Ухвала

від 21.11.2013 по справі 826/10453/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10453/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел-Експо плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000302280 та №0000302280 від 12.06.2013, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТзОВ «Ел-Експо плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 № 0000302280, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ел-Експо плюс» з податку на додану вартість на загальну суму 695 364, 00 грн., з яких 556 291,00 грн. - за основним платежем; 139073,00 грн. - за штрафними санкціями та № 0000302280, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ел - Експо плюс» з податку на прибуток на загальну суму 742 601,00 грн., з яких 594 081,00 грн. - за основним платежем; 148 520,00 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Ел-Експо плюс» (Покупець) та ТОВ «БК «Палаццо» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 50 від 06.04.2012, відповідно до якого продавець доручає, а покупець бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених у цьому договорі передати у власність покупця товар, матеріали та ін., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар за кількістю та ціною, що вказані в рахунку-фактурі.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вказаного Договору покупець зобов'язується своєчасно узгоджувати ескізи, макети, плани та технічні описи, строки монтажів тощо згідно з додатками до договору та протягом одного календарного дня з моменту отримання акту підписати акт здачі-прийняття робіт.

У відповідності до п.3.1 Договору вартість робіт та ціна на товар узгоджується сторонами, вказується в рахунку-факторі і є звичайною ціною на товар або послуги.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що покупець оплачує рахунки-фактури продавцю шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Загальна сума договору складає вартість всіх товарів, послуг поставлених згідно видаткових накладних, актів виконаних робіт протягом дії цього договору.

На підтвердження виконання умов Договору позивачем надано до суду оформлені ТОВ «БК «Палаццо» видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з квітня по грудень 2012 року: № БК-0000122, №0000123, №100, №101, №102, №81, №82, №46, №47, №51, №97, №98, №99, №100, №92, №91, №93, №88, №89, №89, №БК-0000065, №БК-0000066, №БК-0000075, №БК-0000076, №БК-0000087, №БК-0000131, №БК-0000130, №БК-0000088, №БК-0000132, №125, №123, №120, №121, №БК-0000111, №БК-0000110, №БК-0000112, №124, №БК-0000108, №БК-0000107, №БК-0000109, №122, №БК-0000045, №БК-0000044, №БК-0000043, №БК-0000042, №БК-0000029, №БК-0000026, №БК-0000029, №БК-0000027, №БК-0000025, №БК-0000021, №БК-0000020, №БК-0000035, №БК-0000023, №БК-0000034, №БК-0000032, №БК-0000031, №БК-0000033, №БК-00062, №БК-0000089, №БК-0000088, №БК-0000118, №БК-0000115, №БК-0000159, №БК-0000116, №БК-0000162, №БК-0000117, №БК-0000160, №БК-0000104, №БК-0000101, №100, №БК-000102, №БК-0000099, №БК-0000087, №БК-0000086, №БК-0000085, №БК-000063, №БК-0000059, №БК-0000061, №БК-0000058, №БК-0000060, №БК-0000019, №БК-0000018, №БК-0000017, №БК-0000016, №БК-0000062, №БК-0000063, №БК-0000035, №БК-0000034, №БК-0000015, №БК-0000014, №БК-0000005, №БК-0000004, відповідно до яких продавець надавав послуги по розробці та виготовленню експозиційних елементів виставкових конструкцій, монтажних та демонтажних робіт виставкового обладнання, проведення комплексу робіт по облаштуванню виставкових стендів на виставках за квітень - грудень 2012 року на загальну суму 3 394 750,23 грн.

За квітень - грудень 2012 року ТОВ «БК «Палаццо» виписало позивачу податкові накладні № 122, № 123, № 100, № 101, № 102 № 81, № 81, № 46, № 47, № 51, № 97, № 98, № 99, № 100, № 92, № 93, № 88, № 89, № 90, № 65, № 66, № 75, № 76, № 87, № 131, № 130, № 88, № 132, № 125, № 123, № 120, № 121, № 111, № 110, № 112, № 124, № 108, № 107, № 109, № 122, № 45, № 44, № 43, № 42, № 29, № 26, № 28, № 27, № 25, № 21, № 20, № 35, № 36, № 34, № 32, № 31, № 33, № 62, № 89, № 88, № 118, № 115, № 159, № 116, № 162, № 117, № 160, № 104, № 101, № 103, № 100, № 102, № 99, № 87, № 86, № 85, № 63, № 59, № 61, № 58, № 60, № 19, № 18, № 17, № 16, № 62, № 63, № 35, № 34, № 15, № 14, № 5, № 4 на загальну суму 3 394 750,23 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 565 791,67 грн.

Як встановлено перевіркою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які надавалися й під час проведення перевірки, розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, вартість та ціна на товар (послуги) узгоджені сторонами та визначені в рахунках-фактури. В оплату за виконані роботи (послуги) позивач перераховував на рахунок ТОВ «БК «Палаццо» грошові кошти на загальну суму 3 394 750,23 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Витрати на оплату товару (послуг) позивач включив до складу валових витрат у відповідному податковому звітному періоді і відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток: за півріччя 2012 року у сумі 4134906,0 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 5549031,0 грн., за 2012 рік - 6457485,0 грн., а суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ «БК «Палаццо», включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість: за квітень-грудень 2012 року № 9028470483, № 9035109591, № 9041463146, № 9050400380, № 9057217883, № 9064482199, № 9073168787, № 9079809818, № 9085210707 та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові звітні періоди.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі укладеного договору з ТОВ «БК «Палаццо», який, як вказує відповідач, має ознаки фіктивного підприємства.

Обґрунтовуючи свої висновки, відповідач посилається на протокол допиту свідка - директора ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_2, відповідно до якого ТОВ «БК «Палаццо» було створено на прохання його знайомих, він, як директор участі у господарській діяльності товариства не приймав, а лише підписував фінансово-господарські документи за грошову винагороду.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що господарські зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та його контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

З огляду на викладене, податковий орган прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «БК «Палаццо» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у даного підприємства створення правових наслідків, а отже укладені угоди є нікчемними.

На думку посадових осіб податкового органу, зазначені операції ТОВ «Ел-Експо плюс» та його контрагента не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів ніякі роботи контрагентом фактично не виконувались, це свідчить, на думку відповідача, про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а правочин не відповідає вимогам дійсності правочинів, має ознаки нікчемності та не спричиняє реального настання правових наслідків. Такі правочини лише порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що виходячи із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатам одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що укладений між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується належними та допустимими доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2012 рік відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «БК «Палаццо», у зв'язку з наданням послуг та придбанням товару. Позивачу продавцем - ТОВ «БК «Палаццо» по взаємовідносинах згідно за договором купівлі-продажу № 50 від 06.04.2012 надані податкові накладні за період з квітня по грудень 2012 року.

У відповідності до ст. 39, п. 193.1 ст. 193, ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 п. 201.11 ст. 201 ПК України та на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг по розробці та виготовленню експозиційних елементів виставкових конструкцій, монтажних та демонтажних робіт виставкового обладнання, проведення комплексу робіт по облаштуванню виставкових стендів на виставках та оплати їх вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується видатковими та податковими накладними.

Вищевказані письмові докази свідчать про реальну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «Ел-Експо плюс».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що контрагент позивача зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому, податкове повідомлення-рішення № 0000302280 від 12.06.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 695364,00 грн. підлягає скасуванню як безпідставне.

Правовий аналіз п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, кошти сплачені позивачем ТОВ «БК «Палаццо», в оплату за придбання товару та надання послуг, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, встановлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом на вимогу ч. 2 ст. 71 КАС України не надано і не доведено.

Окрім того, позивачем отримані матеріали та послуги від ТОВ «БК «Палаццо» в подальшому реалізовано ТОВ «Хардекс», ТОВ «Агентство маркетингових комунікацій « 3-і Люди», ПАТ «Центр агропромислових технологій», ТОВ «Дадо груп», ТОВ «Агротехсоюз», ТОВ «Хюндай Мотор Україна» та інші. На підтвердження реалізації матеріалів та надання послуг позивачем надано до суду договори про надання організаційних послуг з ТОВ «Міжнародний виставковий центр», договір № 009/ВС від 29.02.2012 року з ТОВ Хардекс (Замовник), договір №022/ВС від 28.03.2012 року з Тебен АГ (Замовник), договір №008/ВС від 29.02.2012 року з ТОВ Агентство маркетингових комунікацій « 3-і Люди» (Замовник), договори №28-А/12 від 28.05.2012 року, №34-ДЗ/12 від 27.08.2012 року, №20-ДЗ/12 від 07.03.2012 року, № 17-А/12 від 07.03.2012 року про надання послуг ПАТ «Центр агропромислових технологій» (Експоцентр), договір №052/ВС від 04.09.2012 року з ТОВ «Дадо груп» (Замовник), договір № 038/ВС від 13.08.2012 року з ТОВ «Агротехсоюз», договір № 033/ВС від 14.05.2012 року з ТОВ «Хюндай Мотор Україна» (Замовник); податкові накладні; видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт, надання послуг; рахунки-фактури, рахунки оплати, виписки з банків.

Посилання апелянта на покази свідка директора ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_2 колегія суддів не бере до уваги з наступних мотивів.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання відповідача на протокол допиту свідка згідно з КПК України містять лише попередньо встановлену досудовим слідством інформацію. Податковим органом не надано жодних відомостей щодо винесеного у цій кримінальній справі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно протоколу допиту свідка, покази директора ТОВ «БК «Палаццо» ОСОБА_2 про нездійснення ним господарських операцій не встановлюють фіктивність угод, укладених з ТОВ «БК «Палаццо», оскільки, як вбачається з його показів, фінансово-господарською діяльністю не займався безпосередньо ОСОБА_2 як керівник, у той час, як підприємство здійснювало господарську діяльність, про що свідчить визнання ним факту підписання фінансово-господарської документації.

Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3, директор ТОВ «Ел-Експо плюс», повідомив та підтвердив здійснення господарської діяльності ТОВ «Ел-Експо плюс» з контрагентами, реальність укладання договору та виконання викладених у ньому умов, всі документи на виконання вказаного договору були оформлені та підписані сторонами.

За недоведеності відповідачем факту безтоварності господарської операції позивача, колегія суддів доходить аналогічного з судом першої інстанції висновку, що доводи податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат та заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними, а тому податкове повідомлення рішення № 0000302280 від 12.06.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 762 601,00 грн., підлягає скасуванню.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 26.11.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.