Постанова

від 09.09.2013 по справі 910/5759/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 910/5759/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н б/д товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос» на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року

у справі № 910/5759/13 (суддя - Балац С. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос»

про стягнення 8 341, 86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернишова А.М. - за дов. б/н від 20.03.2013 року,

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветта» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос» про стягнення 8 341,86 грн., з яких: 6 328,69 грн. - борг, 1 911,40 грн. - пеня, 76,46 грн. - 3 % річних та 25,31 грн. - інфляційних втрат (а.с.7-11). Під час розгляду справи, 20.05.2013 року позивач подав до суду заяву № 20/05-1 від 20.05.2013 року про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 6 328,69 грн. боргу, 287, 39 грн. - пені, 114, 96 грн. - 3 % річних та 25,31 грн. - інфляційних втрат (а.с.39-40).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 01/10/2012 від 01.10.2012 року, стверджує, що відповідач не оплатив вартість поставленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року по справі № 910/5759/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветта» 6 328, 69, 69 грн. - боргу, 236, 69 грн. - пені, 99, 35 грн. - 3 % річних, 18, 98 грн. - інфляційних втрат, 1 720, 50 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос» 17.06.2013 року надіслав до господарського суду міста Києва апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 29.05.2013 року по справі № 910/5759/13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у даній справі. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги укладений між сторонами у справі договір надання маркетингових послуг № 01/10/2012-5 від 01.10.2012 року, який є невід'ємною частиною договору поставки № 01/10/2012 від 01.10.2012 року. Крім того, скаржник зазначає, що спірне рішення прийнято за відсутністю його представників, чим порушено право відповідача на захист своїх інтересів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос» на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09.09.2013 року.

Апелянт (відповідач у справі) у судове засідання 09.09.2013 року не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином про що свідчать повідомлення поштової установи про вручення 19.07.2013 року сторонам ухвали від 12.07.2013 року про порушення апеляційного провадження у даній справі.

Позивач у судовому засіданні 09.09.2013 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апелянта, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.10.2012 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 01/10/2012, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Ветта» (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язалося періодично, у передбачені графіком поставок строки передати покупцю партії товару, а ТОВ «Торговий дім «Геліос» (відповідач у справі, покупець за договором) зобов'язалося прийняти, використовувати у власній підприємницькій діяльності та оплачувати товар на умовах та порядку, визначеному розділом VI Договору.

Відповідно до п. 1.4. договору товар передається покупцю окремими партіями разом з документами, передбаченими п.2.4. договору.

Договором передбачено, що датою поставки товару вважається дата поставки товару на склад (до магазину мережі) покупця (п.2.2. договору).

У відповідності до умов п. 2.4. договору постачальник, в момент передачі партії товару, зобов'язується надавати покупцю : товарну накладну, податкову накладну (у разі повернення товару-розрахунок коригування), санітарно-гігієнічний висновок (якщо це обумовлено властивостями товару), посвідчення якості товару, належним чином оформлений Сертифікат відповідності (на товар, який підлягає обов'язковій сертифікації), інші документи, які мають відношення до товару і є необхідними для передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що відповідач здійснює оплату позивачеві за фактом реалізації поставленого товару. Оплата здійснюється у безготівковій формі кожні 30 (тридцять) календарних днів, починаючи з моменту укладення договору, винятково в обсязі реалізованого у відповідній часовий період товару.

Даний договір укладено на строк 15 календарних місяців, строк його дії - з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року включно (п.8.1.).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що постачальнику сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 6 328,69 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с.16-26) (копії наявні у матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, і його заборгованість на час звернення до суду становить 6 328, 69 грн.

11.01.2013 року позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою надати звіт про продаж і залишки продукції та провести оплату за реалізований товар (а.с.29), який залишено без відповіді.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилаючись на приписи ст.692 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідач прийняв поставлений позивачем товар відповідно до видаткових накладних, він зобов'язаний оплатити товар без заперечень, задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення вартості поставленого товару, а також стягнув пеню, річні та інфляцію за порушення грошового зобов'язання.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що укладаючи договір поставки № 01/10/2012 від 01.10.2012 року, сторони передбачили, що оплата за товар проводиться щомісячно по факту реалізації та винятково в обсязі реалізованого товару, однак не передбачили порядку підтвердження факту реалізації товару.

Отже, у спірному договорі встановлено, що термін оплати залежить не тільки від факту поставки чи отримання товару, а і від факту реалізації продукції, однак саме порядок підтвердження факту реалізації товару сторонами не визначено.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду та прийняття судом рішення право позивача не було порушено, оскільки виникнення у відповідача обов'язку на оплату, а саме реалізації товару не доведено належними чи допустимими доказами.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6328,69 грн. не підлягають до задоволення як необґрунтовано заявлені.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення пені, річних та інфляційних втрат є похідними від основної вимоги про стягнення боргу, який судом визнано недоведеним, не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення пені, відсотків та інфляційних втрат.

При цьому, колегія визнає помилковим посилання апелянта на договір про надання маркетингових послуг № 01/10/2012-5 від 01.10.2012 року, оскільки даний договір не є предметом спору у даній справі, відповідачем не доведено належними доказами наявність заборгованості за даним договором, доказів звернення до позивача з вимогою про оплату такої заборгованості, не скористався відповідач і правом звернення із зустрічними позовними вимогами в межах провадження у даній справі в порядку ст. 60 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, що стало підставою прийняття неправильного рішення, тому рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі № 910/5759/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос» на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі № 910/5759/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2013 року у справі № 910/5759/13 скасувати, прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветта» (61002, м. Харків, вул. Петровського, буд. 5; код ЄДРПОУ 34014867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Геліос» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-Б, офіс 33; код ЄДРПОУ 33123812) 860, 25 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Наказ Господарського суду м. Києва № 910/5759/13 від 18.06.2013 року про примусове виконання рішення визнати таким, що втратив чинність.

6. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови апеляційного суду.

7.Справу № 910/5759/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.