Постанова

від 02.09.2013 по справі 801/8030/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2013 р. (10:11) Справа №801/8030/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н. О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсінвест"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007582203 від 05.08.2013 р.,

за участю представників:

позивача - Маленко П.Є., паспорт НОМЕР_2

представник відповідача, не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007582203 від 05.08.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, відповідач дійшов невірних висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2013 р., оскільки реальність та товарність господарських операцій позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується відповідними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, складеними згідно з вимогами чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - текст повістки був направлений на його електронну адресу в порядку статті 38 КАС України, про що свідчить відповідне роздрукування електронного листа та надіслане відповідачем підтвердження про отримання тексту повістки. Заперечень на адміністративний позов відповідач не надав.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим з 08.07.2013 р. тривалістю 5 робочих днів проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Курсінвест» з питань достовірності даних, наведених у декларації з ПДВ за березень 2013 р., за результатами якої складено акт від 19.07.2013 р. № 387/22.7/35337747.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2013 р. в розмірі 12108 грн.

Вказаний висновок був зроблений відповідачем на підставі проведеного аналізу господарських операцій позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, з використанням при цьому інформації автоматизованих інформаційних систем та документів, наданих до перевірки.

Так, ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим зауважує, що надані до перевірки задля підтвердження факту транспортування товару, що поставляється вищевказаними контрагентами, товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, що, в свою чергу, викликає сумніви чи був товар фактично доставлений до покупця та чи було взагалі його придбання та доставка.

05.08.2013 р. на підставі вищевказаного акта перевірки від 19.07.2013 р. № 387/22.7/35337747 ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007582203 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 18162 грн., у тому числі: 12108 грн. - за основним платежем, 6054 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Правомірність винесення відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2009 р. між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ "Курсінвест" (покупець) був укладений договір поставки № 19/09, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору найменування товару, його кількість та якісні характеристики, строк поставки, ціна товару згідно з договором, встановлюються в додатках (накладних), які є невід'ємною частиною договору з моменту його підписання.

Згідно з п. 3.1 поставка товару покупцю здійснюється транспортом продавця або на умовах самовивезення.

Ціна товару вказується в накладних на кожну партію товару (п. 4.1 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 р. з можливою пролонгацією.

04.01.2013 р. була укладена додаткова угода № 4 до договору № 19/09 від 12.10.2009 р., якою зазначений пункт 10.1 викладено в іншій редакції, встановивши строк дії договору до 31.12.2013 р. Крім того, вказаною угодою збільшено вартість договору на 1100000,00 грн.

На виконання умов цього договору постачальником були передані позивачеві акумулятори на загальну суму 9500,00 грн., у тому числі ПДВ 1583,33 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 8 від 06.03.2013 р. та № 10 від 07.03.2013 р.

Перевезення товару здійснювалося перевізником ФОП ОСОБА_4, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною від 07.03.2013 р. (а. с. 69).

Оплата товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а. с. 70-71).

ФОП ОСОБА_3 були виписані податкові накладні: № 8 від 06.03.2013 р. на загальну суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн. (а. с. 67) та № 10 від 07.03.2013 р. на загальну суму 4500,00 грн., у тому числі ПДВ 750,00 грн. (а.с. 68), які були отримані позивачем відповідно 06.03.2013 р. та 07.03.2013 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2012 р. між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "Курсінвест" (покупець) був укладений договір поставки № 16/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно п. 2.2 Договору номенклатура та кількість товару визначається в товарно-супроводжувальних документах на кожну партію товару.

Згідно з пунктом 3.1 Договору поставка товару в рамках дійсного договору здійснюється автомобільним транспортом продавця або покупця.

Розділами 4, 5 Договору встановлюються: ціна, загальна вартість та умови оплати.

Так, ціна на товар є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару. Загальна сума договору складає 100000 грн. Оплата вартості отриманих покупцем товарів здійснюється шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок або готівкою в касу продавця. Покупець здійснює передплату за товар згідно з розрахунком продавця.

Матеріали справи свідчать, що в березні 2013 року, на виконання умов цього договору продавцем були передані позивачеві акумулятори на загальну суму 63151 грн., у тому числі ПДВ 10525 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 112 від 20.03.2013 р. та № 123 від 22.03.2013 р.

Перевезення товару здійснювалося перевізником ФОП ОСОБА_4, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною від 07.03.2013 р. (а. с. 56).

Оплата товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а. с. 57-61).

За результатом здіснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 були виписані податкові накладні: № 45 від 20.03.2013 р. на загальну суму 41585,00 грн., у тому числі ПДВ 6930,83 грн. (а. с. 54) та № 50 від 22.03.2013 р. на загальну суму 21566,00 грн., у тому числі ПДВ 3594,33 грн. (а.с. 55), які були отримані позивачем відповідно 20.03.2013 р. та 22.03.2013 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2013 р.

Суми ПДВ у загальному розмірі 12108 грн. за вказаними накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту березня 2013 року, про що свідчить Додатки 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства. Податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи рух активів та наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, суд звертає увагу на те, що одними з видів господарської діяльності позивача є: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (коди за КВЕД 45.31 та 45.32 - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а. с. 26,27).

Отже, придбання позивачем акумуляторів безпосередньо пов'язано зі здійснюваною ним господарською діяльністю.

Проведення господарських операцій по бухгалтерському обліку підтверджується відповідними оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63. Подальша реалізація товарів проведена по рахунку 36, що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 та їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в березні 2013 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Щодо посилань відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, оскільки можуть підтверджувати факт надання послуг з перевезення та здійснення відповідних розрахунків за надані послуги.

Більше того, неправильне оформлення контрагентом позивача товарно-транспортних накладних, складених під час перевезення придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" акумуляторів, також не є спростуванням реальності спірних господарських операцій, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6054 грн. При цьому, суд зазначає, що відповідачем була невірно застосована ставка штрафних санкцій в розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобовязання.

Так, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Застосовуючи ставку в розмірі 50%, відповідач послався на акт попередньої перевірки позивача за березень, січень 2012 року, внаслідок чого зробив висновок про повторне порушення відповідачем вимог податкового законодавства.

Судом встановлено, що на підставі вищевказаного акта попередньої перевірки позивача № 10528/22-8/35337747 від 28.12.2012 р. відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0000772204 від 15.01.2013 р. та №0000762204 від 15.01.2013 р., які були визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. у справі №801/1105/13-а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 р.

Таким чином, оскільки обставини повторного допущення відповідачем порушення податкового законодавства спростовуються матеріалами справи, суд вважає неправомірним застосування до позивача ставки штрафних санкцій в розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов'язання.

З урахуванням цього, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 181,62 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні 02.09.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 09.09.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 05.08.2013 р. № 0007582203.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" (95022, вул. Сельвинського, буд. 108, Київський район, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 35337747) 181,62 грн. (сто вісімдесят одна гривня шістдесят дві копійки) судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (95053, вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 38756639).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.