Постанова

від 10.09.2013 по справі 927/192/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 927/192/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Олишівське"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.04.2013р.

у справі № 927/192/13-г (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Банк Демарк"

до Приватного підприємства ,,Олишівське"

про стягнення заборгованості в сумі 3 036 531,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Банк Демарк" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства ,,Олишівське" (далі - відповідач) про стягнення 3 036 531,74 грн. заборгованості за кредитним договором № 71 від 25.01.2008р. та додаткових угод до нього, з яких 2 800 482, 36 грн. сума простроченого кредиту, 96 461,05 грн. сума заборгованості за відсотками за період з 01.12.2012р. по 31.01.2013р. включно, 138 973,88 грн. сума пені за несвоєчасну сплату кредиту за період з 03.10.2012р. по 31.01.2013р. включно та 614,45 грн. сума пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. включно.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.04.2013 р. у справі № 927/192/13-г позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 800 482,36 грн. суми простроченого кредиту, 96 461,05 грн. заборгованості за відсотками, 138 973,88 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 614,45 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, а також судові витрати. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови кредитного договору та додаткових угод до нього, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить призначити по справі судову економічну експертизу, рішення господарського суду Чернігівської області від 04.04.2013р. у справі № 927/192/13-г скасувати, прийняти нове рішення, яким вирішити спір відповідно до висновків експерта. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, вважає його частково незаконним і необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, необґрунтовано надав перевагу доводам позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, рішення суду вважає законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі № 927/192/13-г апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Олишівське" на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.04.2013р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 05.06.2013р.

У судових засіданнях суд заслуховував пояснення представників відповідача та позивача. Представник відповідача підтримав викладене в апеляційній скарзі клопотання про призначення судової економічної експертизи, зокрема з тих підстав, що йому є незрозумілим розрахунок наданий позивачем сум зобов'язання, оскільки працюючий у відповідача бухгалтер не має необхідного об'єму знань для самостійного прийняття рішення про визнання сум заборгованості по кредиту та відсоткам за його користування. Представник позивача заперечив щодо даного клопотання з підстав його необґрунтованості.

Розгляд справи судом відкладався для надання відповідачу можливості надати суду контррозрахунок стягуваної суми або письмових заперечень щодо розрахунку стягуваних сум позивача. Проте, відповідачем не подано зазначених матеріалів.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України ,,Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас і згідно з частиною першою ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 ,,Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На думку колегії суддів, відповідач, заявивши клопотання про проведення судової економічної експертизи не навів суду достатніх підстав для його задоволення. Посилання відповідача, як на підставу проведення судової економічної експертизи, на те що бухгалтер, який працює на підприємстві відповідача не має необхідного об'єму знань для самостійного прийняття рішення про визнання сум заборгованості по кредиту та відсоткам за його користування, судом також відхиляється, оскільки відповідач міг укласти договір з іншим бухгалтером або іншою особою, яка є фахівцем в цій галузі. Крім того, розрахунок штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом не потребують спеціальних знань у розумінні ч. 1 ст. 41 ГПК України, оскільки даний розрахунок можливо здійснити самостійно за допомогою інформаційно-правових систем, зокрема ,,Ліга:Закон".

До того ж, власного розрахунку або контррозрахунку стягуваних сум відповідачем суду не надано.

За таких обставин клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи слід відхилити як необґрунтоване.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Банк ,,Демарк" (банк) та Приватним підприємством ,,Олишівське" (позичальник) було укладено кредитний договір № 71 (а.с.7-8), відповідно до положень та умов цього договору банк надає позичальнику кредит в сумі 2 800 482,36 грн. строком по 02.10.2012р. (п. 3.1 договору в редакції договору № 64 про внесення змін до кредитного договору № 71 від 25.01.08р. з наступними договорами від 02.04.2012р.).

Відповідно до п. 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Демарк" перереєстрованого в новій редакції 05.11.09р., банк є правонаступником усіх прав і обов'язків Комерційного акціонерного банку ,,Демарк", утвореного у формі Відкритого акціонерного товариства за рішенням загальних зборів акціонерів шляхом реорганізації закритого акціонерного товариства КАБ ,,Демарк". Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 29.09.09р. Відкрите акціонерне товариство ,,Банк ,,Демарк" перейменоване на Публічне акціонерне товариство ,,Банк ,,Демарк", який є правонаступником всіх прав і зобов'язань Відкритого акціонерного товариства ,,Банк ,,Демарк" (а.с. 77).

Згідно меморіальних ордерів, наявних в матеріалах справи (а.с. 43-72) позивач перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 2 800 482,36 грн.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок та розрахунку позивача (а.с. 86-100, 114-140) вбачається, що відповідач сплатив відсотки за користування за період з 25.01.2008р. по 30.11.2012р. включно в повному обсязі.

Згідно п. 3.4.1 договору в редакції договору № 64 про внесення змін до кредитного договору № 71 від 25.01.08р. з наступними договорами від 02.04.12р., відповідач (позичальник) зобов'язаний погасити кредит у строк по 02.10.2012р., шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 3.8 цього договору. Строки передбачені цим договором, є обов'язковими для відповідача.

Згідно п. 3.5.1 договору в редакції договору № 64 про внесення змін до кредитного договору № 71 від 25.01.2008р. з наступними договорами від 02.04.2012р., відповідач (позичальник) за користування кредитом сплачуватиме позивачу (банку) відсотки у розмірі 19% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Згідно п. 3.7.3 договору в редакції договору № 63 про внесення змін до кредитного договору № 71 від 25.01.2008р. з наступними договорами від 30.03.2011р., якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів недостатня для погашення кредиту разом з відсотками та іншими платежами, то платежі за договором здійснюються у такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають комісійні винагороди, в другу чергу сплаті підлягають відсотки, після їх погашення сплаті підлягає сума кредиту. Якщо за цим договором виникає прострочена заборгованість по сплаті кредиту, відсотків або інших платежів то погашення здійснюється в наступному порядку: прострочені платежі по погашення комісійних винагород; пеня за несвоєчасну сплату комісійних винагород; прострочені платежі по сплаті відсотків за користування кредитом; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом; штрафи за порушення умов цього договору; прострочені платежі по погашенню основного боргу; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу.

Відповідно до п. 6.3 договору, у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного в п. 3.4.1 цього договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі відповідач сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 20% річних.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що за відповідачем згідно укладеного кредитного договору № 71 від 25.01.2008р. рахується прострочена заборгованість по основному боргу, відсотках за користування кредитом, суму якої, разом із нарахованими штрафними санкціями, позивач просить стягнути в судовому порядку.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи таке.

Між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є кредитним договором.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав і надав відповідачу (позичальнику) кредитні кошти в розмірі 2 800 482,36 грн.

Відповідач до подання позову до суду частково виконав свої зобов'язання, сплатив відсотки за користування кредитом за період з 25.01.2008р. по 30.11.2012р. включно в повному обсязі.

У відповідності зі ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні обікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.11 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, строк виконання зобов'язань щодо повернення грошових коштів настав 02.10.2012р., відповідач своє зобов'язання по договору повністю не виконав, суму основного боргу в розмірі 2 800 482,36 грн. та заборгованість за відсотками за період з 01.12.2012р. по 31.01.2013р. включно в сумі 96 461,05 грн. не сплатив.

Водночас, належних та допустимих доказів на спростування зазначеної суми боргу ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Оскільки строк повернення кредитних коштів, отриманих на умовах договору, позичальником порушений, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача та, з урахуванням умов договору, дійшов правильного висновку про наявність факту прострочення відповідачем сплати процентів за користування кредитом.

З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи встановлені обставини, погоджується з судом першої інстанції про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за кредитом в сумі 2 800 482,36 грн. та заборгованості за відсотками за період з 01.12.2012р. по 31.01.2013р. включно в сумі 96 461,05 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Колегія суддів вважає, що наявність заборгованості за кредитним договором, яку у строк відповідач не сплатив, свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 договору, у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі порушення строку сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наведений позивачем розрахунок суми пені, який взято до уваги судом першої інстанції, з урахуванням наведених вище приписів закону та умов кредитного договору, колегією суддів визнається обґрунтованим. А тому позовні вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 138 973,88 грн., а також пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 614,45 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доказів належного виконання договірних зобов'язань, в тому числі погашення вищезазначеної заборгованості, відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано, сум, які підлягають сплаті, наведених у розрахунку позивача, відповідачем також не спростовано.

Отже, позовні вимоги позивачем доведено і відповідачем не спростовано, а тому їх слід визнати обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

При цьому, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 04.04.2013р. у справі № 927/192/13-г відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Олишівське" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 04.04.2013р. у справі № 927/192/13-г без змін.

2. Матеріали справи № 927/192/13-г повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Жук Г.А.

Повний текст складено та підписано 12.09.2013р.