2012 надав копії наступних первинних документів: накладних, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання товару, книги обліку довіреностей, акту заліку взаємних вимог.

З аналізу переліченої первинної документації вбачається, що на виконання зазначеного договору ДП «Артек» здійснювало постачання на адресу ТОВ «Негоціянт» рам, штапиків, армування. В свою чергу ТОВ «Негоціянт» на виконання зазначеного договору здійснювало постачання позивачу дверних замків, кріплень, механізмів, петель, кронштейнів та інших матеріалів для металопластикових виробів.

Відповідно до акут заліку взаємних вимог між ДП «Артек» та ТОВ «Негоціянт» від 31.08.2012 кожна із сторін Договору № 09 від 01.08.2012 поставила на адресу іншої сторони товар на загальну суму 697 875,90 грн. та сторонами були припинені грошові зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно пояснень позивача, постачання товару здійснювалось транспортом, що належить на праві власності ДП «Артек», на підтвердження чого надав копії свідоцтв про реєстрацію вантажних транспортних засобів (Т. ІІІ а.с. 1-15), а також копії подорожніх листів (Т. ІІІ а.с. 16-24).

Позивач зазначив, що відвантаження, прийняття та зберігання товару відбувалось на орендованих ДП «Артек» складських приміщень, на підтвердження чого надав копії договорів оренди складських приміщень за період з 2009 року по 2013 рік, актів приймання-передачі прийняття майна в оренду (Т. ІІІ а.с. 25-118), банківських виписок про перерахування орендної плати (Т. IV а.с. 13-79).

Щодо подальшого використання товару, придбаного у ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт» представник позивача пояснив, що такий товар був реалізований контрагентам-покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів (накладних, податкових накладних, довіреностей, банківських виписок, договорів, вантажних митних декларацій, специфікацій) щодо продажу товару ТОВ «СПС Енерго», ДБК УС ВР України, ТОВ «Сигма», ТОВ «Саліт», ТОВ «Круг-Терм», ПАТ «Інтерресурси», ТОВ фірма «Никс-М», ТОВ «БВКК «Федорченко», ТОВ «Тандем-СК», СПД ОСОБА_2, ТОВ «Донпромсервіс-97», ТОВ «Акорд», ТОВ «Юнітрейд», ТОВ «Атлант-Плюс», ТОВ «Компанія СП», ТОВ «Стікон», ТОВ «Інтера Чернігів», ТОВ ф «Скорвідер авто» ЛТД, ТОВ «Вікра», ПП «АМТТ Трейд», ТОВ «Інтертрейдінвест», ПАТ «Індуктор», ПАТ «Завод скловиробів», ПП «Компанія РОС», ТОВ «Престиж Групп», ПП «Анрі», ТОВ «Меркурій-пласт» (Т. ІІІ а.с. 119-306).

Товар, який постачався контрагентам ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт», згідно пояснень представника позивача, був придбаний ДП «Артек» у ТОВ «Юнітрейд», Artec Fenstersysteme GmbH, ТОВ «Алютех-К», ТОВ «Егіда ПРО», ПП «Леопласт», на підтвердження чого позивачем надані копі вантажних митних декларацій, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних (Т. ІІ а.с. 151-255).

Відповідач, в обґрунтування правомірності висновків акту перевірки позивача № 14/16 30/24936048 щодо протиправного включення ДП «Артек» до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виданих контрагентами ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт», що призвело, на думку відповідача, до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 341 001,92 грн., посилався протоколи допитів в якості свідків директорів зазначених контрагентів позивача, а саме:

- протокол допиту свідка від 23.11.2012 громадянина ОСОБА_3, який дав показання, що за грошову винагороду став директором ТОВ «Негоціянт», фінансово-господарську діяльність від імені даного товариства не вів, податкову звітність не складав, статутний фонд не формував, рахунки у банківських установах не відкривав;

- протокол допиту свідка від 15.11.2012 громадянина ОСОБА_4, який дав показання, що придбав ТОВ «Хаус-Кук» через мережу Інтернет на прохання знайомої. Відношення до фінансово-господарської діяльності даного товариства не має, однак на прохання знайомої підписував якісь документи, зміст яких не пам'ятає та відкрив рахунки у банку;

- протокол допиту свідка від 25.12.2012 громадянина ОСОБА_5, який дав показання, що не має відношення до діяльності ТОВ «Еліре», так як вважає, що його обманув знайомий його покійного батька, який запропонував роботу, на що ОСОБА_5, дав згоду та надав копію паспорта і ідентифікаційного коду, однак пізніше йому сказали, що з працевлаштуванням не вдається;

- протокол допиту свідка від 21.01.2013 громадянина ОСОБА_6, який дав показання, що зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Еліре» з метою ведення комерційної діяльності та близько двох років назад передав у встановленому законом порядку громадянину ОСОБА_5 З того часу не має відношення до діяльності ТОВ «Еліре».

Також відповідач посилався на інформацію з баз даних Державної податкової служби України, згідно якої податковим органом не встановлено наявності у ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт» складських, офісних приміщень, автомобільного транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку про те, що відсутність трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, транспорту, сировини, торгівельних запасів свідчить про неможливість реального виконання умов договорів, а отже відсутність у зазначених контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним з ДП «Артек» договорам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, на думку відповідача, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт» створення правових наслідків, а тому укладені ними правочини є нікчемними.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо нікчемності правочинів, здійснених між позивачем та ТОВ «Інтелект Системс», з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Суд зазначає, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснення правочинів між ДП «Артек» та його контрагентами - ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре», ТОВ «Негоціянт».

Відповідач також не надав доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій з посиланням виключно на протоколи допиту свідків та інформацію з баз даних Державної податкової служби України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції позивача з ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання та укладання договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, контрагенти позивача - ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре» та ТОВ «Негоціянт» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та станом на дату розгляду даної адміністративної справи не перебувають в процесі припинення.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Негоціянт» було анульоване 17.04.2013, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Хаус-Кук» анульоване 15.01.2013, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Еліре» анульоване 13.03.2012, тобто на час вчинення правочинів дані товариства були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд встановив, що податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, видані ТОВ «Хаус-Кук», ТОВ «Еліре», ТОВ «Негоціянт» у відповідності з порядком, встановленим чинним на момент здійснення спірних господарських операцій законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами у розмірі 341 001,92 грн., а тому у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на зазначену суму та нарахування штрафних санкцій.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства «Артек» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2013 № 0000041630, прийняте Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) на користь Дочірнього підприємства «Артек» (код ЄДРПОУ 24936048) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський