Ухвала

від 09.04.2014 по справі 814/1813/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1813/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Градовського Ю.М. та Вербицької Н.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Єленич Оксани Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Судносервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Судносервіс" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 квітня 2013 року за №0000502202 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в розмірі 262068,25 грн., в тому числі, за основним платежем 181510,00 грн. та за штрафними санкціями 80555,25 грн., за №0000512202 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 369890,00 грн., а також рішення за №0000522202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 426221,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 213111,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ДПІ було безпідставно перевірено період, який раніше був досліджений в процесі проведення планової перевірки. Крім того, позивачем зазначено, що висновки акту перевірки про нікчемність правочинів ТОВ з контрагентами є необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року позовні вимоги було задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 08 квітня 2013 року за №0000502202, за №0000512202 та за №0000522202.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 березня 2013 року фахівцями ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат та доходів і витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ "ДЕ-ЛОНГА" за період з 01 квітня 2010 по 30 червня 2010 року, ТОВ "СІЛЬПРОМ-ГРУП" за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року, ПП "АЛЬГЕТТИ" за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, ПП "ІНВЕСТ-ЮГАГРОТРАНС" за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, ПП ПРИВАТНА ФІРМА "СЛАВУТИЧ ПЛЮС" за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ "АТЛАНТІК-Б" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОКОНТИНЕНТ" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, ПП "ІРЕЛ" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт за №2077/22-200/02770535, яким встановлено порушення ТОВ п.135.1., п.135.4. ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, п.138.1. ст.138, п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України (далі ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 369890,00 грн., п.185.1. ст.185, п.198.1., п.198.3. ст.198 ПК України, пп.3.1.1. п.3.1. ст.3акону України "Про податок на додану вартість", в наслідок чого було занижено ПДВ на загальну суму 181513,00 грн., п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України з врахуванням п.200.6 ст.200 наведеного кодексу внаслідок цього завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 424221,00 грн..

На підставі проведеної перевірки та в зв'язку з встановленими порушеннями ДПІ були прийняті податкові повідомлення - рішення від 08 квітня 2013 року за №0000502202 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 262068,25 грн., в тому числі за основним платежем 181510,00 грн. та за штрафними санкціями 80555,25 грн., за №0000512202 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 369890,00 грн., а також рішення за №0000522202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 426221,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 213111,00 грн..

Винесення зазначених податкових повідомлень - рішень і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в діях ТОВ відсутні порушення тих норм законів, на які посилається відповідач, а твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Крім того, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит і має документальне підтвердження їх розміру.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні норми були передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв в період до введення ПК.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ виходила з того, що за наслідками господарських відносин позивача з ТОВ "ДЕ-ЛОНГА", ТОВ "СІЛЬПРОМ-ГРУП", ПП "АЛЬГЕТТИ", ПП "ІНВЕСТ-ЮГАГРОТРАНС", ПП ПРИВАТНА ФІРМА "СЛАВУТИЧ ПЛЮС", ТОВ "АТЛАНТІК-Б", ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОКОНТИНЕНТ" останнім були занижені податок на прибуток підприємств, ПДВ, а також завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено відносини ТОВ з:

- ПП "АЛЬГЕТТИ", а саме: постачання товару (поросят, культур зернових), що відбувалися в лютому-березні 2011 року, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, видатковими накладними, зокрема від 10 січня 2011 року, 03 лютого 2011 року, податковими накладними від 10 січня 2011 року №30, від 04 лютого 2011 року №46, товарно-транспортними накладними від 06 лютого 2011 року, від 10 лютого 2011 року та інші матеріали, а використання ТОВ придбаного товару у господарській діяльності підтверджується його реалізацією на користь ТОВ СП "НІБУЛОН" (зернові) та ПВКП "УКРСПЛАВ" (поросята). При цьому судом встановлено, що під час взаємовідносин позивача з ПП "АЛЬГЕТТИ" останнє перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й було платником ПДВ;

- ПП "ІНВЕСТАГРОТРАНС", а саме: постачання товару (запасні частини на сільськогосподарську техніку) відбувалися в січні 2011 року, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, видатковими накладними, зокрема від 26 січня 2011 року, 24 січня 2011 року, податковими накладними від 24 січня 2011 року №62, від 25 січня 2011 року №63 та іншими первинними документами, які підтверджують використання цього товару позивачем у власній господарській діяльності - для ремонту сільськогосподарської техніки в кількості 25 одиниць, власником якої був позивач.

- ТОВ "СІЛЬПРОМ-ГРУП", а саме: господарські операції з постачання товару (ячменю), які відбувалися в липні 2010 року, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, договором купівлі-продажу від 23 липня 2010 року №11, видатковими накладними, зокрема від 24 липня 2010 року, 23 липня 2010 року, податковими накладними від 24 липня 2010 року №119, від 23 липня 2010 року №115, товарно-транспортними накладними від 23 липня 2010 року та іншими первинними документами, які також підтверджують подальшу реалізацію цього товару на користь ЗАТ АТ "КАРГІЛЛ".

- ПП ПРИВАТНА ФІРМА "СЛАВУТИЧ ПЛЮС", а саме: господарські операції з постачання товару (дизельного палива) відбувалися в червні-жовтні 2011 року, що підтверджується генеральним договором від 04 січня 2011 року №1, видатковими накладними, зокрема від 01 липня 2011 року, 04 липня 2011 року, податковими накладними від 01 липня 2011 року №4, від 04 липня 2011 року №7, актами виконаних робіт та іншими первинними документами, які також підтверджують використання цього дизельного палива позивачем у власній господарській діяльності для заправки автотранспорту, власником якого він був.

- ТОВ "АТЛАНТІК-Б", а саме: господарські операції з постачання товару (культур зернових - сорго, кукурудзи, сої), які відбувалися в жовтні-грудні 2011 року, що підтверджується договором поставки від 10 листопада 2011 року №45, актом звірки взаємних розрахунків, видатковими накладними, зокрема від 24 жовтня 2011 року, 21 жовтня 2011 року, податковими накладними від 24 жовтня 2011 року №42, від 19 жовтня 2011 року №34, товарно-транспортними накладними від 19 жовтня 2011 року та іншими матеріалами, які підтверджують також подальшу реалізацію товару відповідно до експортного контракту на "Nibulon S.А.", Швейцарія.

- ТОВ "ДЕ-ЛОНГА", а саме: господарські операції (заправка картриджу) відбувалися в квітні 2010 року, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, актом виконаних робіт від 20 квітня 2010 року за №19, податковою накладною від 20 квітня 2010 року №19.

- ТОВ "ВИРОБНИЧО-ТОРПВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОКОНТИНЕНТ", а саме: господарські операції з постачання товару (культур зернових - соняшнику, сої) відбувалися в листопаді 2011 року, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, видатковими накладними, зокрема від 06 листопада 2011 року, 09 листопада 2011 року, податковими накладними від 16 листопада 2011 року №42, від 17 листопада 2011 року №10, товарно-транспортними накладними, реєстром накладних та іншими матеріалами, які підтверджують також подальшу реалізацію цього товару відповідно до експортного контракту на "Nibulon S.А.", Швейцарія.

- ПП "ІРЕЛ", а саме: господарські операції з постачання товару (сої), які відбувалися в листопаді-грудні 2011 року, що підтверджується, договором поставки від 01 листопада 2011 року №39/11, актом звірки взаємних розрахунків, видатковими накладними, зокрема, від 26 листопада 2011 року, 25 листопада 2011 року, податковими накладними від 26 листопада 2011 року №143, від 25 листопада 2011 року №142, товарно-транспортними накладними та іншими матеріалами.

Отже, враховуючи все вищевикладене та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо поставки відповідних товарів, які відповідають вимогам обліку, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування валових витрат позивачем, віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, а також про підтвердження сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Доводи ДПІ стосовно того, що ТОВ діяло без належної обачності і йому мало бути відомо про адміністративно-майновий стан контрагентів, умови ведення ними діяльності та порушення, які ними допускались, як доказ відсутності реального здійснення господарських операцій ТОВ з контрагентами колегія суддів не приймає до уваги, оскільки чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ та формування податкового кредиту та витрат, від податкового обліку (стану) інших осіб, зокрема, внаслідок виявлення іншими податковими перевірками порушень чинного законодавства при укладанні правочинів між контрагентами позивача та іншими суб'єктами господарювання. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Вказані положення, також, узгоджуються зі змістом статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДПІ викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька