Рішення

від 10.09.2013 по справі 906/1124/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" вересня 2013 р. Справа № 906/1124/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Удод П.М. - адвокат (свідоцтво №476 від 23.07.2009р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (м. Житомир)

до Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (смт. Лугини Житомирська область)

про стягнення 11764,15 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 11764,15грн. заборгованості, з яких: 11423,91грн. - основний борг, 327,50грн. - 36% річних, 10,74грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача судовий збір та 1100,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості ПАТ "Лугинський хлібозавод" станом на 10.09.2013р. та акт звірки розрахунків за період з 01.06.13р. по 09.09.13р.

Відповідач в судове засідання не з'явився. 09.09.2013р. на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" надійшло клопотання від 06.09.2013р. за вих.№96, відповідно до якого останній просить суд розгляд справи відкласти на іншу дату після 01 грудня 2013 року в зв'язку з тим, що директор ПАТ "Лугинський хлібозавод" самоусунувся від виконання посадових обов'язків, а наглядова рада підприємства не призначила нового директора, в зв'язку з чим відповідач не має можливості виконати вимоги ухвал суду та направити повноважного представника ПАТ "Лугинський хлібозавод" в судове засідання.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, який заперечує щодо відкладення розгляду справи, відмовляє в задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, самоусунення директора від посадових обов'язків не може свідчити про поважність причини відсутності представника відповідача в судовому засіданні.

Крім того, відповідно до приписів ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З огляду на наведене, враховуючи строки вирішення спору та ненадання належних і допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують неможливість відповідачем направити свого представника в судове засідання, судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 20.08.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отримана останнім 27.08.2013р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Таким чином, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (постачальник/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Лугинський хлібозавод" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №552 (а.с.10-12), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність товар, а покупець - зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Асортимент, кількість, ціна товару та його загальна вартість зазначається у відповідній накладній (п.1.2 договору).

Загальна сума цього Договору складається з сум накладних протягом терміну його дії за мінусом сум накладних на повернення Товару (п.1.3 договору).

Партія товару - товар, зазначений в відповідних накладних за ціною, асортиментом, кількістю, загальною вартістю і поставлений відповідно до погодженого Сторонами замовлення (заявки) (п.1.4 договору).

Згідно п.1.5 договору замовлення/заявка - у будь-якій прийнятній сторонам формі документ (письмовій, електронній, усній тощо) з переліком товару за асортиментом, кількістю з зазначенням інформації про місце, дату та час поставки. Підписання накладних є свідченням виконання замовлення.

Відповідно до п.2.1 постачальник передає товар покупцеві за накладними згідно погодженого сторонами Замовлення.

Товар доставляється покупцю силами та за рахунок постачальника, або передається покупцю на складі постачальника: вул. Кооперативна, 18, м. Житомир (п.2.2 договору).

Постачальник поставляє товар на умовах DDP (правила - Інкотермс-2011р.) за адресою: смт. Лугини, вул. Донського, 56. У випадку відсутності зазначення пункту доставки товару, Постачальник керується даними з замовлення Покупця. Розвантаження товару з транспортного засобу Постачальника здійснюється його власними силами (п.2.3 договору).

Згідно п.2.4 договору поставка товару здійснюється не пізніше трьох календарних днів з моменту погодження замовлення сторонами.

Всі поставки Товару, що здійснюються Постачальником Покупцю протягом строку чинності цього Договору, вважаються здійсненими за цим Договором, якщо Сторонами письмово не обумовлене інше (п.2.7 договору).

Право власності на товар та усі ризики переходять від Постачальника до Покупця у момент передачі товару та підписання накладних (накладної) (п.2.8 договору).

В разі затримки оплати за отриманий товар, Постачальник припиняє поставку товару за замовленням/заявкою покупця, не приймає і не погоджує нові замовлення покупця до моменту остаточного виконання ним грошового зобов'язання за п.5.3 даного договору (п.2.9 договору).

Приймання товару за кількістю та якістю проводиться Покупцем на складі Постачальника при само вивозі, або у погодженому Сторонами місці в разі доставки транспортом Постачальника. В разі невідповідності якості товару або пошкодженні упаковки, виявлених у момент приймання, Покупець має право відмовитися від прийняття такого товару (п.3.1 договору).

Претензії по кількості та якості після підписання накладної не приймаються (п.3.2 договору).

Відповідно п.3.3 договору факт отримання товару покупцем підтверджується відбитком на накладній печатки або штампу, та/або підписом уповноваженої особи покупця.

У випадку, якщо повноваження осіб Покупця на отримання товару втратили чинність, - Покупець письмово повідомляє про це Продавця до моменту чергової поставки товару. Покупець зобов'язаний надати при повідомленні Продавцю нову довіреність з зразками підписів уповноважених осіб (п.3.4 договору).

У разі не надання Покупцем інформації щодо зміни уповноважених осіб, вважається, що особа яка підписала товаросупроводжувальні документи, є належним чином уповноваженим представником покупця і її підпис на товаросупроводжувальних документах підтверджує виникнення для покупця всіх обов'язків, передбачених цим договором (п.3.5 договору).

Порядок розрахунків визначений розділом 5 договору поставки від 23.01.2013р.

Так, згідно п.5.1 договору покупець оплачує вартість товару згідно накладних у відповідності до умов даного Договору.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, або шляхом внесення грошових коштів в касу останнього (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору покупець зобов'язується сплатити повну ціну (вартість):

• за молочну групу товару не пізніше 7 (семи) календарних днів після його прийняття;

• за товар ТМ "Ріглі" не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після його прийняття;

• за решту товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів після його прийняття.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 11423,91грн., що підтверджується товарно-транспортними видатковими накладними №12498930 від 05.06.2013року на суму 3691,66грн., №12536622 від 03.07.2013 року на суму 7732,25грн. (а.с.7-8).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар не розрахувався.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 11423,91грн., що підтверджується довідками позивача та актами звірки розрахунків, підписаними представниками обох сторін (а.с.22-29, 9,30).

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 327,50грн. - 36% річних та 10,74грн. - інфляційних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача існує борг перед позивачем, на підставі чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6.6 договору покупець, прострочивши виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 36 процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 36% річних в сумі 327,50грн. відповідають вимогам чинного законодавства і умовам укладеного договору та підлягають задоволенню.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція).

Таким чином, відповідно до наведених роз'яснень індекс інфляції слід розраховувати за липень 2013 року. Оскільки за вказаний місяць індекс інфляції становить менше одиниці (99,9%), тобто, інфляції не було, тому у стягненні інфляційних втрат суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1100,00 грн. витрат на послуги адвоката. Розглянувши вказану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.08.2012 року між адвокатом Удод П.М. та ТОВ "Плюс-Сервіс" укладено договір про надання правової допомоги №05-08/13.

Підтвердженням того, що представник позивача Удод П.М. по даній справі має статус адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №476, видане Житомирською обласною КДКА 23 січня 2009 року.

Згідно п.2.2 договору про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката становить 1100,00грн.

Суду надано платіжне доручення №2261 від 13.08.2013р., що підтверджує сплату відповідних послуг до прийняття рішення у справі в розмірі 1100,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню в розмірі 1100,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 11423,91грн. - основного боргу, 327,50грн. - 36% річних та 1100,00грн. витрат на оплату послуг адвоката обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В стягненні інфляційних втрат суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (11301, Житомирська область, смт. Лугини, вул. Д.Донського, 56, 00378796)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-Сервіс" (10001, м.Житомир, вул. Кооперативна, 18, код 32076086) - 11751,41грн., з яких: 11423,91грн. основний борг, 327,50грн. - 36% річних, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору та 1100,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13 вересня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)