Постанова

від 14.06.2013 по справі 814/1813/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 червня 2013 року Справа № 814/1813/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс", вул. Миколаївська, 34-а, кв. 3 (Нікольська,80), м.Миколаїв,54044

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м.Миколаїв,54028

проскасування податкового повідомлення - рішення від 08.04.2013р. № 0000502202, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0000502202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 262068,25 грн., в тому числі, за основним платежем 181510,00 грн., та за штрафними санкціями 80555,25 грн.; від 08.04.2013 року №0000512202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 369 890,00 грн.; від 08.04.2013 року №0000522202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 426221,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 213 111, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що Відповідачем було безпідставно перевірено період, який раніше був досліджений в процесі проведення планової перевірки. Акт від 21.03.2013 року №693/22-220/23619147, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, складений з порушенням пункту 5 розділу IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України №984 від 22 грудня 2010 року. Висновки акту перевірки про нікчемність правочинів між Позивачем та контрагентами є необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, а податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000502202, від 08.04.2013 року №0000512202, від 08.04.2013 року №0000522202 вважає правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд заслухав думку представників сторін, встановив фактичні обставини справи, перевірив їх доказами та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

21.03.2013 року Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат та доходів та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» (код ЄДРПОУ 36622606) за період з 01.04.2010 по 30.06.2010, ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП» (код ЄДРПОУ 37104510) за період з 01.07.2010 по 30.09.2010, ПП «АЛЬГЕТТИ» (код ЄДРПОУ 37157955) за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, ПП «ІНВЕСТ-ЮГАГРОТРАНС» (код ЄДРПОУ 35787926) за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, ПП ПРИВАТНА ФІРМА «СЛАВУТИЧ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 30570500) за період з 01.07.2011 по 31.12.2011, ТОВ «АТЛАНТІК-Б» (код ЄДРПОУ 34606603) за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОКОНТИНЕНТ» (код ЄДРПОУ 32989699) за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, ПП «ІРЕЛ» (код ЄДРПОУ 20908954) за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт №2077/22-200/02770535.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення Позивачем п.135.1., п.135.4. ст..135, п.138.2 ст.138 , пп.139.1.9. п.139.1. ст..139, п.138.1. ст..138, п.138.8. ст..138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 369 890,00 грн., п.185.1. ст..185, п.198.1., п.198.3. ст..198 Податкового кодексу України, пп.3.1.1. п.3.1. ст..3акону України «Про податок на додану вартість» - в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 181 513,00 грн., п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України з врахуванням п.200.6 ст..200 Податкового кодексу України внаслідок цього завищено суму податку на додану вартість , що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 424 221,00 грн.

Висновок про порушення зазначених вище норм ґрунтується на тому, що документування поставок товару та включення відповідних сум до складу валових витрат за період з квітень-червень 2010 р. по ТОВ «ДЕ-ЛОНГА», липень-вересень 2010 по ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП», січень-березень 2011 року по ПП «АЛЬГЕТТИ» та ПП «ІНВЕСТ-ЮГАГРОТРАНС», липень-грудень 2011 року по ПП ПРИВАТНА ФІРМА «СЛАВУТИЧ ПЛЮС», жовтень-грудень 2011 року по ТОВ «АТЛАНТІК-Б», ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОКОНТИНЕНТ» та ПП «ІРЕЛ» відбувалося на підставі договорів та документів, які є недійсними згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України і в силу ст. 216 згаданого кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

При цьому підставою для визнання згаданих договорів та документів недійсними є сумніви щодо господарських можливостей контрагентів Позивача - ТОВ «ДЕ-ЛОНГА», ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП», ПП «АЛЬГЕТТИ», ПП «ІНВЕСТ-ЮГАГРОТРАНС», ПП ПРИВАТНА ФІРМА «СЛАВУТИЧ ПЛЮС», ТОВ «АТЛАНТІК-Б», ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОКОНТИНЕНТ», ПП «ІРЕЛ» - виконувати свої зобов'язання, оскільки вони станом на час проведення перевірки не знаходяться за своєю адресою, не мають в штаті значної кількості працівників та не мають основних засобів.

Суд вважає доводи відповідача хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо висновків відповідача про недійсність угод позивача з контрагентами, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

В даному випадку Акт перевірки не містить жодних доказів того, що договори Позивача з ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП», ПП «АЛЬГЕТТИ», ПП «ІНВЕСТ-ЮГАГРОТРАНС», ПП ПРИВАТНА ФІРМА «СЛАВУТИЧ ПЛЮС», ТОВ «АТЛАНТІК-Б», ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОКОНТИНЕНТ», ПП «ІРЕЛ» були спрямовані на протизаконне використання об'єктів майна будь-якої форми власності (в тому права власності Українського народу) або укладений стосовно викраденого майна чи майна, вилученого (обмеженого) в обігу.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.Відповідачем під час перевірки та винесення спірного рішення надано не вірну оцінку нормам частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 08.04.2013 року №0000502202 та податковому повідомленню-рішенню від 08.04.2013 року №0000522202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 426221,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 213 111, 00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за травень 2011 року та червень 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Так було досліджено фінансово-господарські відносини ТОВ «СУДНОСЕРВІС» в розрізі контрагентів:

ПП «АЛЬГЕТТИ» - господарські операції з постачання товару (поросят, культур зернових) відбувалися в лютому-березні 2011 року. До перевірки надавалися всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення цих операції в акті перевірки відповідач на ст.9-14 зазначив перелік даних документів та визнав їх наявність. Подальша реалізація товару була здійснена ТОВ СП «НІБУЛОН» (зернові) та ПВКП «УКРСПЛАВ» (поросята). Під час взаємовідносин Позивача з ПП «АЛЬГЕТТИ» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ;

ПП «ІНВЕСТАГРОТРАНС» - господарські операції з постачання товару (запасні частини на сільськогосподарську техніку) відбувалися в січні 2011 року (ст.,17-18 Акту №693/22-200/23619147). До перевірки надавалися всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення цих операцій на ст. 17-18 Акту №693/22-200/23619147 відповідачем детально їх перераховано. Зазначені товари були використані Позивачем у власній господарській діяльності - для ремонту сільськогосподарської техніки в кількості 25 одиниць, власником якої був Позивач. Під час взаємовідносин Позивача з ПП «ІНВЕСТАГРОТРАНС» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП» - господарські операції з постачання товару (ячменю) відбувалися в липні 2010 року, до перевірки надавалися всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення цих операцій ст.20 Акту №693/22-200/23619147. Подальша реалізація здійснена на ЗАТ АТ «КАРГІЛЛ». Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

ПП ПРИВАТНА ФІРМА «СЛАВУТИЧ ПЛЮС» - господарські операції з постачання товару (дизельного палива) відбувалися в червні-жовтні 2011 року ст.27 Акту №693/22-200/23619147. ВА акті перевірки відповідач навів перелік первинних документів, що підтверджують факт здійснення цих операцій, тобто визнав їх наявність в повному обсязі. Зазначене дизельне паливо було використане Позивачем у власній господарській діяльності - для заправки автотранспорту, власником якого був Позивач. Під час взаємовідносин Позивача з ППФ «Славутич Плюс» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

ТОВ «АТЛАНТІК-Б» - господарські операції з постачання товару (культур зернових - сорго, кукурудзи, сої) відбувалися в жовтні-грудні 2011 року ст.34-35 Акту №693/22-200/23619147. Відповідач в акту перевірки вивчав всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення цих операцій ст.34-37 Акту №693/22-200/23619147, та зафіксував їх наявність. Відповідачем детально їх перераховано. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.А.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «АТЛАНТІК-Б» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» - господарські операції (заправка картриджу) відбувалися в квітні 2010 року ст.39 Акту №693/22-200/23619147. До перевірки надавалися всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення цих операцій на Відповідачем детально їх перераховано ст.39 Акту №693/22-200/23619147. Зазначена операція була здійснена для власних господарських потреб Позивача. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРПВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОКОНТИНЕНТ» -господарські операції з постачання товару (культур зернових - соняшнику, сої) відбувалися в листопаді 2011 року ст.43 Акту №693/22-200/23619147. До перевірки надавалися всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення цих операцій (на ст.43-44 Акту №693/22-200/23619147 Відповідачем детально їх перераховано). Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на «Nibulon S.А.», Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ТОВ «АГРОКОНТИНЕНТ» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ;

ПП «ІРЕЛ» - господарські операції з постачання товару (сої) відбувалися в листопаді-грудні 2011 року ст.47 Акту №693/22-200/23619147. Відповідачем вивчено всі первинні документи, що підтверджують факт здійснення цих операцій ст.47-49 Акту №693/22-200/23619147. Подальша реалізація товару відбулася відповідно до експортного контракту на Відповідачем детально їх перераховано, Швейцарія. Під час взаємовідносин Позивача з ПП «ІРЕЛ» останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ.

Таким чином, позивач та його безпосередні контрагенти, які виписували податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій, тому мали законне право на виписку податкових накладних.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000512202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 369 890,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, судом було досліджено наступні первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати: копії первинних документів на підтвердження отримання товарів від підприємств - постачальників (ПП «Альгетти», ПП «Інвестюгагротранс», ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП», ПП «ПФ СЛАВУТИЧ ПЛЮС», ТОВ «АТЛАНТІК-Б», ТОВ «ДЕ-ЛОНГА», ТОВ «ВТК «АГРОКОНТИНЕНТ», ПП «ІРЕЛ») - видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори, банківські виписки. Копії первинних документів, що підтверджують подальшу реалізацію придбаних у вищеперерахованих контрагентів товарів на ЗАТ АТ «КАРГІЛЛ», «Nibulon S.A.», Швейцарія, ТОВ СП «НІБУЛОН» та ПВКП «УКРСПЛАВ» - видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори, банківські виписки. Пояснення Позивача та дослідження матеріально-технічної бази ТОВ "СУДНОСЕРВІС", зокрема, сільськогосподарської техніки, що підтверджується викладеним на стор.7 Акту перевірки.

Судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), та в подальшому було реалізовано дані товари.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.

Як встановлено судом, усі первинні документи (договори, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та документи, що підтверджують оплату за товар та послуги на адресу контрагентів-продавців), що підтверджують показники, відображені в податкової звітності, були надані під час перевірки.

Тобто, господарські операції між Позивачем та підприємствами-постачальниками, зазначеним в акті перевірки є реальними, товарними, мають відношення до господарської діяльності Позивача, спрямованими на досягнення економічного ефекту та отримання прибутку.

В той же час, суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на акти інших податкових органів по контрагентам позивача, а саме:

ПП «АЛЬГЕТТИ» - Акт ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 05.04.2011 року №446/23-300/37157955 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Альгетти» (код ЄДРПОУ 37157955) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Аграрник-Н» (код за ЄДРОПОУ 34318655) та ТОВ «Ексим-Транзит» (код за ЄДРОПОУ 37157379) за період січень 2011 року»; ПП «ІНВЕСТЮГАГРОТРАНС» - Акт ДПІ у м.Херсоні Херсонської області від 16.05.2011 року №1578/23-2/35787926 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Інвестюгагротранс» (код 35787926) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентом-постачальником ПП «Айкар» (код 33173266) та з контрагентами-покупцями за січень 2011 року»; ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП» - Акт ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 25.11.2011 року №3172/23-200/23619147 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» (код за ЄДРОПОУ 23619147) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.10 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.11»; ПП ПРИВАТНА ФІРМА «СЛАВУТИЧ ПЛЮС» - Акт ДПІ у м.Херсоні ХО ДПС від 28.03.2012 року №273/22-7/30570500 «Про результати виїзної документальної перевірки ПФ «Славутич Плюс» (код 30570500) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Алекс ЛТД (код 34554498) за вересень 2011 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП «Алекс ЛТД», та Акт від 19.03.2012 року №44/15-330570500 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення операцій суб'єкта господарювання ПФ «Славутич Плюс» (код 30570500) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у жовтні 2011»; ТОВ «АТЛАНТІК-Б» - Акт ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 05.11.2012 року №163/22-00/3460 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атлантік-Б» (код за ЄДРПОУ 34606603) за період жовтень, листопад 2011 року; ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» - Акт ДПІ у Центральному районі м.Дніпропетровська від 12.11.2012 року №913/22-225/26622606 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ДЕ-ДОНГА» (код ЄДРПОУ 36622606) щодо підтвердження господарських відносин із платниками контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період грудень 2009, лютий 2010 року, квітень-серпень 2010 року, жовтень - листопад 2010 року; ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОКОНТИНЕНТ» - Акт Каховської ОДПІ Херсонської області від 12.03.2012 року №212/23-2/32989699 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АГРОКОНТИНЕНТ» (код 32989699) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з платниками податків за період жовтень-листопад 2011 року»; ПП «ІРЕЛ» - Акт ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 15.02.2012 року №354/23-100/20908954 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки «приватного Підприємства «ІРЕЛ» (код ЄДРПОУ 20908954) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2011 року».

Суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності спірних контрагентів є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача.

Крім того, згідно із п.п. 5.2.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України № 984 від 22.12.2010 року, акт документальної перевірки повинен містити чіткий, систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Що ж стосується посилань Відповідача на відсутність у контрагентів Позивача трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, що нібито свідчить «проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання» то вони по своїй суті є не більше а ніж припущеннями. Відсутність у підприємств-постачальників основних засобів чи трудових ресурсів (яка, до речі, з'ясовувалася виключно на підставі «наявної податкової інформації»), не впливає на дійсність укладених між Позивачем та ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП», ПП «АЛЬГЕТТИ», ПП «ІНВЕСТ-ЮГАГРОТРАНС», ПП ПРИВАТНА ФІРМА «СЛАВУТИЧ ПЛЮС», ТОВ «АТЛАНТІК-Б», ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОКОНТИНЕНТ», ПП «ІРЕЛ» договорів та можливість реального та якісного виконання передбачених у них зобов'язань.

Факт наявності господарських відносин між ТОВ «СІЛЬПРОМ-ГРУП», ПП «АЛЬГЕТТИ», ПП «ІНВЕСТ-ЮГАГРОТРАНС», ПП ПРИВАТНА ФІРМА «СЛАВУТИЧ ПЛЮС», ТОВ «АТЛАНТІК-Б», ТОВ «ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АГРОКОНТИНЕНТ», ПП «ІРЕЛ» та іншими контрагентами, що не виконують податкових зобов'язань не можуть бути підставою для висновку про неправомірне віднесення Позивачем до складу валових витрат вартості придбаного товару, адже Позивач не мав безпосередніх відносин з такими особами. Оскільки юридична відповідальність відповідно до норм ст. 61 Конституції України носить індивідуальний характер, порушення іншими суб'єктами господарювання в ланцюгах постачання своїх податкових зобов'язань не може мати наслідком застосування штрафних санкцій до Позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним рішень від 08.04.2013 року №0000502202, від 08.04.2013 року №0000512202, від 08.04.2013 року №0000522202 №0001712301 від 21 серпня 2012 року.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 року №0000502202, від 08.04.2013 року №0000512202, від 08.04.2013 року №0000522202 -скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року №0000502202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 262068,25 грн.; від 08.04.2013 року №0000512202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 369 890,00 грн.; від 08.04.2013 року №0000522202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 426221,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 213 111, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУДНОСЕРВІС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник