Постанова

від 12.09.2013 по справі 905/1706/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2013 р. справа №905/1706/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А. від позивача:Жданова І.М. - довіреність від 18.03.2013 року №189 від відповідача:Чернецька В.С. - довіреність від 09.09.2013 року №2; Гумбіна Т.П. - довіреність від 09.09.2013 року №3; Бойко О.П. - довіреність від 09.09.2013 року №4. розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвантажтранс», м.Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року у справі№ 905/1706/13-г (Головуючий суддя: Говорун О.В., судді: Колесник Р.М., Харакоза К.С.) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької області до Державного підприємства «Артемвантажтранс», м.Горлівка Донецької області простягнення 298465 грн. 44 коп. збитків В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення Державного підприємства «Артемвантажтранс» 298465 грн. 44 коп. збитків у вигляді плати за користування вагонами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року по справі №905/1706/13-г позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» задоволені в повному обсязі, стягнуто з Державного підприємства «Артемвантажтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» 298465 грн. 44 коп. збитків, 5969 грн. 31 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Дане рішення мотивоване обґрунтованістю позивних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року у справі №905/1706/13-г, Державне підприємство «Артемвантажтранс» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, які мають значення по справі та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до невірного прийняття рішення по справі.

Зазначає, що недостатня кількість коштів позивача для оплати користування вагонами і неможливість перерахування коштів із-за неробочих днів банку в період травневих свят з 29.04.2012 року по 02.05.2012 року, а також кількості вагонів, що перевищує переробну спроможність відповідача не може свідчити про неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, а тому підстави для стягнення з Державного підприємства «Артемвантажтранс» збитків у вигляді плати за користування вагонами відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2013 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники заявника апеляційної в судовому засіданні 11.09.2013 року підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, через канцелярію суду надали клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з реорганізацією Державного підприємства «Артемвантажтранс» та заміну відповідача - Державного підприємства «Артемвантажтранс» на Державне підприємство «Артемвугілля».

Колегія суддів, не приймає до уваги доводи клопотання відповідача про зупинення розгляду справи та заміни відповідача на Державне підприємство «Артемвугілля», оскільки процес реорганізації підприємства не є підставою для неможливості приймати участь в судовому процесі, крім того, відповідачем на надано суду апеляційної інстанції доказів в підтвердження виключення Державного підприємства «Артемвантажтранс» з Єдиного державного реєстру.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

12.03.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» (Клієнт) та Державне підприємство «Артемвантажтранс» уклали договір № 63 на транспортне обслуговування (далі - договір) (т. 1 а.с. 47-52).

Пунктом 1 договору сторони узгодили умови переміщення завантажених та порожніх вагонів, що прибувають на адресу ст. Байрак Донецької залізниці та які відправляються на мережу залізниці через ст. Байрак Донецької залізниці, організація його транспортного обслуговування, умови платежів та взаємна відповідальність.

Згідно п. 3.4. договору час знаходження вагонів у користуванні клієнтом визначається за їх номерами та розраховується з моменту спільного приймання вагонів Залізниці та до моменту їх здачі (повернення) Залізниці.

У випадку затримки з вини Підприємства подачі вагонів під навантаження або розвантаження та здавання вагонів Залізниці, плата за користування вагонами за час затримки, який перевищує 7,1 годин технологічного часу роботи локомотиву, відноситься на Підприємство. Час знаходження вагонів на вантажних фронтах Клієнта засвідчується підписами уповноважених осіб Підприємства та Клієнта у внутрішніх пам'ятках про користування вагонами.

Відповідно до п. 4.8. договору Клієнт здійснює оплату за користування вагонами відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України по та в порядку передбаченому Правилами користування вагонами та контейнерами. Розмір попередньої плати визначається Клієнтом самостійно із розрахунку мінімального незнижуваємого трьохдобового запасу грошових коштів за користування вагонами.

За умовами п. 5.1. договору невиконання Клієнтом умов договору по платежам звільняє Підприємство від зобов'язання своєчасної обробки фронтів навантаження, розвантаження та дає йому право призупинення транспортного обслуговування Клієнта до внесення всіх належних платежів. В цих випадках вся відповідальність за наслідки (зрив виробництва, випуск, реалізацію та якість продукції що випускається, плата за користування вагонами) відноситься на Клієнта.

29.04.2012 року внаслідок сходу на залізничних коліях Державного підприємства «Артемвантажтранс» рухомого складу в кількості чотирьох вагонів №№ 66628587, 66741687, 66782640, 65881112 припинене транспортне обслуговування Клієнта. Факт сходу вагонів зафіксований актом від 29.04.2012 року, складеним за участю уповноважених представників Донецької залізниці та підприємства відповідача (т. 1 а.с.56).

Згідно даних протоколу Оперативної ради при керівнику вагонного депо Дебальцеве-сортувальне за графіком сходу з рейок вагонів №№ 66628587, 66741687, 66782640, 65881112 на під'їзному шляху Державного підприємства «Артемвантажтранс» станції Байрак від 03.05.2012 року (т. 1 а.с. 61) в результаті сходу вагонів №№ 66628587, 66741687, 66782640, 65881112, останні зазнали пошкоджень, про що свідчать акти про пошкодження вагонів від 03.04.2012 року № 30, №31, №32, №33 (т. 1 а.с. 57-60). Вину за пошкодження вагонів покладено на Державне підприємство «Артемвантажтранс».

Внаслідок припинення транспортного обслуговування Клієнта з вини Підприємства відповідача на фронтах навантаження-розвантаження Клієнта та на станції Байрак в очікуванні перевезення простояли 86 вагонів.

Матеріалами справи підтверджено, що рух на відповідній ділянці залізниці відновлений 03.05.2012 року о 16 год. 10 хвл. Відповідач здав вагони залізниці 07.05.2013 року.

З відомостей №№ 03050063, 05050067, 07050072, 03050064 плати за користування вагонами вбачається, що відповідна плата за користування вагонами за час в очікуванні перевезення з 29.04.2012 року по 07.05.2012 року складає в розмірі 326395 грн. 08 коп.(т. 1 а.с.62-67).

Плата за користування вагонами в межах технологічного часу складає в розмірі 27929 грн. 24 коп., яка в порушення п. 4.8. договору, станом на час розгляду справи, відповідачем не здійснена.

На час сходу вагонів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» здійснило попередню оплату за користування вагонами в розмірі 15282 грн. 04 коп.

В період з 03.05.2012 року по 07.05.2012 року позивачем перераховані Державному підприємству «Артемвантажтранс» грошові кошти за користування вагонами в загальному розмірі 340000 грн. 00 коп., про що свідчать платіжні доручення від 03.05.2012 року №171 на суму 30000 грн. 00 коп., від 04.05.2012 року № 177 на суму 10000 грн. 00коп., від 07.05.2012 року № 178 на суму 300000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 153-155).

Згідно із ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГПК).

Відповідно до ч. 2 статті 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами і контейнерами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

В пункті 1 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено про те, що ці Правила визначають порядок користування і умови користування вагонами залізниць України та вагонами, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (якщо ці вагони знаходяться на коліях залізниць загального користування).

Згідно п.6 Правил користування вагонами і контейнерами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях не загального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.22 Цивільного Кодексу України, до складу збитків, які підлягають відшкодуванню, відноситься саме упущена вигода, тобто ті доходи, які б позивач міг одержати реально, якби його права не було порушено.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 зазначеного Кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 226 Господарського Кодексу України, визначені умови та порядок відшкодування збитків.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом наведених норм права, відшкодування збитків є наслідком порушення господарського (цивільного) зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідною є наявність об'єктивної сторони господарського правопорушення, яку складають: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками; вина боржника.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем належними та допустимими доказами не спростована відсутність понесення збитків позивачем.

Виходячи з наведених норм права та матеріалів справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю доводів, а рішення суду першої інстанції, таким, що повно та всебічно відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвантажтранс» на рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року у справі №905/1706/13-г - залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року у справі №905/1706/13-г - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова