Постанова

від 13.09.2013 по справі 827/2071/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2013 рокуСправа №827/2071/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді - Александрова О.Ю.,

за участю секретаря - Козька М.М.,

за участю прокурора - Почки Антона Анатолійовича, посвідчення від 25.09.2012;

за участю представників:

позивача - Толчиної Наталі Григоріни, довіреність №3 від 09.01.2013,

відповідача - Летючої Діани Геннадіївни, довіреність №480/9/10-039 від 06.03.2013,

Ксенза Олексія Миколайовича, довіреність №1837/9/10-039 від 25.09.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби, за участю у справі прокуратури міста Севастополя, про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001140231 від 22.07.2011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2 163 645,00 грн., у тому числі: 1 730 916,00 грн. - основний платіж, 432 729,00 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що: відповідачем незаконно включено до валового доходу підприємства суму у розмірі 10 960 073,00 грн. та нараховане податку у розмірі 2 655 575,00 грн.; в бухгалтерському облік підприємства всі операції відображено відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 11 (Зобов'язання) затвердженого Наказом Міністерства фінансів України; дана заборгованість обліковується відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», як довгострокові зобов'язання по рахунку 55. На думку позивача обов'язок донарахування податку на прибуток обумовлено стягненням заборгованості за рішенням Господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001р., виконання якого було відстрочено до 2007 року.

Листом від 07.11.2011 за вих. №05-1623вих-11 прокуратура міста Севастополя повідомила про вступ у розгляд справи /т.1, а.с.24/.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення на позов, у якому з заявленими вимогами не погодився, зазначив: відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису; строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні; рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2009 у справі 32/331 за позовом ТОВ «СК-Яуза» до КП СМР «Севелектроавтотранс», ПП «Турмалін-маркет», за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ «Севастопольенерго», про стягнення заборгованості у розмірі 10 960 072,59 грн., яке набрало законної сили 08.02.2010, позов задоволено частково; вказане рішення є рішенням про визнання (стягнення) заборгованості у розумінні абзацу б) підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», але, позивачем вимоги вказаного положення Закону не виконані; що і було виявлено перевіркою, за результатом якої позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств; посилання позивача на інші судові рішення уваги не заслуговує, оскільки вони не стосуються предмету спору /т.1, а.с.30-32/.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.11.2011 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 апеляційну скаргу Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.11.2011 залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.11.2011 - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.07.2013 касаційну скаргу Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.08.2013 справа надійшла до Окружного адміністративного суду міста Севастополя, 13.08.2013 справу прийнято до провадження судді Александрова О.Ю. та призначено до судового розгляду.

22.08.2013 позивач надав суду письмове доповнення до адміністративного позову, у якому навів додаткові доводи на обґрунтування своєї правової позиції /т.1, а.с.225-228/.

Ухвалою суду від 10.09.2013 первісного відповідача замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби.

У судовому засіданні 10.09.2013 представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та письмовому доповненні до нього, наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні 10.09.2013 проти позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.

Прокурор у судовому засіданні погодився з позицією відповідача та в задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача прокурора та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, що повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно законності рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, застосування штрафних (фінансових) санкцій Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби), суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки, та чи мали місце порушення, встановлені перевіркою.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя та Державної податкової адміністрації у м. Севастополі проведено планову виїзну перевірку КП СМР «Севелектротранс» ім.О.С. Круподьорова, код за ЄДРПОУ 03328899 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складений акт №43/23-1/03328899/3286/10 від 26.04.2011 (далі за текстом - Акт перевірки) /т.1, а.с.39-125/.

За висновками Акту перевірки встановлено порушення Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова, зокрема, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1, 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.10 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку заповнення Декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143, із змінами, внесеними Наказом від 10.12.2003 р. № 593, заниження податку на прибуток в загальної сумі в загальної сумі 2 655 575,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 133 427,00 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 935 150,00 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 2 514 116 грн., за 2010 рік в сумі 2 655 575 грн., за рахунок завищення від'ємного значення податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року в сумі 688 151,00 грн., за 9 місяців 2009 року в сумі 1 076 568,00 грн., за 2009 рік в сумі 978 889,00 грн. за 1 квартал 2010 року в сумі 11 581 369 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 8 724 113 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 2 097 848 грн., за 2010 рік в сумі 1 495 761 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.1 та 3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

Такий висновок мотивований відповідачем наступним:

1. Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2009 у справі 32/331 за позовом ТОВ «СК-Яуза» до КП СМР «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова, ПП «Турмалін-маркет», за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ВАТ «Севастопольенерго», про стягнення заборгованості у розмірі 10 960 072,59 грн., яке набрало законної сили 08.02.2010, позов задоволено частково, постановлено стягнути з КП СМР «Севелектроавтотранс» на користь ТОВ «СК-Яуза» заборгованість у розмірі 10 960 072,59 грн., державне мито у розмірі 25 500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., та відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПП «Турмалін-маркет». Причиною виникнення спірних обставин між сторонами є невиконання КП СМР «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова на протязі майже 8 років свого грошового зобов'язання в сумі 10 960 072,59 грн., за фактично спожиту електричну енергію, яка підлягає оплаті позивачеві «ТОВ «СК-Яуза»), у зв'язку із придбанням останнім спірного боргу за договором купівлі-продажу від 01.06.2007 №225-03/07;

2. Рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2009 у справі 32/331, що набрало законної сили, є рішенням про визнання (стягнення) заборгованості у розумінні абзацу б) підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», але, позивачем вимоги вказаного положення Закону не виконані, - відповідну суму не включено до складу валового доходу з податку на прибуток підприємств у 1 кварталі 2010 року.

На підставі акта перевірки №43/23-1/03328899/3286/10 від 26.04.2011 відносно Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0000610231 від 18.05.2011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 3 319 468,75 грн., у тому числі: 2 655 575,00 грн. - основний платіж, 663 893,75 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.9/.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 22.07.2011 за вих. 1987/10/25-064 скаргу позивача задоволено частково - податкове повідомлення-рішення №0000610231 від 18.05.2011 скасовано в частині визначення податку у розмірі 924 659,00 грн., і штрафних санкцій у розмірі 231 164,75 грн., а в іншій частині (1 730 916,00 грн. - податок, 432 729,00 грн. - штрафні санкції) залишено без змін /т.1, а.с.9/.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем відносно Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова прийнято податкове повідомлення-рішення №0001140231 від 22.07.2011 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2 163 645,00 грн., у тому числі: 1 730 916,00 грн. - основний платіж, 432 729,00 грн. - штрафні санкції /т.1, а.с.7/.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0000610231 від 18.05.2011 до органу державної податкової служби вищого рівня.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 05.10.2011 за вих. №3035/6/10/2115 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000610231 від 18.05.2011, з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 22.07.2011 за вих. 1987/10/25-064, - без змін /т.1, а.с.8-10/.

З матеріалів перевірки слідує, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241 позов Відкритого акціонерного товариства «Севастопольенерго» до ДКП «Севтролейбус» про стягнення 13 593 002,78 грн., задоволено частково: стягнуто з ДКП «Севтролейбус» на користь ВАТ «Севастопольенерго» 13 583 217,93 грн., у тому числі: 9 239 035,01 грн. - заборгованість станом на 10.10.2001; 15 264,35грн. - реактивне споживання, 1 782 525,51 грн. - пеня, 2 121 305,31 грн. - індекс інфляції, 413 320,26 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 1 698,55 грн. - витрати зі сплати державного мита, 68,94 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також постановлено відстрочити виконання даного рішення до 07.11.2002 /т.1, а.с.240/.

У подальшому господарським судом міста Севастополя виконання рішення від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241 відстрочувалося:

- на шість місяців з 09.01.2003 по 09.07.2003 (ухвала суду від 08.01.2003);

- на шість місяців, було видано наказ, у якому початок строку його дії встановлено з 29.09.2004 (ухвала суду від 23.09.2003);

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.10.2003 виконання рішення відстрочено на 12 місяців до 23.09.2004.

Господарським судом міста Севастополя виконання рішення від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241 відстрочувалося:

- на 12 місяців до 23.09.2005 (ухвала суду від 12.09-14.09.2004);

- на 12 місяців строком до 10.09.2006 (ухвала суду від 23.09.2005);

- на 12 місяців строком до 10.09.2007 (ухвала суду від 25.09.2006).

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2006 касаційна скарга ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» задоволено, ухвалу господарського суду м. Севастополя від 25.09.2006 скасовано, справу №20-7/1241-2-4-7 направлено на новий розгляд заяви про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 заяву КП СМР «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова про відстрочку виконання рішення суду від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241-4-7-12 залишено без задоволення /т.1, а.с.241-242/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 ухвалу господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 залишено без змін /т.1, а.с.243-246/.

22.05.2007 на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 виданий наказ на примусове виконання зазначеного рішення суду.

За пунктом 1.2 вказаного договору після повного проведення розрахунків, Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе за актом приймання-передачі право дійсної вимоги на суму, вказану в додатку № 1 до договору.

Пунктом 2.4 договору визначено, що за цим договором Новий кредитор одержує право замість Кредитора вимагати від Боржника виконання зобов'язань за Договором № 123 від 02.04.1999 та отримувати від нього виконання у розмірі, зазначеному у пункті 2.5 договору.

За пунктом 2.5 договору Кредитором відступається право вимоги, яке визначене станом на 30.05.2007 у розмірі 10 960 072,59 грн.

Зазначене у пункті 2.5 договору право вимоги у розмірі 10 960 072,59 грн., визнано рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 і наказом у справі № 20-7/1241-2-4-7-12 (пункт 2.6 договору).

За пунктом 2.7 договору боргове зобов'язання, яке є предметом купівлі-продажу за договором, продається Кредитором Новому кредитору за ціною 7 261 436,36 грн.

Згідно з додатком № 1 до договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 01.06.2007 № 225-03/07 після повного проведення розрахунків, Кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе за Актом приймання-передачі право дійсної вимоги на суму 10 960 072,59, а саме: активна - 7 236 172,01 грн., реактивна - 25 264,35 грн., пеня - 1 172 293,60 грн., 3% річних - 404 031,45 грн., інфляційні витрати - 2 120 543,69 грн., судові видатки - 1 698,55 грн., перебір ліміту - 68,94 грн.

TOB «СК-Яуза» у повному обсязі оплатило ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» вартість переданого йому права вимоги у розмірі 7 261 436, 36 грн., платіжними дорученнями: №1 від 22.06.2007 на суму 45 000,00грн., №2 від 26.06.2007 на суму 1 880 000,00 грн., №3 від 02.07.2007 на суму 500 000,00 грн., №4 від 06.07.2007 на суму 100,00 грн., №5 від 17.07.2007 на суму 435 000,00 грн., №6 від 18.07.2007 на суму 996 600,00 грн., №7 від 25.07.2007 на суму 995 800,00 грн., №8 від 27.07.2007 на суму 498 000,00 грн., від 31.07.2007 на 1 341 036,36 грн.

09.08.2007 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі документів за договором № 225-03/07 від 01.06.2007.

У зв'язку із укладанням вказаного договору купівлі-продажу боргових зобов'язань, TOB «СК-Яуза» зверталося до господарського суду міста Севастополя із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.08.2008 у справі №20-7/1241-4-7-12 у задоволенні заяви ТОВ «СК-Яуза» відмовлено /т.2, а.с.10/.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.10.2008 ухвалу господарського суду міста Севастополя від 01.08.2008 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «СК-Яуза» - без задоволення.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.01.2009 у справі № 5020-2/588 за позовом TOB «СК-Яуза» до КП СМР «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова про стягнення 10 960 072,59 грн. на підставі договору купівлі - продажу боргових зобов'язань, відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України у справі № 5020-2/588 від 16.04.2009 , касаційну скаргу TOB «СК-Яуза» залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 26.01.2009 - без змін.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.08.2009 у справі № 5020-7/1241-2-4-7-12 за заявою ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» наказ господарського суду міста Севастополя від 22.05.2007 у справі 5020-7/1241-2-4-7-12 визнано таким, що не підлягає виконанню повністю /т.2, а.с.9/.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2009 у справі № 2/331 за позовом ТОВ «СК-Яуза» до КП СМР «Севелектроавтотранс» ім.О.С.Круподьорова, ПП «Турмалін-маркет», за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 10 960 072, 59 грн., позовні вимоги задоволено частково: постановлено стягнути з КП СМР «Севелектроавтотранс» ім. О.С.Круподьорова на користь ТОВ «СК-Яуза» заборгованість у розмірі 10 960 072,59 грн., в частині задоволення вимог до ПП «Турмалін-маркет» відмовлено /т.2, а.с.1-7/.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2010 та Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2010 рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2009 у справі № 2/331 залишено без змін.

За визначенням пункту 4.1 статі 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла у період з 01.01.1995 по 01.04.2011) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла у період з 16.12.1997 по 01.01.2003) було передбачено заходи щодо врегулювання сумнівної заборгованості, а саме:

- у разі коли суд (арбітражний суд) приймає рішення на користь продавця, валові доходи такого продавця збільшуються на суму заборгованості, фактично відшкодованої покупцем;

- у разі коли протягом тридцяти календарних днів після прийняття зазначеного рішення покупець не повертає суму заборгованості, визнаної судом (арбітражним судом), продавець звертається протягом наступних тридцяти календарних днів до арбітражного суду із заявою про визнання такого покупця банкрутом. При цьому валові доходи продавця не збільшуються на суму визнаної заборгованості покупця протягом строку судового розгляду справи. У разі коли продавець у зазначений термін не подає заяву до арбітражного суду він зобов'язаний збільшити валові доходи на суму заборгованості, визнаної судом (арбітражним судом);

- заборгованість, яка залишилась непогашеною після розподілу активів покупця, об'явленого банкрутом за рішенням суду (арбітражного суду), погашається у порядку, передбаченому цією статтею.

Тобто, на час прийняття господарським судом міста Севастополя рішення від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241 про стягнення з ДКП «Севтролейбус» на користь ВАТ «Севастопольенерго» 13 583 217,93 грн., яким фактично врегульовано відносини сторін щодо вказаної суми заборгованості у судовому порядку, законодавством не було передбачено обов'язку покупця щодо відображення у податковому обліку наслідків такого врегулювання, зокрема, обов'язку збільшити валовий дохід на визнану судом суму заборгованості.

Законом України від 24.12.2002, № 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який набув чинності з 01.01.2003, підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» викладений у такій редакції:

«Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням».

Остання редакція підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» залишалася чинною до втрати вказаним законом сили - 01.04.2011.

Предметом договору від 01.06.2007 №225-03/07, укладеного між ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (Кредитор) та ТОВ «СК-Яуза» (Новий кредитор) була купівля-продаж боргових зобов'язань Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім. О.С.Круподьорова перед Відкритим акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго», визначених рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241, з урахуванням стану розрахунків КП СМР «Севелектроавтотранс» ім. О.С.Круподьорова з ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» на 30.05.2007 (пункт 2.2. Договору).

Тобто, фактично відбулася заміна кредитора (стягувача) у правовідносинах щодо сплати заборгованості. Статус заборгованості Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім. О.С.Круподьорова, а саме, її правова визначеність (за конкретними підставами та складовими) та врегульованість у судовому порядку, не змінився.

З наведеного випливає, що рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2009 у справі № 2/331 за позовом ТОВ «СК-Яуза» до КП СМР «Севелектроавтотранс» ім.О.С.Круподьорова, ПП «Турмалін-маркет», за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго», з Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім. О.С.Круподьорова стягнуто ту ж саму суму заборгованості (як за первинною суттю, так і за розміром, з урахуванням його зменшення станом на 30.05.2007), що й рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241.

Отже, за фактом набрання рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2009 у справі № 2/331 законної сили (08.02.2010) у Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім. О.С.Круподьорова не виникав обов'язок щодо збільшення валових доходів на суму непогашеної заборгованості (її частини) у розмірі 10 960 072,59 грн., оскільки, як зазначалося вище, відносини ДКП «Севтролейбус» та ВАТ «Севастопольенерго» щодо сплати вказаної суми заборгованості, було врегульовано рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241, й таке врегулювання, за діючим на той час законодавством, податкових наслідків для ДКП «Севтролейбус» не тягнуло.

Примусове виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241 стало можливим з 22.05.2007, коли судом був виданий наказ на примусове виконання зазначеного рішення суду, й залишалося можливим до набрання законної сили ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.08.2009 у справі № 5020-7/1241-2-4-7-12 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю.

Навіть якщо вважати правильною думку про те, що у зв'язку із зміною з 01.01.2003 редакції підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім. О.С.Круподьорова виник обов'язок збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у судовому порядку, з дати, з якої у кредиторів (ВАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» та ТОВ «СК-Яуза») з'явилася можливість примусового виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 07.11.2001 у справі № 20-7/1241, - 22.05.2007 - дати видачі наказу на примусове виконання рішення суду (наказ виданий за фактом набрання законної сили (15.05.2007) ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.03.2007 у справі № 20-7/1241-4-7-12 про залишення без задоволення заяви КП СМР "Севелектроавтотранс" ім. О.С.Круподьорова про відстрочку виконання рішення суду від 07.11.2001), Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова мало збільшити валовий дохід на суму непогашеної заборгованості у другому кварталі (першому півріччі) 2007 року, а такий податковий (звітний) період не входив до періоду перевірки, оформленої актом №43/23-1/03328899/3286/10 від 26.04.2011. Також слід зазначити, що на момент початку проведення перевірки - 28.02.2011 /т.1, а.с.40/, закінчився передбачений абзацом першим пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк давності для визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платника податків - КП СМР «Севелектроавтотранс» з податку на прибуток підприємств за другий квартал (перше півріччя) 2007 року (останній день - 09.08.2010, оскільки останнім днем подання декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал (перше півріччя) 2007 року було 09.08.2007).

Крім того, судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 31.01.2013 у справі №2/331 задоволено заяву першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2009 №2/331, останнє скасовано, у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «СК-Яуза» відмовлено повністю /т.1, а.с.229-232/.

Вказаним рішенням господарського суду від 31.01.2013, зокрема встановлено, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.08.2012 у справі №5020-390/2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012, визнано недійсним договір купівлі-продажу боргових зобов'язань №225-03/07 від 01.06.2007.

Таким чином, у судовому порядку підтверджено безпідставність стягнення рішенням

господарського суду Донецької області від 30.11.2009 у справі №2/331 з Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова заборгованості у розмірі 10 960 072,59 грн.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення не довів. Висновки перевірки засновані на неправильному визначенні статусу заборгованості Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова у розмірі 10 960 072,59 грн., за рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2009 №2/331, як такої, що виникла вперше, що потягнуло безпідставне застосування положення абзацу б) підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

До позовної заяви додано платіжне доручення №3058 від 08.08.2013 про сплату судового збору у розмірі 3,40 грн. /т.1, а.с.17/. Інших судових витрат позивача під час розгляду справи судом не встановлено. Саме у вказаній сумі належить присудити позивачеві судові витрати.

В судовому засіданні 10.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено у повному обсязі 13.09.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя №0001140231 від 22.07.2011 про збільшення Комунальному підприємству Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова (ідентифікаційний код 03328899) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2 163 645,00 грн., у тому числі: 1 730 916,00 грн. - основний платіж, 432 729,00 грн. - штрафні санкції.

3. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ідентифікаційний код 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37, ідентифікаційний код 23193148) на користь Комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім.О.С. Круподьорова (99003, м. Севастополь, вул. Толстого, б. 51, ідентифікаційний код 03328899) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров