Постанова

від 14.11.2013 по справі 910/5759/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 910/5759/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Шепілов О.О. - дов. від 06.10.13, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ветта" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.09.13 у справі№910/5759/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ветта" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" простягнення 8341,86 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 14.11.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В., - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" 6328,69 грн. боргу, 287,39 грн. пені, 114,96 грн. - 3% річних та 25,31 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем вартості отриманої за договором від 01.10.12 продукції. Позов обґрунтований приписами статей 525, 526, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 20, 216, 217, 224, 230 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.13 (суддя Балац С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6328,69 грн. боргу, 236,69 грн. пені, 99,35 грн. - 3% річних, 18,98 грн. інфляційних втрат. Господарський суд виходив з факту несплати відповідачем вартості отриманої за спірним договором продукції. В решті позову відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.13 (судді: Жук Г.А., Мальченко А.О., Остапенко О.М.) перевірене рішення господарського суду скасовано. В позові відмовлено. Апеляційний господарський суд виходив з того, що строк оплати за спірну продукцію не настав, позаяк за умовами спірного договору оплата здійснюється після реалізації продукції, чого позивачем доведено не було.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветта", яке просить постанову у справі скасувати, а рішення залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні апеляційним господарським судом приписів статей 525, 692 Цивільного кодексу України, статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", статей 43, 82 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наголошує на наявності підстав для задоволення позову.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветта" - постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Геліос" - покупцем був укладений договір поставки №01/10/2012. За умовами цього договору постачальник зобов'язався у передбачені графіком поставок строки передати покупцю партію товарів, а останній, в свою чергу, прийняти і оплатити їх на умовах договору. Відповідно до пункту 1.4 договору товар передається покупцю окремими партіями разом з документами, передбаченими пунктом 2.4 договору. Датою поставки товару вважається дата поставки товару на склад (до магазину мережі) покупця (пункт 2.2. договору). Пунктом 2.4 договору передбачено, що постачальник, в момент передачі партії товару, зобов'язується надавати покупцю: товарну накладну, податкову накладну (у разі повернення товару-розрахунок коригування), санітарно-гігієнічний висновок (якщо це обумовлено властивостями товару), посвідчення якості товару, належним чином оформлений Сертифікат відповідності (на товар, який підлягає обов'язковій сертифікації), інші документи, які мають відношення до товару і є необхідними для передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства. Порядок розрахунків за товар сторонами обумовлений у розділі VI договору (пункти 6.1-6.4). Так, покупець здійснює оплату постачальникові за фактом реалізації поставленого товару. Оплата здійснюється у безготівковій формі кожні 30 (тридцять) календарних днів, починаючи з моменту укладення договору, винятково в обсязі реалізованого у відповідний період товару (пункт 6.1 договору). У випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець згідно з пунктом 7.1 договору сплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Строк дії договору визначений сторонами до 31.12.13 (пункт 8.1 договору). Господарськими судами в процесі розгляду спору установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач на виконання умов спірного договору за видатковими накладними від 11.10.12 поставив відповідачеві парфумерію на загальну суму 6328,69 грн. Проте, як зазначає позивач, відповідач за поставлений товар не розрахувався. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветта" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геліос" 6328,69 грн. боргу за поставлений товар, 287,39 грн. пені, 114,96 грн. - 3% річних та 25,31 грн. інфляційних втрат. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору, за приписами статті 628 цього ж Кодексу, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, суд апеляційної інстанції установив, що пунктом 6.1 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків, а саме, погодили, що оплата товару здійснюється після його реалізації. Тобто, умовами спірного договору сторони поставили проведення оплати за отриманий товар в залежність від його реалізації. Апеляційним господарським судом було установлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту реалізації відповідачем спірної парфумерії, а відтак і настання строку її оплати. Враховуючи викладене та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.13 у справі №910/5759/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветта" - без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В. Швець