Постанова

від 28.01.2014 по справі 801/8030/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8030/13-а

28.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 02.09.13 у справі № 801/8030/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" (вул. Сельвінського, 108, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95017)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 05.08.2013 р. № 0007582203.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" 181,62 грн. судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 28.01.2014 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача з 08.07.2013 р. тривалістю 5 робочих днів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Курсінвест» з питань достовірності даних, наведених у декларації з ПДВ за березень 2013 р., за результатами якої складено акт від 19.07.2013 р. № 387/22.7/35337747.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2013 р. в розмірі 12108 грн.

Вказаний висновок був зроблений відповідачем на підставі проведеного аналізу господарських операцій позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, з використанням при цьому інформації автоматизованих інформаційних систем та документів, наданих до перевірки.

05.08.2013 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007582203 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 18162 грн., у тому числі: 12108 грн. - за основним платежем, 6054 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2009 р. між ФОП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ "Курсінвест" (покупець) був укладений договір поставки № 19/09, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

04.01.2013 р. була укладена додаткова угода № 4 до договору № 19/09 від 12.10.2009 р., якою зазначений пункт 10.1 викладено в іншій редакції, встановивши строк дії договору до 31.12.2013 р. Крім того, вказаною угодою збільшено вартість договору на 1100000,00 грн.

На виконання умов цього договору постачальником були передані позивачеві акумулятори на загальну суму 9500,00 грн., у тому числі ПДВ 1583,33 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 8 від 06.03.2013 р. та № 10 від 07.03.2013 р.

Перевезення товару здійснювалося перевізником ФОП ОСОБА_4, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною від 07.03.2013 р. (а. с. 69).

Оплата товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а. с. 70-71).

ФОП ОСОБА_3 були виписані податкові накладні: № 8 від 06.03.2013 р. на загальну суму 5000,00 грн., у тому числі ПДВ 833,33 грн. (а. с. 67) та № 10 від 07.03.2013 р. на загальну суму 4500,00 грн., у тому числі ПДВ 750,00 грн. (а.с. 68), які були отримані позивачем відповідно 06.03.2013 р. та 07.03.2013 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2012 р. між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "Курсінвест" (покупець) був укладений договір поставки № 16/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Матеріали справи свідчать, що в березні 2013 року, на виконання умов цього договору продавцем були передані позивачеві акумулятори на загальну суму 63151 грн., у тому числі ПДВ 10525 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 112 від 20.03.2013 р. та № 123 від 22.03.2013 р.

Перевезення товару здійснювалося перевізником ФОП ОСОБА_4, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною від 07.03.2013 р. (а. с. 56).

Оплата товару підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 57-61).

За результатом здіснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 були виписані податкові накладні: № 45 від 20.03.2013 р. на загальну суму 41585,00 грн., у тому числі ПДВ 6930,83 грн. (а.с.54) та № 50 від 22.03.2013 р. на загальну суму 21566,00 грн., у тому числі ПДВ 3594,33 грн. (а.с.55), які були отримані позивачем відповідно 20.03.2013 р. та 22.03.2013 р., що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2013 р.

Суми ПДВ у загальному розмірі 12108 грн. за вказаними накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту березня 2013 року, про що свідчить Додатки 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується судова колегія, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства. Податкові накладні, виписані контрагентами, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Досліджуючи рух активів та наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, встановлений факт, що одними з видів господарської діяльності позивача є: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям (коди за КВЕД 45.31 та 45.32 - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а. с. 26,27).

Отже, придбання позивачем акумуляторів безпосередньо пов'язано зі здійснюваною ним господарською діяльністю.

Проведення господарських операцій по бухгалтерському обліку підтверджується відповідними оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63. Подальша реалізація товарів проведена по рахунку 36, що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю.

Таким чином, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 та їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та їх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Щодо посилань відповідача на неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, оскільки можуть підтверджувати факт надання послуг з перевезення та здійснення відповідних розрахунків за надані послуги.

Більше того, неправильне оформлення контрагентом позивача товарно-транспортних накладних, складених під час перевезення придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" акумуляторів, також не є спростуванням реальності спірних господарських операцій, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Отже, товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.

Крім того, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Застосовуючи ставку в розмірі 50%, відповідач послався на акт попередньої перевірки позивача за березень, січень 2012 року, внаслідок чого зробив висновок про повторне порушення відповідачем вимог податкового законодавства.

На підставі вищевказаного акта попередньої перевірки позивача № 10528/22-8/35337747 від 28.12.2012 р. відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0000772204 від 15.01.2013 р. та №0000762204 від 15.01.2013 р., які були визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. у справі №801/1105/13-а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 р.

Таким чином, оскільки обставини повторного допущення відповідачем порушення податкового законодавства спростовуються матеріалами справи, то застосування до позивача ставки штрафних санкцій в розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов'язання є неправомірним.

Таким чином, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, однак постанову суду першої інстанції судова колегія вважає за необхідне змінити в частині стягнення судового збору. А саме, відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З імперативного припису цієї статті випливає, що відшкодування судових витрат присуджується з місцевого бюджету тільки в одному випадку - якщо відповідач є орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

На підставі ст.94 КАС України, судова колегія вважає за необхідне стягнути судовий збір з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись статтями 195, 196, 197, п.3 ч.1 ст.198, п. 2 ч. 1 ст. 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 02.09.13 у справі № 801/8030/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О.) від 02.09.13 у справі № 801/8030/13-а - змінити та викласти резолютивну частину у наступній редакції:

" Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим від 05.08.2013 р. № 0007582203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсінвест" (95022, вул. Сельвинського, буд. 108, Київський район, м. Сімферополь, АР Крим, ідентифікаційний код 35337747) 181,62 грн. (сто вісімдесят одна гривня шістдесят дві копійки) судового збору."

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян