Рішення

від 10.06.2013 по справі 0541/6078/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.

Категорія 6 Доповідач Гаврилова Г.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Гаврилової Г.Л.,Кочегарової Л.М.

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовану споруду за апеляційною скаргою прокурора міста Маріуполя на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маріупольської міської ради, про визнання права власності на самовільно зведені будівлі.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені.

Визнано за ОСОБА_1 право власності право власності на самочинно збудовану споруду: торговий павільйон, основне, літ. А-1, розташованого у АДРЕСА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, прокурор міста Маріуполя Донецької області діючий в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

В обґрунтування апеляції зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які неповно з'ясовані, порушено норми матеріального права. В порушення вимог ст.214 ЦПК України судом не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач, пов'язує виникнення у нього права на позов у обраний ним спосіб захисту, а у відповідача-відповідного передбаченого законом обов'язку, з витребуванням і дослідженням документів, підтверджуючих підстави позову. Крім того, вказує, що судом не враховано, що визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою його виникнення.

Судом не враховано, що відповідно до положень ст.376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, а в матеріалах справи відсутні будь-які данні про оспорювання Маріупольською міською радою право власності позивача на зазначене приміщення, а тому останній, звернувшись до суду з позовом, таким чином намагається одержати правовстановлюючі документи на самовільно збудований об'єкт. При вирішенні спору суд не встановив факту прийняття спірного майна до експлуатації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до положень ч.2 статті 305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача ОСОБА_1 та представника відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, заяв про відкладення справи або наявність будь-яких причин неявки до суду не надали.( а.с. 43-46)

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта прокурора міста Маріуполя Донецької області, який просив апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,суд першої інстанції виходив із того, що самочинне будівництво здійснене позивачем на відведеній йому в оренду земельній ділянці, згідно висновку будівельно-технічного дослідження стан самочинно зведеної будівлі- павільйону за об'ємно- планувальним рішенням не суперечить ДБН-360-92**, а тому відповідно до вимог ст. 376 ЦК України за ОСОБА_1 повинно бути визнано право власності на зазначене нерухоме майно.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене по справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що згідно договорів оренди земельної ділянки від 06.10.2009 року та 24.05.2011року фізична особа- підприємець є користувачем земельної ділянки площею 0,0014 га.,яка розташована за адресою: м.Маріуполь, пр Леніна (АС-2) у Приморському районіСтрок дії договору встановлений до 07.07.2014 року.Позивачем на вказаній земельній ділянці самочинно зведений торговий павільйон,основне літ.А-1.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України ( ст.4 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України передбачено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, задовольняючи позов ОСОБА_1, судом не було враховане, що визнання в судовому порядку право власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою його виникнення.

Судом не було встановлено наявність суб'єктивного права або інтересу, на захист якого подано позов, а також не з'ясував наявність чи відсутність факту його порушення або оспорювання, а також, яким чином Маріупольська міська рада, до якої пред'явлений позов порушує права позивача.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо порушення прав позивача при здійснення свого права власності на самовільно побудовані нежилі приміщення, за захистом якого у нього виникла необхідність звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки від 06.10.2009 року , остання надавалась фізичній особі- підприємцю ОСОБА_1 у оренду строком на 3 роки для здійснення підприємницької діяльності, тоді як право власності визнано за фізичною особою ОСОБА_1 ( а.с.6)

В матеріалах справи також відсутні висновки відповідних державних органів: відділу архітектури та будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду, органів енергонагляду тощо з питань відповідності самочинно будівництва майна державним нормам та стандартам , вимогам пожежної безпеки, санітарним та іншим нормам,а наданий до матеріалів справи висновок експертного дослідження, згідно якого самочинно зведена будівля- павільйон за об'ємно- планувальним рішенням не суперечить ДБН-360-92**, не є допустимим доказом та не може свідчити про те, що зведене нежиле приміщення відповідає вимогам пожежної безпеки, санітарним нормам і т.і. (а.с.13)

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст. ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

В и р і ш и л а :

апеляційну скаргу прокурора міста Маріуполя задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2012 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовану споруду: торговий павільйон, основне, літ. А-1, розташованого у АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді