Постанова

від 27.08.2013 по справі 826/10453/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2013 року 14:05 № 826/10453/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Роговський А.А., Слободян Д.Б.,

представника відповідача - Судакевич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Експо плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 року № 0000302280 та № 0000302280, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ел-Експо плюс» (далі - позивач, ТОВ «Ел-Експо плюс») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 року № 0000302280, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ел-Експо плюс» з податку на додану вартість на загальну суму 695 364, 00 грн., з яких 556 291,00 грн. - за основним платежем; 139073,00 грн. - за штрафними санкціями та № 0000302280, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ел - Експо плюс» з податку на прибуток на загальну суму 742 601,00 грн., з яких 594 081,00 грн. - за основним платежем; 148 520,00 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладений правочин мав реальний характер - товар поставлявся, послуги надавалися контрагентом у повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються первинними документами, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просить суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. За твердженнями податкового органу, господарські операції в дійсності мали безтоварний характер, а фінансово-господарські документи сторони склали з метою мінімізації податкових зобов'язань. Таким чином, укладений між позивачем та його контрагентом правочин, на думку податкового органу, є нікчемним і таким, що порушує інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Ел-Експо плюс» зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 11.06.2009 року та взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 36547 від 15.06.2009 року, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу начальника № 440 від 13.05.2013 року та пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ел-Експо плюс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1524/22-80/36531742 від 24.05.2013 року, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 565 791,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2012 року - 46838,00 грн., травень 2012 року -225502,00 грн., червень 2012 року - 64815,00 грн., липень 2012 року - 66667,00 грн., серпень 2012 року - 54228,00 грн., вересень 2012 року - 32500,00 грн., жовтень 2012 року - 25000,00 грн., листопад 2012 року - 40741,00 грн., грудень 2012 року - 9500,00 гри.;

п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 594 081,00 грн., в тому числі за II квартал 2012 року в сумі 354 014,00 грн., за III квартал 2012 року в сумі 161 063,00 грн., IV квартал 2012 року в сумі 79 004,00 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовані наявністю порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459), а саме податковим органом встановлено, що у ТОВ «БК «Палаццо» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у даного підприємства створення правових наслідків, які обумовлювались укладеним правочином, а видані ним первинні документи позивачу складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки № 441/22-2/35634872 від 08.05.2013 р., відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302280 від 12.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 695364,00 грн., з яких 556291,00 грн. - за основним платежем; 139073,00 грн. - за штрафними санкціями;

- № 0000302280 від 12.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 762 601,00 грн., з яких 594081,00 грн. - за основним платежем; 148520,00 грн. - за штрафними санкціями.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ел-Експо плюс» (Покупець) та ТОВ «БК «Палаццо» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 50 від 06.04.2012 року, відповідно до якого продавець доручає, а покупець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених у цьому договорі передати у власність покупця товар, матеріали та ін., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар за кількістю та ціною, що вказані в рахунку-фактурі.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вказаного Договору покупець зобов'язується своєчасно узгоджувати ескізи, макети, плани та технічні описи, строки монтажів тощо згідно з додатками до договору та протягом одного календарного дня з моменту отримання акту підписати акт здачі-прийняття робіт.

У відповідності до п.3.1 Договору вартість робіт та ціна на товар узгоджується сторонами, вказується в рахунку-факторі і є звичайною ціною на товар або послуги.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець оплачує рахунки-фактури продавцю шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Загальна сума договору складає вартість всіх товарів, послуг поставлених згідно видаткових накладних, актів виконаних робіт протягом дії цього договору.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем надано до суду оформлені ТОВ «БК «Палаццо» видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з квітня по грудень 2012 року: № БК-0000122, №0000123, №100, №101, №102, №81, №82, №46, №47, №51, №97, №98, №99, №100, №92, №91, №93, №88, №89, №89, №БК-0000065, №БК-0000066, №БК-0000075, №БК-0000076, №БК-0000087, №БК-0000131, №БК-0000130, №БК-0000088, №БК-0000132, №125, №123, №120, №121, №БК-0000111, №БК-0000110, №БК-0000112, №124, №БК-0000108, №БК-0000107, №БК-0000109, №122, №БК-0000045, №БК-0000044, №БК-0000043, №БК-0000042, №БК-0000029, №БК-0000026, №БК-0000029, №БК-0000027, №БК-0000025, №БК-0000021, №БК-0000020, №БК-0000035, №БК-0000023, №БК-0000034, №БК-0000032, №БК-0000031, №БК-0000033, №БК-00062, №БК-0000089, №БК-0000088, №БК-0000118, №БК-0000115, №БК-0000159, №БК-0000116, №БК-0000162, №БК-0000117, №БК-0000160, №БК-0000104, №БК-0000101, №100, №БК-000102, №БК-0000099, №БК-0000087, №БК-0000086, №БК-0000085, №БК-000063, №БК-0000059, №БК-0000061, №БК-0000058, №БК-0000060, №БК-0000019, №БК-0000018, №БК-0000017, №БК-0000016, №БК-0000062, №БК-0000063, №БК-0000035, №БК-0000034, №БК-0000015, №БК-0000014, №БК-0000005, №БК-0000004, відповідно до яких продавець надавав послуги по розробці та виготовленню експозиційних елементів виставкових конструкцій, монтажних та демонтажних робіт виставкового обладнання, проведення комплексу робіт по облаштуванню виставкових стендів на виставках за квітень - грудень 2012 року на загальну суму 3 394 750,23 грн.

За квітень - грудень 2012 року ТОВ «БК «Палаццо» виписало позивачу податкові накладні № 122, № 123, № 100, № 101, № 102 № 81, № 81, № 46, № 47, № 51, № 97, № 98, № 99, № 100, № 92, № 93, № 88, № 89, № 90, № 65, № 66, № 75, № 76, № 87, № 131, № 130, № 88, № 132, № 125, № 123, № 120, № 121, № 111, № 110, № 112, № 124, № 108, № 107, № 109, № 122, № 45, № 44, № 43, № 42, № 29, № 26, № 28, № 27, № 25, № 21, № 20, № 35, № 36, № 34, № 32, № 31, № 33, № 62, № 89, № 88, № 118, № 115, № 159, № 116, № 162, № 117, № 160, № 104, № 101, № 103, № 100, № 102, № 99, № 87, № 86, № 85, № 63, № 59, № 61, № 58, № 60, № 19, № 18, № 17, № 16, № 62, № 63, № 35, № 34, № 15, № 14, № 5, № 4 на загальну суму 3 394 750,23 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 565 791,67 грн.

Як встановлено перевіркою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які надавалися й під час проведення перевірки, розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, вартість та ціна на товар (послуги) узгоджені сторонами та визначені в рахунках-фактури. В оплату за виконані роботи (послуги) позивач перераховував на рахунок ТОВ «БК «Палаццо» грошові кошти на загальну суму 3 394 750,23 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Витрати на оплату товару (послуг) позивач включив до складу валових витрат у відповідному податковому звітному періоді і відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток: за півріччя 2012 року у сумі 4134906,0 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 5549031,0 грн., за 2012 рік - 6457485,0 грн., а суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ «БК «Палаццо», включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість: за квітень-грудень 2012 року № 9028470483, № 9035109591, № 9041463146, № 9050400380, № 9057217883, № 9064482199, № 9073168787, № 9079809818, № 9085210707 та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові звітні періоди.

Разом з тим, висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі укладеного договору з ТОВ «БК «Палаццо», який, як вказує відповідач, має ознаки фіктивного підприємства.

Обґрунтовуючи свої висновки, відповідач посилається на протокол допиту свідка - директора ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_4, відповідно до якого ТОВ «БК «Палаццо» було створено на прохання його знайомих, він, як директор участі у господарській діяльності товариства не приймав, а лише підписував фінансово-господарські документи за грошову винагороду.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що господарські зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та його контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

З огляду на викладене, податковий орган прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «БК «Палаццо» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у даного підприємства створення правових наслідків, а отже укладені угоди є нікчемними.

На думку посадових осіб податкового органу, зазначені операції ТОВ «Ел-Експо плюс» та його контрагента не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів ніякі роботи контрагентом фактично не виконувались, це свідчить, на думку відповідача, про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а правочин не відповідає вимогам дійсності правочинів, має ознаки нікчемності та не спричиняє реального настання правових наслідків. Такі правочини лише порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатам одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини суд вважає, що укладений між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується вищезазначеними та дослідженими в судовому засіданні документами.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок формування податкового кредиту регламентований ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, даною нормою встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2. цієї статті вказано, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

У пункті 198.6 вказаної норми містяться обмеження, які полягають в наступному, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Тобто, підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з встановлених обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2012 рік відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Палаццо», у зв'язку з наданням послуг та придбанням товару. Як зазначалось вище, позивачу продавцем - ТОВ «БК «Палаццо» по взаємовідносинах згідно за договором купівлі-продажу від 06.04.2012 року №50 надані податкові накладні за період з квітня по грудень 2012 року.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг по розробці та виготовленню експозиційних елементів виставкових конструкцій, монтажних та демонтажних робіт виставкового обладнання, проведення комплексу робіт по облаштуванню виставкових стендів на виставках та оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується видатковими та податковими накладними.

Твердження податкового органу безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо її реальності.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про реальну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «Ел-Експо плюс».

Разом з тим, при вирішенні даного спору встановлено, що контрагент позивача зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість.

З урахуванням викладених норм права та встановлених обставин, суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому, податкове повідомлення-рішення № 0000302280 від 12.06.2013 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 695364,00 грн. підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно з п. 138.2 ст. 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «БК «Палаццо», в оплату за придбання товару та надання послуг, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

Окрім того, позивачем отримані матеріали та послуги від ТОВ «БК «Палаццо» в подальшому реалізовано ТОВ «Хардекс», ТОВ «Агентство маркетингових комунікацій « 3-і Люди», ПАТ «Центр агропромислових технологій», ТОВ «Дадо груп», ТОВ «Агротехсоюз», ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та інші. На підтвердження реалізації матеріалів та надання послуг позивачем надано до суду договори про надання організаційних послуг з ТОВ «Міжнародний виставковий центр», договір № 009/ВС від 29.02.2012 року з ТОВ Хардекс (Замовник), договір №022/ВС від 28.03.2012 року з Тебен АГ (Замовник), договір №008/ВС від 29.02.2012 року з ТОВ Агентство маркетингових комунікацій « 3-і Люди» (Замовник), договори №28-А/12 від 28.05.2012 року, №34-ДЗ/12 від 27.08.2012 року, №20-ДЗ/12 від 07.03.2012 року, № 17-А/12 від 07.03.2012 року про надання послуг ПАТ «Центр агропромислових технологій» (Експоцентр), договір №052/ВС від 04.09.2012 року з ТОВ «Дадо груп» (Замовник), договір № 038/ВС від 13.08.2012 року з ТОВ «Агротехсоюз», договір № 033/ВС від 14.05.2012 року з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» (Замовник); податкові накладні; видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, надання послуг; рахунки-фактури, рахунки оплати, виписки з банків.

Посилання ж представника відповідача на покази свідка директора ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_4 суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Суд вважає, що посилання відповідача на протокол допиту свідка згідно з КПК України містять лише попередньо встановлену досудовим слідством інформацію. Суд зазначає, що податковим органом не надано жодних відомостей щодо винесеного у цій кримінальній справі рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, як вбачається з протоколу допиту свідка, покази директора ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_4 про нездійснення ним господарських операцій не встановлюють фіктивність угод, укладених з ТОВ «БК «Палаццо», оскільки, як вбачається з його показів, фінансово-господарською діяльністю не займався безпосередньо ОСОБА_4 як керівник, у той час, як підприємство здійснювало господарську діяльність, про що свідчить визнання ним факту підписання фінансово-господарської документації.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, директор ТОВ «Ел-Експо плюс», повідомив та підтвердив здійснення господарської діяльності ТОВ «Ел-Експо плюс» з контрагентами, реальність укладання договору та виконання викладених у ньому умов, всі документи на виконання вказаного договору були оформлені та підписані сторонами.

За недоведеності відповідачем факту безтоварності господарської операції позивача, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними, а тому податкове повідомлення рішення № 0000302280 від 12.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 762 601,00 грн., підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт (надання послуг) і оплати їх вартості підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для підтвердження про реальність господарських операцій. Суд наголошує, що у цьому випадку, податковий орган не довів відсутності здійснення господарських операцій та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак, вони підлягають скасуванню.

Виходячи із системного аналізу положень законодавства України, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Експо плюс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 року № 0000302280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 695 364,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2013 року № 0000302280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на податку на прибуток на загальну суму 762 601,00 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Експо плюс» (код ЄДРПОУ 36531742) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.09.2013 року.

Суддя В.П. Шулежко