Рішення

від 02.09.2013 по справі 910/11773/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11773/13 02.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Елітметалург» простягнення 48 359,87 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Лисенко І.О. від відповідача:Кривуля Р.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» (надалі - ТОВ «Доненергопром») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітметалург» (надалі - ТОВ «Елітметалург») про стягнення 48 359,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі оплачено вартість товару згідно виставленого рахунку №1162 від 13.12.2012 р., а відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 25 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 19 480,99 грн. за поставлений товар неналежної якості, 3% річних у розмірі 478,88 грн. та витрати оплату послуг адвоката у розмірі 3 400,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.07.2013 р.

19.07.2013 р. до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги на суму 25 000,00 грн. визнав, в іншій частині - проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що позивач не повідомляв його про поставку товару неналежної якості.

В судовому засіданні 22.07.2013 р. судом оголошувалась перерва до 02.09.2013 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду через канцелярію надала документи, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги визнав частково.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2012 р. ТОВ «Елітметалург» було виставлено, а ТОВ «Доненергопром» було повністю оплачено рахунок №1162 від 13.12.2012 р. на суму 148 755,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №137 від 14.12.2012 р., №138 від 14.12.2012 р., №893 від 14.12.2012 р. та №147 від 18.12.2012 р.

Із матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення рахунку фактури та оплатою такого рахунку), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

19.12.2012 р. на виконання вимог укладеного договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 119 941,33 грн., що підтверджується видатковою накладною №189 від 19.12.2012 р.

14.01.2013 р. позивач листом №8 від 14.01.2013 р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 29 107,00 грн. за непоставлений, проте оплачений згідно рахунку №1162 від 13.12.2012 р. товар.

Відповідачем було частково повернуто грошові кошти у розмірі 4 107,00 грн., перераховані позивачем в якості оплати виставленого рахунку №1162 від 13.12.2012 р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

07.02.2013 р. комісією позивача було складено акт приймання продукції (товарів) за якістю, відповідно до якого було встановлено, що поставлена ТОВ «Елітметалург» продукція на суму 19 620,15 грн. не відповідає визначеним чинним законодавством вимогам.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 25 000,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжні доручення №137 від 14.12.2012 р., №138 від 14.12.2012 р., №893 від 14.12.2012 р. та №147 від 18.12.2012 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача повної вартості товару у розмірі 148 755,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що 19.12.2012 р. на виконання вимог укладеного договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 119 941,33 грн., що підтверджується видатковою накладною №189 від 19.12.2012 р.

Таким чином, з урахуванням повної оплати позивачем виставленого на оплату рахунку №1162 від 13.12.2012 р., відповідачем було недопоставлено товар на загальну суму 29 107,00 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

14.01.2013 р. позивач листом №8 від 14.01.2013 р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 29 107,00 грн. за непоставлений, проте оплачений згідно рахунку №1162 від 13.12.2012 р. товар.

Відповідачем було частково повернуто грошові кошти у розмірі 4 107,00 грн., перераховані позивачем в якості оплати виставленого рахунку №1162 від 13.12.2012 р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 25 000,00 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 25 000,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість визнана.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Елітметалург» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Доненергопром» про стягнення з ТОВ «Елітметалург» заборгованості у розмірі 25 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості поставленого товару неналежної якості на загальну суму 19 480,99 грн.

Частиною 1 ст. 673 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

Матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимим доказами не доведено погодження сторонами вимог щодо якості товару, який мав бути поставлений відповідачем.

Таким чином суд приходить до висновку, що укладеним між сторонами договором поставки не було встановлено спеціальних умов щодо якості поставленого відповідачем товару (зокрема, не визначено будь-яких технічних умов, технічної документації, зразків (еталонів) та ін.).

Відповідно до ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно з ч. 3 ст. 268 Господарського кодексу України у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Частиною 5 статті 268 Господарського кодексу України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд відзначає, що позивачем належним чином в розумінні приписів ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що поставлена відповідачем згідно видаткової накладної №189 від 19.12.2012 р. продукція (труби) не відповідала вимогам чинного законодавства України.

Складений акт приймання продукції (товарів) за якістю від 07.02.2013 р. не може бути належним доказом поставки відповідачем товару неналежної якості з огляду на наступне.

По-перше, вказаний акт приймання продукції (товарів) за якістю від 07.02.2013 р. складений та підписаний комісією у складі начальника виробництва та бухгалтера складського обліку ТОВ «Доненергопром», а доказів повідомлення відповідача про складення спірного акту позивачем не надано.

При цьому, лист №52 від 07.02.2013 р. не може вважатися належним доказом повідомлення позивачем ТОВ «Елітметалург», оскільки не містить достатнього обсягу інформації про дату та час складення відповідного акту.

По-друге, пунктом 19 акту приймання продукції (товарів) за якістю від 07.02.2013 р. встановлено, що труба має поперечний шов, прокольні шви мають дефекти, труба була у вжитку.

В той же час суд відзначає, що поставка продукції згідно умов укладеного договору відбулася 19.12.2012 р., що підтверджується видатковою накладною №189 від 19.12.2012 р., а акт про недоліки поставленого товару був складений лише 07.02.2013 р. (тобто, майже через 2 місяці з дати поставки спірної партії товару).

Таки чином позивачем не доведено, що дефекти товару, встановлені актом приймання продукції (товарів) за якістю від 07.02.2013 р., сталися саме з вини відповідача та були наявні на момент поставки спірної партії продукції.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з поставки товару згідно укладеного договору поставки були виконані належним чином, а тому підстави для задоволення позовних вимог про повернення суми передоплати у розмірі 19 480,99 грн. у суду відсутні.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 478,88 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог про повернення суми передоплати у розмірі 19 480,99 грн., розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 297,95 грн. В іншій частині (180,93 грн.) 3% річних нараховані безпідставно.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 400,00 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

30.05.2013 р. між ТОВ «Доненергопром» (замовник) та адвокатом Лисенко Іриною Олександрівною (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №30/05-2013.

Відповідно до п. 1.1 такого договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги такого виду: представництво інтересів замовника у відносинах з органами влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій та установ будь-якої форми власності та господарювання, в судах всіх інстанцій, в банківських, фінансових та інших кредитних установах, в державній виконавчій службі в усіх районах м. Києва, фізичними особами.

Позивачем на виконання умов договору про надання правової допомоги №30/05-2013 від 30.05.2013 р. було сплачено вартість адвокатських послуг у розмірі 3 400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №333 від 11.06.2013 р.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Суд відзначає, що договір про надання правової допомоги №30/05-2013 від 30.05.2013 р. передбачає доручення позивачем адвокату Лисенко І.О. ведення справи в суді першої інстанції (в тому числі, і в господарському), а з платіжного доручення №333 від 11.06.2013 р. вбачається, що грошові кошти у розмірі 3 400,00 грн. були сплачені позивачем саме за надання правової допомоги згідно договору №30/05-2013 від 30.05.2013 р.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи №910/11773/13 адвокатом Лисенко І.О. безпосередньо надавались послуги з правової допомоги, що підтверджується протоколами судових засідань від 22.07.2013 р. та від 02.09.2013 р.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення судом позовних вимог, а також приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 1 778,60 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітметалург» (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10, прим. №4; ідентифікаційний код 38204120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» (49049, м. Дніпропетровськ, пров. Добровольців, 17; ідентифікаційний код 32083341) заборгованість у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 95 коп., судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот) грн. 03 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 60 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий