Постанова

від 12.11.2013 по справі 905/1706/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 905/1706/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаГорбовського О.В. дов. від 04.11.2013 року відповідачаГумбіної Т.П. дов. від 01.11.2013 року Бойко О.П. дов. від 01.11.2013 року Черецької В.С. дов. від 08.10.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Артемвантажтранс" на постановувід 11.09.2013 року Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 905/1706/13-г господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Кіндратівська" до Державного підприємства "Артемвантажтранс" простягнення 298465,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Кіндратівська" звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства "Артемвантажтранс" про стягнення 298465,44 грн. збитків у вигляді плати за користування вагонами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року (головуючий суддя Говорун О.В., судді Колесник Р.М., Харакоз К.С.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року (головуючий суддя Бойченко К.І., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Артемвантажтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Кіндратівська" 298465,44 грн. збитків та 5969,31 грн. витрат з оплати судового збору.

Державне підприємство "Артемвантажтранс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року повністю та прийняти нове рішення.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме статей 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, оскільки на його думку збитки виникли в зв'язку із несвоєчасним перерахуванням позивачем попередньої оплати за транспортні послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Кіндратівська" надало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року без змін, а касаційну скаргу Державне підприємство "Артемвантажтранс" залишити без задоволення .

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Кіндратівська" (Клієнт) та Державне підприємство "Артемвантажтранс" уклали договір № 63 на транспортне обслуговування (далі - договір) (т. 1 а.с. 47-52).

Пунктом 1 договору сторони узгодили умови переміщення завантажених та порожніх вагонів, що прибувають на адресу ст. Байрак Донецької залізниці та які відправляються на мережу залізниці через ст. Байрак Донецької залізниці, організація його транспортного обслуговування, умови платежів та взаємна відповідальність.

Згідно п. 3.4. договору час знаходження вагонів у користуванні клієнтом визначається за їх номерами та розраховується з моменту спільного приймання вагонів Залізниці та до моменту їх здачі (повернення) Залізниці.

У випадку затримки з вини Підприємства подачі вагонів під навантаження або розвантаження та здавання вагонів Залізниці, плата за користування вагонами за час затримки, який перевищує 7,1 годин технологічного часу роботи локомотиву, відноситься на Підприємство. Час знаходження вагонів на вантажних фронтах Клієнта засвідчується підписами уповноважених осіб Підприємства та Клієнта у внутрішніх пам'ятках про користування вагонами.

Відповідно до п. 4.8. договору Клієнт здійснює оплату за користування вагонами відповідно до статті 119 Статуту залізниць України по та в порядку передбаченому Правилами користування вагонами та контейнерами. Розмір попередньої плати визначається Клієнтом самостійно із розрахунку мінімального незнижуваємого трьохдобового запасу грошових коштів за користування вагонами.

За умовами п. 5.1. договору невиконання Клієнтом умов договору по платежам звільняє Підприємство від зобов'язання своєчасної обробки фронтів навантаження, розвантаження та дає йому право призупинення транспортного обслуговування Клієнта до внесення всіх належних платежів. В цих випадках вся відповідальність за наслідки (зрив виробництва, випуск, реалізацію та якість продукції що випускається, плата за користування вагонами) відноситься на Клієнта.

29.04.2012 року внаслідок сходу на залізничних коліях Державного підприємства "Артемвантажтранс" рухомого складу в кількості чотирьох вагонів №№ 66628587, 66741687, 66782640, 65881112 припинене транспортне обслуговування Клієнта. Факт сходу вагонів зафіксований актом від 29.04.2012 року, складеним за участю уповноважених представників Донецької залізниці та підприємства відповідача (т. 1 а.с.56).

Згідно даних протоколу Оперативної ради при керівнику вагонного депо Дебальцеве-сортувальне за графіком сходу з рейок вагонів №№ 66628587, 66741687, 66782640, 65881112 на під'їзному шляху Державного підприємства "Артемвантажтранс" станції Байрак від 03.05.2012 року (т. 1 а.с. 61) в результаті сходу вагонів №№ 66628587, 66741687, 66782640, 65881112, останні зазнали пошкоджень, про що свідчать акти про пошкодження вагонів від 03.04.2012 року № 30, №31, №32, №33 (т. 1 а.с. 57-60). Вину за пошкодження вагонів покладено на Державне підприємство "Артемвантажтранс".

Внаслідок припинення транспортного обслуговування Клієнта з вини Підприємства відповідача на фронтах навантаження-розвантаження Клієнта та на станції Байрак в очікуванні перевезення простояли 86 вагонів.

Судами встановлено, що рух на відповідній ділянці залізниці відновлений 03.05.2012 року о 16 год. 10 хв. Відповідач здавав спірні вагони залізниці до 07.05.2013 року.

З відомостей №№ 03050063, 05050067, 07050072, 03050064 плати за користування вагонами вбачається, що відповідна плата за користування вагонами за час в очікуванні перевезення з 29.04.2012 року по 07.05.2012 року складає в розмірі 326395,08 грн. (т. 1 а.с.62-67).

Плата за користування вагонами в межах технологічного часу складає в розмірі 27929,24 грн.

На час сходу вагонів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Кіндратівська" здійснило попередню оплату за користування вагонами в розмірі 15282 грн. 04 коп.

В період з 03.05.2012 року по 07.05.2012 року позивачем перераховані Державному підприємству "Артемвантажтранс" грошові кошти за користування вагонами в загальному розмірі 340000 грн. 00 коп., про що свідчать платіжні доручення від 03.05.2012 року №171 на суму 30000 грн. 00 коп., від 04.05.2012 року № 177 на суму 10000 грн. 00коп., від 07.05.2012 року № 178 на суму 300000 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 153-155).

Згідно із статею 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГПК).

Відповідно до частини 2 статті 119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами і контейнерами вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

В пункті 1 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено про те, що ці Правила визначають порядок користування і умови користування вагонами залізниць України та вагонами, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (якщо ці вагони знаходяться на коліях залізниць загального користування).

Згідно п.6 Правил користування вагонами і контейнерами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях не загального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Відповідно до статті 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статею 525 Цивільного Кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статею 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 22 Цивільного Кодексу України, до складу збитків, які підлягають відшкодуванню, відноситься саме упущена вигода, тобто ті доходи, які б позивач міг одержати реально, якби його права не було порушено.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 зазначеного Кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 226 Господарського Кодексу України, визначені умови та порядок відшкодування збитків.

Відповідно до статі 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом наведених норм права, відшкодування збитків є наслідком порушення господарського (цивільного) зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідною є наявність об'єктивної сторони господарського правопорушення, яку складають: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками; вина боржника.

Судами встановлено, що збитки у вигляді плати за користування вагонам за період з 29.04.2012 року по 07.05.2012 року за мінусом технологічного часу в сумі 298465,44 грн. виникли з вини відповідача в зв'язку з чим обгрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Будь яких доказів того, що збитки виникли в зв'язку із несвоєчасним перерахуванням передплати позивачем, відповідач не надав та його твердження спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та

процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі № 905/1706/13-г господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Артемвантажтранс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач